Постанова № 29559739, 19.02.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.13 Справа № 5015/2847/12(5015/4348/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Гриців В.М.

Краєвська М.В.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури", № 09/11/12-1 від 09.11.12р.

на рішення господарського суду Львівської області від 25.10.2012 року

у справі № 5015/2847/12

за позовом: Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", м. Миколаїв

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури", м. Львів

про стягнення 1 831 075, 23 грн. штрафних санкцій

За участю представників:

позивача: не з'явився ( належним чином повідомлений);

відповідача: не з'явився (належним чином повідомлений).

Колегією суддів у складі: судді - доповідача Хабіб М.І., суддів Данко Л.С., Гриців В.М. ухвалою від 19.11.2012р. прийнято апеляційну скаргу у справі № 5015/2847/12 до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні 25.12.2012р.

У зв'язку із перебуванням судді Данко Л.С. у відпустці розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 року у склад колегії суддів для розгляду апеляційної скарги замість судді Данко Л.С. введено суддю Краєвську М.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.09.2011р. у справі № 5015/4348/11, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2011р., відмовлено у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" про стягнення з ТзОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури" штрафних санкцій на суму 1 831 075,23 грн. за несвоєчасне виконання будівельних робіт за договором №8-КС від 02.07.2010р.

Постановою Вищого господарського суду України у справі № 5015/4348/11 від 18.06.2012р. скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2011р. та рішення господарського суду Львівської області від 29.09.2011р. у справі № 5015/4348/11, справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Постанова касаційної інстанції мотивована тим, зокрема, що договором № 8-КС від 02.07.2010р. на позивача не покладався обов'язок по передачі відповідачеві дозволу на виконання будівельних робіт, що доказів відсутності своєї вини у несвоєчасному виконанні робіт за договором відповідач не надав. Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій безпідставно звільнили відповідача від відповідальності за порушення умов договору.

За результатами нового розгляду справи господарський суд Львівської області прийняв рішення від 25.10.2012 року у справі № 5015/2847/12 (головуюча суддя Король М., судді Гоменюк З., Рим Т.), яким позовні вимоги ДП "Миколаївський морський торговельний порт" до ТзОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури" про стягнення 1 831 075,23 грн. штрафних санкцій задоволив повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 373 306,34 грн. пені за період з 21.12.2010р. по 18.07.2011р. (за 210 днів), 457 768,78 грн. штрафу, 18 310,75 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст. ст. 509, 526, 549, 610, 614,837,843,844 ЦК, ст.ст. 230,231,232,193 ГК України. При прийнятті рішення місцевий суд виходив з того, зокрема, що до матеріалів справи додано докази передачі відповідачеві пакету проектно-кошторисної документації, паспорту, специфікації, представник відповідача був ознайомлений з дозволом на виконання земляних робіт. Крім того, місцевий суд вказав, що договором не покладався на позивача обов'язок передачі відповідачеві дозволу на виконання будівельних робіт. Відповідач не виконав роботи у встановлений договором строк, доказів відсутності своєї вини у несвоєчасному виконанні робіт не надав. За порушення строків виконання робіт договором передбачено стягнення штрафу та пені.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилаючись на ч.2 п.3 ст.6 ЦК України скаржник вважає, що відсутність в договорі прямої вказівки на необхідність отримання позивачем дозволу на виконання будівельних робіт не може бути підставою для неотримання такого дозволу. Вважає, що передані позивачем відповідачу акт-допуск та дозвіл на виконання земляних робіт поза охоронною зоною кабельних ліній не давали підстав для виконання будівельно-монтажних робіт та не можуть замінити необхідність та обов'язковість отримання дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки є лише додатковими дозвільними документами. Відповідно до приписів ст.29 ЗУ «Про планування і забудову територій», дозвіл на виконання підрядних робіт є єдиним документом, який засвідчує право замовника та підрядника на виконання будівельних робіт. Оскільки позивач не передав відповідачу дозвіл на виконання будівельних робіт, скаржник стверджує, що замовник не виконав в повному обсязі своїх зобов'язань за договором підряду в частині передачі підряднику дозвільної документації. Відтак, вважає неправомірним покладення на підрядника відповідальності, встановленої п.5.2 договору підряду. Крім того, вважає необґрунтованим нарахування пені понад 6-місячний строк, встановлений ст.232 ГК України, оскільки укладений сторонами договір підряду не містить застереження про продовження терміну нарахування пені. Зазначає, що пеня у розмірі 0,1 % суперечить положенням ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Звертає увагу суду, що п.5.2 договору передбачено нарахування пені за порушення строку виконання зобов'язання за договором, в той час як згідно з ч.3 ст.549 ЦК України пеня стягується за прострочення виконання саме грошового зобов'язання, то відповідно судом першої інстанції неправомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення пені..

Позивач у відзиві (вх.7851 від 21.12.12р.) на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника та зазначає, що умовами договору чітко визначений термін виконання робіт, а саме п'ять місяців після отримання передоплати, відтак договором №8-КС від 02.07.2010р., передбачена лише одна підстава щодо початку терміну виконання робіт, а саме: перерахування авансу. Посилаючись на ст.29 ЗУ «Про планування і забудову територій» та постанову КМУ від 30.09.2009р. № 1104 «Про затвердження Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт» вважає, що дозвіл на виконання будівельних робіт повинен бути отриманий обома сторонами. Поряд з тим, зазначає, що письмових зауважень щодо неповноти переданої документації і вимоги про передачу дозволу на виконання будівельних робіт від підрядника не поступало. Отже, замовник не був повідомлений про те, що підрядник зупиняє чи не розпочинає роботи, навпаки, у своїх листах відповідач підтвердив строк виконання робіт, початок виконання робіт та визнав, що ним допущено прострочення виконання зобов'язання за договором №8-КС від 02.07.2010р. Крім того, посилаючись на п.5.2 Договору, в якому відсутні обмеження нарахування пені 6 - місячним строком, та ч.2 ст.231 ГК України, якою встановлено штрафні санкції у правовідносинах за участю суб'єкта господарювання, що належить до державного сектора економіки, спростовує доводи скаржника.

В судове засідання 19.02.2013р. представники сторін не з'явились.

19.02.2013р. позивач надіслав телеграму про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю його представника та неможливістю його явки в судове засідання.

Відповідач (скаржник) явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки представника не повідомив, хоча 05.02.2013р. отримав ухвалу суду від 29.01.2013р. про відкладення розгляду справи на 19.02.2013р., що підтверджено повідомленням про вручення йому ухвали.

З огляду на те, що відкладення розгляду справи потягне за собою порушення 2-х місячного строку розгляду апеляційної скарги, встановленого ст.102 ГПК, колегія суддів відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи. Крім того, відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч.1 ст.77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні. Слід також зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторін судового процесу у виборі та в кількості представників, які можуть представляти інтереси сторони в суді.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.07.2010р. ТзОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури" (виконавець) та Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" (замовник) був укладений договір №8-КС, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання відповідно до проектної документації та умов договору виконати роботи з будівництва двох додаткових колій для відстою вагонів в Рудному парку замовника на підставі договірної ціни (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього договору. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи згідно цього договору.

Відповідно до п. 2.1.2 договору виконавець зобов'язаний своїми силами і матеріалами виконати роботу якісно упродовж 5 місяців після отримання передплати згідно з п.3.2 договору.

Загальна сума договору відповідно до договірної ціни (додаток № 1) складає 6 539 554,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 1 089 925,67 грн. Загальна сума є граничною і збільшенню не підлягає (п.3.1 Договору).

Згідно з п.3.2. договору замовник здійснює оплату за договором шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця в наступному порядку:

- 30% передплати в термін 10 календарних днів з дня отримання рахунку на підставі підписаного сторонами договору;

- остаточний розрахунок здійснюється щомісячно упродовж 10 календарних днів з дати отримання рахунків, оформлених на підставі підписаних актів виконаних робіт.

В силу п.2.1.4. Договору виконавець забезпечує виконання робіт згідно з календарним планом виконання робіт (Додаток №2 до Договору)

Крім того, за умовами договору до початку робіт замовник складає акт допуску про розподіл відповідальності за організацією і безпечне виконання робіт за договором(п.2.2.2), а також надає виконавцю копії відповідно погодженої з усіма державними установами проектної документації та дозвіл на виконання земляних робіт( п. 2.2.9).

У відповідності до п.5.2. Договору за порушення строку виконання зобов'язання за договором (п.2.2.1 договору) з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг за договором, відносно яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, враховуючи день виконання зобов'язання, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У Додатку 1 до Договору сторонами погоджена договірна ціна, яка становить 6 539 554,00 грн.( з ПДВ).

Графік виконання робіт затверджено та погоджено у Додатку №2 до Договору (т.1, а.с. 28), згідно з яким роботи мали виконуватися в наступні терміни:

1-й місяць - розробка грунту в траншеях 3гр. та прокладання кабелю до 35 кв.;

2- й місяць - влаштування земляного полотна, піщаної подушки та насипів;

3-й місяць - укладка колії та стрілочних переводів;.

4-й місяць - укладка та баластування колії;

5-й місяць - баластування колії.

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу попередню оплату в сумі 1 961 866,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2027 від 19.07.2010р. на суму 1 000 000,00 грн. та № 2 039 від 20.07.2010р. на суму 961 866,20 грн. та не заперечується відповідачем.

28.07.2010р. відповідач отримав від позивача проектно - кошторисну документацію на об'єкт, що підтверджується розпискою за підписом представника відповідача Сахно Н.В.( т.1, а.с. 40).

Відповідачу також надані креслення на будівництво( пояснювальну записку, паспорт проекту № 3303, загальні дані тощо ( т.1 а.с. 39).

На підставі робочого проекту № 3303 позивачу виданий дозвіл №10 від 27.07.2010р. на виконання земляних робіт поза охоронною зоною кабельних ліній.( т.1 а.с. 38)

02.08.2010р. позивачем складено Акт-допуск на проведення будівельно-монтажних робіт на території діючого підприємства ( т.1, а.с. 60).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив умови договору щодо строків виконання робіт, у зв'язку з чим позивач надіслав відповідачу лист від 30.09.2010р. №04/1841, в якому вказав на відставання від графіку робіт та попередив про нарахування пені у разі порушення строків виконання робіт. У відповідь на вказаний лист відповідач листом № 30/09-Л від 30.09.2010р. повідомив про часткове виконання робіт та зазначив, що графік виконання робіт, передбачений Договором , буде виконаний в строк ( т.1, а.с.31,32).

В листі №23/12-М від 23.12.2010р., посилаючись на несприятливі погодні умови на завершальному етапі виконання робіт (в грудні 2010р.), відповідач запропонував позивачу внести зміни та доповнення до договору в частині продовження термінів виконання робіт( т.1, а.с.33).

Однак, з матеріалів справи вбачається, що сторони не внесли змін до договору щодо термінів виконання робіт.

Позивач надіслав відповідачу претензію від 12.03.2011р. №09/484 про стягнення пені та штрафу на суму 980 933,10грн. за порушення строків виконання робіт, проти якої відповідач заперечив (відповідь вих.№03/04-М від 03.04.2011р.) з тих підстав, що порушення строків виконання робіт мало місце з вини замовника (позивача), оскільки він не надав дозволу на проведення будівельних робіт (т.1, а.с.14-20).

Матеріали справи також містять листи відповідача №26/1 від 15.09.2010р. та №39/1 від 26.11.2010р., адресовані позивачу (т.1, а.с.106-107), про неможливість приступити до виконання робіт з підстав ненадання дозволу на виконання будівельних робіт. Однак, доказів їх надання чи надсилання позивачу відповідач суду на надав.

Крім того, згідно з п.1 Статуту Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", в редакції змін, зареєстрованих 07.07.2011р., порт є державним унітарним підприємством і діє, як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності, та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України ( т.2,а.с. 33,34).

Встановивши обставини справи, оцінивши матеріали справи та доводи сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з частиною 1 статті 877 ЦК підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

В силу ч.1 ст.530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст.231 ГК встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Матеріалами справи підтверджено, що 02.07.2010р. сторонами був укладений договір №8-КС, за умовами якого відповідач брав на себе зобов'язання виконати роботи з будівництва двох додаткових колій відповідно до проектної документації та умов договору на загальну суму 6 539 554,00грн. ( з ПДВ).На виконання умов договору позивач 19.07.2010р. та 20.07.2010р. перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 30% від загальної вартості робіт, що становить 1 961 866,20 грн. За умовами договору відповідач мав виконати роботи упродовж 5 місяців після отримання передплати, тобто, з 21.07.2010р. по 20.12.2010р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав робіт у встановлений строк, будь-яких актів виконання робіт суду не надано.

Матеріалами справи також підтверджено, що позивач є суб'єктом господарювання, який належить до державного сектора економіки, що за порушення строку виконання робіт договором передбачено стягнення пені у розмірі 0,1% від вартості робіт, відносно яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів передбачено стягнення додатково штрафу у розмірі 7% вказаної вартості.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про стягнення штрафу в розмірі 7% від вартості робіт в сумі 457 768,78грн.

Водночас, враховуючи норми частини 6 ст. 232 ГК, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та умови договору (п.5.2), яким не передбачено нарахування пені понад 6-місячний строк, встановлений ч.6 ст. 232 ГК, апеляційний суд вважає, що пеня підлягає нарахуванню за 6 місяців за період з 21.12.2010р. по 20. 06.2011р. та становить 1 190 198,82грн.

Крім того, умовами договору (пункти 2.2.2 та 2.2.9) на позивача (замовника) покладений обов'язок до початку робіт скласти акт - допуск на виконання робіт, а також надати відповідачеві (виконавцеві) проектну документацію та дозвіл на виконання земляних робіт.

При вирішення спору місцевий суд залишив поза увагою те, що фактично на момент перерахування попередньої плати (20.07.2010р.), відтак, до початку виконання робіт( 21.07.2010р.), позивач не виконав свого зобов'язання щодо передачі відповідачеві документів, передбачених пунктами 2.2.2 та 2.2.9 договору, оскільки дозвіл на виконання земляних робіт виданий лише 27.07.2010р., проектну документацію позивач надав відповідачеві лише 28.07.2010р., акт-допуск на проведення будівельно-монтажних робіт складений 02.08.2010р. Отже, без названих документів відповідач не міг розпочати виконання робіт у встановлений договором строк (21.07.2010р.), а міг розпочати виконання робіт після їх отримання від позивача, тобто, після 02.08.2010р.

Відповідно до ст. 613 ЦК кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Отже, до початку виконання робіт позивач не виконав свого обов'язку, не передав документів, без яких відповідач не міг розпочати виконання робіт, на пропозицію відповідача не продовжив строк виконання робіт.

За таких обставин, на думку апеляційного суду, порушення відповідачем 5 -ти місячного строку виконання робіт частково мало місце також з вини позивача

В силу ч.1 ст. 616 ЦК якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Таким чином, на думку апеляційного суду, з огляду на прострочення позивачем передачі документів відповідачу на 13 днів (з 20.07.2010р. по 02.08.2010р.), названа вище сума пені (1 190 198,82грн.) підлягає зменшенню на підставі ст.616 ЦК на суму, яка припадає на термін прострочення позивачем виконання своїх зобов'язань (на 13 днів), та яка становить 85 014,20грн.

Разом з тим, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неправомірності стягнення пені в розмірі 0,1% за порушення строків виконання робіт, оскільки штрафні санкції (пеня і штраф), передбачені ч. 2 ст. 231 ГК, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 6 грудня 2010 р. у справі N 3-4гс10) та застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанова Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі N 3-41гс10; постанова Верховного Суду України від 28 лютого 2011 р. у справі N 3-1).

Доводи відповідача щодо ненадання позивачем дозволу на початок виконання будівельних робіт суддів вважає необґрунтованими, оскільки договором № 8-КС від 02.07.2010р. на позивача не покладався обов'язок по передачі відповідачеві дозволу на виконання будівельних робіт, доказів звернення до позивача з приводу неможливості виконання робіт у зв'язку з ненаданням вказаного дозволу відповідач суду не подав. Більш того, відповідач в листі № 30/09-Л від 30.09.2010р. запевняв позивача, що роботи будуть виконані у встановлений строк. Отже, відповідачем не доведено, доказів не подано відсутності його вини у простроченні виконання робіт.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що привело до помилкового висновку про задоволення позову в повному обсязі. Відтак, рішення місцевого суду належить змінити, позов задоволити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 1 105 184,62 грн. пені (1 190 198,82 - 85 014,20) та 457 768,78грн.штрафу.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 25.10.2012 року у справі № 5015/2847/12 змінити. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури", ідентифікаційний код 35621140, юридична адреса: 81340, Львівська область, Мостиський район, м. Судова Вишня, вул. Заводська, 35, поштова адреса: 79025, м. Львів, вул. Левандівська,3, на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", ідентифікаційний код 01125608, місцезнаходження: 54002, м. Миколаїв, вул.. Заводська,23, - 1 105 184,62 грн. пені, 457 768,78грн.штрафу 15 629,53 грн. державного мита та 201,44грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В стягненні решти пені відмовити.

3. Стягнути з Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", ідентифікаційний код 01125608, місцезнаходження: 54002, м. Миколаїв, вул. Заводська,23, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури", ідентифікаційний код 35621140, юридична адреса: 81340, Львівська область, Мостиський район, м. Судова Вишня, вул. Заводська, 35, поштова адреса: 79025, м. Львів, вул. Левандівська,3,- 2681,23грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути до господарського суду місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

суддя Гриців В.М.

суддя Краєвська М.В.