Постанова № 29564991, 18.02.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2a-0770/3705/12

Ряд стат. звіту № 8.2.9

Код - 07

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2013 року місто Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі : головуючої судді - Калинич Я. М., при секретарі судового засідання - Лумей В.Г., за участю сторін: представника позивача - Горінецького В.Й., представника відповідача - Подойми Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Малого приватного підприємства «Карапати» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 жовтня 2007 року №8684/23-0/20467094/2, -

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Карпати» звернулось до Закарпатського адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 8684/23-0/20467094/278/2 від 25.10.2007 р. та визнати протиправними дії Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції при нарахуванні зобов'язань з податку на землю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом було здійснено донарахування податку на землю внаслідок віднесення земельної ділянки площею 36,9 га (Оріховецьке озеро) до земель рекреаційного призначення, в той час як склад орендованих земель становлять землі водного господарства, лісового господарства як це встановлено в договорі на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 08.08.1996 р. за № 2. При цьому посилається на висновки постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.08.2012 року у процесі судового розгляду якої встановлено факт неправомірного віднесення спірної ділянки у відомостях звіту 6 ЗЕМ до категорії земельної ділянки рекреаційного призначення без встановлених для цього підстав. Натомість підставою для перерахунку Відповідачем сплаченого Позивачем земельного податку за 2005-2006 роки та донарахування зобов'язань із застосуванням штрафних санкцій слугували недостовірні відомості звіту 6 ЗЕМ. Як додаткову підставу для задоволення позовних вимог Позивач зазначає, що податковим органом при донарахуванні податку за землю було невірно визначено коефіцієнт індексації грошової оцінки земель що зумовило встановлення Відповідачем неправомірного розміру донарахованих сум. В судових засіданнях представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених вище.

Відповідач позов не визнав, та заперечив проти задоволення позову посилаючись на те, що наявна постанова адміністративного суду, що набрала законної сили між тими самими сторонами про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №8684/23-0/20467094/278/2 від 25.10.2007р., а донарахування податку за землю проведено згідно даних державного земельного кадастру. У судовому засіданні представник Відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених вище.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що 12.06.2007 року Відповідачем проведено виїзну планову перевірку Малого приватного підприємства «Карпати» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2004 р. по 31.12.2003 року, про що складено Акт перевірки № 63/23-0/20467094. У Акті перевірки містяться висновки порушення Позивачем статей 2, 5, 9 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № 2535-ХІІ у зв'язку із чим донараховано податок на землю в сумі 288126,14 грн. Підставою для відповідних донарахувань стали відомості звіту форми 6 ЗЕМ, згідно яких дана земельна ділянка віднесена до категорії земель рекреаційного призначення. Оскільки МПП «Карпати» нарахування земельного податку щодо спірної ділянки проводилося із застосуванням ставок податку передбачених для земель водного господарства на думку Відповідача нарахування земельного податку проведено неправомірно. А тому, Відповідачем застосовані під час донарахування ставки земельного податку, які справляються із земельних ділянок, які віднесені до категорії земель рекреаційного призначення. За результатами апеляційного оскарження на підставі висновків перевірки, 25.10.2007 року Ужгородською Міжрайонною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №8684/23-0/20467094/278/2, яким визначено Позивачу суму податкового зобов'язання з податку на землю в розмірі 432168,38 з них: основний платіж 288112,25 грн. та 144056,13 грн. штрафних санкцій.

МПП «Карпати» оскаржило спірне податкове повідомлення рішення в судовому порядку. Підставами для оскарження спірного податкового повідомлення-рішення Позивачем обрано обставини укладення з Оноківською сільською радою договору №2 від 08 серпня 1996 року про тимчасове користування земельною ділянкою, умовами якого Позивачу передано у тимчасове користування земельну ділянку, яка складається з двох частин:площею 32,6 га, яка зайнята Оріховецьким озером та є землями водного фонду та площею 4,2 га., яка як прилегла територія до озера (розташована вздовж у зрізу води справа від озера) та статтю 60 Земельного кодексу України відповідно до якої ця земельна ділянка може бути визнана прибережною захисною смугою, а відтак також відноситься до категорій землі водного фонду. Відповідні підстави підтверджувалися оцінкою предмету та умов договору №2 від 08 серпня 1996 року, листа Закарпатського обласного виробничого управління по меліорації та водному господарству від 19.12.2003 року, щодо включення урочища «Оріховецьке озеро» до водних об'єктів, а спорудженої дамби до водогосподарських споруд, листа Відділу земельних ресурсів в Ужгородському районі від 27.02.2008 року про відсутність архівних даних щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки в урочищі «Оріховецьке озеро» під будівництво бази відпочинку. З огляду на матеріально-правові підстави адміністративного позову та докази які їх підтверджували, Вищий адміністративний суд України визнав їх помилковими, оскільки поважав їх неналежними у відповідній категорії справи. Зокрема Вищий адміністративний суд України наголосив, що подані Позивачем вищеописані докази на підтвердження матеріально-правової вимоги є неналежними, а належними є саме довідка Ужгородського районного відділу земельних ресурсів від 01.02.2004 року, згідно якої спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель рекреаційного призначення.

Із матеріалів судової справи 2а-3043/09/0770 (постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.09.2012 року набрала законної сили) встановлено, що 24 травня 1995 року Позивач звернувся до Оноківської сільської ради народних депутатів із заявою про надання в оренду строком на 50 років урочища «Оріховецьке озеро» для відновлення відпочинку, розведення водоплавної птиці та риби. Рішенням третьої сесії двадцять другого скликання Оноківської сільської ради народних депутатів від 01 червня 1995 року Позивачу надано в довгострокове користування строком на 25 років на умовах оренди земельні угіддя - 36,9 га. в урочищі «Оріховецьке озеро», а саме: 1,1 га. - кам'янистої місцевості; 2,6 га. - чагарники; 0,6 га. - дороги; 32,6 га. - водне дзеркало. Відповідно до вказаного рішення земельні ділянки надавалися для відновлення зони відпочинку та розведення риби. Згідно вказаного рішення 08 серпня 1996 року між Оноківською сільською радою народних депутатів та Позивачем укладено договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди). У зазначеному судовому розгляді встановлено, що згідно довідки форми 6-зем, яка надана Управлінням Держкомзему в Ужгородському районі для судового розгляду за Позивачем рахується 36,9 га. земель рекреаційного значення. У ході судового розгляду встановлено факт неправомірного віднесення спірної земельної ділянки до рекреаційного призначення, що зумовила недостовірність даних звіту форми 6-зем фактичному стану земельної ділянки в урочищі «Оріховецьке озеро». Зокрема судом встановлено відсутність будь якого рішення Оноківської сільської ради народних депутатів про віднесення спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення, а також відсутність аналогічного рішення будь якого іншого органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року Постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.09.2012 року у справі 2а-3043/09/0770 залишена у силі. Відповідно до листа Управління Деркомзему в Ужгородському районі Закарпатської області від 31.01.2013 р. за № 70/01-Ш, вказана постанова взята до уваги та внесено зміни до форми 6 ЗЕМ.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р № 2535-ХІІ (чинного на момент спірних правовідносин) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Як вбачається з Акту перевірки № 63/23-0/20467094 від (с.14), підставою для донарахувань Позивачу земельного податку, стали відомості звіту форми 6 ЗЕМ, згідно яких дана земельна ділянка віднесена до категорії земель рекреаційного призначення. Постановою Закарпатського окружного суду Закарпатської області від 22.08.2012 р. (набула чинності 22.11.2012 року) по справі 2а-3043/09/0770 встановлено факт неправомірного віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель рекреаційного призначення, що зумовило недостовірність даних звіту форми 6-ЗЕМ щодо віднесення земельної ділянки в урочищі «Оріховецьке озеро» до категорії земель рекреаційного призначення. Зокрема судом встановлено відсутність будь якого рішення Оноківської сільської ради народних депутатів про віднесення спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення, а також відсутність аналогічного рішення будь якого іншого органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, під час проведення перевірки Відповідач використовував недостовірні відомості звіту форми 6 ЗЕМ, щодо спірної земельної ділянки, що зумовило неправомірне донарахування Позивачу земельного податку та застосування штрафних санкцій. А тому оспорюване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Ужгородської міжрайонної податкової інспекції при нарахуванні зобов'язань з податку на землі рекреаційного призначення та штрафних санкцій за 2005-2006 роки суд не знаходить підстав для її задоволення, з огляду на недоведеність Позивачем вказаної позовної вимоги. Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Позивачем не доведено протиправність дій працівників Ужгородської МДПІ, які проводили перевірку щодо використання хоч і недостовірних, але необхідних у силу ст. 13 Закону України «Про плату за землю» даних державного земельного кадастру.

Суд також констатує неправомірне визначення Відповідачем під час проведення перевірки розміру коефіцієнту індексації до землі у порушення вимог Постанови Кабінету міністрів України №783 від 12.05.2000 року та Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженої вказаною Постановою. Зокрема індекс мав становити 1,448, а не 2,551. Однак, оскільки судом встановлено неправомірне застосування Відповідачем ставок земельного податку до спірної ділянки, як до земель рекреаційного призначення, у зв'язку із недостовірними відомостями звіту форми ЗЕМ, а обґрунтування неправомірності застосованого розміру коефіцієнту індексації стосується земель рекреаційного призначення, що виключає можливість застосування вказаної підстави для визнання протиправним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи Відповідача про застосування вимог п.4 ч.1 ст.157 КАС України до вказаного спору та закриття провадження у справі, оскільки на думку Відповідача є постанова адміністративного суду, яка набрала законної сили з того самого спору і між тими самими сторонами є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду; ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; ухвала про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі). Дана стаття кореспондується із п.4 ч.1 ст.157 КАС України згідно якої суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами. Під поняттям «того самого спору» зазначеного у п.4 ч.1 ст.157 КАС України з огляду на вимоги п.4 ч.1 ст. 106, п.2 ч.1 ст.109, ч.1 ст.137 КАС України вбачається «спір про той самий предмет і з тих самих підстав». Зокрема відповідно до п.4 ч.1 ст.106 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу (предмет позову) і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (підстави позову), а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Згідно ч.1 ст.137 КАС України до початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

Тобто, підстави позову це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Підставу позову - складають юридичні факти, на підставі яких позивач обґрунтовує свою матеріально-правову вимогу до відповідача. Юридичні факти - це обставини, які створюють, змінюють права та обов'язки сторін або ж перешкоджають виникненню прав та обов'язків та припиняють їх.

Зокрема, як вбачається з постанови Вищого адміністративного суду від 19.01.2012 року підставами для оскарження спірного податкового повідомлення-рішення Позивачем обрано обставини укладення з Оноківською сільською радою договору №2 від 08 серпня 1996 року про тимчасове користування земельною ділянкою, умовами якого Позивачу передано у тимчасове користування земельну ділянку, яка складається з двох частин:площею 32,6 га, яка зайнята Оріховецьким озером та є землями водного фонду та площею 4,2 га., яка як прилегла територія до озера (розташована вздовж у зрізу води справа від озера) та статтю 60 Земельного кодексу України відповідно до якої ця земельна ділянка може бути визнана прибережною захисною смугою, а відтак також відноситься до категорій землі водного фонду. Відповідні підстави підтверджувалися оцінкою предмету та умов договору №2 від 08 серпня 1996 року, листа Закарпатського обласного виробничого управління по меліорації та водному господарству від 19.12.2003 року, щодо включення урочища «Оріховецьке озеро» до водних об'єктів, а спорудженої дамби до водогосподарських споруд, листа Відділу земельних ресурсів в Ужгородському районі від 27.02.2008 року про відсутність архівних даних щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки в урочищі «Оріховецьке озеро» під будівництво бази відпочинку.

Натомість підставами для адміністративного позову, який розглядається судом стали встановлений Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.08.2012 року факт неправомірного віднесення спірної земельної ділянки до рекреаційного призначення, що зумовила недостовірність даних звіту форми 6-зем фактичному стану земельної ділянки в урочищі «Оріховецьке озеро», а також обставини невідповідності та неправильності застосованих відповідачем коефіцієнтів індексації для різних категорій земель.

Оскільки, суд вбачає відмінність підстав адміністративного позову МПП «Карпати» у судовій справі №14/267 (К-50019/09) та адміністративного позову, що розглядається, вимоги п.4 ч.1 ст.157 КАС України не підлягають до застосування у даному випадку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, позовні вимоги МПП «Карпати» підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Малого приватного підприємства «Карпати» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправним дій та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби №8684/23-0/20467094/278/2 від 25.10.2007 року, яким визначено Малому приватному підприємству «Карпати» суму податкового зобов'язання з податку на землю в розмірі 432168,38, з них: основний платіж 288112,25 грн. та 144056,13 грн. штрафних санкцій.

3. В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя Я.М. Калинич