ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=====
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" грудня 2012 р. Справа № 5016/1945/2012(17/64)
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
при секретарі Кондратовій О.В.,
з участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом: Лушников В.П., довіреність № 1 від 31.01.2012р.
від відповідача за первісним позовом: Лютий О.В., довіреність б/№ від 04.05.2012р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5016/1945/2012(17/64)
За первісним позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро", 56301, Миколаївська обл., смт. Врадіївка, вул. Кооперативна,21,
Представник позивача: Лушников В.П., 54020, м.Миколаїв, вул. Защука,34, кв.4,
До відповідача: Приватного-орендного сільськогосподарського підприємства "Прогрес", 56332, Миколаївська обл., с. Нововасилівка, вул. Миру,24,
про: зобов'язання виконати певні дії,-
За зустрічним позовом Приватного-орендного сільськогосподарського підприємства "Прогрес", 56332, Миколаївська обл., с. Нововасилівка, вул. Миру, 24,
До відповідача: Приватного підприємства "Виробничо-комерційного підприємства "Каро", 56301, Миколаївська обл., смт. Врадіївка, вул. Кооперативна, 21,
про: визнання договору про спільну діяльність неукладеним, визнання права власності на врожай та стягнення збитків,-
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство "Виробничо - комерційне підприємство "Каро" (надалі -позивач за первісним позовом) звернулось до господарського суду з позовом до Приватного- орендного сільськогосподарського підприємства "Прогрес" (надалі -відповідач за первісним позовом) про зобов'язання Приватно-оредного сільськогосподарського підприємства «Прогрес»повернути приватному підприємство "Виробничо - комерційне підприємство "Каро" 34 т. 780 кг кукурудзи вартістю 49143,79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватно-оредним сільськогосподарським підприємством «Прогрес»було набуто майно ППВКП «Каро»- врожай 34 780 кг кукурудзи без відповідної правової підстави, а отже зібраний врожай підлягає вилученню та поверненню законному володільцеві.
Дані позовні вимоги в ході судового розгляду спору представник Приватного підприємства "Виробничо - комерційне підприємство "Каро" підтримав повністю, поясняючи, що Приватно-оредне сільськогосподарське підприємство «Прогрес»незаконно скосив належний ППВКП "Каро" врожай, чим порушив його право власності, а отже відповідно до приписів ст.1213 Цивільного Кодексу, зобов'язаний повернути ППВКП "Каро" безпідставно набуте майно в натурі.
Такі позовні вимоги представник Приватно-оредного сільськогосподарського підприємства «Прогрес»не визнає повністю, поясняючи, що договір спільної діяльності з обробки землі та вирощуванні сільськогосподарських культур від 01.04.2010 року є неукладеним та удавним правочином, земельна ділянка була самовільно зайнята ППВКП "Каро" , а отже посіяний ППВКП "Каро" врожай кукурудзи є власністю Приватно-оредного сільськогосподарського підприємства «Прогрес», оскільки відповідно до ст. ст. 90, 95, 212 Земельного кодексу України самовільно зайнятті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними.
За зустрічною позовною заявою Приватне - орендне сільськогосподарське підприємство "Прогрес" просить визнати договір спільного обробітку землі та вирощування сільськогосподарських культур укладений 01 квітня 2010 року між Приватним підприємством «Виробничо-комерційне підприємство «Каро»та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Прогрес»неукладеним; просить визнати урожай кукурудзи 2012 року вагою 34780 кг вартістю 49143,79 грн., який знаходиться у ПАТ ДП ЗКУ «Врадіївський елеватор»власністю Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Прогрес»та стягнути з збитки у розмірі вартості не доотриманого врожаю за 2012 рік в сумі 65 059 грн.
Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що договір спільної діяльності з обробки землі та вирощуванні сільськогосподарських культур від 01.04.2010 року є неукладеним, оскільки не узгоджується з вимогами ст. 180 Господарського Кодексу України, земельна ділянка була самовільно зайнята ППВКП "Каро" , а отже посіяний ППВКП "Каро" врожай кукурудзи є власністю Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Прогрес», таким чином Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству «Прогрес»були спричинені збитки у розмірі вартості недоотриманого врожаю за 2012р. в сумі 65059грн.
Приватне підприємство "Виробничо - комерційне підприємство "Каро" зустрічний позов не визнало, з огляду на те, що Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Прогрес»не надано належних та допустимих доказів, а від так і не доведено обставин які б встановлювали б факти укладення сторонами удаваного правочину, нанесення збитків позивачу та їх розмір, самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем за зустрічним позовом. Окрім того, вимога позивача за зустрічним позовом про визнання договору не укладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів передбачених законом.
Вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Щодо первісного позову.
Суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "Виробничо - комерційне підприємство "Каро" в частині зобов'язання Приватно-оредного сільськогосподарського підприємства «Прогрес»повернути приватному підприємство "Виробничо - комерційне підприємство "Каро" 34 т. 780 кг кукурудзи вартістю 49143,79 грн. є обгрунтованими.
01.04.2010 року між Приватним підприємством «Каро»та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Прогрес»було укладено договір спільної діяльності з обробки землі та вирощуванні сільськогосподарських культур,у відповідності до п.1.1 якого сторони зобов'язались шляхом об'єднання зусиль спільно діяти в сфері обробки землі та вирощуванні сільськогосподарських культур.
Пунктом 3.4 договору сторони визначили, що всі поля, які будуть оброблені з 30. 04.2010 року, а також зібраний врожай з цих полів, будуть власністю ПП «ВКП «Каро».
На виконання взятих на себе зобов'язань позивач за первісним позовом обробив восени 2011 року поля площею 350га, які знаходились в оренді в ПОСП «Прогрес». Також позивачем за первісним позовом було здійснено передпосівну обробку грунту (вспашка, культивація), посіяно кукурудзу, здійснено коткування, внесено добрива, гербіциди, виконано міжрядну обробку.
Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Вивчивши матеріали справи господарський суд зазначає, що 07.09.2012 року відповідач за первісним позовом скосив врожай кукурудзи з полів, які були засіяні та оброблені позивачем за первісним позовом. Всього відповідачем за первісним позовом було скошено близько 20га поля, та зібрано 34780кг кукурудзи.
За даним фактом ППВКП «Каро»звернулось до Врадіївсьокго РВ УМВС України в Миколаївській області з заявою на незаконні дії ПОСП «Прогрес». На час перевірки правоохоронними органами заяви ППВКП «Каро», зерно кукурудзи передано на зберігання в ПАТ ДП ЗКУ «Врадіївський елеватор».
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з пояснень голови ПОСП «Прогрес»- Шуцького Володимира Борисовича(арк. спр. 9), 07.09.2012р. ПОСП «Прогрес»було скошено врожаю кукурудзи з полів, які були засіяні та оброблені ППВКП «Каро»близько 20га поля. Даний факт представником відповідача за первісним позовом в судовому засіданні також не заперечувався.
На час розгляду спору відповідач за первісним не надав господарському суду доказів добровільного повернення спірного зібраного врожаю його фактичному власнику (позивачу за первісним позовом у справі), обставини наведені позивачем за первісним позовом в обґрунтування позовних вимог не спростував.
Статтею 189 Цивільного Кодексу України встановлено, що продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
З наведеної норми, зокрема, випливає, що врожай (плоди), одержаний з посівів (речі), належить саме власнику цих посівів, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, оскільки позивач за первісним позовом є власником посівів кукурудзи, то відповідно він є власником і врожаю кукурудзи, одержаного з цих посівів.
Відповідно до ст. 316 ЦК, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. (ст.328 ЦК)
Сторони чітко визначили в договорі, що з 30.04.2010року позивач за первісним позовом буде власником отриманого з полів врожаю.
Відповідно до глави 29 ЦК, зокрема ч. 3 ст. 386, ст.387 ЦК власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 177 ЦК України визначено, що об'єктами цивільних прав є
речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права,
результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Протиправні дії відповідача за первісним позовом порушують речові права позивача за первісним позовом. Як наслідок, позивач втратив врожай та не отримав доходів, на які він розраховував здійснюючи посів та обробіток земельної ділянки.
Відповідно до п.1 ст.317 ЦК України позивачу за первісним, як власнику врожаю, належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном -врожаєм.
Статтею 321 Цивільного Кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу (реквізиція).
У всіх інших випадках право власності може бути припинено тільки за рішенням суду.
Приватне-орендне сільськогосподарське підприємство "Прогрес", не маючи жодних правових підстав зібрало та привласнило врожай, належний Приватному підприємству "Виробничо - комерційне підприємство "Каро" порушив його цивільні права, припинивши право власності останнього на майно.
Статтею 1212 Цивільного кодексу передбачено обов'язок особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) - повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Таким чином, з огляду на дії Приватного-орендного сільськогосподарського підприємства "Прогрес", останнім безпідставно набуте майно, яке фактично є власністю ППВКП «Каро», а саме: врожай кукурудзи у обсязі 34 т.780 кг вартістю 49143,79 грн.
Щодо зустрічних позовних вимог.
Посилання позивача за зустрічним позовом на той факт, що договір спільного обробітку землі та вирощування сільськогосподарських культур від 01 квітня 2010 року є неукладеним відхиляється судом з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 627, 628 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Проаналізувавши умови договору, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами на підставі укладеного договору виникли правовідносини, які регулюються, зокрема, ст. ст. 1130, 1131 ЦК України, згідно з якими за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається в письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Таким чином, оспорюваний договір є юридичним фактом, на підставі якого між сторонами виникли відповідні правовідносини із спільної діяльності.
Крім того, на відміну від правочину цивільно-правовий договір -як юридичний факт, це спільна дія осіб, спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків, на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і за цими ознаками договір про спільну діяльність може містити елементи договору найму, міни, доручення та інших, що не заперечують їх самостійного існування у визначеній діючим законодавством формі.
Однією з підстав неукладеності договору позивач за зустрічним позовом зазначає те, що в договорі відсутній предмет та строки дії договору, які є обов'язковими для всіх видів господарських договорів у відповідності до ст.180 Господарського кодексу України.
Суд не погоджується з таким твердженням позивача за зустрічним позовом,
виходячи з такого: пунктом 1.1. договору було визначено предмет договору, отже твердження позивача за зустрічним позовом про його відсутність не відповідає дійсності. Стосовно відсутності в договорі умови про строк його дії то слід зазначити наступне:
Вищий господарський суд України в своєму листі N 01-8/211 від 07.04.2008 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»визначив , що згідно з частиною третьою статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов 'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, строк дії договору. Отже, строк дії господарського договору є його істотною умовою. Разом з тим слід мати на увазі, що строк дії договору, який сторони зобов'язані погодити, необмежений будь-яким максимальним строком. Тому сторони можуть визначити, що договір діє до припинення прав та обов'язків, які з нього виникли.
При цьому слід враховувати, що за змістом статті 637, частин третьої та четвертої статті 213 ЦК України метою тлумачення договору є виявлення справжньої волі сторін, що згідно з частиною першою статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом, та що згідно з частиною першою статті 7 ЦК України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Згідно зі звичаєм, що склався в діловому обороті, не зазначення в договорі строку дії договору свідчить про волю сторін на встановлення правила про те, що договір діє до припинення зобов'язання, що виникло з договору, виконанням або з інших підстав відповідно до закону.
Отже, за відсутності в господарському договорі строку дії договору у суду немає підстав вважати його неукладеним, якщо докази, наявні у справі, не свідчать про те, що справжня воля сторін полягала у намірі досягнути згоди про строк дії договору в майбутньому.
Враховуючи те, що позивач за зустрічним позовом не надав жодних належних та допустимих доказів того що договір є неукладеним, ці ствердження позивача є також необґрунтованими та недоведеними. Також слід зазначити, що між сторонами виник спір щодо приналежності спірного майна -врожаю кукурудзи у обсязі 34 т.780 кг вартістю 49143,79 грн.
Крім того, вимога позивача за зустрічним позовом про визнання договору неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів передбачених законом.
Наступною з підстав неукладеності договору позивач за зустрічним позовом зазначає його удаваність, посилаючись на те, що сторони договором спільної обробки землі і вирощування сільхозкультур приховали інший правочин - договір суборенди землі
Суд не погоджується з таким твердженням позивача за зустрічним позовом про удаваність вчиненого правочину, виходячи з такого: згідно зі ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Вказаний договір не містить жодної істотної умови, які притаманні договорам оренди (суборенди) - розмір та строки сплати орендної плати, площу та розмір земельної ділянки, зобов'язань щодо передачі земельної ділянки у володіння та користування на певний строк та інші необхідні умови. Лише наявність вказаних необхідних умов у правочині, незалежно від того яку він має назву, може свідчити про те, що сторони в дійсності мали намір та вчинили договір суборенди земельної ділянки.
Однак, як свідчать матеріали справи, фактичні відносини, що склалися між сторонами Договору, не мають вказаних ознак, тому укладений між сторонами договір спільної обробки землі і вирощування сільхозкультур не є удавним правочином.
Щодо твердження позивача за зустрічним позовом стосовно того, що земельна ділянка була самовільно зайнята ППВКП "Каро", а отже посіяний ППВКП "Каро" врожай кукурудзи є власністю Приватно - оредного сільськогосподарського підприємства «Прогрес», оскільки відповідно до ст. ст. 90, 95, 212 Земельного кодексу України самовільно зайнятті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними також відхиляється з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих ділянок здійснюється виключно за рішенням суду.
Отже, в даному випадку належним та допустимим доказом прав позивача за зустрічним позовом на повернення земельної ділянки з передачею у власність позивача врожаю відповідача може бути тільки рішення суду, в якому це зазначено, яке набрало законної сили.
Самовільне заволодіння врожаєм - чужим майном, без рішення суду, є протиправними діями, оскільки суперечить ст.41 Конституції України та ст.321 Цивільного кодексу України.
Також слід зазначити, що врожай (плоди), одержується з іншої речі - з посівів насіння, які відповідно до ст. 185 ЦК України є споживчими речами, оскільки внаслідок одноразового їх використання знищуються і припиняють існувати у первісному вигляді (після посіву перетворюються в рослини, які приносять плоди - врожай).
Земля в даному випадку не є річчю, яка приносить плоди, а є засобом виробництва. Тому на підставі ст.189 ЦК України врожай (плоди) належать саме власнику речі яка його приносить - власнику посівів. Відповідач за первісним позовом проти факту засівання позивачем за первісним позовом кукурудзи на спірній земельній ділянці не заперечував.
Щодо зустрічної позовної вимоги про стягнення збитків, суд також дійшов висновку, що в задоволенні останньої слід відмовити з огляду на те, що у відповідності до п.3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 №110 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007р. №963» підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме:
- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;
- протокол про адміністративне правопорушення;
- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);
- акт обстеження земельної ділянки.
Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок є вказані документи в їх сукупності, а не один окремий документ, як-от, акт обстеження земельної ділянки, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано до зустрічної позовної заяви та не доведено існування інших, крім акту обстеження земельної ділянки, вищевказаних документів в підтвердження самовільного (позадоговірного) зайняття відповідачем за зустрічним позовом земельної ділянки, з огляду на викладене у суду відсутні підстави для розрахунку та відшкодування шкоди.
Щодо наданої позивачем за зустрічним позовом статистичної форми № 4-сг щодо даних про сівбу сільгоспкультур ПОСП "Прогрес" за 2012 звітній рік в обґрунтування того, що ним було засіяно та оброблено кукурудзу на спірній земельній ділянці, то остання також не приймається судом у зв'язку із тим, що у формі № 4-сг показуються фактичні розміри посіву сільськогосподарських культур на землях, що перебувають у володінні та користуванні підприємства, тобто довідка форми № 4-сг надає лише інформацію скільки в цілому було засіяно на земельних ділянках ПОСП "Прогрес" сільськогосподарських культур, проте даних, ким було засіяно сільськогосподарські культури, остання не містить.
Крім того, відповідачем за зустрічним позовом було надано акт № 2 витрат насіння і садивного матеріалу, акт № 2 про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, акт № 1 про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин; копії облікових листів тракториста -машиніста; бухгалтерську довідку про витрати на обробіток земельної ділянки площею 92га під урожай 2012року; копії первинних бухгалтерських документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, підтверджуючих витрати посіву кукурудзи 92 га поле №17 згідно реєстру (арк. спр. 54-101, т.ІІ) на підтвердження того, що саме Приватним підприємством "Виробничо-комерційним підприємством "Каро" було засіяно та оброблено кукурудзи на спірній земельній ділянці.
Також із письмових пояснень керівника ПОСП «Прогрес»Шуцького Володимира Борисовича вбачається, що земельні ділянки одноосібників площею 28,7 га у 2012 році були засіяні ПП ВКП «Каро». (арк. спр. 55,Т.ІІ)
Враховуючи вищевикладене, зустрічні позовні вимоги Приватного - орендного сільськогосподарського підприємства "Прогрес" про визнання договору спільного обробітку землі та вирощування сільськогосподарських культур від 01 квітня 2010 року неукладеним; про визнання права власності на врожай та стягнення збитків у розмірі вартості не доотриманого врожаю за 2012 рік в сумі 65 059 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню .
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Первісний позов Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" задовольнити в повному обсязі.
2. Зобов'язати Приватно-орендне сільськогосподарське Підприємство «Прогрес», 56332, Миколаївська обл., Врадіївський р-н, с.Нововасилівка, вул. Миру, 24, ідентифікаційний код 31316079 повернути Приватному підприємству Виробничо-комерційному підприємству «Каро», 56301, Миколаївська обл., смт. Врадіївка, вул. Кооперативна, 21, ідентифікаційний код 20892727, 34 т. 780кг (тридцять чотири тонни сімсот вісімдесят кілограм) кукурудзи вартістю 49143,79 грн.
3. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського Підприємства «Прогрес», 56332, Миколаївська обл., Врадіївський р-н, с.Нововасилівка, вул. Миру,24, ідентифікаційний код 31316079 на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційного підприємства «Каро», 56301, Миколаївська обл., смт. Врадіївка, вул. Кооперативна,21, ідентифікаційний код 20892727, витрат по сплаті судового збору у сумі 1609,50 (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) грн.
4. Відмовити повністю в задоволені зустрічного позову Приватно- орендного сільськогосподарського Підприємства «Прогрес»до Приватного підприємства Виробничо-комерційного підприємства «Каро».
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.М.Коваль
Рішення підписано 21.12.2012 року.
Судове рішення № 29564319, Господарський суд Миколаївської області було прийнято 18.12.2012. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 5016/1945/2012(17/64). Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: