Постанова № 29564915, 30.01.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2a-0770/3103/12

Ряд стат. звіту № 8.2.6

Код - 07

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року місто Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Лумей В.Г.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - Пецко В.В.,

свідка - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області ДПС, якою просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0004681750 від 28.04.2012 року, №0007301750 від 12.07.2012 року та №0007321750 від 12.07.2012 року.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що за наслідками податкової перевірки 13 квітня 2012 року ДПІ у Іршавському районі складено Акт перевірки №81/1750/НОМЕР_1 та встановлено, що Позивачем у 2011 році безпідставно сформовано валові витрати у сумі 88332,00 грн. Не погоджуючись із викладеним висновком, Позивач зазначив, що у складі сформованих валових витрат включені суми 63110,00 грн. понесених витрат на придбання будівельних матеріалів, які використані для ремонту основних засобів - нерухомості, власником якої Позивач та яка використовується у його господарській діяльності. Також Позивач вважає безпідставним висновок Відповідача про не підтвердження задекларованих у 2011 році валових витрат на суму 25222,00 грн. первинними документами на придбання товарно-матеріальних цінностей. Також Позивач не погоджується із висновком, який міститься у Акті перевірки про те, що у 2010 році Позивач неправомірно сформував собі податковий кредит з ПДВ на суму 17484,00 грн. за наслідками операцій з ТОВ «Перун», що якого Дубенською ОДПІ встановлено ознаки нікчемності про що зафіксовано Актом перевірки від 05.01.2012 року №07/23/210090355, зокрема встановлено відсутність основних засобів у підприємства, відсутність людських ресурсів, незнаходження за податковою адресою та інші ознаки, які свідчать про не можливість здійснення реальних господарських взаємовідносин та нікчемність укладених правочинів, у тому числі щодо Позивача. На думку Позивача ним реально здійснено правочин з ТОВ «Перун», отримано від ТОВ «Перун» продукцію, оплачено за неї. Натомість на момент укладення відповідного правочину ТОВ «Перун» мав необхідний обсяг повноважень для укладення правочину, був зареєстрованим платником ПДВ та правомірно за наслідками правочину видав податкові накладні на підставі який Позивачем сформовано податковий кредит. Також Позивач не погоджується із висновками перевірки, щодо встановленого порушення формування податкового кредиту не за першою подією на суму 1667,00 грн. по контрагентам які видали податкові накладні у одному періоді, а Позивач сформував податковий кредит у наступних періодах без підтвердження факту отримання їх із запізненням. Зокрема Позивач вважає правомірним формування податкового кредиту по спірним накладним, оскільки ним фактично сплачені у вартості отриманих товарів та послуг суми ПДВ та використані відповідні товари та послуги у оподаткованих операціях.

Відповідач не погоджується із позовними вимогами Позивача з підстав зазначених у запереченні та вважає, що Позивачем не підтверджено факт використання придбаних будівельних матеріалів у господарській діяльності, оскільки пояснення Позивача про проведення ремонту власних основних засобів не підтвердженні належними первинними документами, які засвідчують проведення ремонтних робіт. Також Відповідач зазначив, що відповідно до вимог ПК України факт понесення витрат під час здійснення господарської діяльності повинен підтверджуватися первинними документами бухгалтерського обліку, які оформляються до вимог законодавства. За відсутності відповідних первинних документів, платник податку не має права формувати собі валові витрати. Щодо взаємовідносин з ТОВ «Перун» Відповідач вважає правомірними висновки про нікчемність укладених правочинів з підстав та обставин встановлених Дубенською ОДПІ Актом перевірки від 05.01.2012 року №07/23/210090355.

В судовому засіданні позивач та його представники заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд даний адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення даного адміністративного позову заперечив з мотивів наведених у письмових запереченнях та просив суд у задоволенні даного адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши думку представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається з матеріалів справи, згідно наказу «Про проведення перевірки» від 01.03.2012 року №64 Відповідачем було проведено документальну планову перевірку у Позивача за період з 01.04.2010 по 31.12.2011 року.

Перевірка проводилася з 19.03.2010 по 06.04.2012 року. За наслідками проведеної перевірки складено Акт перевірки від 13.04.2012 року №81/1750/НОМЕР_1. У Акті перевірки Відповідачем зазначено про порушення Позивачем вимог п.п.19.1 «а» п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», щодо правильності ведення книги обліку доходів і витрат; вимог розділу 4 ст.13 та ст.14 Декрету КМУ від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» та ст.177.4 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV, щодо завищення платником податку витрат на загальну суму 88332,00 грн. чим занижено до сплати в бюджет податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 13249,80 грн.; вимог п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97 «Про податок на додану вартість» та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV, щодо завищення податкового кредиту на суму 3266,00 грн.; вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97 «Про податок на додану вартість», у результаті чого донараховано за наслідком перевірки податок на додану вартість в суму 29384 грн..

За наслідками перевірки Відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення №0004671750 від 28.04.2012 року, яким Позивачу донараховано 32650,00 грн. зобов'язань з податку на додану вартість та 8162,5 грн. штрафних санкцій та №0004681750 від 28.04.2012 року, яким Позивачу донараховано 13249,80 грн. зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб підприємців та застосовано штрафну санкцію у розмірі 3312.45 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Позивач оскаржив їх у адміністративному порядку. На наслідками розгляду скарги, Державна податкова служба у Закарпатській області прийняла рішення про результати розгляду скарги від 12.07.2012 №211/Б/10-247. Вказаними рішенням Державна податкова служба частково скасувала податкове повідомлення рішення №0004671750 від 28.04.2012 року у частині донарахованого Позивачу зобов'язання з податку на додану вартість на суму 13499,00 грн. та 3374,75 грн. штрафної санкції. У іншій частині прийняті податкові повідомлення-рішення залишені у силі. Також за наслідками адміністративного оскарження Державна податкова служба додатково донарахувала Позивачу суму 2499,00 грн. зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб та збільшила штрафну санкцію на суму 624,84 грн. Збільшення зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб зумовлено тим, що під час перевірки не враховано, що Позивач у 2011 році отримував доходи як від провадження господарської діяльності, так дохід, який включається до загального річного оподаткованого доходу - дохід від надання майна в оренду. При цьому, не враховано, що із 10000 грн. доходу від надання майна у оренду не нараховано податку з доходів фізичних осіб, оскільки у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік Позивач визначив до повернення з бюджету 827,00 грн. податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік за зазначив, що сплатив у 2011 році 1000 грн. авансових платежів, тоді як в декларації за 2010 рік Позивач не визначив авансові платежі по податку з доходів фізичних осіб на 2011 рік і відповідно ДПІ у Іршавському районі не провела нарахування 10000 грн. авансових платежів по податку з доходів фізичних осіб на 2011 рік, з огляду на що Позивач занизив податок з доходів фізичних осіб на суму 15749,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження ДПІ у Іршавському районі додатково прийнято податкове повідомлення-рішення №0007321750 від 12.07.2012 року про донарахування Позивачу зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 2499,2 грн. та штрафної санкції на суму 624,8 грн. та нове податкове повідомлення-рішення №0007301750 від 12.07.2012 року про донарахування Позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 19151,00 грн. та штрафної санкції на суму 4787,75 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Позивач оскаржив спірні податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України. Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 20.09.2012 року №1284/0/141-12/Б/10-2315 Позивачу відмовлено у задоволенні скарги, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені у силі.

Розглянувши матеріали справи та пояснення сторін судом встановлено наступне.

Підставою для донарахування податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб стало встановлені порушення Позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема Позивачем віднесено у 2011 році до складу валових витрат суму 63110,00 грн. сплачену за придбання будівельних матеріалів. Факт отримання у контрагентів придбаних будівельних матеріалів підтверджується видатковими та податковими накладними наявними у матеріалах справи. Згідно пояснення Позивача вказані будівельні матеріали використані для проведення ремонтних робіт у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та приміщенні складу, який знаходяться за адресою АДРЕСА_2 та належать Позивачу на праві приватної власності. Також перевіркою встановлено, що вказані приміщення Позивач використовує для господарської діяльності за основним видом діяльності «51.39.0 - неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами» та « 52.11.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту». Факт використання придбаних будівельних матеріалів для проведення ремонту приміщень у яких здійснює господарську діяльність Позивач доводить Актами списання.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують і підтверджують здійснення цих операцій. Приймання виконаних робіт після ремонту, модернізації, реконструкції, тощо оформляється актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів типової форми №ОЗ-2 затвердженої наказом Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 29.12.1995 року №352. Дані про зміни техніко-економічної характеристики (вартість, площа, потужність, тощо) у результаті проведених поліпшень заносяться в технічний паспорт, інвентарні картки, регістри аналітичного обліку відповідних об'єктів основних засобів. При проведенні робіт підрядним способом (стороннім підприємством) первинним документом є акт про виконані роботи, замовлення-наряд. Вимоги щодо їх заповнення надано у переліку обов'язкових реквізитів первинних документів, наведеному у п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996. При проведенні поточного і капітального ремонту будинків і споруджень (як підрядним, так і господарським способом) наказом Держкомстату України та Держкомстрою України «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» від 21.05.2002 року №237/5 передбачено складання довідки про вартість виконаних робіт типової форми №КБ-3. При виконанні робіт з поточного ремонту господарським способом складання зазначеної форми не обов'язкове.

З огляду на викладене, подані Позивачем Акти списання не є достатніми належними первинними документами, що засвідчують факт проведення ремонтних робіт як господарським так і підрядними способом. Одночасно, Позивачем не додано інших належних первинних документів, які засвідчують факт проведення ремонту та поліпшення стану приміщень які використовуються ним у господарській діяльності, а тому Відповідачем правомірно зменшено валові витрати Позивача на суму 63110,00 за 2011 рік, як такі що не пов'язані із господарською діяльністю Позивача.

Відповідно до п.п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно із розділом ІІІ цього Кодексу. Перевіркою встановлено, що у порушення вказаної норми Позивачем віднесено до складу валових витрат суму 25222,00 не підтверджених накладними на придбання товару для подальшої реалізації. Позивачем ні під час перевірки, ні під час судового розгляду не надано первинних документів, а саме накладних на підставі яких ним віднесено до складу валових витрат у 2011 році суму 25222,00 грн.

З огляду на викладене податкове повідомлення-рішення ДПІ у Іршавському районі №0004681750 від 28.04.2012 року, яким Позивачу донараховано 13249,80 грн. зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб підприємців та застосовано штрафну санкцію у розмірі 3312,45 грн. прийняте на підставі встановлених перевіркою порушень, висновки Відповідача підтверджені матеріалами справи, Позивачем не спростовані, а тому вказане податкове повідомлення-рішення є правомірним, а отже відсутні підстави для його скасування.

Щодо збільшення зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб за наслідком досудового оскарження суд зазначає наступне.

Державною податковою службою у Закарпатській області під час розгляду скарги Позивача правомірно зроблено висновки, що під час проведення перевірки не враховано, що Позивач у 2011 році отримував доходи як від провадження господарської діяльності, так дохід, який включається до загального річного оподаткованого доходу - дохід від надання майна в оренду. При цьому, не враховано, що із 10000 грн. доходу від надання майна у оренду не нараховано податку з доходів фізичних осіб, оскільки у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік Позивач визначив до повернення з бюджету 827,00 грн. податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік за зазначив, що сплатив у 2011 році 1000 грн. авансових платежів, тоді як в декларації за 2010 рік Позивач не визначив авансові платежі по податку з доходів фізичних осіб на 2011 рік і відповідно ДПІ у Іршавському районі не провела нарахування 10000 грн. авансових платежів по податку з доходів фізичних осіб на 2011 рік, з огляду на що Позивач занизив податок з доходів фізичних осіб на суму 15749,00 грн.

Відповідно до п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначають авансові платежі з податку на доходи.

Згідно до п.п.177.5.3 ст.177 Податкового кодексу України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Відповідно до п.177.6 п.177 ст.177 Податкового кодексу України у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим кодексом для платників податку - фізичних осіб.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Іршавському районі №0007321750 від 12.07.2012 року про донарахування Позивачу зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 2499,2 грн. та штрафної санкції на суму 624,8 грн. є правомірним, а отже відсутні підстави для його скасування.

Щодо донарахування податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що Позивачем віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми 17484,00 грн. ПДВ, сплачені у ціні товару придбаного у ТОВ «Перун». Зокрема, у листопаді 2010 року в сумі 6083,33 грн., згідно податкової накладної від 12.11.2010 року №1168 та у грудні 2010 року в сумі 11401,50 грн., згідно податкової накладної від 07.12.2010 року №1243.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Перун» (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) 01.10.2010 року укладено договір купівлі-продажу, згідно якого Продавець зобов'язується поставити Покупцю цукор-пісок білий у мішкотарі. На виконання вказаного договору ТОВ «Перун» поставив Позивачу продукцію (цукор-пісок) згідно видаткової накладної №П-00001361 від 12.11.2010 року та податкової накладної №1168 від 12.11.2010 року на загальну суму 36500,00 грн. у тому числі ПДВ на суму 6083,33 грн. та згідно видаткової накладної №П-00001440 від 09.12.2010 року та податкової накладної №1243 від 07.12.2010 року на загальну суму 68400,00 грн. у тому числі ПДВ на суму 11401,50 грн. Оплата за отриманий товар підтверджується виписками із банківського рахунку Позивача. За наслідком вказаних операцій Позивачем у листопаді 2010 року віднесено до податкового кредиту з ПДВ суму 6083,33 грн. та у грудні 2010 року суму 11401,50 грн.

Як вбачається із акту перевірки єдиною підставою для висновку ДПІ у Іршавському районі про порушення Позивачем вимог податкового законодавства, а саме формування податкового кредиту за нікчемними правочинами став Акт перевірки Дубенської ОДПІ від 05.01.2012 року №07/23/210090355 та встановлені у ньому висновки про нікчемність операцій вчинених з ТОВ «Перун». Зокрема, в якому зазначено, що Дубенська ОДПІ не може підтвердити факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Перун» 21090355 з платниками податків за період з 01.11.2010 р по 31.08.2011 р. та визначення «нікчемних правочинів» по ТзОВ «Перун», так як в результаті виїзду працівників ВПМ за податковою та фактичною адресою ТОВ «Перун» м. Дубно, вул. Заводська, 19/14, місцезнаходження підприємства не встановлено, посадові особи підприємства за даною адресою відсутні. Також цим актом перевірки встановлено, що на ТОВ «Перун» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операції надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.

Як вбачається із матеріалів справи, правомірність висновків Дубенської ОДПІ щодо нікчемності всіх правочинів укладених ТОВ «Перун» оцінювалися адміністративним судом, зокрема Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.05.2012 року та Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2012 року у справі 2а/1770/1466/2012. Зокрема вказаних судових рішеннях встановлено, що ТОВ «Перун» фактично здійснювалася господарська діяльність, яка зумовила настання податкових наслідків. Також вказаними судами спростовано висновки Дубенської ОДПІ про нікчемність всіх правочинів укладених ТОВ «Перун» з контрагентами протягом 2010-2011 років.

Відповідно до ст.72 КАС України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, а також у зв'язку із наявністю у матеріалах справи первинних документів, що засвідчують факт придбання Позивачем у ТОВ «Перун» продукції, висновки ДПІ у Іршавському районі про нікчемність правочинів поставки цукру укладені ТОП «Перун» та ФОП ОСОБА_1 безпідставні та спростовані матеріалами справи.

Також суд зазначає, що під господарською діяльністю у ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Визначення господарської діяльності закріплено пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування підприємств». За даним визначенням - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладене Позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ у листопаді 2010 року в суму 6083,33 грн., згідно податкової накладної від 12.11.2010 року №1168 та у грудні 2010 року в суму 11401,50 грн., згідно податкової накладної від 07.12.2010 року №1243.

Щодо завищення Позивачем 1667,00 грн. податкового кредиту з ПДВ суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що Позивачем безпідставно задекларовано у податковій декларації з ПДВ: за травень 2010 року суми ПДВ у розмірі 650,00 грн. Зокрема по контрагенту ПАТ «Закарпаттяобленерго» згідно податкової накладної від 30.06.2009 року №4553/399 на суму ПДВ 262,52 грн., по контрагенту ДТГО «Львівська залізниця» згідно податкової накладної від 14.07.2009 року №71/04 на суму ПДВ 249,92, від 16.07.2009 року №73/04 на суму ПДВ 137,89 грн.; за вересень 2011 року суми ПДВ у розмірі 1047 грн. по контрагенту ТОВ «Укрпромінвест-Мукачево» згідно податкової накладної виписаної за попередній місяць.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітнім податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (роботи, послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Тобто формування податкового кредиту за спірними податковими накладними мало бути по першій події, а саме по даті отримання податкової накладної Позивачем, як покупцем товару. Оскільки позивачем не надано доказів отримання спірних податкових накладних від контрагентів із запізненням, у періодах формування на підставі них податкового кредиту, таке формування суперечить вищезазначеним вимогам Закону, оскільки у такому випадку датою отримання податкової накладної вважається дата її виписки.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Іршавському районі №0007301750 від 12.07.2012 року про донарахування Позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 19151,00 грн. та штрафної санкції на суму 4787,75 грн. підлягає частковому скасуванню на суму 17484,00 грн. основного платежу донарахованого за операціями з ТОВ «Перун», а у іншій частині є правомірним на не підлягає скасуванню.

На підставі наведеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області Державної податкової служби №0007301750 від 12.07.2012 року у частині донарахування ФОП ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 17484,00 грн. та застосованої штрафної санкції на суму 4371,00 грн., а у іншій частині залишити у силі.

У задоволенні позовних вимог фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області Державної податкової служби №0004681750 від 28.04.2012 року та №0007321750 від 12.07.2012 року відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у розмірі 218,55 грн. (двісті вісімнадцять гривень п'ятдесят п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя Калинич Я.М.