Постанова № 29559508, 13.02.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4157/2012

13 лютого 2013 року 16 год. 11хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Любежаніної Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Верещук О.П., Астраханова А.Ю.

відповідача: представник Столярець І., Довгалюк І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд"

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -ВСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудз Трейд» (далі ТОВ «Фудз Трейд») звернувся до суду із вказаним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби, в якому просить скасувати акт документальної невиїзної перевірки № 621/15-200/3220375 від 14.09.2012; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0248281541 від 05.10.2012 року, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах" у сумі 453100,37 грн.; форми «В4» № 0248271341 від 05.10.2012 згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6626грн. прийняті на підставі акта перевірки № 621/15-200/3220375 від 14.09.2012.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що перевірка податковим органом, яка оформлена актом № 621/15-200/3220375 від 14.09.2012 року, здійснена з порушенням законодавства. Зокрема, наведені в наказі на проведення перевірки підстави для проведення зазначеної перевірки не відповідають дійсності, оскільки запит на отримання інформації був складений з порушенням вимог законодавства. Так, в запиті були відсутні підстави для його надсилання, у зв'язку із чим платник податків був звільнений від обов'язку надавати запитувані документи. Крім того, висновки перевіряючих в акті перевірки № 621/15-200/3220375 від 14.09.2012 року, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини.

Так, підставами для нарахування недоїмки та штрафу з податку на додану вартість стали висновки перевіряючих про завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та валових витрат за операціями із контрагентами позивача. Зокрема, податковим органом зазначено, що позивачем відображені у податковій звітності взаємовідносини із контрагентами без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, оскільки контрагент позивача не знаходиться за місцезнаходженням, анульовані свідоцтва платника податку на додану вартість, що свідчить про відсутність господарської діяльності зазначеного підприємства. Разом із тим, укладені позивачем із контрагентами договори були виконані у повному обсязі, що підтверджується первинною документацією, а отже мають реальний характер. Будь-яких доказів про нікчемність укладених правочинів співробітниками податкового органу в ході перевірки встановлено не було, у зв'язку із чим висновки за актом перевірки ґрунтуються на припущеннях і є недоведеними.

Зважаючи на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся за судовим захистом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що оскаржувані дії по проведенню перевірки вчинені, а податкові повідомлення-рішення винесені в межах та на підставі чинного законодавства, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що співробітниками податкової служби ДПІ у м. Рівному згідно з пп.79.1, 79.2 статті 79 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у м. Рівному Рівненської області № 684 від 11.09.2012 року, проведено документальну невиїзну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за період 01.03.2008 по 31.07.2012 ТОВ «Фудз Трейд» код ЄДРПОУ 32230375, за результатами якої складений акт № 621/15-200/3220375 від 14.09.2012 року.

Так, з пояснень представників сторін та наданих суду доказів у справі судом встановлено, що податковим органом при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів ТОВ «Футз Трейд», за результатими співставлення з іншими документами пов'язаними з нарахуванням і сплатою податків та зборів, інформації поданих податкових декларацій з податку на додану вартість та уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за липень-грудень 2009 рок, січень-грудень 2011 року, січень 2012 року встановлено можливе заниження податкових зобов'язань та/або завищення податкового кредиту по операціях з контрагентами.

У зв'язку із чим податковим органом на адресу ТОВ «Фудз Трейд»» був направлений запит № 16527/15-213 від 14.08.2012 року на підставі пп.20.1.4 п.20.1 статті 20 Податкового кодексу України, в якому інспекція просила надати пояснення щодо здійснення господарських операцій постачання товарів, повноти/правомірності декларування податкового кредиту з зазначеними контрагентами та їх документальне підтвердження.

Проте, враховуючи те, що на запит ДПІ у м. Рівному Рівненської області ТОВ «Футз Трейд» не надано пояснень та документального підтвердження повноти та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 розділу ІІ Податкового кодексу начальником ДПІ у м.Рівному прийнято рішення про проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Футз Трейд». Про що винесено відповідний наказ № 684 від 11.09.2012 та направлено позивачу повідомлення № 13 від 15-213 від 11.09.2012 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Футз Трейд» в приміщенні ДПІ у м.Рівному Рівненської області.

Судом також встановлено, що 14.09.2012 за результатом проведеної документальної невиїзної перевірки ТОВ «Футз Трейд» відповідачем - ДПІ у м. Рівному складено відповідний акт № 621/15-200/3220375. З змісту вказаного акту вбачається, що за результатом проведеної перевірки податковим органом встановлено завищення позивачем податкового кредиту та заниження податкового зобов'язання:

за 2008 рік занижено податкове зобовязання на 1195560,85 грн. та завищено податковий кредит на 436731,58 грн.

за 2009 рік занижено податкове зобов'язання на 511179,76грн. в тому числі 7 місяців (січень - липень) 2009 року на 389537,55 грн. та завищено податковий кредит на 1358783,13грн, в тому числі за січень-липень 2009 року на 697057,97 грн.

за 2010 рік занижено податкове зобов'язання на 263820,95 грн. та завищено податковий кредит на 220259,19 грн.

за 2012 рік занижено податкове зобов'язання на 2330,39 грн. та завищено податковий кредит на 3251,34 грн.

Враховуючи наведені висновки акту перевірки позивачу фактично збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 2347413,51 грн., та зменшено податковий кредит на суму 6626 грн.

Разом з тим, 27.09. 2012 року ТОВ «Футз-Трейд» було подано письмове заперечення на акт №621/15-200/32230375 від 14.09.2012 вих. №240, відповідно до якого позивач зазначив, що визнає порушення ним вимог податкового законодавства за період з 01.08.2009 року по 31.07.2012 року, результатом чого стало подання уточнених розрахунків 17 вересня 2012 року та 24 вересня 2012 року.

У вказаному запереченні позивач просив взяти до уваги, подані 17.09.2012 року та 24.09.2012 року уточнюючі розрахунки до податкових декларацій за період з 01.08.2009 року по 31.07.2012 року. Скасувати акт документальної невиїзної перевірки №621/15-200/32230375 від 14.09.2012.

04.10.2012 року за № 21522 ДПІ у м. Рівному Рівненської області надала відповідь на заперечення № 240 від 27.09.2012 року щодо акта перевірки № 621/2000/32230375 від 14.09.2012 року, відповідно до якого частково враховано до прийняття податкового повідомлення - рішення посилання позивача на ст.. 102 Податкового кодексу України в частині наявних розбіжностей за період з березня 2008 року по липень 2009 року на загальну суму заниження податкового зобов'язання 1585098,40 грн., та завищення податкового кредиту 833789,55 грн.

З вказаної відповіді на заперечення вбачається, що незважаючи на подані ТОВ «Футз Трейд» 17.09.2012 року та 24.09.2012 року уточнюючі розрахунки до податкових декларацій за період з 01.08.2009 року по 31.07.2012 року станом на 03.10 2012 року за результатом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів ДПА України розбіжності по податкових зобов'язаннях за період з 01.09.2009 по 31.07.2012 становлять 33395,17 грн., розбіжності по податковому кредиту - 336868,87грн.

Таким чином, навіть після того як позивач скористався своїм правом на виправлення самостійно виявлених помилок, що містились у раніше поданих ним податкових деклараціях згідно ст..50 Податкового кодексу України та правом подати свої заперечення на акт перевірки - позивачем в супереч вимогст.85 Податкового кодексу України не надано податковому органу первинні документи на підтвердження повноти та правомірності формування податкового кредиту за період з 01.09.2009 по 31.07.2012 на суму 336868,87 грн. та підставність формування податкових зобов'язань за період з 01.09.2009 по 31.07.2012 на суму - 33395,17 грн.

За таких обставин, з урахуванням заперечення на акт перевірки та поданих 17.09.2012 та 24.09.2012 уточнюючих розрахунків до податкових декларацій за період з 01.08.2009 по 31.07.2012 ДПІ у м. Рівному Рівненської області прийнято рішення про зміну висновків акта перевірки № 621/2000/32230375 від 14.09.2012 та викладеного його у наступній редакції: «За період з 01.09.2009 по 31.07.2012 встановлено заниження податкового зобов'язання на загальну суму 33395,17грн. та завищення податкового кредиту за період з 01.09.2009 по 31.07.2012 на загальну суму 336868,87грн.»

На підставі вказаного вище акта перевірки у новій редакції ДПІ у м.Рівному Рівненської області прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.10.2012 року № 0248281541, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 363638,04 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 89462,33 гривень, та податкове повідомлення-рішення № 0248271341 від 05.10.2012 року, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 6626 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Під час судового розгляду справи відповідачем доведено дотримання вимог підпункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, які є обов'язковими для видачі наказу про проведення документальної невиїзної перевірки.

Таким чином, враховуючи наведені вище положення Податкового кодексу України та встановлені судом фактичні обставини справи суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно прийнято рішення про винесення наказу про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Футз Трейд».

Поряд з тим, як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви - позивач просить скасувати результати проведеної перевірки, оформлені актом від 14.09.2012 року № 621/15-200/3220375, тобто скасувати сам Акт перевірки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - це рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо кола цих осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування.

Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом.

Акт державного чи іншого уповноваженого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Правовідносини, з яких виникають публічно-правові спори, завжди побудовані на принципі владного підпорядкування. Ознакою публічно-правового спору є участь у ньому з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владну управлінську функцію, тобто, формує волевиявлення держави, яке є обов`язковим для зобов`язаної особи. Воля суб`єктів владних повноважень оформлюється в адміністративних актах (рішеннях), які є обов`язковими до виконання суб`єктами, яким вони адресовані.

Водночас, акт перевірки - це службовий двохсторонній документ, який стверджує факт проведення перевірки і є лише носієм інформації про результати перевірки. Метою документування контрольних дій та їх результатів є надання суттєвої, повної і обґрунтованої інформації про достовірність обліку і звітності, способи документального викриття недостач, розтрат, привласнень коштів та матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань тощо.

За таких обставин, акти перевірки не мають обов'язкового характеру та лише висвітлюють фактичні обставини.

Якщо виходити з положень правознавства, то такий акт не можна визначати як документ, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство.

Отже, вказаний Акт перевірки не породжує певних правових наслідків для позивача, стосовно якого він складений та не тягне за собою санкцій у разі його невиконання, в зв'язку з чим права Товариства не порушуються.

Тобто, такий акт перевірки не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 частини 2 статті 17 КАС України.

Крім того, з наведених процесуальних норм Закону також випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС України підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.

А тому дії суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень, та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

В даному випадку вплив на стан прав та обов'язків позивача має не акт перевірки а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач просячи суд скасувати Акт перевірки № 621/15-200/3220375 від 14.10.2012 - не вірно обрав спосіб захисту порушеного права.

А тому позовні вимоги ТОВ «Футз Трейд» в цій частині не підлягають до задоволення.

Що ж стосується вимог позивача визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0248281541 та форми «В4» № 0248271341 від 05.10.2012 прийняті на підставі акта перевірки № 621/15-200/3220375 від 14.09.2012 суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, оскаржувані податкові повідомлення рішення винесені відповідачем на акта перевірки № 621/2000/32230375 від 14.09.2012 (викладеного в новій редакції на за наслідком розгляду поданого позивачем заперечення на акт перевірки) яким встановлено, що станом на 03.10 2012 року за результатом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів ДПА України розбіжності по податкових зобов'язаннях за період з 01.09.2009 по 31.07.2012 становлять 33395,17 грн., розбіжності по податковому кредиту - 336868,87грн.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості отриманих товарів (послуг) до валових витрат, а сум ПДВ у їх вартості на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією тощо.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

В свою чергу, як вбачається з п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сум податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеним цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Саме з наведених підстав податковий орган прийшов до висновку про неправомірність формування позивачем ТОВ «Футз Трейд» податкового кредиту та податкових зобов'язань за перевіряємий період.

Таким чином висновок податкового органу ґрунтується на даних про відсутність у позивача первинних документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, а також на аналітичній інформації, одержаній з інформаційних ресурсів державної податкової служби за результатом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів ДПА України.

Тому Відповідач мав усі підстави для застосування до Позивача фінансових санкцій.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 25.03.2002.

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначив, що для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість встановленню та перевірці, зокрема підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

За таких обставин з метою всебічного і повного з'ясування обставин справи, зокрема, факту реальності господарських операції, суд витребував від позивача копії первинних документів, що підтверджують їх здійснення.

З наданих суду первинних документів встановлено, що в основному суму податкового кредиту ТОВ «Футз Трейд» за перевіряє мий період становить сума податку сплачена позивачем на підставі господарських операцій з ДП «Яготинський консервний завод» та ТОВ «Аметист»

Зокрема між ТзОВ «Фудз Трейд» та ДП «Яготинський консервний завод» укладено договір поставки від 01.01.2009 року .

Відповідно до пункту 1.1. Договору «Постачальник» зобов'язується відпустити «Покупцю», а «Покупець» прийняти та оплатити на умовах цього Договору, товарно - матеріальні цінності згідно документів на Товар, що додаються при продажі товару. Відповідно до пункту 3.1 Договору «Постачальник» здійснює доставку Товару Покупцю.

На виконання Договору ДП «Яготинський консервний завод» виписані видаткова накладна № ЯН-0557 від 02.11.2009 року, податкова накладна № 655 від 02.11.2009 року, видаткова накладна № ЯН-0561 від 04.11.2009 року, податкова накладна № 656 від 04.11.2009 року, видаткова накладна № ЯН-0631 від 27.11.2009 року, податкова накладна № 704 від 07.11.2009 року, видаткова накладна № ЯН-0576 від 10.11.2009 року, податкова накладна № 657 від 10.11.2009 року, видаткова накладна № ЯН-0586 від 13.11.2009 року, податкова накладна від 13.11.2009 року № 705, видаткова накладна № ЯН-0585 від 14.11.2009 року, податкова накладна від 14.11.2009 року № 706, видаткова накладна № ЯН-0607 від 20.11.2009 року, податкова накладна № 667 від 20.11.2009 року, видаткова накладна № ЯН-0595 від 17.11.2009 року, податкова накладна від 17.11.2009 року № 595, видаткова накладна № ЯН-0606 від 21.11.2009 року, податкова накладна № 668 від 21.11.2009 року, видаткова накладна № ЯН-0613 від 24.11.2009 року, податкова накладна № 708 від 24.11.2009 року, видаткова накладна № ЯН-0624 від 26.11.2012 , податкова накладна № 709 від 26.11.2009 року, видаткова накладна № ЯН-0568 від 07.11.2009 року, податкова накладна № 710 від 27.11.2009 року.

Суду надано електронний витяг журналу ордеру і відомості по рахунку «631» розрахунки з постачальниками за період з 01.11.2009 року по 31.12.2011 року.

По ТОВ «Аметист» виписані видаткова накладна № А-36436 від 28.12.2009 року, податкова накладна № А-36436 від 28.12.2009 року, видаткова накладна № А-36434 від 28.12.2009 року, податкова накладна № А-36434 від 28.12.2009 року, видаткова накладна № А-36432 від 28.12.2009 року, податкова накладна № А-36432 від 28.12.2009 року, видаткова накладна № А-36429 від 28.12.2009 року, податкова накладна № А-36429 від 28.12.2009 року, видаткова накладна № А-36284 від 21.12.2009 року, податкова накладна А-36284 від 21.12.2009 року, видаткова накладна № А-36286 від 21.12.2009 року, податкова накладна № А-36286 від 21.12.2009 року, видаткова накладна № А-36282 від 21.12.2009 року, податкова накладна № А-36282 від 21.12.2009 року, видаткова накладна № А-36280 від 21.12.2009 року, податкова накладна № А-36280 від 21.12.2009 року, видаткова накладна № А-36277 від 21.12.2009 року, податкова накладна № А-36277 від 21.12.2009 року, видаткова накладна № А-36118 від 14.12.2009 року, податкова накладна № А-36118 від 14.12.2009 року, видаткова накладна № А-36116 від 14.12.2009 року, податкова накладна № А-36116 від 14.12.2009 року, видаткова накладна № А-36111 від 14.12.2009 року, податкова накладна № А-36111 від 14.12.2009 року, видаткова накладна № А-36114 від 14.12.2009 року, податкова накладна № А-36114 від 14.12.2009 року, видаткова накладна № А-35965 від 07.12.009 року, податкова накладна № А-35965 від 07.12.2009 року, видаткова накладна № А-35963 від 07.12.2009 року, податкова накладна № А-35963 від 07.12.2009 року, видаткова накладна № А-35961 від 07.12.2009 року, податкова накладна № А-35961 від 07.12.2009 року, видаткова накладна № А-35957 від 07.12.2009 року, податкова накладна № А-35957 від 07.12.2009 року, видаткова накладна № А-36504 від 04.01.2010 року, податкова накладна № А-36504 від 04.01.2010 року, видаткова накладна № А-36502 від 04.01.2010 року, податкова накладна № А-36502 від 04.01.2010 року, видаткова накладна № А-36506 від 04.01.2010 року, податкова накладна № А-36506 від 04.01.2010 року, видаткова накладна № А-36508 від 04.01.2010 року, податкова накладна № А-36508 від 04.01.2010 року, видаткова накладна № А-36581 від 11.01.2010 року, податкова накладна № А-36581 від 11.01.2010 року, видаткова накладна № А-36584 від 11.01.2010 року, податкова накладна № А-36584 від 11.01.2010 року, видаткова накладна № А-36586 від 11.01.2010 року, податкова накладна № А-36586 від 11.01.2010 року, видаткова накладна № А-36685 від 18.01.2010 року, податкова накладна № А-36685 від 18.01.2010 року, видаткова накладна № А-36690 від 18.01.2010 року, податкова накладна № А-36690 від 18.01.2010 року, видаткова накладна № А-36692 від 18.01.2010 року, податкова накладна № А-36692 від 18.01.2010 року, видаткова накладна № А-26832 від 26.01.2010 року, податкова накладна № А-36832 від 26.01.2010 року, видаткова накладна № А-36688 від 18.01.2010 року, податкова накладна № А-36688 від 18.01.2010 року, видаткова накладна № А-36279 від 21.12.2009 року, податкова накладна № А-36279 від 21.12.2009 року, видаткова накладна № А-36836 від 26.01.2010 року, податкова накладна № А-36836 від 26.01.2010 року, видаткова накладна № А-36839 від 26.01.2010 року, податкова накладна № А-36839 від 26.01.2010 року, видаткова накладна № А-36841 від 26.01.2010 року, податкова накладна № А-36841 від 26.01.2010 року, видаткова накладна № А-36582 від 11.01.2010 року, податкова накладна № А-36582 від 11.01.2010 року, видаткова накладна № А-36694 від 18.01.2010 року, податкова накладна № А-36694 від 18.01.2010 року.

Договір № 307 від 01.01.2005 року, на який міститься посилання у податкових на видаткових накладних, ТзОВ «Фудз Трейд» суду не представлено.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податку на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вже зазначалось, рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з висновками про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з відсутністю в нього первинних фінансово-господарських документів.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту здійснення господарської операції з поставки товару та її документального підтвердження.

Судом досліджено надані позивачем товарно -транспортні накладні № А-35957 від 07.12.2009 року, №А-36111 від 14.12.2009 року, № А-36277 від 21.12.2009 року, №А-36429 від 28.12.2009 року, №А-36502 від 04.01.2010 року, №А-36581 від 11.01.2010 року, №А-36685 від 18.01.2010 року, №А-36832 від 26.01.2010 року, і встановлено, що вантажовідправником є ТзОВ «Аметист», вантажоодержувачем - ТзОВ «Фудз Трейд» - Волинська філія. Замовник - не вказано. Пунктом розвантаження є м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 13 А. Аналізом первинних документів встановлено, що у податкових накладних, що виписані ТзОВ «Аметист» покупцем є ТзОВ «Фудз Трейд», а не Волинська філія ТзОВ «Фудз Трейд».

Товарно -транспортні послуги участь у формуванні ціни податкового кредиту для ТзОВ « Фудз Трейд» не приймали, що підтверджується податковими накладними. Відтак суд вважає, що позивачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували транспортування товару від ТзОВ «Аметист» до ТзОВ «Фудз Трейд» до місця його призначення у м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 112 А.

Незважаючи, що позивачем неодноразово заявлялися клопотання про відкладення розгляду справи для подання доказів, відповідні документи позивачем подані не були.

Судом досліджено товарно - транспортні накладні № 631 від 27.11.2009 року, № 586 від 13.11.2009 року, № 561 від 04.11.2009 року, № 557 від 02.11.2009 року, № 606 від 21.11.2009 року, № 607 від 20.11.2009 року, № 613 від 24.11.2009 року, № 595 від 17.11.2009 року, № 576 від 10.11.2009 року, №568 від 07.11.2009 року, № 585 від 14.11.2009 року, № 625 від 26.11.2009 року. Пункт розвантаження - м. Рівне, пункт завантаження м. Яготин.

З аналізу вказаних товарно - транспортних накладних не вбачається отримання товарно-матеріальних цінностей ТзОВ «Фудз Трейд» за адресою м. Рівне, вул. Князя Володимира, 112 А. Товарно -транспортні послуги участь у формуванні ціни податкового кредиту для ТзОВ « Фудз Трейд» не приймали, що підтверджується податковими накладними. Позивачем не було надано суду доказів ідентифікації товару, які були зазначені у податкових та видаткових накладних із назвою у товарно - транспортних накладних (консервація) та відповідно не надано довіреностей на отримання товарно - матеріальних цінностей.

Відповідно ж до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ст.1 названого Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

В ході перевірки ТзОВ «Фудз Трейд» не встановлені факти отримання товарів цим підприємством від контрагентів-продавців, у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також наявністю приміщення що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того, позивачем не надано доказів, яким чином ТОВ «ВПК-Україна» та ТзОВ «Торговий дім Любарт» мають відношення до ТзОВ «Фудз- Трейд». Відповідні докази у матеріалах судової справи відсутні.

У зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів - здійснення основного виду діяльності ТзОВ «Фудз Трейд» не є можливим.

Так, підприємством документально не доведено дотримання вимог, встановлених ч.1, ч. 2, ст. 3 Господарського кодексу України в частині реалізації господарської діяльності, ч.1 ст. 55 Господарського кодексу України, в частині участі в господарських відносинах, реалізуючи господарську компетенцію, власного майна за рахунок відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, за рахунок відсутності управлінського, технічного, робітничого персоналу, за рахунок відсутності власних або орендованих складських приміщень, виробничих активів або інших основних засобів, відсутності власного або орендованого рухомого майна, спеціалізованої техніки, обладнання та устаткування.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних, товарно - транспортних накладних, довідок про рух товарно - матеріальних цінностей, вбачаться, що в останніх не зазначено місце складання, обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, час здійснення фінансово - господарської операції, не зазначено послідуючих контрагентів кому була реалізована вказана продукція, докази її оплати, то й відповідно докази внутрішнього переміщення товару.

Згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язковим видом обліку підприємства є бухгалтерський облік. Відповідно до статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» державне регулювання питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів.

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, які зазначені в цій статті, та в яких, крім іншого, повинно бути зазначено зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів визначені у п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В п.2.15 і п.2.16 Положення № 88 зазначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, що наявні у нього первинні документи відповідають вимогам законодавства, оскільки на досліджених в судовому засіданні видаткових накладних, наявні лише підписи особи, яка відвантажила товар, та особи, яка його одержала, проте відсутні будь-які інші дані, що дають змогу ідентифікувати цих осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій. Будь-яких належних доказів перевезення товару в матеріалах справи немає, тому суд визнає вказані видаткові накладні в якості неналежних доказів.

При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Вищезазначені обставини, які встановлені судом в ході офіційного з'ясування обставини по справі, у своїй сукупності свідчать на користь висновку про сумнівний характер самих господарських операцій, тому суд визнає часткове документальне їх оформлення таким, що має лише формальні ознаки.

Вирішуючи спір, суд зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість викладених в акті перевірки № 621/15-200/3220375 від 14.09.2012 року висновків щодо не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між ТзОВ «Фудз Трейд» та його контрагентами, зокрема ДП «Яготинський консервний завод» і ТзОВ «Аметист» .

Наявні у позивача первинні документи, частина з яких не відповідає вимогам законодавства щодо форми складання первинних документів, у своїй сукупності, не підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентом, а тому формування податкового кредиту за рахунок видаткових і податкових накладних, отриманих від зазначеного суб'єкту господарювання є неправомірним. Натомість в судовому засіданні представник відповідача довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача.

При таких обставинах суд вважає, що позивач не довів необґрунтованості висновків акту перевірки та протиправності прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень.

На підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.