Постанова № 29558421, 19.02.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

14:05

19 лютого 2013 року Справа № 814/647/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І. А. за участю секретаря судового засідання Дворник Г. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Инфинити",

до1) державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, 2) Коцеруби О. М. - заступника начальника відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, 3) Чадова О. В. - заступника начальника відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, 4) Філіпова І. П. - державного податкового ревізора - інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС,

провизнання протиправною бездіяльність, визнання протиправноми дії посадових осіб, зобов'язання вчинитипевні дії,В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Инфинити» (далі -ТОВ «Инфинити», позивач) звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС (далі - ДПІ, відповідач 1), Коцеруби О. М. - заступника начальника відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС (далі - відповідач 2), Чадова О. В. - заступника начальника відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС (далі - відповідач 3), Філіпова І. П. - державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС (далі - відповідач 4) з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність державної податкової інспекції у Ленінському Миколаївської області ДПС утриматися від використання у своїй діяльності, а також утриматися від передачі іншим особам акту документальної позапланової виїзної перевірки від 17.01.2013 року № 164/22-200/37585953;

- зобов'язати державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС вилучити з відповідних баз даних (зокрема, АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» тощо) інформацію про результати перевірки ТОВ «Инфинити», викладену у акті перевірки від 17.01.2013 року № 164/22-200/37585953 та відновити у відповідних базах даних суми, задекларовані товариством з обмеженою відповідальністю «Инфинити» по операціям за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року, а саме: податкового зобов'язання - 205994225,00 грн., податкового кредиту - 200842988,00 грн., валових витрат - 493220564,00 грн. та валових доходів - 507376712,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що результати перевірки, викладені в акту перевірки, є необґрунтованими та протиправними, порушують права та інтереси позивача.

Представник відповідача 1 на підтвердження своєї позиції надав заперечення проти задоволення позовних вимог.

Відповідачі 2, 3, 4 надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечили.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

В період з 13.12.2012 по 10.01.2013 року посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 року, за результатами якої 17.01.2013 року складено акт № 164/22-200/37585953.

У висновках акту перевірки зазначено, що ТОВ «Ифинити» не підтверджено фактичне постачання та фактичну реалізацію товарів та послуг, в результаті чого перевіркою коригуються:

1. Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 507 376 712,0 грн.;

2. Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 493 220 564,0 грн.;

3. Податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 205 994 225,0 грн.;

4. Податковий кредит з ПДВ у сумі 200 842 988,0 грн.

Такі висновки перевірки є необґрунтованими, протиправними, та порушують права та інтереси позивача з огляду на наступне.

На початку перевірки ТОВ «Инфинити» повідомило ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС в порядку п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) про те, що первинні документи, які необхідні для проведення перевірки, втрачені.

На підтвердження цього факту ТОВ «Инфинити» було надано відповідачу копію висновку Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, яким зафіксовано факт втрати цих документів.

Згідно із п. 44.5 ст. 44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Тобто, термін проведення цієї перевірки повинен був бути перенесеним, щоб підприємство мало змогу відновити документи та мало змогу надати їх до перевірки.

Відповідно до п. 1.15 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 14.04.2011 року № 213, у разі, якщо під час проведення документальної перевірки до органу ДПС за місцем обліку, від платника податків надійшло повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів або документи були вилучені правоохоронними та іншими органами, у зв'язку з чим подальше проведення перевірки неможливе, особами, які здійснюють перевірку, складається акт довільної форми.

В акті викладаються причини неможливості продовжувати перевірку у терміни, зазначені у направленні та наказі та робиться відповідний запис про здійснення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості проведення. Цей акт реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому пунктом 1.8 цього розділу.

На підставі цього акта керівником органу ДПС, яким було призначено перевірку, виноситься наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки на строк, визначений відповідно до пункту 44.5 статті 44 та пункту 85.9 статті 85 розділу II Кодексу, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам). Новий наказ на проведення перевірки не видається та нові направлення на проведення перевірки не виписуються.

Всупереч вимог зазначених норм ПК України та Методичних рекомендацій ДПІ не був виданий наказ про перенесення термінів проведення перевірки ТОВ «Инфинити».

На сторінці 3 акту перевірки відповідачем зазначено, що оскільки ТОВ «Инфинити» порушено строки, передбачені п. 44.5 ст. 44 ПК України, терміни перевірки не переносяться.

Суд зазначає, що п. 4.5 ст. 44 ПК України не містить ніяких наслідків пропущення 5-ти денного строку для звернення із повідомленням про втрату документів. Податковим кодексом України не передбачено, що пропущення 5-ти денного строку є підставою для не перенесення термінів проведення перевірки.

За змістом вищенаведених норм, перенесення термінів перевірки є обов'язком податкового органу, оскільки без дослідження первинних документів неможливо скласти акт перевірки.

В судовому засіданні представники ДПІ, обґрунтовуючи свою позицію щодо відмови у наданні позивачу можливості відновити втрачені документи та неперенесені термінів перевірки пояснили, що п. 44.5 ст. 44 ПК України можливо застосовувати лише до сумлінних платників податків.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України взагалі не містить розподілу платників податки на сумлінних та несумлінних. А відтак вільне тлумачення п. 44.5 ст. 44 ПК України, який не містить таких обмежень, є неприпустимим з боку ДПІ.

Згідно наказу ДПІ проводила позапланову документальну виїзну перевірку позивача.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно із п. 78.7 ст. 78 ПК України, перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Згідно із пп. 83.1.1 п. 83.1 ст. 83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків зокрема є документи, визначені цим Кодексом.

Відповідно до п. 85.4 ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно із ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків та дослідження факту товарності операції через проведення фактичної перевірки наявності отриманих товарів/послуг.

Відповідно до акту перевірки посадовими особами ДПІ взагалі не досліджувались первинні документи позивача та його контрагентів, як того вимагають відповідні норми ПК України. Натомість зроблені висновки про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Щодо недійсності господарських угод, слід зазначити наступне.

На сторінці 24 акту перевірки робиться висновок, що, оскільки надійшла інформація від податкової міліції по контрагентах щодо того, що контрагенти позивача «фактично не мали можливості здійснювати постачання насіння соняшнику на адресу ТОВ «Инфинити», оскільки не мали можливості самостійно виростити (посіяти, обробити та зібрати) соняшник, позивачем порушені зазначені у висновку норми податкового законодавства.

При цьому незрозуміло, яким чином без вивчення первинних документів відповідач визначив, що контрагенти позивача, якими було фактично поставлено в адресу позивача насіння соняшника, є виробниками сільськогосподарської продукції, та фактично повинні були сіяти, обробляти та збирати цей соняшник (а не отримати його за договором постачання від справжнього сільгоспвиробника)

Аналіз акту перевірки та пояснень представників відповідача свідчить про те, що припущення перевіряючих відносно недійсності укладених господарських договорів ґрунтуються здебільшого на тому, що відповідач отримав певну інформацію, яка, на його думку, свідчить про те, що ці операції були безтоварними, а саме: 1) немає можливості зустрітися із посадовими особами для співбесіди (з різних причин), 2) орендодавці (у яких орендуються приміщення контрагентами) повідомляють, що їм невідомо про наявність в орендованих приміщеннях умов для здійснення підприємницької діяльності та первинної документації (що і не дивовижно, адже орендодавець не відвідує орендовані приміщення, а тільки отримує за них орендну плату), 3) за наявною «оперативною» інформацією, у постачальників відсутні основні засоби або працівники (без будь-якого підтвердження такої «оперативної» інформації), 4) постачальники використовують у своїй діяльності підприємства, які є «вірогідними податковими ямами» (без будь-якого підтвердження таких доводів, не кажучи вже про те, що податкове законодавство не містить взагалі терміну «яма»).

Тобто, висновки про відсутність господарських операцій між позивачем та його постачальниками всупереч вимог ПК Украйни робляться не на аналізі первинних бухгалтерських документів позивача та його контрагентів, а лише на припущеннях.

У акті перевірки, зокрема на ст. 61 акту, робиться висновок, що «проведені заходи щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності контрагентів не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг».

Позивач замість того, щоб проводити зустрічні перевірки контрагентів позивача, надсилав до податкової міліції запити, в яких просив опитати керівників цих підприємств з питань їх господарської діяльності. В судовому засіданні представник позивача невиконання вимог законодавства щодо проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача обгрунтував браком часу.

У відповідності до п. 78.3. ст. 78 ПК Украйни працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або здійсненням кримінального провадження стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень, визначених законом, та в порядку, передбаченому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Відповідач, надавши доручення податковій міліції провести перевірки контрагентів позивача, фактично порушив зазначену норму ПК України.

Пояснення представників позивача щодо способів та методів проведення перевірки свідчать про протиправність дій посадових осіб податкового органу по складанню висновків акту перевірки щодо непідтвердження фактичної реалізації та постачання товарів позивачем, не підтвердження його доходів, а також витрат.

Згідно із п. 5.7 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації роз шифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту на додану вартість в розрізі контрагентів, затверджених наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266 (із змінами), при проведенні перевірки встановлюються та документуються факти, які свідчать про діяльність платника ПДВ з метою отримання податкової вигоди (безтоварність операції, здійснення господарських операцій з метою одержання відшкодування податку на додану вартість, звільнення від оподаткування, зменшення бази та ставки оподаткування, одержання права на залік тощо), для цілей оподаткування операції враховані платником ПДВ не відповідно до їх дійсного економічного змісту; або враховані операції, не обумовлені розумними економічними або іншими причинами, або така податкова вигода виникає не у зв'язку із здійсненням реальної господарської діяльності.

Згідно із п. 5.8 Методичних рекомендацій, при встановленні вказаних обставин при проведенні позапланової виїзної перевірки та отриманні інформації від підрозділів податкової міліції, погашення прострочених податкових зобов'язань, юридичного про відсутність платника ПДВ за вказаними в реєстраційних документах адресами, розпочату процедуру банкрутства (доведення до банкрутства), припинення юридичної особи (визнані установчі, реєстраційні документи не дійсні), порушення стосовно посадових осіб суб'єкта господарювання (або за фактом скоєння злочину) кримінальної справи працівники підрозділів податкового контролю, оподаткування фізичних осіб складають Акт позапланової виїзної перевірки, в якому зазначають, що вказаний договір суперечить інтересам держави та суспільства і є нікчемним. Копія такого акта направляється до підрозділу податкової міліції.

Згідно із п. 5.9 Методичних рекомендацій, при виявленні договору, що суперечить інтересам держави та суспільства і є нікчемним, з'ясовується факт подальшого використання платником ПДВ (отримувачем) у господарській діяльності товару, який був предметом зазначеного договору, встановлюється платник ПДВ - наступний покупець вказаного товару. Інформація про виявлену нікчемність направляється до органу ДПС, в якому такий платник обліковується, з метою визначення підстав визнання договору, укладеного між другою парою контрагентів, нікчемним та відповідно зменшення суми податкового кредиту. Такі дії вчиняються за ланцюгом придбання товару, який був предметом договору, виявленого нікчемним, до платника ПДВ, що має достатні активи для сплати податкових зобов'язань.

Згідно із п. 5.10 Методичних рекомендацій, підрозділи податкового контролю, оподаткування фізичних осіб відповідно до інформації про рух товару проводять перевірки відповідно до розділу V цих Методичних рекомендацій. Результатом таких перевірок є виявлення нікчемності таких господарських зв'язків за ланцюгом до платника ПДВ, що має достатні активи для сплати податкових зобов'язань, складання Акта позапланової виїзної перевірки та прийняття відповідного повідомлення-рішення.

Отже, свій акт перевірки відповідач направить до органу ДПС, в якому обліковуються контрагенти позивача, з метою визначення підстав визнання договору, укладеного між другою парою контрагентів, нікчемним та відповідно зменшення суми податкового кредиту шляхом прийняття відповідного повідомлення-рішення.

Відтак, це спростовує твердження представників позивача про те, що висновками про нікчемність правочинів, викладеними в акті перевірки, не заподіяна шкода інтересам позивача.

Згідно з п. 1.10. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 року № 355, працівники підрозділів, що здійснюють (очолюють) перевірки, вносять необхідну інформацію до інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АС «Аудит» на кожному етапі організації, проведення та реалізації матеріалів перевірок (при направленні повідомлення платнику податків про початок планової виїзної перевірки, оформленні направлення на проведення перевірки, реєстрації акта перевірки, прийнятті та направленні податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій), складанні протоколів про адміністративне правопорушення тощо - в день вчинення відповідних дій, апеляційному (адміністративному або судовому) узгодженні податкового зобов'язання згідно з прийнятим податковим повідомленням-рішенням - в день отримання відповідних документів або отримання інформації в установленому порядку.

Отже, недостовірна інформація, зазначена у висновках акту перевірки, була внесена відповідачем до існуючих баз даних податкової служби.

Відтак, на підставі цього акту не було прийнято податкове повідомлення-рішення, проте це не свідчить про те, що за наслідками перевірки задекларовані позивачем суми податків були залишені без змін.

На підставі цього акту перевірки відповідачем були внесені зміни до бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» (зменшено податковий кредит та податкові зобов'язання), внесені відповідні дані до АС «Аудит» та інших електронних баз даних.

Відповідно до п. 4.33 ст. 4 ПК України, податкове законодавство ґрунтується на принципі невідворотності настання відповідальності у разі порушення податкового законодавства. Тобто, будь-яка особа, що здійснила податкове правопорушення, буде притягнута до юридичної відповідальності.

Таким чином, встановлення відповідачем у справі порушення податкового законодавства та передбаченої законом можливості податкового органу нараховувати податкові зобов'язання відповідачу протягом 1095 днів за умови відсутності податкового повідомлення-рішення, позбавляє особу можливості прогнозувати свою поведінку та передбачати її наслідки. А отже, порушується принцип визначеності, який оговорюється Європейською конвенцією з прав людини, і який є одним з основних елементів верховенства права, а відтак підлягає захисту у порядку адміністративного судочинства.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань (ч. 74.2 ст. 74 ПК України).

Податкова інформація є різновидом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби (п. 62.1.2 ПК України), який, у свою чергу, є способом здійснення податкового контролю. Відповідно до ч. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

«Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», як спосіб податкового контролю, введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої платниками податків податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларації з податку на додану вартість з додатками № 5. Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Водночас, обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності, а показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ із додатком №5, і повинні їм відповідати.

Відповідно до ст. 74 ПК України податкова інформація є власністю держави і може використовуватись лише для визначених Податковим кодексом цілей. Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби створюються відповідні інформаційні бази, перелік яких визначається Державною податковою адміністрацією України. Персональна інформація про платників податків, яка знаходиться в інформаційних базах даних контролюючих органів, не може бути розголошена. Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як: необґрунтована відмова від надання відповідної інформації; надання інформації, що не відповідає дійсності; поширення відомостей, що не відповідають дійсності. Викладене свідчить, що «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» є одним із різновидів податкового контролю, а відтак, ураховуючи приписи Закону України «Про інформацію», вказана офіційна інформація державних органів повинна відповідати дійсності.

Виходячи із змісту положень п. 1.1 Методичних рекомендацій, інформація, викладена в базі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» може бути використана при перевірці ДПІ контрагента постачальника платника податку.

Податок на додану вартість за своєю економічною суттю відноситься до непрямих податків, тобто його сума включається у вартість товарів, що поставляються продавцем. Одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін такої операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, у покупця - податковий кредит. Тобто, якщо у продавця товару податкові зобов'язання рівні нулю, то і покупця товару податковий кредит більший бути не може. За таких обставин, у разі зміни в базі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» податкового зобов'язання з ПДВ у платника податку, автоматично виникає питання щодо зміни податкового кредиту і у контрагента - постачальника.

Самостійна зміна ДПІ в базі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), буде порушувати його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності. Така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності тощо.

Стосовно податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Підпункт 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачає, що до складу витрат не включаються, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Отже, на даний час у зв'язку із існуванням складеного акту перевірки, відповідач позбавляє можливості позивача у порядку наведеної норми відновити втрачені документи, та включити фактично понесені витрати у податковому періоді, на який припаде таке поновлення.

Оскільки валові витрати та валовий дохід платника податків декларуються наростаючим підсумком, позивач буде позбавлений права в подальшому відображати у деклараціях з податку на прибуток дані щодо податку, який утворився внаслідок проведення господарських операцій у період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року, оскільки відповідач на підставі висновку цього ату перевірки, не буде у подальшому визнавати валові витрати та валовий дохід позивача.

Отже, такі протиправні дії ДПІ порушують права та законні інтереси позивача.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із пунктами статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти, зокрема, постанову про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання його вчинити певні дії.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, яка полягає у відсутності складення наказу про перенесення термінів проведення перевірки позивача на строк, визначений відповідно до пункту 44.5 статті 44 розділу II Податкового кодексу України для надання позивачу можливості відновити втрачені первинні документи.

3. Визнати протиправними дії посадових осіб відповідача Коцеруби О. М., Чадова О. В., Філіпова І. П. по складанню акту документальної позапланової виїзної перевірки від 17.01.2013 року № 164/22-200/37585953 та по складанню висновку щодо непідтвердження фактичної реалізації та постачання товарів товариством з обмеженою відповідальністю «Инфинити», непідтвердження доходів товариства з обмеженою відповідальністю «Инфинити» на суму 507376 712,00 грн., а також витрат на суму 493220564,00 грн., податкових зобов'язань на суму 205994 225,00 грн. та податкового кредиту на суму 200842988,00 грн. без дослідження первинних документів позивача.

4. Зобов'язати державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС утриматися від використання у своїй діяльності, а також утриматися від передачі іншим особам акту документальної позапланової виїзної перевірки від 17.01.2013 року № 164/22-200/37585953.

5. Зобов'язати державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС вилучити з відповідних баз даних (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інших) інформацію про результати перевірки ТОВ «Инфинити», викладену у акті перевірки від 17.01.2013 року № 164/22-200/37585953 та відновити у відповідних базах даних суми, задекларовані товариством з обмеженою відповідальністю «Инфинити» по операціям за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року, а саме: податкового зобов'язання - 205994225,00 грн., податкового кредиту - 200842988,00 грн., валових витрат - 493220564,00 грн. та валових доходів - 507376712,00 грн.

6. Відшкодувати судові витати в сумі 34,41 гривень, сплачені згідно квитанції від 08.02.2013 року № 3 з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 34034404) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Инфинити" (код ЄДРПОУ 37585953).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І. А. Устинов

Постанова оформлена у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України та підписана суддею 22.02.2013 року.