Ухвала суду № 29563829, 25.02.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.

УХВАЛА

іменем України

"25" лютого 2013 р. Справа № 0670/5319/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бучик А.Ю.

суддів: Одемчука Є.В.

Шевчук С.М.,

при секретарі Самченко В.М. ,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "13" вересня 2012 р. у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 31.07.2012 року №000093222, №000092222, №0002821702, №0002831702, №0002082302.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м.Житомирі просить скасувати вказану постанову через порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Житомирі проведена планова документальна виїзна перевірка ПАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт 17.07.2012 року №1893/33-2/01413394/0110.

Перевіркою встановлено, що ПАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" порушено:

- п.1, п.5, ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, Цивільного кодексу України, пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 228524 грн.;

- п.1, п.5, ст.203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, Цивільного кодексу України, пп. 7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР та п.198.1, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 182870 грн.;

- п.п.164.1.1 п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010p №2755-VI, внаслідок чого доутримано податок на доходи фізичних осіб на суму 3012,71 грн.;

- п.51.1ст.51, пп.47.1.1, п.47.1 ст.47 Податкового кодексу України - не надано інформацію про нараховані та виплачені доходи підприємцям, не відображено доходи, виплачені фізичним особам згідно актів закупки: за 2 кв.2011р.- на суму доходу 16500,00грн.; за 3 кв.2011р.- на суму доходу 50188,00 грн.; за 4 кв.2011р.- на суму доходу 35498,00грн.; за 1 кв.2012р.- на суму доходу 4906,79 грн.

- п.2.2., 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004року №637, - не оприбутковано готівкові кошти в день їх надходження в КОРО №0625009348 в розділ №2 на підставі фіскального звітного чеку в сумі 1264,00 грн.

Як наслідок, ДПІ у м.Житомирі винесені податкові повідомлення - рішення від 31.07.2012 року:

- №000093222, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 285471,00грн., в т.ч. основний платіж - 228524 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 56947 грн.;

- №000092222, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 228428,00грн., в т.ч. основний платіж - 182870 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 45558 грн.;

- №0002821702, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3765,89 грн., в т.ч. основний платіж - 3012,71 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 753,18 грн.;

- №0002831702, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2040,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 2040,00 грн.;

- №0002082302, яким до публічного акціонерного товариства "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6320,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності ПАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" є виробництво металоконструкцій та основним видом сировини, матеріалів - металопрокат.

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість" і п.138.3 ст.138 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на прибуток по господарським операціям з контрагентами ТОВ "Союзметал", ТОВ "Транс Агенство Сервіс" та ТОВ "Астана К" (а.с. 16-23, 29-35 т.1)., оскільки угоди, укладені між позивачем та вказаними контрагентами не спричинили реального настання юридичних наслідків, є нікчемними.

Судом встановлено, між ТОВ "Союзметал" (продавець) та ВАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" (покупець) укладено договір від 16.03.2009 року, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар, асортимент, якість, ціна якого вказана в рахунках - фактурах і накладних, які є не від'ємною частиною договору.

Згідно п.3.3 поставка товару здійснюється транспортом продавця на склад покупця.

Пунктом 5.1 вказаного договору передбачено, що прийом товару по кількості здійснюється у відповідності з інструкцією "Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості", затвердженої постановою Держарбітража №П-7 від 25.04.96 року і сертифікатом якості. У випадку виявлення неякісності або недостачі продукції вивіз представників продавця обов'язковий (а.с.189-191 т.1).

На виконання умов вказаного договору постачальником виписано видаткові та податкові накладні (а.с.194-196,198, 199, 204, 205 т.1).

Товар доставлявся за рахунок контрагента позивача автотранспортним підприємством ТОВ "Укртранс" згідно товарно-транспортних накладних, що містять необхідні реквізити (а.с. 206-208 т.1). Розрахунки із ТОВ "Союзметал" проведені в безготівковій формі (а.с.209-212 т.1).

Придбаний товар оприбутковано позивачем на складі підприємства згідно видаткових накладних ТОВ "Союзметал" та актів прийому металу (а.с.192, 193, 197, 200 -203 т.1).

Придбання ПАТ "ЖЗОК" у ТОВ "Астана К" інструментів на загальну суму 3843,06 грн. підтверджується платіжними дорученнями, видатковими накладними, податковими накладними (а.с.6-10 т.2). Придбані ТМЦ оприбутковано на склад та в подальшому видано згідно заявок на виробничі цілі (а.с.71-83 т.2).

На час здійснення господарських операцій контрагенти позивача - ТОВ "Союзметал", ТОВ "Астана К" були зареєстровані, як платники податку на додану вартість та перебували в Єдиному Державному Реєстрі юридичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що 02 грудня 2010 року між ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та ПАТ «ЖЗОК» укладено договір поставки №ТСВ - 02/12, згідно умов якого ТОВ «Транс Агентство Сервіс» поставило ПАТ «ЖЗОК» 119315 кг металопрокату. Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, ТМЦ оприбутковано на склад металопрокату ВАТ «ЖЗОК», оформлено акти прийому металу.

Правильність формування валових витрат і податкового кредиту в грудні 2010 року щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» підтверджено постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 року в справі №0670/7299/11, ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 року, якою залишено без змін вказане судове рішення (а.с.84-88 т.2).

Окремо слід зазначити, що підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, така позиція не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання його таким.

Здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а купівля ТМЦ пов'язана з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №000093222 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Стосовно сутності податкового повідомлення-рішення №000092222 колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України підприємством завищено податковий кредит в сумі 182870 грн. по господарських операціях позивача з контрагентами ТОВ "Союзметал", ТОВ "Транс Агенство Сервіс", ТОВ "Астана К", угоди з якими податковим органом визнано нікчемними.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198. 3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Оскільки ПАТ «ЖЗОК» правомірно формувало валові витрати по господарських операціях з ТОВ "Союзметал", ТОВ "Транс Агенство Сервіс" та ТОВ "Астана К", то ним правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у відповідних податкових періодах, що свідчить про незаконність податкового повідомлення-рішення №000092222.

Стосовно обґрунтованості податкового повідомлення-рішення №0002821702 колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки вказано про порушення п.51.1 ст.51, пп.47.1.1 п.47.1 ст.47 Податкового кодексу України щодо ненадання інформації про нараховані та виплачені доходи фізичним особам по актах закупівлі сільськогосподарської продукції.

Пунктом 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Згідно зі ст.47 Податкового кодексу України податкові агенти віднесені до кола осіб, які несуть відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах.

Відповідно до п.14.1.180 ст.14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Довідки форми №1-ДФ подавались позивачем своєчасно, податок нараховано та сплачено в повному обсязі, що свідчить про неправомірність податкового повідомлення-рішення №0002831702.

Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення №0002821702 слід вказати на наступне.

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп.164.1.1 п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167 пп.168.1.1 п.16.1 ст.168 Податкового кодексу України 2 підзвітними особами у 2 випадках не надано підтверджуючого документа до авансового звіту письмового документа встановленої форми, про витрачання коштів, отриманих з каси підприємства на відрядження на суму 20084,78 грн., з якої не утримано податок на доходи фізичних осіб на суму 3012,71 грн.

Витрати, понесені на відрядження працівників товариства, підтверджені звітами про використання коштів, наданих на відрядження, із зазначенням сум добових виплат та інших витрат, наказами на відрядження, закордонними паспортами з відмітками митних служб про перетин кордонів, посвідченнями про відрядження із відмітками про прибуття посадових осіб товариства до пунктів призначення, чеками та рахунками (а.с.102-134 т.2).

Відповідно до пп.140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України, витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

Позивачем дотримано вказані норми Податкового кодексу України, що свідчить про незаконність податкового повідомлення-рішення №0002821702.

В акті перевірки також зазначено, що позивачем в порушення вимог п.2.2, п.2.6 не оприбутковано готівкові кошти в день їх надходження в КОРО №0625009348 в розділ №2 на підставі фіскального звітного чеку в сумі 1264,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що всі кошти згідно касових чеків оприбутковані в день їх надходження (а.с.92, 95, 97, 100 т.2).

Тому нарахування позивачу штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням №0002082302 є безпідставним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлене із дотриманням судом норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "13" вересня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) А.Ю.Бучик

судді: (підпис) (підпис) Є.В.Одемчук С.М. Шевчук

З оригіналом згідно: суддя _______ А.Ю.Бучик

Повний текст cудового рішення виготовлено "26" лютого 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Публічне акціонерне товариство " Житомирський завод огороджувальних конструкцій " вул.Баранова, 89,м.Житомир,10001

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014