Постанова № 29559448, 18.02.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2013 року № 2а-9653/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання - Гуменюк В.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Сєргєєвої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.05.2012р., -

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 (далі - Підприємець) звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Львівської області (далі - ДПІ), просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.05.2012р. №0001331711 та №0001321711. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що податковий орган за наслідком позапланової невиїзної перевірки СПД-ФО ОСОБА_3 з метою перевірки правомірності формування податкового кредиту за жовтень-грудень 2011 року та перевірки правильності визначення валових витрат за 2011 рук по взаємовідносинах з ПП «Трасат» необґрунтовано прийшов до висновку про порушення Підприємцем ст.198 ПК України в частині завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 290 388,93грн. та ст.138, п.177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого донараховано податок з доходів від підприємницької діяльності в сумі 219 104,70грн., оскільки дані висновки спростовуються первинними документами, які підтверджують факт закупівлі бруска хвойного та які підтверджують правомірність формування податкового кредиту за жовтень - грудень 2011 року та правильність визначення валових витрат за 2011 рік по взаємовідносинах з ПП «Трасат».

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що до перевірки Підприємцем не було надано документів, які б підтверджували транспортування придбаної у ПП «Трасат» продукції (товарно-транспортні накладні, дорожні листи), не було представлено документів по факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з неподанням актів приймання-передачі товару. Окрім того перевіркою встановлено що в період, що був предметом перевірки, Підприємець не мав найманих працівників для здійснення відповідної діяльності та встановлено, що у ПП «Трасат» відсутні основні засоби, складські приміщення, автотранспортні засоби, земельні ділянки, для здійснення господарських операцій, а відтак відсутній факт поставки товарів. Просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 зареєстрований 19.11.2002р. Кам'янка - Бузькою РДА у Львівській області, свідоцтво про державну реєстрацію від 19.11.2002р., взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 21.11.2002р. Станом на момент проведення перевірки перебував на обліку в ДПІ у Кам'янка - Бузькому районі Львівської області. У період що перевірявся був платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Кам'янка - Бузькому районі Львівської області проведено позапланову невиїзну перевірку СПД-ФО ОСОБА_3 щодо правомірності формування податкового кредиту за жовтень-грудень 2011 року та правильності визначення валових витрат за 2011 рік по взаємовідносинах з ПП «Трасат», за наслідком якої складено Акт від 23.04.2012р. №146/1720/НОМЕР_1 в якому встановлено, що Підприємцем порушено вимоги ст.198 ПК України в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 290 388,93грн. та вимоги ст.138, п.177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого донараховано податок з доходів від підприємницької діяльності в сумі 219 104,70грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: від 08.05.2012р. №0001321711, яким Підприємцю збільшено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 362 986,16 грн., в т.ч. основний платіж в розмірі 290 388,93грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 72 597,23 грн. та від 08.05.2012р. №0001331711, яким Підприємцю збільшено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» в сумі 273 883,88грн., в т.ч. основний платіж в розмірі 219 107,70грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 54 776,18грн.

В порядку процедури адміністративного оскарження до ДПС у Львівській області та до ДПС України оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як це передбачено п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 -167.4 цієї статті).

Згідно п.177.1 ст.177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу. (п.177.4 ст.177 ПК України).

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за № 168/704 (далі-Положення).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та розділі 2 Положення зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з акта перевірки, перевіркою дотримання вимог ст.198 ПК України встановлено, що Підприємець безпідставно включив до складу податкового кредиту за жовтень-грудень 2011 року суму ПДВ по операціях з придбання товару, факт отримання якого від ПП «Трасат» не доведено на загальну суму 290 388,93грн., та як наслідок завищено валові витрати за 2011 рік на загальну суму 1 460 698,00грн., оскільки відповідно до наявних на час проведення перевірки документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного у зв'язку з непредставленням товарно-транспортних документів, дорожніх листів та інших документів, що могли б підтвердити транспортування продукції.

Окрім того в акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано жодних документів про наявність у Підприємця основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання, інше) для здійснення господарських операцій купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані.

Для проведення перевірки, яка проводилась в присутності Підприємця, про що зазначено в акті перевірки, останнім надано податкову декларацію про майновий стан; розрахунок податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (додаток 7 до розділу ІІІ декларації про майновий стан); податкові декларації з ПДВ; реєстри отриманих податкових накладних; видаткові та податкові накладні; виписки по банківському рахунку; договір купівлі-продажу товару. А також при перевірці використано комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи та АРМ; систему автоматизованого співставлення; акт про неможливість проведення перевірки ПП «Трасат» від 19.04.2012р. №94/22-40/37800765.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи Договору №1/01/11 від 01.01.2011р., укладеного між ПП «ТЕРМІНУС» (Покупець) в особі директора Сушко І.В. та Підприємцем (Продавець) в особі директора ОСОБА_3, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити пиломатеріали з сосни 1-2 сорту природної вологості у асортименті, що вказується у накладних. Згідно Специфікації №1 до Договору, повинен був поставлятися брус 45х95 за ціною 1 150,00грн. за куб. м та брус 45х105 за ціною 1150,00грн. за куб. м.

Згідно до умов п.3.1 Договору, умови поставки - самовивіз. За окремими обставинами можлива поставка товару Продавцем перевізником, про що необхідно повідомити Покупця. Згідно п.3.2 Договору, перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною на відвантаження товару.

На виконання умов Договору №1/01/11 від 01.01.2011р. Підприємцем (Покупець) в особі директора ОСОБА_3 був укладений Договір №01/10/11 від 01.10.2011р. з ПП «Трасат» (Продавець) в особі директора Ковриженко Є.В., згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити пиломатеріали з сосни 1-2 сорту природної вологості у асортименті, що вказується у накладних. Згідно до умов п.3.1 Договору, умови поставки - самовивіз. За окремими обставинами можлива поставка товару Продавцем перевізником, про що необхідно повідомити Покупця. Згідно п.3.2 Договору, перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною на відвантаження товару.

Підприємець до перевірки представив отримані від ПП «Трасат» видаткові та податкові накладні на загальну суму 1 748 685,43грн. з яких ПДВ - 290 388,93 грн., в тому числі ПДВ за жовтень 2011 року на суму 89 308,84грн., за листопад 2011 року на суму 106 906,05грн., за грудень 2011 року на суму 94 174,04грн. (т.1 ар.с. 57-147).

З долучених до матеріалів справи банківських виписок вбачається, що розрахунки між учасниками договірних відносин проводились у безготівковій формі (т.1 ар.с.46-51, т.2 ар.с. 5-10).

Згідно поданих до перевірки та представлених суду реєстрів отриманих податкових накладних, податкових накладних жовтня-грудня 2011 року, які внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних жовтня-грудня 2011 року внаслідок відображення в податковій звітності результатів господарських операцій з ПП «Трасат» Підприємець отримав право на формування податкового кредиту, тобто право на податкову вигоду та сформував валові витрати.

Слід зазначити, що в судовому засіданні оглянуті оригінали вищезгаданих документів, які були належним чином засвідчені підписами відповідальних за їх складення особами та на яких наявний відтиск печаток господарюючих суб'єктів, проте до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних, на яких відсутній підпис та печатка ОСОБА_3

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, товар «брусок хвойний» згідно Договору поставлявся з ПП «Трасат» на виконання Договору №1/01/11 від 01.01.2011р. безпосередньо контрагенту Підприємця ПП «ТЕРМІНУС», про що подав податкові та видаткові накладні (т.1 ар.с. 148-248), проте на долучених до матеріалів справи копіях видаткових накладних щодо поставки бруска хвойного Підприємцем на ПП «ТЕРМІНУС» відсутній підпис та печатка ПП «ТЕРМІНУС».

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14.10.97р. №363, зареєстрованих в Мін'юсті України 20.02.1998р. за № 128/2568 зазначено, що «товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи». Здавання вантажу у пункті призначення вантажоодержувачу відповідно до п.13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні проводиться згідно з товарно-транспортною накладною.

Відповідно п.11.7 вищевказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоотримувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідченні підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

Пунктом 11.5 Правил передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил (п.11.9).

Як вбачається з долучених до матеріалів справи ТТН на таких відсутні підпис та печатка Замовника - ПП «Трасат», не зазначено час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження, що є порушенням порядку складення первинних документів, передбаченого ч.2 ст.9 Закону №996.

Не можливо дійти однозначного висновку досліджуючи ТТН, в яких зазначено Автопідприємство, Замовник та Вантажоодержувач - ПП «ТЕРМІНУС» про те, що предметом перевезення був брусок хвойний, придбаний Підприємцем ОСОБА_3 у ПП «Трасат».

Виходячи з вищенаведеного, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Окрім того слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні Договори (Заявки, Вимоги) щодо відвантаження придбаного Підприємцем ОСОБА_3 брусу хвойного у ПП «Трасат» - покупцю Підприємця ПП «ТЕРМІНУС», акти приймання-передачі бруска хвойного Підприємцем як в місці завантаження товару на транспортні засоби, так і в місці розвантаження такого товару на ПП «ТЕРМІНУС».

Суд зауважує, що в жодних представлених суду письмових документах не зазначено умов постачання ПП «Трасат» товару - «брусок хвойний» на склад контрагента Підприємця - ПП «ТЕРМІНУС».

З долучених до матеріалів справи письмових доказів не можливо дійти однозначного висновку, що проданий ПП «ТЕРМІНУС» брусок хвойний Підприємцем ОСОБА_3 був придбаний у ПП «Трасат», що дає суду можливості дійти висновку про те, що договір укладений між ОСОБА_3 у ПП «Трасат» не спричинив реального настання правових наслідків.

Як вбачається з акта про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Трасат», щодо підтвердження господарських відносин з Підприємцем ОСОБА_3 за жовтень-грудень 2011 року, згідно видів діяльності (КВЕД) зазначено - інші види оптової діяльності, податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІV квартал 2011 року надано статус «не визнано як податкову декларацію».

Згідно реєстраційної інформації по платнику податків вбачається, що ПП «Трасат» визнано банкрутом та знято з обліку 14.08.2012р. за №5015/3117/12.

Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарських відносин від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік. Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеної Постанові від 8 вересня 2009 року справа №09/143.

Оцінюючи докази, судом враховано, що розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок визначення податкового кредиту та валових витрат. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Окрім того судом взято до уваги і ту обставину, що позивач та ПП «Трасат» працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного. Суд вважає, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

В статті 13 Цивільного кодексу України зазначено, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства. Не допускається зловживання правом.

За змістом частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як установлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Застосування угод та вчинення дій, які не мають іншої економічної мети крім мінімізації сплати податків - є зловживання правом на свободу підприємницької діяльності. Зазначене зловживання виражається в укладання удаваних угод, що має на меті приховати реальну угоду, яка суперечить моральним засадам суспільства (спроба ухилитись від конституційного обов'язку сплати податків).

Встановлений судом факт заниження зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Контролюючим органом проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності Підприємця встановлено, що таким оплачувались кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з метою несплати податків, що призвело до втрати дохідної частини Державного бюджету, з чим погоджується суд. Даючи аналіз матеріалам справи суд приходить до переконання, що операції із придбанням товару не мали реального товарного характеру.

Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та правомірно прийшов до висновку про донарахування податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, а тому наявні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з дотриманням вимог Податкового Кодексу України та передбачених ст.2 КАС України принципів, що є підставою у відмові в позові.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, зі сторін спору не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративні судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 23.02.2013р.

Суддя Шинкар Т.І.