Ухвала суду № 29555198, 06.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2-а-3716/11/2670 Головуючий у І інстанції - Григорович П.О.

Суддя-доповідач - Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

06 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Вівдиченко Т.Р.

Суддів Ганечко О.М.

Сорочка Є.О.

За участю секретаря Вилущак Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Сатер» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Сатер» звернувся з позовом до суду до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення з огляду на виникнення у позивача права на податковий кредит по факту отримання податкових накладних від постачальника послуг та реальність угод за наслідками укладення яких у позивача виникло право на податковий кредит з податку на додану вартість.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Сатер» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «СіДжР.Греп» за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, за підсумками якої складено акт від 21 лютого 2011 року №374/23-09/19015984 та виявлені порушення п.п. 7.2.3. п. 7.2. та 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У зв'язку із наведеним, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001162309 від 04 березня 2011 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 310271,00 грн., з яких 248217,00 грн. за основним платежем та 62054,00 - штрафні (фінансові) санкції.

Обговорюючи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім послуг з виконання будівельних робіт від ТОВ «С.Дж.Р.Груп», за угодами від 14.10.2008 року №290-С, від 13.11.2008 року №261-С/20, від 09.04.2009 року №227-С/10, від 30.04.2009 року №246-18, від 12.05.2009 року №261-С-23, від 29.05.2009 року №293-С/10, від 10.07.2009 року №535-С/18, від 14.07.2009 року №227-С/16, від 01.10.2009 року №261-С/28, від 06.10.2009 року №293-С/11, від 061.01.2010 року №305-С/10пр, від 01.04.2010 року №305-С/15р, від 15.04.2010 року №310-С/19, які суперечать п.п. 1, 2 ст. 215, п. 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що під час розслідування кримінальної справи, яка порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_3 та інших осіб за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України, встановлено, що назване підприємство було створено для заняття конвертаційною діяльністю, ОСОБА_3, як засновник та директор підприємства жодного відношення до його діяльності не мав, документів, пов'язаних з господарською діяльністю не підписував. Окрім того, трудові ресурси ТОВ «С.Дж.Р.Груп» не дозволяли йому належним чином виконати умови договорів підряду, що також на думку податкового органу свідчить про нікчемність таких правочинів.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні ТОВ «С.Дж.Р.Груп», колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, колегія суддів зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в ході проведення перевірки були надані видаткові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання - здачі виконаних будівельно-монтажних робіт, які підтверджують використання ТОВ «С.Дж.Р.Груп» робіт по договорам підряду.

Проведення позивачем розрахунків за здійснені контрагентом роботи також підтверджується копіями виписок з банківської установи.

На підтвердження використання позивачем у своїй господарській діяльності послуг, наданих ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за договорами підряду, першим надано договори, за якими він виступав підрядником, а ТОВ «Олімп», АКЕ «Київенерго», ПП «Овас-Цукр» та ТОВ «Лус Астх Шугр» - замовниками на виконання комплексу ремонтних та будівельних робіт.

Також, реальність угод, укладених між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», підтверджується копією постанови про закриття кримінальної справи від 27.04.2011 року, згідно якої встановлено, що проведеним слідством встановити будь-яких об'єктивних доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_3 прямого умислу і спеціальної мети - прикрити незаконну діяльність не здобуто.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Також, колегія суддів вважає помилковими висновки податкового органу щодо збільшення сум податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з тих підстав, що його контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява N 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, колегія суддів знаходить висновки суду першої інстанції вірними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді Ганечко О.М.

Сорочко Є.О.

Повний текст ухвали виготовлено 12 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Ганечко О.М.

Сорочко Є.О.