Постанова № 29562852, 31.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2013 року справа № 2а-17403/12/2670

о 15 год. 16 хв.

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

при секретарі судового засідання Боронило К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «БТА Банк»

до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного

управління юстиції у м. Києві

про визнання протиправними та скасування постанов від 30.11.2012 року про

стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат

на проведення виконавчих дій,

за участю представників сторін:

від позивача Герасименка А.О.,

від відповідача Сливки А.І., -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали позовної заяви публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов від 30.11.2012 року ВП №28506557 про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 08.09.2011 року відповідачем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №28506557 щодо примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва №9/715 від 30.08.2010 року про стягнення з ВАТ «Український кредитно-торговий банк» на користь держави суму коштів у загальному розмірі 939 730,39грн. 30.11.2012 року відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору по виконавчому провадженню ВП №28506557. Позивач зазначає, що відповідно до п.3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору державним виконавцем зазначено, що 09.11.2012 року представник боржника ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, про що здійснено відповідну відмітку у матеріалах виконавчого провадження. Тобто, вважає позивач, строк для добровільного виконання рішення закінчився 15.11.2012 року, тому державний виконавець зобов'язаний на наступний день 19.11.2012 року (17.11.2012 року - вихідний день) винести постанову про стягнення виконавчого збору, чого не було зроблено, а оскаржувану постанову винесено 30.11.2012 року. Позивач приходить до висновку, що державним виконавцем не дотримано процедуру (пропущено строк) винесення постанови про стягнення з позивача виконавчого збору, у зв'язку з чим оскаржувана постанова, на думку позивача, є неправомірною та підлягає скасуванню. Щодо обґрунтування позовних вимог неправомірності постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, позивач зазначає, що відсутні документи, які б підтверджували перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій.

У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначивши, що постанова про стягнення виконавчого збору була винесена пізніше на 10 днів, оскільки державний виконавець очікував від позивача інформації про добровільне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва. Щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, представник відповідача зазначив, що в матеріалах виконавчого провадження наявний акт державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази в матеріалах справи встановив наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «БТА Банк» є юридичною особою, зареєстроване Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією 10.12.1992 року, ідентифікаційний код 14359845, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, довідка АА №419222 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (а.с.18, 19, 20, 105)

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV зі змінами та доповненнями. (далі - Закон №606)

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №606 примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 1 Закону №606 визначено, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. (частина 1 статті 6 Закону №606).

Відповідно до статті 11 названого Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі статтею 17 Закону №606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Вимогами статті 19 Закону №606 передбачені підстави для відкриття виконавчого провадження, а саме - державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1, 5 статті 25 Закону №606, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби та копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Керуючись вимогами ч.2 ст.25 Закону №606, у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанов.

На примусовому виконанні в ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві перебуває виконавчий лист Окружного адміністративного суду м. Києва №9/715, виданий 30.08.2010 року, про стягнення з боржника ВАТ «Український кредитно-торговий банк» на користь держави борг у розмірі 939 730,39грн., виконавче провадження ВП №28506557, про відкриття якого винесена постанова від 08.09.2011 року. (а.с.63) Постановою державного виконавця від 30.11.2012 року змінено найменування боржника з ВАТ «Український кредитно-торговий банк» на Публічне акціонерне товариство «БТА банк». (а.с.99)

В постанові зазначено, що постановою державного виконавця від 08.09.2011 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва №9/715 та запропоновано боржнику виконати його в семиденний строк. 09.11.2012 року представник позивача ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, про що здійснено відповідну відмітку у матеріалах. Станом на 30.11.2012 року рішення суду боржником не виконано. Керуючись статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено стягнення з ПАТ «БТА Банк» виконавчий збір у розмірі 93 973,04грн. (а.с.11)

Відповідно до ч.1, 3 ст.28 Закону №606, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю.

Керуючись п.3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення.

Отже, старшим державним виконавцем у виконання вищезазначених вимог Закону, по зазначеному виконавчому провадженні 30 листопада 2012 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. (а.с.11)

У судовому засіданні з'ясовано, що станом на дату прийняття постанови (30.11.2012 року) рішення Окружного адміністративного суду міста Києва добровільно боржником (позивачем по справі) не виконано.

Твердження позивача, що постанова про стягнення виконавчого збору є неправомірною, у зв'язку з винесенням останньої на десять днів пізніше ніж встановлено Законом (на наступний день), є неприйнятним, оскільки цей факт ніяким чином не порушив права та інтереси позивача.

Крім того, суд приймає до уваги доводи представника відповідача, що державний виконавець повинен переконатися, що боржником рішення суду не виконано у добровільному порядку. Тобто, повідомлення боржника про добровільне виконання виконавчого документа може бути у будь-якій формі: письмово через канцелярію, поштою тощо.

Постановою старшого державного виконавця від 30.11.2012 року ВП №28506557 стягнуто з позивача витрати на проведення виконавчих дій у сумі 100,00грн. (а.с.15), з якою не погодився позивач, оскільки вона прийнята безпідставно, тому що немає документального підтвердження витрат.

Згідно зі ст.41 Закону №606, витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що в матеріалах виконавчого провадження наявний акт державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій ВП №28506557 від 30.11.2012 року на загальну суму 100,00грн., затверджений начальником ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві. Витрати складаються із: плати за користування ЄДРВП 12,72х3=38,16грн.; конверти та марки - 7,50х5шт.=37,50грн.; аркуші формату А4 - 0,50х12=6,00грн.; використання оргтехніки - 18,34грн. (а.с.100)

Отже, з'ясовані обставини, спростовують твердження представника позивача, що у відповідача відсутні документи, які підтверджують витрати під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідачем доведена правомірність його дій при прийнятті оскаржуваних постанов.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.

Оскільки суд прийшов до висновків в задоволені позову відмовити сплачений судовий збір позивачем не підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними та скасування постанов від 30.11.2012 року ВП №28506557 про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій - відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 31 січня 2013 року.

Постанову у повному обсязі складено 07 лютого 2013 року.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ч.1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Соколова