Рішення № 29567346, 25.02.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 лютого 2013 р. Справа № 903/149/13-г

за позовом виконавчого комітету Славутської міської ради, м. Славута Хмельницької області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрресурс", м. Луцьк

про стягнення 19 128 грн. 31 коп.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Дзиганський О.О. - головний спеціаліст юридичного відділу (дов. №758/01-13 від 23.05.2011р.)

від відповідача: Шестернін В.Д., Самчук А.М. - представники (довіреності від 21.02.2013р.)

Суть спору: виконавчий комітет Славутської міської ради звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрресурс" 19 128,31 грн. штрафних санкцій (10 387,06 грн. пені та 8 741,25 грн. штрафу), нарахованих за прострочення виконання договірних зобов'язань в частині здійснення передачі товарно-матеріальних цінностей на виконання умов укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти від 03.08.2012р. №1079.

Ухвалою господарського суду від 12.02.2013р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача, надавши на вимогу суду витребувані документи та пояснення, пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав, просить задовольнити їх повністю, поклавши на товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Укрресурс" обов'язок відшкодування виконавчому комітету Славутської міської ради понесених у зв'язку з поданням позову до суду судових витрат. При цьому представник позивача посилається на укладення 03.08.2012р. між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти №1079 та виконання відповідачем зобов'язань за угодою і здійснення поставки визначених між сторонами товарів з порушенням встановлених та погоджених термінів, нарахування у зв'язку з цим передбачених договором сум штрафних санкцій.

Відповідач у відзиві від 21.02.2013р. (а.с. 18-21) та представники ТзОВ "НВП "Укрресурс" в судовому засіданні з приводу пред'явлених виконавчим комітетом Славутської міської ради позовних вимог заперечили. При цьому в обгрунтування заперечень на пред'явлений позов стороною та її представниками здійснюються посилання на наступні обставини:

- ТзОВ "НВП "Укрресурс" не отримувало від позивача заявки на поставку товарів, як того вимагає п. 5.2 укладеного між сторонами договору, а тому строк виконання обов'язку щодо поставки товарів для відповідача не настав. Дії товариства щодо повної поставки товарно-матеріальних цінностей, які відбулись 14.11.2012р. та 17.12.2012р., є реалізацією останнім свого права на виконання зобов'язань достроково, партнерським та добросовісним виконанням взятих на себе обов'язків;

- позивач нараховує пеню, виходячи із п. 7.2 договору та застосовує при цьому базову ставку в розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару, що суперечить положенням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" котрими встановлено обмеження щодо визначення розміру пені - не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України;

- позивач просить суд стягнути з відповідача як суму пені, так і суму штрафу в той час, коли чинним законодавством України це не допускається. Фактично зазначені дії спрямовані на притягнення учасника господарського зобов'язання до подвійної відповідальності за його невиконання.

Поруч з цим відповідачем у відзиві на позовну заяву та представниками сторони в судовому засіданні було заявлене клопотання стосовно зменшення господарським судом розміру нарахованих ТзОВ "НВП "Укрресурс" сум штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи та додатково надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2012 року між виконавчим комітетом Славутської міської ради, м. Славута Хмельницької області та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрресурс", м. Луцьк було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №1079 з додатком №1 та додатковою угодою №1 від 09.08.2012р. до нього (а.с. 9-12), згідно з умовами котрого ТзОВ "НВП "Укрресурс" (Учасник) зобов'язалось у 2012 році поставити виконавчому комітету Славутської міської ради (Замовник), а останній прийняти та оплатити товар - контейнери металеві для збору твердих побутових відходів в кількості 77 штук, в тому числі: контейнери металеві для збору твердих побутових відходів - 45 штук, контейнери металеві для роздільного збору паперу - 16 штук, контейнери металеві для роздільного збору скла - 16 штук (п.п. 1.1-.13 угоди), загальною вартістю 216 075 грн. (п. 3.1-3.3 договору та Специфікація до договору від 03.08.2012р.)

Положеннями пунктів 5.1-5.3 договору №1079 від 03.08.2012р. сторонами було визначено, що на Учасника покладаються усі витрати по транспортуванню Товару, а також усі ризики втрати чи ушкодження Товару до моменту його постачання в узгоджений пункт призначення та передачі Замовнику. Строк поставки Товару протягом 7 робочих днів з дня отримання заявки. Термін поставки Товару до 15 серпня 2012 року.

У відповідності до додаткової угоди №1 від 09.08.2012р. (а.с. 12) сторонами за письмовим клопотанням ТзОВ "НВП "Укрресурс" від 06.08.2012р. №0257 (а.с. 39) в двосторонньому порядку було внесено зміни до договору від 03.08.2012р. №1079 та визначено новий граничний термін поставки Учасником Товарів Замовнику - до 15.10.2012р.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, а представниками сторін в судовому засіданні засвідчено та не заперечено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрресурс" здійснило відпуск виконавчому комітету Славутської міської ради визначених угодою Товарів лише 14 листопада та 17 грудня 2012 року.

Викладене підтверджується долученими до матеріалів справи документами, а саме:

- видатковою накладною №Ур-0000199 від 14.11.2012р. щодо відпуску контейнерів металевих для роздільного збору паперу в кількості 16 шт. та контейнерів металевих для роздільного збору скла в кількості 16 шт. на загальну суму поставки 91 200 грн. (довіреність №165 від 12.11.2012р., виписана позивачем для одержання товарів від відповідача на ім'я Рудюка Василя Михайловича (а.с. 24-26, 45);

- видатковою накладною №Ур-0000215 від 17.12.2012р. щодо відпуску контейнерів металевих для збору твердих побутових відходів в кількості 45 шт. на загальну суму поставки 124 875 грн. (довіреність №187 від 17.12.2012р., виписана позивачем для одержання товарів від відповідача на ім'я Рудюка Василя Михайловича (а.с. 27-28,46);

- актами приймання-передачі товару за договором про закупівлю товарів за державні кошти №1079 від 03.08.2012р., підписаними між сторонами 14 листопада 2012 року та 28 січня 2013 року, договором безоплатного відповідального зберігання №1244 від 17.12.2012р. з додатком №1 до нього - Акт прийому-передачі товару на зберігання (а.с. 47-50).

Порушення Учасником умов укладеного із Замовником договору про закупівлю товарів за державні кошти №1079 від 03.08.2012р. в частині дотримання визначених строків поставки узгодженого Товару виступило підставою для здійснення позивачем нарахувань визначених угодою штрафних санкцій та звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Судом встановлено, що загальна сума заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій склала 19 128,31 грн. (10 387,06 грн. пені та 8741,25 грн. штрафу), в тому числі:

- 3457,20 грн. пені, нарахованої в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару 216 075 грн. за період з 16.10.2012р. по 31.10.2012р.;

- 2808,98 грн. пені, нарахованої в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару 216 075 грн. за період з 01.11.2012р. по 13.11.2012р.;

- 2122,88 грн. пені, нарахованої в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару 124 875 грн. за період з 14.11.2012р. по 30.11.2012р.;

- 1998 грн. пені, нарахованої в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару 124 875 грн. за період з 01.12.2012р. по 16.12.2012р.;

- 8741,25 грн. штрафу в розмірі 7% від вартості непоставленого товару за прострочення понад 30 календарних днів (період прострочення склав з 15.11.2012р. по 16.12.2012р.)

Поданню відповідної позовної заяви до суду передувало звернення позивача до відповідача із претензійною вимогою від 06.12.2012р. №2490/04-29 (а.с. 14) щодо сплати товариством на рахунок виконавчого комітету міської ради нарахованих за прострочення виконання договірних зобов'язань сум штрафних санкцій (докази направлення - фіскальний чек від 07.12.2012р. №8046 - а.с. 13).

Розглянувши матеріали справи та додатково представлені сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, оцінюючи подані останніми докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову та необхідність задоволення позовних вимог виконавчого комітету Славутської міської ради.

Викладена позиція суду пов'язана з наступними обставинами:

У відповідності до статей 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, і визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Статтею 3 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із загальних загад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми 03.08.2012р. договір про закупівлю товарів за державні кошти №1079 з додатком №1 та додатковою угодою №1 від 09.08.2012р. до нього предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був, інших договорів з приводу поставки товарів - металевих контейнерів для сміття між сторонами у період 2012 року не укладалось.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, визначення останніми при цьому всіх його істотних умов, а також узгодження порядку та строків здійснення відповідних поставок (відпуску) відповідачем позивачу товарно-матеріальних цінностей, суд вважає, що в силу умов договору (п.п. 5.2-5.3 угоди в редакції додаткової угоди №1 від 09.08.2012р.) ТзОВ "НВП "Укрресурс" зобов'язувалось здійснити відпуск виконавчому комітету Славутської міської ради визначених договором товарів (контейнерів металевих) у строк семи робочих днів з дня отримання відповідної заявки, але не інакше, як з граничним терміном поставки - 15 жовтня 2012 року.

В силу фактичних обставин справи поставка товарів повинна була відбутись у проміжок часу семи робочих днів з 10 по 18 вересня 2012 року, але не пізніше 15 жовтня 2012 року. Свідченням викладеного виступають ті обставини, що 04 вересня 2012 року виконавчим комітетом Славутської міської ради на адресу ТзОВ "НВП "Укрресурс" було направлено клопотання №1792/04-29 (а.с. 42) щодо здійснення товариством поставки контейнерів металевих у кількості, якості та терміни, передбачені договором №1079 від 03.08.2012р. з додатковою угодою №1 від 09.08.2012р. Зазначене клопотання, котре, на думку суду, виступає заявкою в аспекті п. 5.2 договору, було відправлено позивачем рекомендованою поштовою кореспонденцією 04.09.2012р. та отримано товариством "НВП "Укрресурс" 07.09.2012р. про що свідчать долучені до матеріалів справи (а.с. 43) фіскальний чек відділення зв'язку від 04.09.2012р. №8309 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення адресату 07.09.2012р.

Проте відповідачем умови договору про закупівлю товарів за державні кошти від 03.08.2012р. №1079 в частині здійснення поставки визначених угодою товарно-матеріальних цінностей у встановлені угодою строки виконано не було. Свідченням викладеного виступають ті обставини, що відпуск металевих контейнерів для сміття відбувся товариством-відповідачем позивачу лише частково 14 листопада 2012 року (на суму 91 200 грн.) та на залишок товарів вартістю 124 875 грн. 17 грудня 2012 року.

Викладене свідчить про порушення відповідачем взятих на себе згідно з договором від 03.08.2012р. №1079 зобов'язань та спростовує позицію ТзОВ "НВП "Укрресурс" щодо ненаправлення виконавчим комітетом Славутської міської ради на адресу товариства заявки про необхідність здійснення поставки товарно-матеріальних цінностей та передчасність пред'явленого позову.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктом 7.2 договору №1079 від 03.08.2012р. сторонами було визначено, що у випадку затримки поставки Товару понад встановлений термін Учасник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення поставки Товару, а за прострочення понад 30 календарних днів з Учасника додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого Замовнику (не прийнятого Замовником) Товару.

Отже, сторони у п. 7.2 договору №1079 від 03.08.2012р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу за невиконання Учасником умов договору щодо строків поставки товарно-матеріальних цінностей. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 7.2 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо відпуску Товарів у визначені угодою строки не виконав, тому сплата пені та штрафу є його договірним зобов'язанням.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення загальної суми штрафних санкцій 19 128,31 грн., в тому числі, пені в сумі 10 387,06 грн. та штрафу в розмірі 8 741,25 грн., перевіривши методику та періоди нарахування позивачем цих сум, суд вважає, що ці вимоги підставні, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до задоволення у визначеному позивачем розмірі.

Заперечення відповідача на пред'явлений позов з посиланнями на ті обставини, що позивач нараховує пеню, виходячи із п. 7.2 договору та застосовує при цьому базову ставку в розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару, що суперечить положенням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" котрими встановлено обмеження щодо визначення розміру пені - не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, а також те, що позивач просить суд стягнути з відповідача як суму пені, так і суму штрафу в той час, коли чинним законодавством України це не допускається до уваги господарським судом не беруться з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

При цьому судом встановлено, що положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачене законодавче обмеження (не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України) щодо визначення розміру пені за прострочення учасниками господарських відносин грошових зобов'язань. В даному випадку судом приймається до уваги те, що у товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Укрресурс" згідно договору від 03.08.2012р. №1079 про закупівлю товарів за державні кошти виникли та існували зобов'язання щодо поставки (відпуску) виконавчому комітету Славутської міської ради товарно-матеріальних цінностей у визначені сторонами порядку та строки.

Поруч з цим, як вже було зазначено, статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 193 ГК України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими Законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

В даному випадку положеннями укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Вищевикладена позиція висвітлюється також у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі №3-24гс12 та інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.07.2012р. №01-06/908/2012 "Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати виконавчому комітету Славутської міської ради у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок ТзОВ "НВП "Укрресурс".

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання ТзОВ "НВП "Укрресурс" стосовно зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій господарський суд прийшов до висновку про можливість зменшення штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача на 30 відсотків, та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Укрресурс" пені в розмірі 70 відсотків від загальної нарахованої суми, а саме 7270,94 грн. та штрафу в розмірі 70 відсотків від загальної нарахованої суми, а саме 6118,88 грн., а всього 13 389,82 грн.

При цьому судом було враховано та взято до уваги те, що невиконання відповідачем договірних зобов'язань згідно угоди про закупівлю товарів за державні кошти №1079 від 03.08.2012р. у визначені договором терміни було частково викликане незалежними від ТзОВ "НВП "Укрресурс" обставинами. Свідченням викладеного виступають долучені до матеріалів справи документи, а саме затримка поставки продукції (контейнерів для сміття) товариству "Укрресурс" у період від 06 серпня по 28 вересня 2012 року його контрагентом - фірмою МJВ з підстав аварії матриці для виготовлення боків контейнерів (контракт №4 від 03.01.2012р. та листи-повідомлення - а.с. 30-34), неможливість проведення цинкування продукції ТзОВ "НВП "Укрресурс" товариством з обмеженою відповідальністю "Євроформат Стальконструкція" у період з 01.10.2012р. по 06.11.2012р. у зв'язку з аварійним станом кранів лінії технологічної підготовки продукції до цинкування (договір №51-ц від 06.04.2012р. та лист №245 від 14.02.2013р. - а.с. 35-38).

Судом також прийнято до уваги факт попередження відповідачем позивача листом №0372 від 20.11.2012р. (а.с. 40) про можливу затримку з поставкою контейнерів у зв'язку з аварією на виробництві по цинкуванню контейнерів.

Поруч з цим судом взято до уваги й положення Цивільного та Господарського кодексів України, котрими, зокрема, визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України), у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 ГК України).

Враховуючи вищевикладене, ст.ст. 20, 144, 173, 193, 217, 230, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 16, 509, 515, 525-527, 530, 546, 549, 551, 599, 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрресурс" (м. Луцьк, вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, 7/70, код ЄДРПОУ 34396623) на користь виконавчого комітету Славутської міської ради (Хмельницька область м. Славута, вул. Соборності, 7, код ЄДРПОУ 23563639) 7 270,94 грн. пені та 6 118,88 грн. штрафу, а всього 13 389,82 грн., 1 720,50 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог в позові відмовити.

Суддя В. А. Войціховський

Повне рішення

складено

26.02.2013р.