Постанова № 29556850, 11.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 лютого 2013 року 10 год. 24 хв. № 826/282/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Вєкуа Н.Г., суддів Васильченко І.П.,Соколової О.А., при секретарі Іванині М.В., вирішив у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної судової адміністрації України

до Державної виконавчої служби України

про визнання незаконною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України про визнання незаконною та скасування постанови від 18 грудня 2012 року ВП № 9135616 про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2013 року відкрито провадження у адміністративній справі. Справа призначена до судового розгляду на 11.02.2013 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що державний виконавець у виконавчому провадженні ВП №9135616 при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Житомирським окружним адміністративним судом від 29 червня 2008 року №2-а-5026 у справі за позовом ОСОБА_1 та інших до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про стягнення недоотриманої заробітної плати та щомісячного грошового утримання, не вчиняв жодних дій задля примусового виконання судового рішення, а тому не вправі виносити постанову про стягнення виконавчого збору та, відповідно, стягувати виконавчий збір. Щодо виконання судового рішення Державною судовою адміністрацією України, то виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів здійснюються у порядку черговості згідно чинного законодавства України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі

Відповідач позов не визнав. В обґрунтування своїх заперечень посилався на норми Закону України "Про виконавче провадження ", згідно яких, в разі невиконання рішення у строк, встановлений для самостійного його виконання, постановою державного виконавця стягується виконавчий збір. Позивачем рішення суду не виконано, про вчинення будь-яких дій на виконання судового рішення позивач державного виконавця не повідомляв, а тому дії та рішення державного виконавця відповідали вимогам чинного законодавства. Вважає позов безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про виконавче провадження " (в редакції Закону №668-V від 20.02.2007, чинній на час відкриття ВП №9135716) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як було встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, на виконання виконавчого листа №2-а-5026, виданого 29 червня 2008 року Житомирським окружним адміністративним судом про стягнення з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_2 38425 грн., старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 9135616 від 19 вересня 2008 року.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаної постанови боржнику запропоновано добровільно виконати рішення суду у семиденний термін з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

В пункті 3 постанови зазначено, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

В судовому засіданні представник позивача вказав, що у строк, встановлений для добровільного виконання, рішення суду виконано не було і дій з приводу виконання рішення позивач не вчиняв, оскільки виплати суддям на виконання рішень судів здійснюються позивачем у межах асигнувань, передбачених на відповідний бюджетний період та в порядку черговості, з урахуванням виділених коштів на відповідний рік.

Крім того, позивач зазначив, що будь-яких повідомлень з приводу причин невиконання рішення суду до державного виконавця не надсилав, що, зокрема, підтверджується і матеріалами виконавчого провадження.

Про невиконання рішення суду свідчить, також, вимога державного виконавця №627/6 від 04 грудня 2012 року, звернута до Державної судової адміністрації України, в якій державний виконавець вимагав виконати у повному обсязі рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист Житомирського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2008 року №2-а-5026, в строк до 07 грудня 2012 року; повідомити в строк до 07 грудня 2012 року відділ та стягувача за вказаним вище виконавчим документом про стан виконання рішення суду з наданням підтверджуючих документів щодо його повного фактичного виконання; у разі невиконання вказаного судового рішення надати відділу письмові пояснення відповідальної особи про причини невиконання рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист Житомирського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2008 року №2-а-5026.

Вимогу державного виконавця №627/6 від 04 грудня 2012 року позивач не виконав.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в чинній редакції) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Враховуючи, що Державною судовою адміністрацією України рішення Житомирського окружного адміністративного суду, на виконання якого 29 червня 2008 року видано виконавчий лист № 2-а-5026 у встановлений для самостійного виконання строк не виконано, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийнято оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору .

Відносно доводів позивача про те, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є незаконною, оскільки на час винесення оскаржуваної постанови державним виконавцем не було розпочато дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, суд зазначає про наступне.

Згідно частини першої статті 27 Закону № 606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до підпункту 3.7.1 пункту 3.7 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Таким чином, виконавчий збір - це вид майнової відповідальності боржника, який не виконав без поважних причин у строк, встановлений державним виконавцем для добровільного виконання вимог виконавчого документа.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що чинне законодавство України не ставить в залежність стягнення виконавчого збору з боржника (винесення відповідної постанови) від вчинення або не вчинення заходів пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, а тому доводи позивача про те, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є незаконною, оскільки на час винесення оскаржуваної постанови державним виконавцем не було розпочато дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, судом визнаються необгрунтованими.

Аналогічна позиція викладена в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №5 від 21 травня 2012 року "Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року №3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", згідно якої "…постанови про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку .

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору від 18 грудня 2012 року ВП № 9135616, винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такої постанови, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 24, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Вєкуа Н.Г.

Судді Васильченко І.П.

Соколова О.А.

Постанова складена в повному обсязі та підписана 19.02.2013 року.