Постанова № 29561864, 19.02.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р. справа№ 47/453

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Вершута О.П.

за участю представників: позивача - Лазоренко І.В.;

відповідача - Ткачишин В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пек - АВО Лтд"

на рішення господарського суду м. Києва від 11.11.2010 р.

у справі № 47/453 (суддя - Станік С.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пек - АВО Лтд"

про стягнення 103138,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пек - АВО Лтд" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 174 від 26.02.2007 р. у розмірі 103138,58 грн., в тому числі: 28697,22 грн. - заборгованості за договором, 2474,54 грн. - пені та 71966,82 грн. - неустойки за дострокове припинення договору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.09.2010 р. порушено провадження у справі № 47/453.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.11.2010 р. у справі № 47/453 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 11.11.2010 р., відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що умови спірного договору були виконані ним належним чином, що підтверджується актами повернення предмета лізингу (транспортних засобів) від 31.08.2009 р. Стосовно позовних вимог про стягнення пені та неустойки за договором, відповідач зазначає, що оскільки суми лізингових платежів сплачувалися ним належним чином, господарське зобов`язання було виконане відповідно до умов договору, який був припинений за взаємною згодою сторін, а стягнення пені, як виду штрафної санкції, та неустойки є незаконними.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2010 р. порушено апеляційне провадження у справі № 47/453.

В процесі розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Пек - АВО Лтд" було подано клопотання про зупинення провадження у справі № 47/453 до винесення господарським судом м. Києва рішення у справі № 33/34 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пек - АВО Лтд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" про визнання недійсним п. 13.2 договору фінансового лізингу № 174 від 26.02.2007 р., та визнання даного Договору таким, що припинив свою дію 31.08.2009 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2011 р. провадження у справі № 47/453 зупинено до вирішення справи № 33/34.

27.12.2012 р. на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 47/453.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 08.01.2013 р. у зв`язку з обранням судді Вербицької О.В. на посаду судді Вищого адміністративного суду України сформовано для розгляду справи № 47/453 колегію суддів у складі: головуючий суддя Буравльов С.І., судді: Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.01.2013 р. провадження у справі № 47/453 поновлено.

В судовому засіданні 29.01.2013 р. оголошено перерву до 19.02.2013 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

26.02.2007 р. між позивачем, як лізингодавцем, та відповідачем, як лізингоодержувачем, було укладено договір № 174 (далі - Договір), відповідно до умов якого лізингодавець передає, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності з замовленням на ТЗ (п. 2.1 Договору).

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу (ст. 806 ЦК України), за умовами якого одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Правовідносини фінансового лізингу, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору регулюються відповідними положеннями ГК України (§5 глави 30), ЦК України (§6 глави 58) з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України «Про фінансовий лізинг».

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» до складу лізингових платежів можуть включатися: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Умовами договору № 174 від 26.02.2007 р. сторони погодили, що за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюються в плані лізингу (додаток № 3) (п. 5.1), оплата вартості послуг лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний платіж здійснюється у наступному порядку: сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу, сплачується у сумі зазначеній у плані лізингу, комісія лізингодавця за наданий у лізинг ТЗ розраховується за формулою (п. 5.8), дія договору може бути достроково припинена (п. 13.1), за взаємною згодою сторін, про що укладається додаток до цього договору (п. 13.1.1), з ініціативи лізингодавця, якщо лізингоодержувач не виконує будь - якого зі своїх зобов'язань за цим договором. В такому випадку лізингодавець письмово повідомляє лізингоодержувача про припинення цього договору (п. 13.1.2.), у випадку дострокового припинення дії цього договору лізингоодержувач зобов'язаний протягом 10 банківських днів з дати пред'явлення повідомлення лізингодавця перерахувати йому в повному обсязі суму лізингових платежів та інші суми, встановлені цим договором і додатками до нього, що залишились несплаченими на дату розірвання договору, та сплатити на вимогу лізингодавця неустойку за дострокове припинення цього договору в сумі 5 (п'яти) лізингових платежів (п. 13.2).

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі ст. ст. 193, 202 ГК України та ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На виконання умов Договору лізингу № 174, позивачем, згідно з замовленнями відповідача № 174/001, № 174/002, № 174/003, № 174/004 від 26.02.2007 р. було передано останньому транспортні засоби: Fabia Combi Classic - 3 шт., Skoda Octavia Tour - 1 шт., про що було складено акти приймання передачі № 174/001, № 174/002, № 174/003, № 174/004 від 23.03.2007 р., які підписано та скріплено печатками представників позивача та відповідача.

Відповідно до двосторонньо підписаних планів лізингу № 174/001, № 174/002, № 174/003, № 174/004 від 26.02.2007 р., та змінами до вищезазначених планів № 174/001, № 174/002, № 174/003, № 174/004 від 26.02.2007 р., від 04.04.2007р., та № 174/001, № 174/002, № 174/003, № 174/004 від 26.02.2007 р., від 21.03.2007 р., сторонами було узгоджено строки та розміри платежів.

Згідно з актами повернення транспортних засобів № 174/001, № 174/002, № 174/003, № 174/004 від 31.08.2009 р., підписаними представниками сторін, та скріпленими печатками сторін, відповідач повернув зазначені транспортні засоби позивачу.

Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи, відповідач лізингові платежі за користування вказаними транспортними засобами в повному обсязі не здійснив.

Оскільки порушення умов Договору щодо сплати лізингових платежів усунено відповідачем не було, позивач 23.07.2010 р. направив на адресу відповідача лист № 2081 про дострокове розірвання договору лізингу № 174 від 26.02.2007 р., вимагав здійснити оплату заборгованості та неустойки за вказаним Договором.

Зазначений лист відповідач отримав 26.07.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення № 044-120366 Inter Ciny Post.

Проте, оплата відповідачем лізингових платежів в сумі 28697,22 грн. здійснена не була.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Позивачем належними та допустимими доказами доведено виконання прийнятих на себе зобов'язань з передачі майна у фінансовий лізинг, відповідно до умов Договору. В свою чергу, відповідачем зазначене не спростовано, доказів оплати щомісячних лізингових платежів на суму 28697,22 грн. не надано, а отже судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги в цій частині.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач просить суд стягнути з останнього 2474,54 грн. пені.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно з п. 16.1 Договору при порушенні лізингоотримувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених Планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених цим Договором, лізингоотримувач сплачує пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочки.

З урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня повинна бути розрахована у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості стягнення з відповідача 2474,54 грн. пені, розрахунок якої перевірений судом, є правильним та не суперечить чинному законодавству.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 71966,82 грн. неустойки за дострокове припинення договору лізингу, колегія зазначає наступне.

Пунктом 13.2 Договору сторони погодили, що у випадку дострокового припинення дії цього договору лізингоодержувач зобов'язаний протягом 10 банківських днів з дати пред'явлення повідомлення лізингодавця перерахувати йому в повному обсязі суму лізингових платежів та інші суми, встановлені цим договором і додатками до нього, що залишились несплаченими на дату розірвання договору, та сплатити на вимогу лізингодавця неустойку за дострокове припинення цього договору в сумі 5 (п'яти) лізингових платежів (п. 13.2).

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.09.2011 р. у справі № 33/34-30/192, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пек - АВО Лтд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" задоволені частково, визнано недійсним п. 13.2 договору фінансового лізингу № 174 від 26.02.2007 р.

Вказаними судовими рішеннями встановлено наступне.

Так, пунктом 13.2 договору фінансового лізингу № 174 від 26.02.2007 р. сторони передбачили сплату позивачем неустойки не за порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Пек-АВО Лтд" своїх договірних зобов'язань, а за намір сторін достроково припинити дію вищевказаного Договору, що суперечить нормам Цивільного і Господарського кодексів України, оскільки неустойка - є мірою цивільно - правової відповідальності, яка сплачується боржником лише у випадках порушення ним свого зобов'язання.

Таким чином, законодавець не передбачає для сторони договору права, у разі зміни або розірвання договору, вимагати від свого контрагента сплати неустойки.

Крім того, право на дострокове розірвання Договору, встановлене п. 13.2, не суперечить вимогам чинного законодавства України, а отже - не є порушенням зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 31.03.2011 р. у справі № 51/209.

Відповідно до п. 19.2 Договору термін його дії зумовлений строком лізингу. Договір втрачає силу після виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому.

Згідно з планами лізингу № 174/001, № 174/002, № 174/003, №174/004, з урахуванням внесених змін, загальний строк дії Договору лізингу був встановлений до 03.04.2011 р.

Транспортні засоби були повернуті відповідачу 31.08.2009 р. (з посиланням на ліквідацію підприємства по процедурі банкрутства).

Пунктами 19.1, 19.2, 19.3, 19.7 Договору сторони погодили строк дії Договору та порядок внесення до нього змін, які повинні бути оформлені в письмовій формі та підписані кожною стороною.

Таким чином, дія Договору фінансового лізингу № 174 від 26.02.2007 р. достроково не припиняється в разі дострокового повернення транспортних засобів, оскільки такої підстави Договором не передбачено, відповідні зміни до Договору сторонами не вносились, акти про повернення транспортних засобів від 31.08.2009 р. не містять положень про дострокове припинення Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення з відповідача 71966,82 грн. неустойки за дострокове припинення договору лізингу задоволенню не підлягають, оскільки згідно з рішенням господарського суду м. Києва від 08.09.2011 р. у справі № 33/34-30/192, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 р., п. 13.2 Договору, яким було передбачено стягнення такої неустойки, визнано недійсним.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Пек - АВО Лтд" підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції від 11.11.2010 р. в частині задоволених вимог про стягнення з відповідача 71966,82 грн. неустойки підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, з новим розподілом державного мита пропорційно задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 719,67 грн. відшкодовуються за рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пек-АВО Лтд» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 11.11.2010 р. у справі № 47/453 скасувати частково та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пек-АВО Лтд» (код ЄДРПОУ 34806020, місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Азербайджанська, 8-А) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (код ЄДРПОУ 32774741, місцезнаходження: 03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 67) суму заборгованості - 28697 (двадцять вісім тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 22 коп., пені - 2474 (дві тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 54 коп., а також 311 (триста одинадцять) грн. 72 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

В іншій частині в позові відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (код ЄДРПОУ 32774741, місцезнаходження: 03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 67) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пек-АВО Лтд» (код ЄДРПОУ 34806020, місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Азербайджанська, 8-А) 719 (сімсот дев'ятнадцять) грн., 67 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови суду.

5. Матеріали справи № 47/453 повернути до господарського суду м. Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя Буравльов С.І.

Судді Андрієнко В.В.

Шапран В.В.