Ухвала суду № 29565472, 03.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2012 р.

справа № 2а-0870/7404/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Суховарова А.В. Божко Л.А.

при секретарі судового засідання: Рябоченкові Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року

у справі № 2а-0870/7404/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправними дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2011 року Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, в якому просила визнати протиправними дії відповідача по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених ним в платіжних дорученнях.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії відповідача по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених ВАТ «Запоріжжяобленерго»в платіжних дорученнях: №6 від 10.01.2011 року на суму 1000000,00 грн. з призначенням платежу –«авансовий платіж по податку на додану вартість за грудень 2010 року»; №223 від 19.01.2011 року на суму 3436700,00 грн. з призначенням платежу –«авансовий платіж по податку на додану вартість за грудень 2010 року; №347 від 21.01.2011 року на суму 21,00 грн. з призначенням платежу –«податок на додану вартість за грудень 2010 року»; №944 від 27.01.2011 року на суму 34,00 грн. з призначенням платежу –«штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв’язку з проведенням уточнень»; №1028 від 31.01.2011 року на суму 1000000,00 грн. з призначенням платежу –«авансовий платіж по податку на додану вартість за січень 2011 року»; №2516 від 21.02.2011 року на суму 1200000,00 грн. з призначенням платежу –«податок на додану вартість за січень 2011 року».

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі проведено документальну невиїзну перевірку з питань своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) ВАТ «Запоріжжяобленерго»за період з 30.06.2010 року по 21.02.2011 року, за результатами якої 09.03.2011 року складено Акт № 60/08-05/00130926 (надалі –акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 2.3.1 п.5.3 ст.5, п.17.2 ст.17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.57.1 ст.57, п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість по декларації за травень 2010 року №2761 від 21.06.2010 року в сумі 10544110 грн. та уточнюючих розрахунків №9002679473 на суму 888,00 грн., №9002683217 на суму 913,00 грн., поданих 19.07.2010 року, №9002892444 на суму 6151,00 грн., №9002892443 на суму 5552,00 грн., №9002892746 на суму 5948,00 грн., №9002893329 на суму 16335,00 грн., №9002898903 на суму 6840,00 грн., №9002892819 на суму 6147,00 грн., №9002893285 на суму 15,00 грн.. №9002893330 на суму 18429,00 грн. поданих 22.07.2010 року з затримкою більше 30 календарних днів (а.с.12,13).

Разом з тим, сплачені позивачем податкові зобов’язання з податку на додану вартість за травень 2010 року податковий орган спрямував на погашення, існуючого в товариства, податкового боргу з цього податку, згідно декларацій з податку на додану вартість за листопад та грудень 2010 року, а саме: платіжне доручення №6 від 10.01.2011 року на суму 1000000,00 грн. з призначенням платежу «авансовий платіж по податку на додану вартість за грудень 2010 року», платіжне доручення №223 від 19.01.2011 року на суму 3436700,00 грн. з призначенням платежу «авансовий платіж по податку на додану вартість за грудень 2010 року», платіжне доручення №347 від 21.01.2011 року на суму 21,00 грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість за грудень 2010 року», платіжне доручення №944 від 27.01.2011 року на суму 34,00 грн. з призначенням платежу «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв’язку з проведенням уточнень», платіжне доручення №1028 від 31.01.2011 року на суму 1000000,00 грн. з призначенням платежу «авансовий платіж по податку на додану вартість за січень 2011 року», платіжне доручення №2516 від 21.02.2011 року на суму 1200000,00 грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість за січень 2011 року».

Згідно з пунктом 7.7 статті 7 вказаного Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов’язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"та від обов’язку самостійно сплатити суму податкового зобов’язання відповідно до пункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу"платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Що стосується посилання відповідача на приписи підпункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки податковий борг у позивача виник до набрання чинності цього Кодексу, тобто дія його норм не поширювалася на спірні правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось в акті перевірки самою Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, податковий борг позивача виник до 01.01.2011 року, згідно постанови Верховного Суду України від 01.09.2009 року, якою підтверджено законність податкового повідомлення-рішення від 07.10.2004 року№0000210203/2, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з ПДВ на суму 37809687,50 грн., яке згідно законодавства вважається узгодженим.

На підставі вище викладеного, колегія суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду слід залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі –залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року у справі № 2а-0870/7404/11 –залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 06 березня 2012 року

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Л.А. Божко