Рішення № 29559572, 18.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.02.13 р. Справа № 5006/8/95/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Бокової Ю.В.,

судді Сгари Е.В., судді Риженко Т.М.

при помічнику судді Несвіт О.О.

розглянувши матеріали справи за позовом: Державного підприємства «Вугілля України», м. Донецьк

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська», м. Білозерськ

про: відшкодування збитків в сумі 601 116,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Загнітко Я.А. - за довір. від 30.12.2011 р. № 30-12/126

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

У судових засіданнях 05.11.2012 р., 13.11.2012 р., 06.02.2013 р. було оголошено перерву до 13.11.2012 р., 03.12.2012 р., 18.02.2013 р. відповідно.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.09.2012 р. на підставі ст. 69 ХПК України було продовжено процесуальний строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 28.09.2012 р.

Позивач, Державне підприємство «Вугілля України», м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська», м. Білозерськ про відшкодування збитків в сумі 601 116,00 грн.

В обґрунтування позову позивач надав суду копії наступних документів: договір від 05.02.2009 р. № 26-09/2-ЕН, додаткову угоду від 01.03.2009 р. № 02-09/РВ, переліки ТехПД № № 372, 265, 479, 457, 534,537, 419, рахунки-фактури від 30.04.2009 р. № № ВУ-СФ-0001734, ВУ-СФ-0001572, від 30.05.2009 р. № ВУ-СФ-0002064, податкові накладні, лист від 18.04.2011 р. № 0906/02, лист від 12.05.2011 р. № 01-1799 реєстр провізної плати, правовстановлюючі документи тощо.

Позивач в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, просив застосувати судом позовну давність. Зазначив, що позивачем не наданий розрахунковий документ, підтверджуючий перерахування ДП «Вугілля України» коштів в рахунок сплати спірної провізної плати.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 20.09.2012 р. в зв'язку із відрядженням судді Бокової Ю.В., справу було передано на розгляд судді Шиловій О.М.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 15.10.2012 р. в зв'язку із поверненням судді Бокової Ю.В. із відрядження справу було передано на розгляд судді Боковій Ю.В.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 17.12.2012 р. було призначено колегіальний розгляд спору: головуючий суддя Бокова Ю.В., суддя Сгара Е.В., суддя Риженко Т.М.

Протягом розгляду справи сторони надавали пояснення по суті спору, якими висловлювали свою правову позицію.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

05.02.2009 р. між Державним підприємством «Вугілля України» (покупець) та Товариством з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська» (постачальник) було укладено договір поставки вугілля № 26-09/2-ЕН, відповідно до умов якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі, а покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим Договором.

Договір набирає чинності з 01.03.2009 р. і діє до 31.12.2009 р., а в частині проведення розрахунків за договором - до повного їх виконання.

01.03.2009 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 02-09/РВ до договору від 05.02.2009 р. № 26-09/2-ЕН.

Дана додаткова угода є невід'ємною частиною Договору та діє протягом строку дії Договору.

Пунктом 1.3 додаткової угоди встановлено, що постачальник за цим договором гарантує, що вугілля, яке постачається за цим Договором знаходиться у його власності.

Умови поставки сторони визначили в розділі 2 до Договору.

Згідно п. 2.1. Договору вугілля постачається конвеєром, скипами та залізничним транспортом у відкритих люкових піввагонах рівномірно протягом місяця поставки (згідно планів перевезень) на умовах DDP - місце призначення (у редакції Інкотермс - 2000).

Відповідно до п. 2.3 Договору вугілля вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем тільки після одержання покупцем оригіналів посвідчень про якість, рахунків-фактур, податкових накладних, підписаних з вантажоотримувачем акту звіряння поставок вугілля по якості та підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля. Датою поставки є дата підписання акту приймання-передачі вугілля.

Ціна та умови оплати визначені сторонами розділом 7 Договору.

Відповідно до п. 3.1.11 Додаткової угоди постачальник зобов'язаний щодекадно, не пізніше завершення декади, яка слідує за звітною, за виданою покупцем довіреністю провести із вантажоотримувачем звіряння кількості та якості рядового вугілля, яке надійшло до вантажоотримувича у звітній декаді, та у той же термін надати покупцеві підписані уповноваженими представниками вантажоотримувача і постачальника скріплення їх печатками акти звіряння кількості та якості рядового вугілля та реєстри залізничних накладних із зазначенням провізної плати.

Згідно п. 3.4.6 Додаткової угоди у разі невиконання/неналежного виконання постачальником своїх зобов'язань, вимагати відшкодування в повному обсязі всіх збитків, пов'язаних з невиконанням/неналежним виконанням постачальником своїх зобов'язань і сплати штрафних санкцій.

Відповідно до 6.2 Додаткової угоди всі затрати, пов'язані із транспортуванням вугілля до ЦЗФ - вантажоотримовича, покладаються на постачальника, якщо інше не вказано в специфікаціях до Договору.

У випадках, які не врегульовані умовами цієї додаткової угоди, сторони керуються Цивільним кодексом України та діючим законодавством.

Специфікацією № 2 до Договору № 26-09/2-ЕН від 05.02.2009 р. сторони узгодили поставку рядового вугілля в квітні 2009 р., в якій зазначено, що відвантаження вугілля здійснюється ТДВ «Шахта Білозерська» на ТОВ ПК «ДВП», ТОВ ЗФ № 105, ЦЗФ «Селидівська». Сума поставки на квітень 2009 р. при базових показниках якості становить 62 873,50 грн. в т.ч. ПДВ.

На виконання умов Договору в квітні 2009 р. відповідач поставив на ЦОФ вантажоотримувача вугільну продукцію на суму 22 964,00 грн., що підтверджується квитанціями про приймання вантажу від 24.04.2009 р. - № 51548517, № 51548518, № 51548519, № 51548520, від 25.04.2009 р. - № 51548521, № 51548522, № 51548524, № 51548525, № 51548526, № 51548527, № 51548528, від 26.04.2009 р. № 51548532, № 51548533, № 51548534, № 51548535, № 51548536, № 51548537, № 51548540, № 51548542, від 27.04.2009 р. - № 51548543, № 51548545, № 51548547, № 51548550, № 51548555, № 51548556, № 51548557, № 51548558, від 28.04.2009 р. - № 51548559, № 51548560, № 51548561, № 51548564, № 51548565, № 51548567, № 51548569, № 51548570, № 51548573, копії яких містяться в матеріалах справи.

В вищезазначених квитанціях про приймання вантажу зазначено, що вантаж, власником якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська» передається у власність Державного підприємства «Вугілля України» відповідно до договору від 05.02.2009 р. № 26-09/2-ЕН.

Між позивачем та відповідачем були підписані акт приймання-передачі кількості та якості рядового вугілля та акт звірки поставок кількості та якості рядового вугілля поставленого відповідно до додаткової угоди № 02-09/РВ від 01.03.2009 р. до договору № 26-09/ЕН відповідно до накладних від 24.04.2009 р. - № 51548517, № 51548518, № 51548519, № 51548520, від 25.04.2009 р. - № 51548521, № 51548522, № 51548524, № 51548525, № 51548526, № 51548527, № 51548528, від 26.04.2009 р. № 51548532, № 51548533, № 51548534, № 51548535, № 51548536, № 51548537, № 51548540, № 51548542, від 27.04.2009 р. - № 51548543, № 51548545, № 51548547, № 51548550, № 51548555, № 51548556, № 51548557, № 51548558, від 28.04.2009 р. - № 51548559, № 51548560, № 51548561, № 51548564, № 51548565, № 51548567, № 51548569, № 51548570, № 51548573.

При транспортуванні вищезазначеного вугілля позивачем було сплачено 601 116,00 грн. в т. ч. ПДВ, а саме:

- провізну плату за транспортування рядового вугілля від постачальника - ТДВ «Шахта Білозерська» до ЦОФ вантажоотримувича в сумі 476 803,20 грн. в т. ч. ПДВ ;

- додаткові збори: плату за користування вагонами в сумі 111 829,68 грн. в т.ч. ПДВ та додаткові послуги при транспортування в сумі 12 483,12 грн. в т.ч. ПДВ.

Посилаючись на зобов'язання відповідача взятим на себе відповідно до п. 6.2 додаткової угоди від 01.03.2009 р. № 02-09/РВ до договору постачання вугільної продукції № 26-09/2-ЕН від 05.02.2009 р. щодо відшкодування затрат, пов'язаних із транспортуванням вугілля до ЦЗФ вантажоотримувача позивач виставив відповідачу рахунки на оплату додаткових послуг при транспортуванні від 30.04.209 р. № ВУ-СФ-0001734 на суму 111829,68 грн., на оплату провізної плати від 30.04.2009 р. № ВУ-СФ-0001572 на суму 476 803,20 грн., на оплату додаткових послуг при транспортуванні від 30.05.2009 р. № ВУ-СФ-0002064 на суму 12483,12 грн.

Листом від 12.05.2011 р. № 01-1799 відповідач не заперечуючи фактично проти наявності грошового зобов'язання на суму 601 116,00 грн., повідомив про сплату позивачу цієї суми після оплати останнім заборгованості за відвантажену вугільну продукцію за договором від 05.02.2009 р. № 26-09/2ЕН.

На підтвердження здійснення платежів з провізної плати з перевезення рядового вугілля від станції Лунна до станції Новогродовка Донецької залізниці, позивач надав суду:

- квитанції про приймання вантажу від 24.04.2009 р. - № 51548517, № 51548518, № 51548519, № 51548520, від 25.04.2009 р. - № 51548521, № 51548522, № 51548524, № 51548525, № 51548526, № 51548527, № 51548528, від 26.04.2009 р. № 51548532, № 51548533, № 51548534, № 51548535, № 51548536, № 51548537, № 51548540, № 51548542, від 27.04.2009 р. - № 51548543, № 51548545, № 51548547, № 51548550, № 51548555, № 51548556, № 51548557, № 51548558, від 28.04.2009 р. - № 51548559, № 51548560, № 51548561, № 51548564, № 51548565, № 51548567, № 51548569, № 51548570, № 51548573;

- переліки ТЕХПД № 372 від 25.04.2009 р., № 265 від 26.04.2009 р., № 479 від 27.04.2009 р., № 457 від 28.04.2009 р., № 534 від 29.04.2009 р., № 537 від 30.04.2009 р.;

- платіжні доручення про перерахування попередньої оплати за транспортні послуги за договором від 28.12.06 р. № 15542 від 13.04.2009 р. на суму 6 100 000,00 грн., № 15517 від 10.04.2009 р. на суму 4 800 000,00 грн., № 15496 від 09.04.2009 р. на суму 2 900 000,00 грн., № 15487 від 06.04.2009 р. на суму 1 690 000,00 грн., № 15473 від 02.04.2009 р. на суму 2 000 000,00 грн.

Протягом розгляду справи судом встановлено, що 28.12.2006 р. між Державним підприємством «Вугілля України» (експедитор) та Державним підприємством «Донецька залізниця» (залізниця) укладено договір № Э - 040048 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуг.

Предметом цього Договору є проведення експедитором розрахунків з залізницею за надані нею послуги з перевезення вантажів та інші послуги вантажовідправникам. Цим договором передбачені умови оплати експедитором транспортних послуг (оплата залізничного тарифу, плата за користування вагонами, збори за подачу і збирання вагонів і інші додаткові послуги), які вказані виключно в заявках експедитора (гарантійних листах на оплату залізничного тарифу та інших транспортних послуг), пов'язаних з перевезенням енергетичного вугілля (п. 1.3 Договору у редакції додаткової угоди № 2 від 21.12.2007 р. ).

Відповідно до п. 2.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 21.12.2007 р. ) експедитор бере на себе обов'язки замість вантажовідправника здійснювати оплату наданих залізницею послуг пойменованих в п. 3.1. Договору згідно Тарифного керівництва № 1, Статуту залізничного транспорту України і Правилами користування вагонами і контейнерами, вказаних в телеграмах або оригіналах гарантійних листів експедитора.

Згідно п. 2.5. (в редакції додаткової угоди № 2 від 21.12.2007 р. ) експедитор зобов'язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та інші транспортні послуги, згідно з п. 1.3. шляхом перерахування коштів у сумах відповідних до обсягу перевезення та вагонообліку на під'їзній колії на рахунок залізниці. Одержані кошти залізниця зараховує на особовий рахунок експедитора.

Порядок проведення розрахунків визначений сторонами розділом 3 договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору перевезення енергетичного вугілля здійснюється тільки на умовах попередньої оплати. Розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається експедитором, виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів. Одержані кошти залізниця зараховує на особовий рахунок експедитора.

У міру виконання перевезень та надання послуг залізниця списує відповідні суми (оплата залізничного тарифу, плата за користування вагонами, збори за подання, збирання вагонів і інші додаткові послуги) з особового рахунку експедитора на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (п. 3.2 Договору в редакції додаткової угоди № 2 від 21.12.2007 р.).

Відповідно до п. 7.4 Договору в редакції додаткової угоди № 6 від 26.03.2009 р. термін дії Договору та додаткових угод до нього встановлений до 30.04.2009 р.

Виходячи з п. 2.1. "Правил розрахунків за перевезення вантажів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 864/5085 (далі -"Правила розрахунків") розрахункові підрозділи залізниць здійснюють безготівкові розрахунки з відправниками, одержувачами та експедиторами через установи банків за перевезення вантажів, вантажобагажу та за надання додаткових послуг.

Пунктом 2.3. Правил розрахунків встановлено, що розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і відправником (одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору. Згідно з договором залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

За п. 2.5. Правил розрахунків, платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. (ч. 1 п. 2.6 Правил розрахунків).

Аналізуючи зазначені норми Правил розрахунків, суд дійшов висновку, що згадані "…особові рахунки…"відправників, одержувачів, експедиторів не є рахунками, тотожними рахункам, які відкриваються установами банків чи інших фінансових установ. Адже: по-перше, ні залізниця, ані її розрахунковий підрозділ не є банківською установою; по-друге, кошти у вигляді попередньої оплати від згаданих осіб надходять на спеціальний рахунок розрахункового підрозділу відповідної залізниці, відкритому у банківській установі. Цей рахунок, по суті, є одним з рахунків саме залізниці.

Відтак, зазначені кошти попередньої оплати, після надходження та зарахування установою банку на спеціальний рахунок розрахункового підрозділу залізниці, стають власністю саме цієї залізниці.

Як було зазначено вище, здійснення платежів з провізної плати з перевезення рядового вугілля від станції Лунна до станції Новогродовка Донецької залізниці підтверджено переліками ТехПД № 372 від 25.04.2009 р., № 265 від 26.04.2009 р., № 479 від 27.04.2009 р., № 457 від 28.04.2009 р., № 534 від 29.04.2009 р., № 537 від 30.04.2009 р., в яких зазначено: номер наданого переліку, банк, рахунок платника № 260093016513 згідно Договору № Э - 40048, дата укладення Договору між ДП «Вугілля України» та ДП «Донецька залізниця» (28.12.2006 р.), станція, яка надала послуги зі зберігання документу на надання, а саме станція 18 км Донецька залізниця, код станції - 483219, відділок залізниці - 1, особовий рахунок експедитора ДП «Вугілля України» - 9100481, платник - ДП «Вугілля України», вид розрахунку, дата, номер залізничної накладної, код станції відправлення - 493304, тариф, сума ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що перелік ТехПД № 372 від 25.04.2009 р., № 265 від 26.04.2009 р., № 479 від 27.04.2009 р., № 457 від 28.04.2009 р., № 534 від 29.04.2009 р., № 537 від 30.04.2009 р. містять номера товаро-транспортних накладних, а саме від 24.04.2009 р. - № 51548517, № 51548518, № 51548519, № 51548520, від 25.04.2009 р. - № 51548521, № 51548522, № 51548524, № 51548525, № 51548526, № 51548527, № 51548528, від 26.04.2009 р. № 51548532, № 51548533, № 51548534, № 51548535, № 51548536, № 51548537, № 51548540, № 51548542, від 27.04.2009 р. - № 51548543, № 51548545, № 51548547, № 51548550, № 51548555, № 51548556, № 51548557, № 51548558, від 28.04.2009 р. - № 51548559, № 51548560, № 51548561, № 51548564, № 51548565, № 51548567, № 51548569, № 51548570, № 51548573 , згідно яких здійснювалась поставка вугільної продукції за договором поставки вугілля від 05.02.2009 р. № 26-09/2 - ЕН, укладеним між позивачем та відповідачем та в яких зазначено, що вантаж, власником якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська» передається у власність Державного підприємства «Вугілля України» відповідно до договору від 05.02.2009 р. № 26-09/2-ЕН .

Таким чином, проаналізувавши договір поставки вугілля від 05.02.2009 р. № 26-09/2-ЕН, укладений між ДП «Вугілля України» та ТДВ «Шахта Білозерська, договір від 28.12.2006 р. № Э - 040048 укладений між Державним підприємством «Вугілля України» (експедитор) та Державним підприємством «Донецька залізниця» (залізниця) про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуги, переліки ТехПД, доданих до матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що ці договори взаємопов'язані.

Таким чином, суд приймає в якості належного доказу переліки ТехПД, які містяться в матеріалах справи, що підтверджують перерахування позивачем провізної плати в розмірі 476 803,20 грн., а саме за поставкою вугільної продукції в квітні 2009 р., яка відбулась на виконання договору від 05.02.2009 р. № 26-09/2-ЕН

Крім того, актом звіряння розрахунків між ДМ «Вугілля України» та ДП «Донецька залізниця» встановлено, що з ДП «Вугілля України» на користь ДП «Донецька залізниця» було сплачено провізну плату на загальну суму 476 803,20 в т.ч. ПДВ саме за спірною поставкою.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог в цій частині.

На підтвердження оплати коштів за користування вагонами в сумі 111 829,68 грн., позивачем надані відомості плати за користування вагонами, акт звіряння розрахунків станом на 22.01.2013 р.

В акті звіряння розрахунків між ДП «Вугілля України» та ДП «Донецька залізниця» підписаним уповноваженими представниками сторін зазначено, що за результатами звіряння рахунків і документів за перевезення вугільної продукції згідно договору Э - 040048 від 28.12.2006 р. встановлено, що з ДП «Вугілля України» на користь ДП «Донецька залізниця» було стягнено: плату за користування вагонами в сумі 111 829,68 грн. в т. ч. ПДВ на підставі наступних відомостей за користування вагонами: № № 26040050, 26040055, 25040045, 25040047, 27040056, 27040058, 27040057, 27040059, 27040060, 28040065, 28040066, 29040074, 29040071. Вказані відомості за користування вагонами додані до матеріалів справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення збитків з відповідача у вигляді плати за користування вагонами в сумі 111 829,68 грн. в т. ч. ПДВ та таких, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача додаткових послуг з транспортування в сумі 12 483,12 грн., суд зазначає наступне.

Позивачем не встановлено з яких саме додаткових послуг складаються додаткові послуги при транспортуванні в сумі 12 483,12 грн., яким документами підтверджується.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 12 483,12 грн. у вигляді додаткових послуг при транспортуванні є недоведеними та не підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 20 ГК України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків. Вказана норма кореспондується зі статтею 16 ЦК України якою визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Частина перша статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, в силу статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (стаття 611 ЦК України).

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою та другою статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Разом з цим, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування.

Збитками, у свою чергу, є втрати яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, яки особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до положень чинного законодавства, обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті невиконання (неналежного виконання) умов договору або внаслідок завдання шкоди без договірних відносин (позадоговірна відповідальність).

Згідно положень статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Отже, з аналізу означених правових норм випливає, що відшкодування збитків, як міра відповідальності за завдану шкоду, можлива виключно за умови наявності факту порушення господарського зобов'язання внаслідок неправомірних дій або бездіяльності боржника, які утворюють склад його вини.

Так, відповідач взяв на себе зобов'язання по оплаті затрат із транспортування вугілля до ЦЗФ - внтажоотримувича, що передбачене п. 6.2 додаткової угоди від 01.03.2009 р. № 02-09/РВ до договору постачання вугільної продукції № 26-09/2-ЕН від 05.02.2009 р. Однак з матеріалів справи вбачається та не заперечується самим відповідачем, що ці затрати не були сплачені останнім.

За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, тощо.

Відповідач не надав суду доказів, які спростовують позовні вимоги. Матеріали справи також не містять доказів своєчасної повної оплати завданих позивачу збитків.

За наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення збитків у розмірі 588 632,88 грн. підлягають задоволенню.

Відповідач зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду для захисту свого порушеного права, який відповідно до ст. 257 ЦК України встановлений тривалістю в три роки.

Відповідно до п. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, щ свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було надіслано листа від 18.04.2011 р. № 0906/02, в якому позивач просить грошові кошти в сумі 601 116,00 грн., яка складається з вартості додаткових зборів залізниці та вартості перевезення рядового вугілля перерахувати на його розрахунковий рахунок.

Листом від 12.05.2011 р. № 01-1799 відповідач повідомив, що перерахування суми в розмірі 601 116,00 грн. буде перерахована при надходженні від позивача коштів за відвантажену вугільну продукцію.

Листування сторін, яке залучено до матеріалів справи, свідчить про те, що відповідач фактично визнав суму в розмірі 601 116,00 грн., яка складається з вартості додаткових зборів залізниці та вартості перевезення рядового вугілля, несплата яких стала підставою позовних вимог.

Таким чином, суд приходить до висновку що відбулось переривання строку позовної давності в розумінні ст. 264 ЦК України, в зв'язку з чим не приймає до уваги доводи відповідача по справі щодо спливу передбаченого ст. 257 ЦК України строку позовної давності.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача у порядку визначеному статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2,4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк про відшкодування збитків в сумі 601 116,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська», м. Білозерськ (85013, м. Добропілля, м. Білозерське, Донецька область, вул. Строїтельна, буд. 17, код ЄДРПОУ - 36028628, р/р 2600401656 в Родовід Банк, Донбаська філія, МФО 394512) на користь Державного підприємства "Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4; код ЄДРПО?У 32709929) збитки у розмірі 588 632,88 грн., судовий збір у розмірі 11 772,66 грн.

В залишковій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 25.02.2013 р.

Головуючий суддя Бокова Ю.В.

Суддя Риженко Т.М.

Суддя Сгара Е.В.