Ухвала суду № 2956315, 16.09.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД       

Справа № 22а –626/08 ( 22а-2574/07)                                                                               Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку – 35                                                                                                    інстанції – Добродняк І.Ю.

                                                                                                                                               А23/160 (А17/36-07)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          16 вересня 2008 року                                                                           м. Дніпропетровськ    

            Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючогосудді –  Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів              –  Коршун А. О., Проценко О.А.,

при секретарі– Резникові Ю. М.,  

за участю:

представника позивача–        не прибув

представників відповідача  – Мотов В.О.  (довіреність № 5-10  від 10.01.2008 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційнускаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Нікополь

на постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 03 травня 2007 р.

по справі№ А23/160 (А17/36-07)

за позовом Приватного підприємства «Круанда», м.Нікополь

доНікопольської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Нікополь

про  визнання недійсними податкових повідомлень – рішень № 0001052342/0/181/159, № 0001022342/0/18160 від 12.05.2006р., -

ВСТАНОВИЛА:

Угрудні 2006 року Приватне підприємство «Круанда», м. Нікополь  подало до господарського суду Дніпропетровської області позов про скасування податкових – повідомлень рішень №0001052342/0/18159, та №0001022342/0/18160, якими позивачу було визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем 35264,68 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 26892,13 грн., а також суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем 24498,20 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 12249,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем зроблено помилковий висновок про неправильність визначення позивачем балансової вартості запасів. Висновок зроблено на підставі даних оборотно – сальдових відомостей, зазначених  у акті перевірці,  які не відповідають даним бухгалтерських документів, наявних у позивача та наданих для перевірки.

Позивач зазначив, що невідомо з яких джерел перевіряючими отримані данні, що найшли відображення в акті перевірки. Не зрозуміло,  яким чином робився підрахунок показників вартості запасів, оскільки на стор. 10 акту перевірки балансова вартість запасів станом на 30.09.2005 року визначена таким чином: загальна вартість 416422,5грн., що складається з вартості по рах. 20-8255,81 грн., рах. 22 – 443,0 грн., рах. 28 – 380,8 грн. В підсумку по рахунках виходить 9097,61 грн., а не 416422,5 грн.

При визначенні прибутку (убутку) балансової вартості товарів по результатам діяльності в 2005 р. ПП «Круанда» використовувало дані бухгалтерського обліку: в Додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток а 2005р. зазначена вартість запасів на початок звітного року 113,3 грн. на кінець звітного періоду 255,6 грн. виходячи з даних бухгалтерського обліку балансова вартість запасів станом на 31.12.2005р. становила 259,97 грн., що свідчить про допущення підприємством заниження балансової вартості товарів на 4,37 тис. грн.

Позивач також вказав, що перевіряючим зроблений помилковий висновок відносно того,  що позивачем двічі віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ вартість одних і тих же матеріалів.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що спірні податкові повідомлення – рішення винесені за результатами перевірки підприємства – позивача, якою виявлено порушення позивачем чинного законодавства.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2007р. по справі №А23/160 (А17/36-07) позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення – рішення ОДПІ  №0001022342/0/18160 від 12.05.06р. в повному обсязі, та податкове повідомлення – рішення № 0001052342/0/18159 від 12.05.06 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 52496,81 грн., із якої 34264,68 грн. – основний платіж, 14232,13 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції зазначив, що висновок відповідача про повторне віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ сум, які вже були відображені у валових витратах та податковому кредиті є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, нормам діючого законодавства.

Подані позивачем до суду документи в їх сукупності свідчать про те, що позивачем здійснені дві різні господарські операції з двома різними, самостійними суб’єктами господарювання на підставі самостійних правовідносин, які мають різні підстави виникнення ( в одному випадку – це правовідносини купівлі – продажу, в іншому – підрядні роботи), і підтверджені різними первинними документами.

Суд також зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що показники вартості запасів, зазначені відповідачем в акті перевірки, не відповідають даним бухгалтерського обліку позивача, поданим сторонами документам.

            Виходячи з викладеного, судом першої інстанції зроблено висновок щодо неправомірності визначення позивачу сум податкових зобов’язань у податкових повідомленнях – рішеннях №0001052342/0/18159, №0001022342/0/18160 від 12.05.06 року.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідачем – Нікопольською об’єднаною державною податковою інспекцією, м Нікополь, подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2007р., по справі №А23/160 (А17/36-07) в частині визнання недійсним податкового – повідомлення рішення № 0001022342/0/18160 від 12.05.2006р. повністю та визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 0001052342/0/18159 від 12.05.06р. в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 52496,81 грн. Прийняти нове рішення, яким позивачу в позові відмовити.

Нікопольська ОДПІ в апеляційній скарзі не погоджується з постановою господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2007р., оскільки судом були неповно з’ясовані обставини по справі, що призвело до винесення постанови з порушенням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що позивач порушив п.4.1 ст.4, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті невірно визначив балансову вартість запасів, що призвело до завищення суми скоригованого валового доходу за півріччя 2005р. на 35517,93 грн., заниження суми скоригованого валового доходу за 3 квартали 2005р. на 264522,50 грн., та за 2005р. на 18567,75 грн.

Під час проведення перевірки Нікопольською ОДПІ встановлено, що ПП «Круанда» без укладення договору з ТОВ «Парус 21 века» придбало на підставі довіреності від 21.12.2005р. ЯЛХ №330161 згідно видаткової накладної від 22.12.2005р. №22/12-09 товар на суму 126055,17 грн. без врахування ПДВ, внаслідок чого до складу валових витрат за 2005р. було віднесено вартість даного товару.

Документи, що підтверджують транспортування товару від ТОВ «Парус 21 века» до ПП «Круанда», в ході перевірки надані не були.

01.12.2005р. ПП «Круанда» (Замовник) уклало договір підряду № 4ПН з ТОВ «Альянс+» (Підрядник), згідно якого Підрядник зобов’язується виконати роботи у відповідності з умовами чинного договору із матеріалів Замовника. В грудні 2005р. актом прийомки виконаних підрядних робіт №52 ТОВ «Альянс+» виконано для ПП «Круанда» роботи по розводці трубопроводу на суму 186317,00 грн. без врахування ПДВ.

В результаті вищевикладеного позивач двічі відніс до складу валових витрат вартість одних і тих же матеріалів по оприбуткуванню від ТОВ «Парус 21 века» згідно видаткової накладної від 22.12.2005р. № 22/12-09 та включених до акту прийомки виконаних підрядних робіт від ТОВ «Альянс+», хоч згідно умов договору ві 01.12.2005р. ТОВ «Альянс+» повинно було виконати роботи із матеріалів Замовника. Таким чином, ПП «Круанда» завищено валові витрати.

В результаті даних договірних відносин ПП Круанда» двічі віднесло до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартість одних і тих же матеріалів по оприбуткуванню від ТОВ «Парус 21 века» згідно податкової накладної від 30.12.2005р. «1230159 та включених до акту прийомки виконаних підрядних робіт від ТОВ «Альянс+» (податкова накладна від 30.12.2005р. №1230159).   

Позивач заперечень на апеляційну скаргу не подав, представник позивача до суду не прибув.

Вивчивши матеріали справи, проаналізував доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача по справі, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову від задоволення вимог апеляційної скарги, з огляду на наступне. Представник позивача до судового засідання не з’явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. 

Як встановлено судом першої інстанції, Нікопольською об’єднаною державною податковою інспекцією проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.05 р. по 31.12.05р., за результатами якої складений акт № 778/231.31256188 від 24.04.06р.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 12.05.06 року прийняті податкові повідомлення – рішення:

№ 0001052342/0/18159, яким визначена сума податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток в розмірі 62156,81 грн., із яких 35264,68 грн. – основний платіж та 26892,13 грн. – штрафні(фінансові) санкції, та №0001022342/0/18160, яким позивачу було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем 24498,20 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 12249,10 грн.

Відповідач вважає, що позивачем завищено суму приросту балансової вартості товарів за Iпівріччя 2005 року – на 35517,93 грн.,

занижено суму приросту балансової вартості товарів за IIIквартали 2005 року – на 264522,50 грн.,

занижено суму приросту балансової вартості товарів за 2005 рік – на 18567 грн.

Відповідачем також зроблений висновок, що позивачем двічі віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту вартість одних і тих же матеріалів, що призвело до завищення валових витрат за 2005 рік на 122491 грн.00 коп. та податкового кредиту за грудень 2005 р. на суму 24498,2 грн.

Висновок відповідачем зроблено на підставі ідентичності матеріалів, отриманих ПП «Круанда» за операціями з ТОВ «Парус 21 віку» та ТОВ «Альянс +»  

Колегія суддів вважає, що визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість та визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем 35264,68 грн та штрафних (фінансових) санкцій 26892,13 грн. є такими, що не відповідають чинному законодавству України, виходячи з наступного.

Згідно з п.4.1 ст.4 Закону України»Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.5.9 ст.5 цього Закону платник податку веде податковий облік приросту балансової вартості товарів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат  платника податку у такому звітному періоді.

Згідно поданих позивачем журналів – ордерів і відомостей по бухгалтерських рахунках:

 Станом на 01.01.05 балансова вартість запасів – 113300,00 грн.

- станом на 30.06.05 – 117110,44 грн.: (приріст 3810,40 грн.)

по рахунку 20 «виробничі запаси» - 16667,44 грн.

по рахунку 22 «МШП» - 443,00 грн.

- станом на 30.09.05 – 264636,00 грн.: (приріст 151336,00 грн.)

по рахунку 20 «виробничі запаси» - 258407,16 грн.

по рахунку 22 «МШП» - 4470,51 грн.

по рахунку 28 «товари на складі» - 1758,33 грн.

- станом на 31.12.05 – 259635,94 грн.: (приріст 146335,94 грн.)

по рахунку 20 «виробничі запаси» - 253244,60 грн.

по рахунку 22 «МШП» - 4353,01 грн.

по рахунку 28 «товари на складі» - 2038,33 грн.

Виходячи з даних податкових декларацій позивача з податку на прибуток за відповідні звітні періоди ( Додаток К1/1), фактично за 3 квартали 2005 року занижено показники приросту балансової вартості на 112736,00 грн. (151336,00 грн. – 38600,00 грн., як зазначено в рядку 01.2 додатку К1/1,);

            За 2005 рік – занижено показники приросту балансової вартості на 4035,94 грн. (146335,94 грн. – 142300,00 грн., як зазначено в рядку 01.2 додатку К1/1).

Таким чином, повинно бути донараховано податку на прибуток за 2005 рік в сумі 1000,00 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 8660,00 грн.

Документи, на підставі яких перевіряючі дійшли іншого висновку, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень ст.. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує про адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, дані по вартості запасів, зазначені відповідачем в акті перевірки,  не відповідають даним бухгалтерського обліку позивача, поданих сторонами документів.

Що до подвійного віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум 122491,00 грн. та 24498,2 грн. відповідно, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу – сума будь – яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів ( робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як зазначено в п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону, не належить до складу валових витрат будь – які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.12.05 позивачем укладено договір підряду № 4ПН з ТОВ «Альянс +», відповідно до якого підрядник – ТОВ «Альянс +» зобов’язувався виконати роботи за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. М.Кюрі, 5 із матеріалів замовника (позивача) своїми засобами, а замовник – прийняти та оплатити цю роботу.  

05.12.05 року між позивачем та ТОВ «Альянс +» укладена додаткова угода №1 від 05.12.05 до договору підряду № 4ПН від 01.12.05, якою сторони за цією угодою змінили п.1 договору підряду, визнавши обов’язок підрядника виконати обумовлену договором від 01.12.05 № 4ПН роботу з власних матеріалів своїми засобами.

Відповідно до акту прийомки виконаних робіт № 52 в грудні 2005 року підрядником виконані роботи для позивача по розводці трубопроводу на суму 186317,00 грн., крім того ПДВ – 37263,40 грн., в яку увійшла вартість матеріалів на суму 122491,00 грн., ПДВ – 24498,20 грн.

Зазначена операція відображена в бухгалтерському та податковому обліку: до складу валових витрат за 2005 рік віднесено вартість робіт і отриманого товару від ТОВ «Альянс +» у сумі 186317,0грн., в тому числі матеріалів на суму 122491,00 грн., до складу податкового кредиту за грудень 2005 року віднесено податок на додану вартість з вартості робіт і матеріалів, отриманих від ТОВ «Альянс +», у сумі 37263 грн., в тому числі ПДВ  з вартості матеріалів – 24498,20 грн. (податкова накладна від 30.12.05 3 1230159 на суму 223580,40 грн. в т.ч. ПДВ – 37263,40 грн.)

22.12.05 позивачем на підставі довіреності від 21.12.05 ЯЛХ № 330161 придбано у ТОВ «Парус 21 віку» згідно видаткової накладної від 22.12.05 № 22/12-09  трубну продукцію в асортименті на загальну суму 126055,17 грн., ПДВ – 25211,03 грн.   Асортимент придбаного у ТОВ «Парус 21 віку» товару за видатковою накладною від 22.12.05 № 22/12-09 частково, на суму 122491,00 грн., відповідає асортименту матеріалів згідно договору підряду від 01.12.05 № 4ПН.

Сума 126055,17 грн. віднесена позивачем до складу валових витрат за 2005 рік. Сума податку на додану вартість 25211,03 грн. – до складу податкового кредиту за грудень 2005 року.

Надані позивачем до суду документи в їх сукупності свідчать про те, що позивачем здійснені дві різні господарські операції з двома різними, самостійними суб’єктами господарювання на підставі самостійних правовідносин, які мають різні підстави виникнення і підтверджені різними первинними документами.  Будь – яких доказів щодо підробки позивачем первинних бухгалтерських документів, наданих на підтвердження складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, або доказів визнання угод такими, що укладені про людське око, або фіктивними, матеріали справи не містять.

У судовому засіданні представники податкової пояснили, що ТОВ «Альянс +»  включило до складу своїх податкових показників, суми за операціями з ПП «Круанда». Доказів щодо не включення до податкової звітності ТОВ «Парус 21 віку» сум згідно видаткової накладної від 22.12.05 № 22/12-09 суду не надано.

За таких обставин, колегія судів вважає висновок податкової про порушення підприємством вимог чинного законодавства України при визначені складу валових витрат в грудні 2005 року – необґрунтованим.

Закон України «Про податок на додану вартість» встановлює, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких  відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації ( п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції Закону України від 25.03.05 № 2505-IVподатковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межа господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» заборонено включення до податкового кредиту будь – яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як свідчать матеріали перевірки, на момент проведення перевірки ПП «Круанда» мало всі необхідні документи на підтвердження сум податкового кредиту.   

  Виходячи з цього, позивач правомірно зарахував податок на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є таким, що відповідає обставинам, підтвердженим належними доказами, та діючому законодавству.

Посилання апелянта на те, що рішення суду не відповідає відомостям щодо приросту (убутку) балансової вартості запасів, зазначеним у акті перевірки, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки зазначені відомості не підтверджено будь – якими первинними або аналітичними документами бухгалтерського обліку позивача. Зокрема оборотно – сальдові відомості, згідно яких перевіряючі  визначали показники акту перевірки, суду не надано.

Посилання апелянта на ту обставину, що додаткова угода від 05.12.05 року до договору підряду з ТОВ «Альянс +» не надавалась платником під час перевірки, не приймаються колегією суддів до уваги, виходячи з викладеного вище, зокрема з наявності обставин щодо включення ТОВ «Альянс +»  до податкової звітності сум за спірними операціями з ПП «Круанда»

 Виходячи з наведеного та керуючись приписами ст.. 200 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що постанова господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2007р., по справі № А/23/160 (А17/36-07) є обґрунтованою та правомірною, а отже не підлягає скасуванню.

                Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь  залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03 травня 2007 р. –    без змін.

            Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

            Ухваламоже бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

            Ухвалу виготовлено у повному обсязі        20.11.2008 р.

   Головуючий суддя:                                                                        Туркіна Л.П.

   Судді:                                                                                              Коршун А. О.                                                                    

         Проценко О.А.