Постанова № 29565720, 31.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2013 року № 2а-13903/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " ДЦ Україна" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафних санкцій №4 від 24.09.2012 р. та рішень № 1 та № 2 від 24.09.2012 р. про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна», (далі по тексту - позивач, ТОВ «ДЦ Україна»), звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Закарпатській області, (далі по тексту -відповідач), про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафних санкцій №4 від 24.09.2012 року та рішень № 1 та № 2 від 24.09.2012 р. про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем не допущено порушень вимог пункту 1 частини 3 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», що підтверджується наданими позивачем доказами, а висновки відповідача у Акті перевірки, оскаржуваних постанові та рішеннях ґрунтуються на припущеннях, що не підтверджуються належними доказами, в силу чого, оскаржувані постанова та рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності, зазначив, що висновки відповідача, викладені у Акті перевірки характеристик продукції від 11.09.2012 р. № 0000006 є обґрунтованими, а оскаржувані постанова та рішення прийняті відповідно до чинного законодавства України, просив у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання, призначене на 24.12.2012 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце представник відповідача, подав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Відповідно до положень частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог статей 41, 122, частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому проваджені.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11 вересня 2012 року спеціалістами сектору ринкового нагляду Інспекції з питань захисту прав споживачів у Закарпатській області проведена перевірка характеристик продукції магазину «WATSONS» філії «ДЦ - Ужгород», м. Ужгород, площа Ш. Петефі, 17.

За результатами вказаної перевірки складено акт перевірки продукції від 11.09.2012 року №0000006, (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пункту 17 Технічного регламенту мийних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №717 від 20.08.2008 року, а саме, відсутність на маркуванні мийних засобів національного знаку відповідності.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем були прийняті Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №1 та №2 від 24.09.2012 року, згідно із якими застосовано обмежувальний (коригувальний) захід у вигляді обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції (Гелю для прання кольорових тканин "Domol", місткістю 1,5 л., дата виготовлення 27.07.2012 р., виробник Россман, Німеччина, мультифункціонального засобу для миття посуду в посудомийних машинах "Сомат Мульти-Перфект Гель", місткістю 700 мл., дата виготовлення 24.03.2012 р., виробник Хенкель, Угорщина) у відповідність із встановленими вимогами.

Судом встановлено, що у відповідності до вимог статей 33 та 34 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», Порядку здійснення контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1017 від 05 жовтня 2011 року, відповідачем за результатами розгляду повідомлення позивача про виконання рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів №1921/1 від 01.10.2012 року, Рішеннями про внесення змін до рішення чи скасування рішення №1 та №2 від 01.10.2012 року скасовано рішення про обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами №1 та №2 від 24.09.2012 року.

24.09.2012 року відповідачем прийнято постанову №4 про накладення штрафних санкцій (далі - Постанова), якою на позивача накладено штраф у розмірі 160 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 2 720,00 гривень за порушення вимог пункту 1 частини 3 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Відповідно до вимог пункту 1 частини 3 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 17 Технічного регламенту мийних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №717 від 20.08.2008 року, (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), національний знак відповідності згідно з описом і правилами його застосування, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року №1599 «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності», (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), (далі - Постанова 1599), наноситься на мийний засіб, що пройшов оцінку відповідності згідно з цим Технічним регламентом.

Відповідно до п. 5 зазначеної Постанови №1599, знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що національний знак відповідності може бути нанесений не лише на виріб, а й на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо. Тобто, встановлено відкритий перелік місць нанесення знаку відповідності.

Аналіз положень Технічного регламенту мийних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №717 від 20.08.2008 року та Постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року №1599 «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності» в частині застосування національного знаку відповідності свідчить про те, що окремі положення цих нормативних актів співвідносяться між собою як загальна (пункт 17 Постанови № 717) та спеціальна (пункт 5 Постанови № 1599) норми. Тобто, пунктом 5 Постанови № 1599 деталізуються положення Постанови № 717. З огляду на це, положення Постанови №1599 не можуть обмежуватися дією положень Постанови №717 та, відповідно, виключати можливість нанесення національного знаку відповідності на товаросупровідну документацію.

Таким чином, відповідачем допущено довільне викладення та трактування вимог нормативно-правових актів та документів, відповідно, були порушені задекларовані принципи ринкового нагляду, зокрема, об'єктивність, неупередженість та компетентність органів ринкового нагляду; додержання прав та законних інтересів суб'єктів господарювання під час здійснення ринкового нагляду.

Судом досліджено товаросупровідну документацію щодо вище вказаної продукції, на якій нанесено національний знак відповідності, як і передбачено п. 5 Постанови №1599, зокрема, що знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію.

При цьому, зміни щодо можливості зазначення місця нанесення Національного знаку відповідності в технічних регламентах, внесені Постановою КМУ №708 від 18 червня 2012 p., набули чинності 13 вересня 2012 p., після публікації Постанови КМУ №708 від 18 червня 2012 р. в Офіційному віснику України, № 59/2012 13 серпня 2012р.

Так, Правила прямо передбачали і передбачають можливість нанесення національного знаку відповідності на різні елементи, що відносяться до продукції (в тому числі, на товаросупровідну документацію), але з метою узагальнення, в Правилах використовується формулювання «нанесення національного знаку на продукцію».

Водночас, термін «мийний засіб», наведений в абз. 5 п. 2 Технічного регламенту передбачає, що мийний засіб є речовиною, або препаратом, яка може бути, в тому числі, у формі рідини, порошку, пасти, а не упаковкою з такою речовиною: мийний засіб - будь-яка речовина або препарат, що містить мило та/або інші поверхнево-активні речовини, призначені для прання або очищення. Мийний засіб може бути у формі рідини, порошку, пасти, бруска, плитки, таблетки тощо.

Суд звертає увагу на те, що нанесення Національного знаку відповідності на рідину, порошок, пасту є технічно неможливим.

Виходячи із вищевикладеного, нанесення національного знаку відповідності на мийний засіб у розумінні Технічного регламенту містить імперативний припис в частині обов'язкового нанесення знаку при реалізації мийного засобу, в той час як місце ж та спосіб нанесення визначається виробником продукції.

Також, в обґрунтування твердження про необхідність нанесення національного знаку відповідності на маркування мийного засобу, відповідач посилається на п.8 Технічного регламенту, де зазначено, що на маркування мийного засобу, серед іншого, наноситься інформація про підтвердження відповідності.

Суд звертає увагу, що терміни «інформація про підтвердження відповідності» та «національний знак відповідності» не є тотожними. Це, зокрема, підтверджується і положеннями ст.1 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», яка передбачає, що підтвердження відповідності - це видача документа (декларація про відповідності або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог. Аналогічне визначення терміну «підтвердження відповідності» міститься в ст.1 Закону України «Про підтвердження відповідності».

Враховуючи те, що вказані нормативні акти не передбачають, що підтвердженням відповідності є саме нанесення національного знаку відповідності, посилання відповідача на п.8 Технічного регламенту суд вважає необгрунтованим.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що у відповідача не було підстав для прийняття рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №1 та №2 від 24.09.2012 року та постанови про накладення штрафних санкцій № 4 від 24.09.2012 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів в заперечення обставин, на яких ґрунтується адміністративний позов та не доведено правомірності прийняття оскаржуваних постанови та рішень.

В частині позовної вимоги про скасування рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №1 та №2 від 24.09.2012 року судом встановлено, що рішеннями про внесення змін до рішення чи скасування рішення №1 та №2 від 01.10.2012 року відповідачем скасовано Рішення про обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами №1 ти №2 від 24.09.2012 року, відтак позовна вимога про їх скасування є необгрунтованою.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Закарпатській області про накладення штрафних санкцій № 4 від 24.09.2012 року.

3. Визнати протиправними рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Закарпатській області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №1 та №2 від 24.09.2012 року.

4. В частині скасування рішень Інспекції з питань захисту прав споживачів у Закарпатській області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №1 та №2 від 24.09.2012 року - відмовити.

5. Судові витрати в сумі 82,65 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " ДЦ Україна" (ідентифікаційний номер 32424255) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко