Рішення № 29558793, 21.02.2013, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/889/13

Справа № 2603/16162/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2013 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Сенюти В.О.

при секретарі - Слободянюк О.А.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

відповідачки - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та моральну шкоду. Позовні вимоги мотивує тим, що 15.08.2008 року між ОСОБА_3, її сином ОСОБА_4 та невісткою ОСОБА_2 було укладено договір позики. Відповідно до вказаного договору позивачка передала грошові кошти у розмірі 15.000 доларів США, а відповідачка разом із ОСОБА_4 зобов'язувались повернути - по першій вимозі позивача. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Позивачка вважає, що ОСОБА_2 повинна повернути Ѕ частину отриманих у позику коштів, крім того 3 % річних від простроченої суми - 5.400 грн. та індекс інфляції - 11.680 грн. Враховуючи те, що позивачка зазнала моральних страждань внаслідок байдужості та зневажливого ставлення до неї відповідачкою, вказане призвело до значних хвилювань, внутрішнього дискомфорту, а тому просить стягнути із відповідачки моральну шкоду у розмірі 3.000 грн.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити. Пояснив, що відповідачка Ѕ частину позичених коштів не повертає, 3% річних та індекс інфляції були нараховані починаючи з грудня 2009 року, оскільки позивачка звернулась до суду із позовом лише у грудні 2012 року, а загальний строк позовної давності становить 3 роки.

Відповідачка в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, вказала, що грошові кошти вона не отримувала, позивачка із вимогою про повернення коштів не зверталась. Крім того, є рішення Апеляційного суду м. Києва відповідно до якого заборгованості перед позивачкою немає.

Вислухавши пояснення представника позивачки, відповідачки, допитавши свідка ОСОБА_5, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 15.08.2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 отримали в борг від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 15.000 доларів США, які зобов'язуються повернути по її вимозі (а.с.116).

Відповідачка факт отримання та написання вказаної розписки заперечує у повному обсязі, разом з тим клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи не заявляла, на питання суду про доцільність призначення відповідної експертизи, відповідачка відмовилась, посилаючись на відсутність грошових коштів, а також на рішення Апеляційного суду м. Києва від 06.11.2012 року яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до неї, яка також діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_6 про стягнення коштів за борговим зобов'язанням спадкодавця відмовлено.

З письмових матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 зверталась до суду із позовом до ОСОБА_2, яка також діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_6 про стягнення коштів за борговим зобов'язанням спадкодавця. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 02.07.2012 року позовні вимоги задоволені частково, стягнуто кошти за борговим зобов'язанням спадкодавця у загальному розмірі 39.850 грн. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06.11.2012 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02.07.2012 року скасовано, та ухвалено нове, яким у задоволенні позову було відмовлено(а.с.38-44).

Заперечення відповідачки ОСОБА_2 про те, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06.11.2012 року було відмовлено з тих підстав, що ОСОБА_2 не отримувала грошові кошти, вказані у розписці спростовується мотивувальною частиною самого рішення Апеляційного суду м. Києва, в якому вказано, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки позивачкою ОСОБА_3 було пропущено строк пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців.

Доводи відповідачки ОСОБА_2 про те, що жодних розписок ОСОБА_3 вона не складала та грошових коштів не отримувала, а про існування розписки дізналась лише отримавши позовну заяву, всупереч ч.1 ст. 60 ЦПК України жодними доказами не підтверджується.

Відповідно до ч. 1ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позивальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. 540 ЦК України якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний з кредиторів має право вимагати виконання, а кожний з боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, зобов'язання по розписці, складеної 15.08.2008 року виконано не було, а тому суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню Ѕ частина грошових коштів отриманих по розписці, що складає 60.000 грн. (15.000 доларів США= 120.000 грн./ 2= 60.000грн.).

Доводи представника позивача, що факт звернення позивачки до відповідачки підтверджується рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06.11.2012 року, суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Згідно рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02.07.2012 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 06.11.2012 року, позивачка ОСОБА_3 зверталась до суду із позовом про стягнення коштів за борговими зобов'язаннями спадкодавця, а не про стягнення коштів за договором позики.

Покази свідка ОСОБА_5 щодо факту звернення позивачки до відповідачки із вимогою про повернення коштів, суд до уваги не приймає, оскільки вони не підтверджуються жодними доказами.

Враховуючи позицію ВССУ з питань розгляду цивільних і кримінальних справ, яка відображена у п. 24 постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з питань розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин» пред'явлення до сторони позову вважається пред'явленням вимоги.

Таким чином, звернення ОСОБА_3 із позовом 06.12.2012 року до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, суд вважає письмовою вимогою про повернення коштів отриманих згідно розписки 15.08.2008 року.

Відповідно до ч 1. ст. 1049 ЦК України якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом 06.12.2012 року, суд приходить до висновку, що відповідачка грошові кошти має повернути 05.01.2013 року.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що три проценти річних від простроченої суми має бути стягнуті із відповідачки у розмірі 231 грн. 78 коп. (60.000*3*47(кількість днів з 05.01.2013р. по 21.02.2013 р.):365:100).

Щодо позовної вимоги про стягнення із відповідачки індексу інфляції, суд приходить до висновку, що вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки всупереч ч. 1 ст. 60 ЦПК України не підтверджена доказами.

Позовна вимога про стягнення із відповідачки моральну шкоду у розмірі 3.000 грн. не підлягає задоволенню, оскільки даний вид правовідносин не допускає відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 602 грн. 31 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 22, 509, 526, 599, 625, 1046 - 1049 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість в сумі 60.000 грн. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 231 грн. 78 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 602 грн. 31 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Головуючий: