Ухвала суду № 2955833, 28.03.2008, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА[1] Справа №22а-2579/2008 Головуючий першої інстанції суддя Аблов Е.В.Категорія П-34 Доповідач суддя Димерлій О.О.[1]

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2008 рокум. ОдесаКолегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого Димерлія О.О.суддів Яковлева Ю.В., Стас Л.В.при секретарі Вихренко К.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2007 року за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Сан-Кор» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 620185 грн.50 коп.,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2007 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та просив: стягнути з Державного бюджету України на його користь бюджетну заборгованість по відшкодуванню податку на додану вартість в сумі 620182 грн. 50 коп.; стягнути з державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на користь позивача витрати повязані з сплатою державного мита в сумі 1700 грн. та на інформаційно технічне обслуговування.

В липні 2007 року позивачем змінено позовні вимоги. ДП, «Сан-Кор» просив суд: визнати неправомірними дії державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси щодо невиконання вимог Закону України «про податок на додану вартість від 03.04.1997 року та Порядку «Відшкодування податку на додану вартість» затвердженого наказом ДПА України, Державного казначейства України від 02.07.1997 року №209/72; стягнути з Державного бюджету України на його користь бюджетну заборгованість по надмірній сплаті податку на додану вартість в сумі 620182 грн. 50 коп.

14.12.2007 року представник позивача звернувся з клопотанням про відмову від частини позову відносно стягнення з відповідача судових витрат.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2007 року позовні вимоги ДП «Сан Кор.» задоволено частково.

Судовим рішенням визнано неправомірними дії державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси щодо ненадання висновку та зобовязано надати до Головного управління Державного казначейства України у Одеській області висновок про відшкодування з Державного казначейства України на користь ДП «Сан-Кор»; з державного бюджету України на користь ДП «Сан-Кор» стягнено бюджетну заборгованість по надмірній сплаті податку на додану вартість у розмірі 620182 грн. 50 коп.

Одночасно позивачу відмовлено в задоволенні частини позову щодо стягнення на його користь 1700 грн. сплаченого державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення.

У поданій апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується виданим йому свідоцтвом.

В січні 2004 року ДП «Сан-Кор» подало до податкового органу податкову декларацію для одержання суми бюджетного відшкодування за грудень 2003 року в якій податковий кредит склав 299693 грн.

В лютому 2004 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію для одержання суми бюджетного відшкодування за січень 2004 року в якій податковий кредит склав 2675 грн.

За цей же податковий період 8.04.204 року ДП «Сан-Кор», в звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, подало уточнений розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 107281 грн.

В квітні 2004 року ДП «Сан-Кор» подало до податкового органу податкову декларацію для одержання суми бюджетного відшкодування за березень 2004 року в якій податковий кредит склав 278914 грн.

Загальна сума бюджетної заборгованості з ПДВ перед позивачем склала 620185 грн. 50 коп. При цьому, напрямок відшкодування визначено, як залишок сум ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобовязань платника протягом трьох наступних звітних періодів.

Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси, для зясування правильності розрахунку суми бюджетного відшкодування за вказаний вище період, були проведені документальні невиїздні перевірки та складено акти: №1940 від 22.03.2004 р., №1377/23-3412/03/113 від 26.05.2004 р. та №1303/23-3412/03/114 від 24.05.2004 р. Крім цього, за результатами перевірок були складені довідки: №883/23-3/32470377/138 від 22.04.2005 р.; №1131-23-303-32184481/198 від 23.05.2005 р.

09.08.2005 року позивачем було подано до ДПІ у Приморському районі м. Одеси заяву про зміну напрямку відшкодування та визначено напрямок відшкодування, як перерахунок коштів на розрахунковий рахунок. Заяву з аналогічним змістом було подано до податкового органу 23.01.2006.

19.04.2006 року позивач звернувся до податкового органу з проханням про повернення повної суми бюджетного відшкодування. Однак йому було відмовлено з підстав необхідності проведення зустрічних перевірок надходження товарів.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що предметом спору є дії та бездіяльність податкового органу щодо відмови в наданні органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. «Податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації».

Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року визначено, що :«У випадку, якщо результатом звітного періоду різниця податкового зобовязання та податкового кредиту має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного Бюджету на протязі місяця, наступного після подачі декларації».

З вказаних вище актів перевірок податкового органу вбачається, що жодних порушень законодавства щодо віднесення ДП «Сан-Кор» сум до податкового кредиту та фактів необґрунтованості заявлених сум ПДВ що підлягають відшкодуванню виявлено не було.

Посилання відповідача на ту обставину, що позивачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили саме про надмірну сплату ПДВ до бюджету в сумі, яка отримана від покупця в ціні проданого товару (послуг) безпідставні та не базуються на вимогах чинного законодавства.

Згідно п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 статті 6 та статті 8.1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом попередньої інстанції правильно встановлено, що по кожній з операцій покупцю (позивач у справі) було виписано і надано податкові накладні, заповнені у повній відповідності з приписами п.п.7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року, що перевіряючими під час здійснення перевірки не заперечувалось. Господарські операції у повній відповідності з вимогами чинного податкового законодавства відображено в реєстрах податкового та бухгалтерського обліку, господарські зобов'язання по здійснених господарських операціях повністю виконано.

Жодну з вчинених позивачем з вищевказаними суб'єктами господарювання господарських операцій у встановленому чинним законодавством порядку недійсною не визнано.

Також судом 1-ї інстанції досліджено і встановлено, що податковий кредит щодо господарських операцій, які мали місце між ДП «Сан-Кор» і його контрагентами за угодами, позивачем сформовано у повній відповідності з положеннями Закону України "Про податок на додану вартість".

Відшкодуванню платнику податку підлягає сума, яка має від'ємне значення з врахуванням вимог правової норми п.п. 7.7.2 п.7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до статті 67 Конституції України кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Наведена норма є конституційним закріпленням саме обов'язку сплати податків і зборів, який виникає у платника цих податків і зборів, тобто, зобов'язаної особи, якими у конкретному випадку є постачальники позивача.

Тому, сама по собі несплата податку продавцями (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Податкові органи не повинні відмовляти в наданні висновку про надмірну сплату податку на додану вартість при несплаті цього податку продавцем, а тим більш вимагати надання доказів, які б свідчили про надмірну сплату ПДВ до бюджету в сумі, яка отримана від покупця в ціні проданого товару, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такої вимоги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Чинне законодавство, зокрема Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року, не містить жодної правової норми, яка б передбачала обов'язок покупця надавати докази сплати продавцем або іншою особою податку, одержаного від покупця у складі ціни товару.

Покладення такого обов'язку на покупця ДП «Сан-Кор» суперечить гарантованим Конституцією України принципам законності, відповідно до яких жодна юридична дія в правовій державі не може бути поза сферою дії закону.

Посилання податкового органу на ту обставину, що суд першої інстанції не розглянув та не дав правової оцінки заявленому відповідачем клопотанню про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строків позовної давності є слушними, однак по своїй суті безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не одноразово, на протязі 2004 року звертався до податкового органу та надавав податкові декларації, які вважаються його заявою на повернення надмірно сплачених грошей. Однак, відповідач, посилаючись на різні обставини, не виконував своїх обовязків, передбачених Законом про ПДВ. Оскаржуючи в адміністративному порядку дії податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ДП «Сан Кор» зверталось до Державної податкової адміністрації України на що, в кінці травня 2006 року, отримало відповідь про продовження проведення перевірки на підприємстві (а.с.85).

Таким чином, посилання державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на пропуск строку звернення позивача, з розглянутим судом першої інстанції позовом, входить в протиріччя з твердженням його ж вищестоящого органу, котрий стверджує про продовження перевірки та відсутність, при наймі на 24.05.2006 року, рішення, стосовно повернення податку на додану вартість ДП «Сан Кор». На час звернення позивача до суду з позовом (13.08.2007 р.) вказаного рішення не приймалось і підприємству воно не надсилалось.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 201 КАС України: «Підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є вирішення не всіх позовних вимог або питань».

Так як судом першої інстанції не було вирішено питання, на якому наполягала одна із сторін, судова колегія вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції, вирішивши питання, яке не розглядалось.

Керуючись: ст.. ст. 185, 195, 198, 201, 205, 207 КАС України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2007 року за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Сан-Кор» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 620185 грн.50 коп. змінити.

Адміністративний позов дочірнього підприємства «Сан-Кор» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання дій субєктів владних повноважень неправомірними, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 620185 грн.50 коп. задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії та бездіяльність державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси щодо ненадання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню дочірньому підприємству «Сан-Кор» з бюджету.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Сан-Кор» (р/р №26006310623301 у АБ «Південний» МФО 3218209, ЄДРПОУ 31309784 ) бюджетну заборгованість по відшкодуванню податку на додану вартість в сумі 620182 грн. 50 коп.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя:

Судді: