Ухвала суду № 2956100, 09.10.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

02093, м. Київ, вул. Поліська, 3-Б, тел. 567 90 48 факс 567 80 79; e-mail:inbox@apladm.ki.court.gov.ua    

   Справа: №22-а-5518/08                                              Головуючий у 1-й інстанції: Сташків Р.Б.

                                                                                                          Доповідач: Коваль М.П.          

                                                У  Х  В  А  Л  А

                                  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09жовтня 2008 року                                                        м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – судді     Коваля М.П.,

                         суддів    Саприкіної І.В.

                                        Бараненко І.І.,  

            при секретарі Сироті П.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства «Компанія з управліннями активами «ТЕКТ» та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 23 липня  2007 року по справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Компанія з управліннями активами «ТЕКТ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,  -

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а:

               ЗАТ «Компанія з управліннями активами «ТЕКТ» звернулося до суду із  позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними  податкових повідомлень-рішень від 16.01.2006 року №№ 0000012311/0, 0000022311/0, 0000032211/0, 0000021703/0, 0000022312/0.

            Постановою Господарського суду м. Києва від 23 липня 2007 року позов задоволено частково,  визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 16.01.2007 року № 0000012311/0 та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 16.01.2007 року № 0000021703/0 в частині донарахування ЗАТ ««Компанія з управліннями активами «ТЕКТ» податкового зобов’язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 1068 грн. 09 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2136 грн. 18 коп.

В решті позовних вимогах відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановоюЗАТ «Компанія з управліннями активами «ТЕКТ»  та Державна податкова інспекція в Голосіївському районі м. Києва звернулися з апеляційними скаргами.

ЗАТ «Компанія з управліннями активами «ТЕКТ»просить постанову Господарського суду м. Києва від 23 липня 2007 року змінити в частині відмови в задоволені частинами позову, а Державна податкова інспекція в Голосіївському районі м. Києва  просить постанову Господарського суду м. Києва від 23 липня 2007 рокускасувати та постановити нову постанову.

  В судовому засіданні представник Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва апеляційні вимоги підтримав та в їх обґрунтування зазначив, що судом першої інстанції неповно з’ясовано усі обставини справи, не надано належної оцінки доказам, а також порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

            Представник ЗАТ «Компанія з управліннями активами «ТЕКТ» в судове засідання не з’явився, про дату і час судового розгляду справи повідомлений належним чином. Колегія суддів, порадившись, ухвалила здійснювати судовий розгляд  справи за відсутності представника ЗАТ «Компанія з управліннями активами «ТЕКТ».

      Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у справі та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем з 21 листопада до 16 грудня 2005 року проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання Товариством (код 20393384) вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 до 01.10.2005.

За наслідками вказаної перевірки складено Акт № 82-23/11-20393384 від 23.12.2005, яким, зокрема, встановлено порушення Товариством положень пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.7 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.9.6 пункту 7.9 статті 7, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.8.1 пункту 8.8 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого: занижено податок на прибуток в IIIкварталі 2003 року на суму 6626 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за І квартал 2005 року на суму 132538 грн.; підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого, занижено податок на додану вартість за IIIквартал 2003 року на 9783 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість за січень 2005 року на 123375 грн.; статті 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та пунктів 4, 9, 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»; статті 2, 7, 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пунктів 1.3, 1.9, 1,13, 1.15 статті 1, підпунктів 4.2.1, 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, статті 17, пункту 7.1 статті 7 та пункту 22.3 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», абзацу 6 пункту 2.1.4, підпунктів «а», «в» пункту 2.1,5, абзацу 4, пункту 2.1.15, розділу IIІнструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон» (затверджена наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998), в результаті чого до бюджету не нараховано та не сплачено податку з доходів фізичних осіб на суму 1357,06 грн., втому числі по періодах: 2003 рік-645,91 грн., 2004 рік-711,15 грн.

На підставі Акта перевірки Інспекцією 16.01.2006 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000012311/0, яким донараховано податок на прибуток в сумі 6626,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3313,00 грн.;

- № 0000022311/0, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 9783,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 4891,50 грн.;

- № 0000032211/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 123 375,00 грн.;

- № 0000021703/0, яким донараховано податок з доходів найманих працівників в сумі 1109,54 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 2219,08 грн.;

-№ 0000022312/0, яким донараховано збір за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища в сумі 0,71 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 340,0 грн. Інспекція дійшла висновку, що на підставі п.п. 8.8.1 пункту 8.8. статті 8 Закону України «Про" оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого, у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), орендар може збільшити (створити) балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість фактично проведених поліпшень такого об'єкта, Товариство повинно було збільшити (створити) балансову вартість відповідної групи основних фондів на вказану суму, а не відносити її до складу валових витрат. Тобто інспекція дійшла висновку про завищення Товариством валових витрат в II! кварталі 2003 року на суму 7399 грн., в IVкварталі 2003 року на суму 5311 грн. та І кварталі 2004 року на суму на 2806 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, спір у даному випадку виник у зв’язку із тим, чи правомірно Товариство віднесло до складу валових витрат у ІІІ-ІVкварталах 2003 року та у І кварталі 2004 року суму витрат, пов’язаних з ремонтом орендованого приміщення.

Проаналізувавши норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки цей закон не містив прямої заборони (обмеження) щодо права платника податку - орендаря протягом звітного періоду відносити до валових витрат витрати на поліпшення орендованих основних фондів, що підлягають амортизації (у межах 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду), то Товариство правомірно віднесло до складу валових витрат витрати пов’язаних з ремонтом орендованого приміщення у ІІІ-ІVкварталах 2003 року та у І кварталі 2004 року. (Спірна сума витрат пов’язаних з ремонтом орендованого приміщення не перевищує 10% ліміту, встановленого підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З вказаним висновком суду першої інстанції погоджується Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, оскільки у даному випадку інспекція повинна була застосувати положення підпункту 4,4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону № 2181, відповідно до якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають   неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

П.п. 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Крім того, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить якихось обмежень щодо неможливості включення до складу валових витрат звітного податкового періоду витрат не врахованих у минулих податкових періодах у зв'язку із відсутністю первинних документів, якщо ці документи були; отримані (знайдені) у звітному податковому періоду, або тих, що помилково не були включені у попередніх періодах.

Згідно з положеннями  частини  2  статті  71   КАС  України  обов'язок  щодо доказування покладається на відповідача.

Враховуючи викладені обставини, Колегія суддів вважає, що  Інспекцією не доведено того факту, що витрати за спірними первинними документами були включені у попередніх податкових періодах.

 У ході перевірки правильності   визначення   повноти   нарахування  та своєчасності сплати позивачем податку на додану вартість було встановлено заниження податку на додану вартість за IIIквартал 2003 року на суму 9783 грн. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2005 року на суму 123375 грн.

Позивачем на підставі п.п. 17.1.4. п. 171 ст. 17 Закону України № 2181 було самостійно нараховані штрафні санкції в розмірі 5% від суми донарахованого податкового зобов’язання (489,15 грн.), які були відображені в податковій декларації з ПДВ за грудень 2005 року, яка отримана відповідачем 18.01.2006 року, про що свідчить відбиток штемпеля на цій декларації.

Судом першої інстанції встановлено, що уточненні показники за ІІІ квартал 2003 року в сумі 9783 грн. були включені до декларації за листопад 2005 року, яка була подана до Інспекції після закінчення перевірки Товариства, а штрафні санкції у розмірі 5% були відображені у декларації за грудень 2005 року , яка була подана до Інспекції вже навіть після винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином. суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем правомірно були нараховані штрафні санкції у розмірі 50% від суми недоплати і підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2006 року № 0000022311/0 не вбачається.

Інспекцією у ході перевірки зроблено висновок про те, що оскільки Товариством не надано документів, які б підтвердили факт використання послуг мобільного зв'язку виключно у виробничих цілях, то витрати понесені позивачем на ці послуги вважаються додатковим матеріальним і соціальним благом, яке надається працівникам Товариства, а тому позивач з цих доходів зобов'язаний був утримувати прибутковий податок з громадян.

Крім того, у ході перевірки Інспекцією встановлено, що вартість послуг мобільного зв'язку (роумінгу) не включена до складу валових витрат позивача, оскільки Товариством не надано документів, які б підтвердили протилежне.

Інспекцією у ході перевірки зроблено висновок про те, що оскільки Товариством не надано документів, які б підтвердили факт використання послуг мобільного зв'язку виключно у виробничих цілях, то витрати понесені позивачем на ці послуги вважаються додатковим матеріальним і соціальним благом, яке надається працівникам Товариства, а тому позивач з цих доходів зобов'язаний був утримувати прибутковий податок з громадян.

Крім того, у ході перевірки Інспекцією встановлено, що вартість послуг мобільного зв'язку (роумінгу) не включена до складу валових витрат позивача, оскільки Товариством не надано документів, які б підтвердили протилежне.

Спір у даному випадку виник у зв'язку із тим, яким чином слід визначити витрати понесенні окремими співробітниками позивача на послуги мобільного зв'язку (т.ч. роумінгу), як валові витрати Товариства або як додаткові матеріальні і соціальні блага, які надавалися цим працівникам.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказів Товариства, у зв'язку з виробничою необхідністю, певним співробітникам позивача надані мобільні телефони (т. 1 а.с. 109 - 113). Оплата за послуги мобільного зв'язку (в т.ч. роумінгу) здійснюється за рахунок коштів Товариства.

Як вбачається з наказів Товариства № 2 від 13.01.2003 та № 51/2 від 01.01.2004 «Про використання послуг мобільного зв'язку в господарській діяльності» у зв'язку із необхідністю вирішувати співробітникам питання пов'язані з виробничою діяльністю у вихідні, святкові та дні відпусток, затверджено вважати користування мобільними телефонами в вихідні, святкові та дні відпусток, як витрати пов'язані з підготовкою, організацією, продажем продукції.

У наказах позивача № 34/1 від 01.10.2003, № 40 від 03.11.2003, № 41/1 07.11.2003, № 45 від 10.12.2003, від 12.01.2004 «Про використання в господарській діяльності послуг мобільного зв'язку» зазначені витрати на послуги мобільного зв'язку, які враховані як, витрати пов'язані із підготовкою, організацією, продажем продукції (робіт, послуг).

Таким чином, відповідачем не доведений розрахунок донарахування позивачу податку на прибуток з громадян на витрати на послуги мобільного зв'язку (роумінгу), понесені працівниками Товариства під час їх відпусток не на виробничі потреби.

Крім того, під час перевірки інспекція дійшла висновку, що Товариством у порушення абзацу 6 підпункту 2.1.4, підпункту «а», «в» підпункту 2.1.5, абзацу 4 підпункту 2.1.15 розділу IIІнструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон» (затверджена наказом Мінфіну України № 59 від 13.03.1998), підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7 та пункту 22.3 статті 22 Закону України «Про податок з дохддів фізичних осіб» не утриманий податок з доходів фізичних осіб з суми додаткового блага; що утворилося в результаті відшкодування працівнику по авансовому звіту про відрядження за кордон:

- вартості авіаквитка, без наявності авіаквитка в оригіналі;

- добових за відсутності у авансовому звіті завіреної ксерокопії відміток у закордонному паспорті про перетин кордону.

За результатами перевірки донараховано прибутковий податок з доходів фізичних осіб на суму 442,18 грн.

Відповідно до підпункту «а» пункту 1.4 розділу IIІнструкції про службові відрядження в межах України та за кордон (затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.06.1999 № 146), зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 № 218/2658) за час перебування у відрядженні працівникові відшкодовуються витрати на проїзд (включаючи попереднє замовлення квитків, користування постільними речами в поїздах, оплату аеропортних зборів, перевезення багажу) як до місця відрядження й назад так і за місцем відрядження.

Інспекція дійшла висновку про неправомірність відшкодування Товариством працівникові вищевказаних витрат, пов'язаних із службовим відрядженням.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що Інспекцією неправомірно донараховано Товариству прибутковий податок з громадян у сумі 1068,09 грн., то у зв'язку із цим неправомірно застосовано на цю суму на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 штрафні санкції, а тому податкове повідомлення-рішення від 16.01.2006 №0000021703/0 підлягало скасуванню в частині донарахування Товариству податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 1068,09 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2136,18 грн. У решті суми податкове повідомлення-рішення Інспекції від 16.01.2006 №0000021703/0 позивачем не оскаржено, а тому підстави для його скасування в решті суми відсутні.

У ході перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища встановлено, що Товариством у І кварталі 2005 року, занижено податкове зобов'язання за забруднення навколишнього природного середовища на 0,71 грн.; за IIIквартал 2005 року не подано розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища до Інспекції, чим порушено статтю 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та пункт 4, 9 Порядку встановлення нормативів збору забруднення навколишнього середовища та справляння цього збору (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 за № 303).

З матеріалів справи вбачається, що в І кварталі 2005 року Товариство подало до Інспекції розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища, в яких не враховано коригуючий коефіцієнт, що призвело до заниження податкового зобов'язання за даний період на 0,71 грн.

Враховуючи вказане Інспекцією застосовано до позивача фінансові санкції у сумі 170 грн. згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 та 170 грн. відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.

Статтею 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих   речовин   в   навколишнє   природне   середовище   і   розміщення відходів.

Відповідно до підпунктів 1.4, 1.5 пункту 1 Інструкції щодо складання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища (затверджена наказом ДПА України від 17.03.2005 № 111, зареєстрована в Мін'юсті України 01.04.2005 за №357/106371.4) збір за забруднення навколинього природного середовища за квартал, півріччя, 9 місяців та рік розраховується за правилами, встановленими Порядком та інструкцією про обчислення збору, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року, у податковому розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища зазначаються всі передбачені в ньому показники.

У ході перевірки встановлено, що позивачем за ІІІ квартал 2005 року не подано до Інспекції розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Згідно п.п.17.1.1. п.17.1.  ст. 17 Закону № 2181 платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, передбачені законодавством сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і в цій частині, що донарахування позивачу збору за забруднення навколишнього природного середовища на с уму 0,71 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 340 грн. відповідає чинного законодавства та здійснено відповідачем правомірно.

Враховуючи викладені обставини, Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що позовні вимоги задоволенні частково обґрунтовано.

     Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Оскільки  постанову  Господарського суду м. Києва від 23 липня 2007 рокувинесено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

     Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

                                                      у  х  в  а  л  и  л  а:

 Апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства «Компанія з управліннями активами «ТЕКТ» та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 23 липня  2007 року по справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Компанія з управліннями активами «ТЕКТ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень- залишити без задоволення.

         Постанову Господарського суду м. Києва від 23 липня 2007 року- залишити без змін.

 Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий:

Судді:

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

02093, м. Київ, вул. Поліська, 3-Б, тел. 567 90 48 факс 567 80 79; e-mail:inbox@apladm.ki.court.gov.ua    

   Справа: №22-а-5518/08                                     Головуючий у 1-й інстанції: Сташків Р.Б.

                                                                                                Доповідач: Коваль М.П.          

                                                У  Х  В  А  Л  А

                                                 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09 жовтня 2008 року                                                                           м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – судді     Коваля М.П.,

                         суддів    Саприкіної І.В.

                                        Бараненко І.І., 

            при секретарі   Сироті П.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства «Компанія з управліннями активами «ТЕКТ» та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 23 липня  2007 року по справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Компанія з управліннями активами «ТЕКТ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,  -

В С Т А Н О В И Л А:

             Відповідно до вимог ст.ст. 158, 160 КАС України залежно від складності справи складання судового рішення у вигляді ухвали у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш ніж п’ять днів з дня закінчення розгляду справи. При цьому вступна та резолютивна частини ухвали підписуються всім складом суду, проголошуються  в судовому засіданні та приєднується до справи.

Роз’яснити сторонам, що з обґрунтованим текстом ухвали суду вони зможуть ознайомитися  13 жовтня  2008 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційних скарг Закритого акціонерного товариства «Компанія з управліннями активами «ТЕКТ» та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва - відмовити.

          Постанову Господарського суду м. Києва від 23 липня  2007 року – залишити без змін.

      Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:                     

Судді: