Постанова № 29557167, 12.02.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року о 16 год. 50 хв.Справа № 0870/12306/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

при секретарі судового засідання Ткаченко А.П.

за участю представників сторін

позивача - Трипольської О.В. (довіреність від 18.01.13 №3)

Лосєва Є.Є. (протокол від 27.06.12 №8)

Грони Д. С. (довіреність від 08.01.13 №2)

відповідача - Школова Ю.В. (довіреність від 10.01.13 №25/10/10-

014)розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями

"БОСАЛ-ЗАЗ", м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької

області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БОСАЛ-ЗАЗ", звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 №0009981501.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що вважають невірним висновки податкового органу викладені в акті камеральної перевірки щодо порушення з боку позивача п.200.2 ст.200 ПК України, оскільки сума податку (позитивного значення) у стр.18 Декларації з ПДВ за вересень 2012 року у розмірі 157 511грн. є різниця між сумою податкового зобов'язання стр.9 та суми податкового кредиту стр.17, а отже позитивне значення з ПДВ в Декларації за вересень 2012 року відображено вірно та складає 157 511 грн., що і було зазначено у стр.18 Декларації. Що стосується порушення вимог п.200.4 ст.200 ПК України, як зазначалось відповідачем в акті перевірки, то позивач також не погоджується з таким висновком податкового органу, оскільки в Декларації за вересень 2012 року ними було відображено залишок від'ємного значення ПДВ у сумі 2 443 212 грн. з попередніх податкових періодів. Також в обґрунтування позовних вимог зазначають, що відповідачем неправомірно в акті перевірки використано постанову суду від 19.03.11 року по справі №2а-0870/12153/11, яка не набрала законної сили, а отже відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України податкове повідомлення - рішення від 25.06.11 №0000182302 є неузгодженим.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечення зазначає, що позивачем в декларації за липень 2010 року та вересень 2010 року включено до суми податкового кредиту суми ПДВ по внеску ЗАТ «ЗАЗ» до статутного фонду ТОВ «БОСАЛ-ЗАЗ» обладнання і устаткування. Сплата поставнику за отримане обладнання не відбулось, в т.ч. сум ПДВ за податковими накладними від 02.07.10 та від 30.09.10. Також зазначають, що внесення майна до статутного фонду підприємства не є господарською операцією, яка підпадає під визначення «операції платників податку з поставки товарів та послуг» та не може оподатковуватись в порядку, визначеному Законом України «Про податок на додану вартість».

Вислухавши пояснення представників сторін, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України головним державним податковим ревізором - інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість, акцизного податку та контролю за бюджетним відшкодуванням управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2012 року ТОВ «БОСАЛ-ЗАЗ».

За наслідками перевірки складено Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 09.11.2012р. №1875/151/33985999, в якому перевіряючим зроблено висновок про порушення п. 200.1, п.200.2,п.200.4 ст.200 ПК України, а саме неправомірно віднесено до залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду суму ПДВ 2 443 212грн., що вплинуло на розрахунки з бюджетом (а.с.7-8).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження та 16.11.2012р. за вих.№1104 звернувся до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя із запереченням на акт перевірки від 09.11.2012 року, в якому зазначив, що акт є необґрунтованим та незаконним, а постанова суду першої інстанції на яку в своєму акті перевірки посилається перевіряючий на даний момент оскаржується в суді апеляційної інстанції, а отже рішення суду першої інстанції законної сили не набрало (а.с.12-13).

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податково повідомлення-рішення форми «В4» від 03.12.2012р. №0009981501, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 285 701грн. (а.с.11).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню відповідача, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень стали висновки акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків. Оцінюючи висновки Акту перевірки, суд виходить з наступного.

Як слідує з самого Акту, під час перевірки було використано: податкову декларацію з ПДВ за вересень 2012 року, облікові дані платника, акт перевірки від 26.05.11 №840/2305/33985999, рішення ДПА у Запорізькій області від 09.08.11 №3976/10/25-020, ДПС України від 17.11.11 №6562/7/10-2115, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.11 по справі №2а-0870/12153/11.

Актом перевірки від 26.05.11 №840/2305/33985999 перевіряючими було встановлено: порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97 - ВР, із змінами та доповненнями, а саме безпідставне віднесення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за липень 2010 року суму ПДВ по взаємовідносинам з підприємством ЗАТ «ЗАЗ» при збільшенні статутного фонду ТОВ «БОСАЛ-ЗАЗ», в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту по декларації з ПДВ за липень 2010 року та суму бюджетного відшкодування згідно податкової декларації за серпень 2010 року.

Відповідно до п. 200.10 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі

даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно п. 76.1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Аналогічні положення передбачені розділом ХІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 25.11.2011 № 1492.

Пунктами 3, 4 розділу ХІІ вказаного Порядку передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки не встановлено порушень, робиться відповідний запис у розділі IV декларації. У разі якщо за результатами перевірки встановлено порушення, складається Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість (додаток 3 до цього Порядку).

З огляду на викладені норми чинного законодавства можна дійти висновку про те, що в ході проведення камеральної перевірки податковий орган обмежений двома обставинами: по-перше, перевірці підлягають виключно дані (показники), зазначені у податкових деклараціях платника податку та, по-друге, у засобах здійснення такої перевірки даних - шляхом дослідження лише податкової звітності та її даних, збережених на різних носіях (паперових, електронних баз даних тощо).

Так, згідно додатку № 3 Порядку у розділі акту камеральної перевірки "Перевіркою встановлено" (викладається у табличному вигляді) йдеться фактично лише про чотири види помилки (порушення), які можуть бути виявлені податковим органом під час здійснення камеральної перевірки, а саме: неподання або несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість та виявлення арифметичних (методологічних) помилок, що вплинули (не вплинули) на розрахунки з бюджетом.

Отже, під час проведення камеральної перевірки, досліджуючи лише дані податкової звітності платника податків для податкового органу є можливим та допустимим виявлення тільки арифметичних чи методологічних помилок, допущених платником при заповненні такої звітності.

Актом камеральної перевірки ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 09.11.2012 встановлено порушення ТОВ "БОСАЛ-ЗАЗ" вимог п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми

податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного

бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

- залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

В даному випадку відображенню позивачем в декларації з ПДВ за вересень 2012 року сум у рядках 21, 21.3, 22 та 24 передували наступні обставини.

Загальними зборами учасників ТОВ "БОСАЛ-ЗАЗ" 25.03.2010 прийняте рішення про збільшення статутного фонду товариства (протокол №6) та 26.03.2010 затверджені зміни до статуту ТОВ "БОСАЛ-ЗАЗ", у відповідності до яких ЗАТ ІІ "ЗАЗ" передало до статутного капіталу ТОВ "БОСАЛ-ЗАЗ" обладнання та устаткування загальною вартістю 16445598,00 грн., про що складений акт приймання-передачі майнового внеску від 02.07.2010 та виписана податкова накладна від 02.07.2010 №1800026950 (сума ПДВ 2 742 93,17грн). Сума ПДВ в розмірі 2 757 792,78 грн. включена у податковий кредит ряд.10.1 декларації з ПДВ за липень 2010 року. В результаті виникло від'ємне значення (ряд. 18.2) у розмірі 2 730 013 грн., яка також відображена у рядках 21 "Від'ємне значення" та 22.2 "До складу податкового кредиту наступного звітного періоду".

20.09.2010 позивач в електронному вигляді надав відповідачу податкову декларацію з ПДВ за серпень 2010 року, у якій включив суму ПДВ в розмірі 2 730 013,00 грн. до бюджетного відшкодування (рядок 25.1).

Посадовими особами ДПІ у Комунарському районі проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "БОСАЛ-ЗАЗ" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ, зокрема за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в липні 2010 року, за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в травні, серпні 2010 року, за результатами якої складаний акт від 17.12.2010 №4491/2302/33985999 (далі - акт). Перевіркою встановлено та у акті зафіксовано порушення позивачем, зокрема, пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №168/97) та пп. 5.12.2 п.5.12 ст.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166 (далі Порядок №166), а саме, завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ: за лютий 2010 року на 122,00 грн; серпень 2010 року на 2 506 140,00 грн.

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 № 0000432302/0 яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на 2 443 212,00 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2011 у справі № 2а-0870/480/11, яке 18.09.2012 набрало законної сили (згідно ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду), у задоволенні адміністративного позову ТОВ "БОСАЛ-ЗАЗ" відмовлено.

Тобто, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 № 0000432302/0 про зменшення ТОВ "БОСАЛ-ЗАЗ" суми бюджетного відшкодування на 2 443 212,00 грн. є чинним.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оподаткування податком на додану вартість такої господарської операції як внесення до статутного фонду ТОВ "БОСАЛ-ЗАЗ" майна і віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ по таким операціям здійснено з порушенням приписів Закону № 168/97, оскільки такі операції не є об'єктом оподаткування у розумінні приписів цього закону, а позивач не поніс жодних витрат у зв'язку із проведенням таких операцій.

В той же час, апеляційна інстанція дійшла протилежного висновку та в ухвалі від 18.09.2012 зазначила, що приписи п. 7.4 ст. 7, а також ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" не містять заборони щодо віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з отримання в якості внеску до статутного фонду основних фондів від ЗАТ ІІ "ЗАЗ".

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, має місце факт, коли судові інстанції дійшли різних висновків щодо наявності (відсутності) у позивача права на формування податкового кредиту за рахунок операцій з отримання в якості внеску до статутного фонду.

З огляду на вищезазначене, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 4.6.7 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 та зареєстрованого в Мінюсті України від 20.12.2011 № 1490/20228, рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Як пояснили представники позивача в судових засіданнях, після оголошення вступної та резолютивної частини ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 питання про неправомірність відображення суми бюджетного відшкодування вже не виникало і, відповідно, судове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2011 набрало законної сили. У зв'язку із чим, податковим органом 19.09.2012 зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ по обліковій картці позивача на суму 2 443 212 грн., що підтверджується актом звірки.

Позивач обґрунтовує свої дії щодо відображення від'ємного значення в сумі 2 443 212,00 грн. в декларації за вересень 2012 по рядку 21.3 тим, що хоча бюджетне відшкодування і було знято, залишилось від'ємне значення, яке при такій мотивувальній частині ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду підлягало поновленню.

Однак, суд з такими доводами не погоджується, оскільки, по-перше, подаючі до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за вересень 2012 року у позивача ще не було повного тексту ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012, що підтвердили і самі представники під час судового розгляду, а тому товариство не мало правових підстав вважати, що за змістом судового рішення апеляційної інстанції підтвердиться їх право на податковий кредит та відповідно, від'ємне значення, а отже, і відображення вказаної суми у декларації є передчасним; по-друге, як вже зазначалося вище, у рядку 21.3 декларації з ПДВ відображається збільшення чи зменшення від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби. В даному випадку, за результатами проведеної перевірки та складеного акту від 17.12.2010 № 4491/2302/33985999, будь-якого збільшення або зменшення від'ємного значення не відбувалось. Тому, внесення суми 2 443 212,00 грн. до декларації з ПДВ за вересень 2012 є безпідставним.

Крім того, відповідно до п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення

об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування

податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з абз. 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову)

санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у

сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Судом встановлено, що від'ємне значення, яке було задекларовано (відновлено) позивачем у декларації з ПДВ за вересень 2012 року є наразі предметом судового оскарження в адміністративній справі № 2а-0870/12153/11.

Тому, посилання перевіряючого в акті перевірки на цю обставину є цілком логічним, оскільки по суті мова йде про одну й ту саму суму від'ємного значення, яка спочатку була платником податків самостійно обрахована, а згодом зменшена податковою інспекцією.

Щодо посилань позивача на те, що товариство зверталось до податкового органу з приводу надання роз'яснень (податкової консультації), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. п. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта

з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно, 52.1 ст. 52 ПК України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПК України).

В даному випадку, звернення позивача з листом від 26.06.2011 вих. № 948 до податкових органів не можна розцінювати як звернення щодо отримання податкової консультації, оскільки питання не ставилось щодо тлумачення порядку застосування конкретної норми податкового законодавства, а задавалося питання щодо вирішення певної ситуації.

Крім того, предметом вказаного спору є правомірність не формування самого податкового кредиту, а правильність заповнення декларації з ПДВ.

Виходячи із вищезазначеного, застосування положень ст. 53 ПК України є неможливим.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 161-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БОСАЛ-ЗАЗ"- відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя (підпис) І В.Шара

Постанова не набрала законної сили.

Суддя І В.Шара