Постанова № 29562895, 19.02.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5396/12

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімський І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства "Земіна" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби до приватного підприємства "Земіна" про стягнення податкового боргу , -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2013 року Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ, позивач) звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до приватного підприємства "Земіна" (далі - ПП "Земіна", відповідач) про стягнення податкового боргу.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 січня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 січня 2012 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - змінити, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками Вінницької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Земіна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено акт № 686/22-23065114 від 03.05.2012 року, в якому відображене, виявлене в ході перевірки, порушення відповідачем вимог ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині порушення законодавчих термінів надходження виручки в іноземній валюті.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми "У" № 000001221 від 16.05.2012 року, яким визначено суму грошового зобов'язання позивача в розмірі 35027 грн.

Вказане донарахування не було оскаржене відповідачем, а тому вважається узгодженим. Разом з цим, відповідач не сплатив суму узгодженого грошового зобов'язання, а тому на його адресу було направлено податкову вимогу № 12 від 28.05.2012 року. Вказана вимога отримана ПП "Земіна" 31.05. 2012 року, однак залишилась без виконання.

Задовольняючи позовні вимоги Вінницької ОДПІ, суд першої інстанції виходив з того, що за ПП "Земіна" рахується податковий борг, який відповідач в добровільному порядку не сплачує, а тому наявні підстави для його стягнення в примусовому порядку.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.54.3. ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: 1) платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; 2) дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 54.5. ст.54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як передбачено п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як видно із матеріалів адміністративної справи, грошове зобов'язання відповідача було визначено позивачем в податковому повідомленні-рішенні № 000001221 від 16.05.2012 року .

Судом встановлено, що відповідач не здійснював процедур адміністративного чи судового оскарження грошового зобов'язання, однак не сплатив узгоджене грошове зобов'язання.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач має податковий борг в сумі 23927 грн., однак в добровільному порядку його не сплачує.

Проаналізувавши матеріали адміністративної справи та положення законодавства, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Вінницької ОДПІ є обґрунтованими та правомірними, сума позовних вимог підтверджується матеріалами справи, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Разом з цим, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно із п.п. 95.1., 95.2. ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

В силу п.п. 95.3., 95.4. ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини; орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

З огляду на вказані норми та зважаючи на наявність розрахункових рахунків платника податків ПП "Земіна" відкритих у банках, обслуговуючих такого платника податків, вказана сума податкового боргу підлягає стягненню з даних рахунків.

Однак, суд першої інстанції не врахував розмежування порядку стягнення податкового боргу з фізичних та юридичних осіб та виклав абзац 2 резолютивної частини постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 02 січня 2012 року в редакції, що відповідає стягненню податкового боргу з фізичних осіб, в той час як відповідачем є юридична особа. Таким чином, абзац 2 резолютивної частини оскаржуваного рішення належить змінити, конкретизувавши порядок стягнення вказаного податкового боргу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої дійшов вірних висновків по суті вирішення справи, однак допустив помилкове застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду. В силу п.1 ч.1 ст.198 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Земіна" задовольнити частково .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби до приватного підприємства "Земіна" про стягнення податкового боргу, - змінити, виклавши п.2 резолютивної частини постанови наступним чином:

Стягнути з приватного підприємства "Земіна" (вул. Боженка, 20, м. Гнівань, Вінницька область, 23310, код ЄДРПОУ 23065114) податковий борг в сумі 23927 грн. з розрахункових рахунків ПП "Земіна" відкритих у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.