Рішення № 29555041, 11.02.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/177/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.13 Справа № 5009/4847/12

за позовом: Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108)

до відповідача: Підприємство з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (71672, Запорізька область, с. Мала Білозерка-4, Веселівське шосе 7 км.)

про стягнення 66 160,08 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Барчунінов К.О., довіреність від 01.01.2012р. № 37

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

24.12.2012р. до господарського суду Запорізької області звернулось Державне підприємство "Придніпровська залізниця" з позовною заявою до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" про стягнення з відповідача суми збору за подавання та забирання вагонів в розмірі 66 160,08 грн.

Ухвалою від 24.12.2012р. судом порушено провадження у справі № 5009/4847/12, судове засідання призначено на 11.02.2013р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

У засіданні суду 11.02.2013р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та зазначив, що між сторонами укладено договір № ПР/М-11-3/168-448/НЮдч від 20.06.2011р. (№ ПР/М-12 448 /НЮдч від 06.03.2012р.) про експлуатацію залізничної під'їзної колії відповідача, яка примикає до станції Дніпрорудне Придніпровської залізниці, на виконання умов якого відповідачу нарахований збір за подачу порожніх вагонів у розмірі 66 160,08 грн. за період липень - серпень 2012р. Відповідач не визнав та не сплатив позивачу суму збору, оскільки не згоден з фактичною відстанню для нарахування плати збору за подачу вагонів. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 76 Статуту залізниць України, Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, Тарифного керівництва № 1 та умови договору, просить суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує та пояснює, що п. 13 договору визначено, що відстань 1,730 км в обидва кінці, в тому числі на балансі Залізниці 0,080 км, визначена для нарахування збору за подачу вагонів. Пунктом 14 договору визначено, що підприємство відповідача - власник колії сплачує Залізниці тільки за подачу вагонів локомотивом Залізниці. Кожна залізнична колія має свої особливості, які впливають на умови експлуатації, тому передбачити і врегулювати в загальних нормах особливості експлуатаційної роботи на окремих під'їзних коліях окремих підприємств неможливо. В процесі укладання договору відповідач вказував і в Акті обстеження, і в протоколі розбіжностей до проекту договору на експлуатацію під'їзної колії відстань для нарахування та стягнення збору за подачу вагонів локомотивом залізниці - 0,865км, в т.ч. 0,040 км на балансі залізниці. Оскільки Залізниця є суб'єктом природної монополії, то в договорі визначає умови, які найбільш прийнятні для неї, і договір був укладений на тих умовах, що були визначені в проекті договору. Відповідач, який для укладання договору разом з позивачем обстежував під'їзну колію не може заперечувати, що по технологічному процесу локомотив Залізниці може тільки подавати вагони на відстань 0,865км, з них 0,040 км на балансі Залізниці.. Після цього локомотив повертається по 0,040 км залізничної колії, яка перебуває на балансі Залізниці. Іншим шляхом в силу особливостей розташування під'їзних колій нашого підприємства локомотив Залізниці рухатись не може. Відповідач підписував відомості плати за подавання/забирання вагонів з запереченнями тому, що фактично локомотивом Залізниці подача вагонів здійснювалась на відстань 0,865км, з них 0,040 км на балансі Залізниці, і сплачувало відповідні суми, що не суперечить п.14 вказаного Договору. При подачі вагонів на під'їзну колію відповідача локомотив Залізниці здійснює одну операцію і рухається тільки в одному напрямку - подача вагонів, за яку і необхідно нараховувати збір. Таким чином, умови договору не порушені. На підставі викладеного просить в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.2011р. Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (Залізниця) та Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (Власник колії) уклали договір № ПР/М-11-3/168-НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат", яка примикає до станції Дніпрорудне Придніпровської залізниці, п. 1 якого визначено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Дніпрорудне: у парній горловині стрілочними переводами №№ 8, 12, 14, 46; у непарній горловині стрілочними переводами №№ 29, 37.

Відповідно до п. 21 цей договір укладається терміном на п'ять років з 01 серпня 2011р. до серпня 2016р. включно.

В процесі укладення вказаного договору між сторонами виникли розбіжності, які були передані на розгляд суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2011р. у справі №3/5005/14070/2011 за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" викладено спірні пункти договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 20.06.2011р. № ПР/М-11-3/168-Нюдч у редакції, затвердженій судом.

Зокрема, пунктом 13 договору в редакції суду визначено, що відстань для нарахування збору за подачу вагонів на виставочну колію № 13 власника складає 1,730 км в обидва кінці, у тому числі 0,080 км на балансі залізниці.

Відповідно до абз. 1 п. 14 договору, в редакції суду, власник колії сплачує залізниці за подачу вагонів локомотивом залізниці згідно з тарифним керівництвом № 1, розділ ІІ таблиці 1 і 2.

В цій частині рішення господарського суду залишено без змін постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2012р. та Вищого господарського суду України від 17.05.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з липня по серпень 2012 року по станції Дніпрорудне на виставочну колію Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" локомотивом залізниці були подані вагони під завантаження.

Згідно з п. 1.1 розділу 3 Тарифного керівництва № 1 нарахований збір за подачу порожніх вагонів у розмірі 66 160,08 грн. з ПДВ, що підтверджується відомостями плати за подання, забирання вагонів (копії містяться в матеріалах справи).

Розрахунок виконаний із застосуванням ставок збору табл. 1 та 2 п. 1 розділу 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України. Тарифне керівництво № 1 з урахуванням підвищувального коефіцієнта 1,243 відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 25.02.2011 р. № 8.

Відповідач, не погоджуючись з нарахованими сумами, підписав вищенаведені відомості із зауваженням щодо відстані, відповідно до якої нараховувалась плата за подавання вагонів на виставочну колію. Невизнана сума за липень-серпень 2012 року склала 66 160,08 грн. Відповідач посилається у зауваженнях на те, що фактична відстань для нарахування плати за подачу вагонів становить 0,865 км.

Отже спір між сторонами виник з приводу правильності визначення позивачем суми збору за подавання вагонів відповідачу за період липень-серпень 2012 року.

Дослідивши надані сторонами докази та проаналізувавши приписи чинного законодавства, що регулює спірні відносини, суд зазначає наступне:

Стаття 11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав і обов'язків визначає, зокрема, як договори та інші правочини, так і те, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 908 ЦК України, яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України, встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 71 Статуту залізниць України передбачено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором.

Правилами обслуговування залізничних під'їзних колій, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р. (з подальшими змінами і доповненнями) визначено, що взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під'їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під'їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів.

Згідно ст. 57 Статуту залізниць встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом здійснюється у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України, а ст. 62 статуту залізниць регулює порядок розрахунків за перевезення і послуги залізниці.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів законодавства України.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

У п. п. 4.5 п.4 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р. (надалі-Правила) встановлено, що за подачу вагонів локомотивом залізниці на передавальну колію, якщо вона знаходиться на території підприємства, і забирання вагонів з цих колій стягується плата за ставками, встановленими тарифом. Відстань, за яку сплачується плата за подачу та забирання вагонів, вказується в договорі про експлуатацію під'їзної колії (договорі про подачу та забирання вагонів).

У додатку 10 до Правил користування вагонами і контейнерами наведена Відомість плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а, яка передбачає загальну графу "відстань подавання забирання в обидва кінці (км)". Збір нараховується залежно від загальної кількості вагонів поданих (грф.4 відомості) та (або) забраних (грф.11) на протязі звітної доби, при цьому визначена у договорі загальна відстань при розрахунку збору залишається незмінною незалежно від кількості подач у добу.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту зв'язку України від 26.03.2009р. № 317 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за № 340/16356, збір за подачу й забирання вагонів (у тому числі неробочого парку) та іншого рейкового рухомого складу(3) (далі - вагони) на (з) під'їзні(их) колії(ій) та інші(их) місця(ь) незагального користування локомотивом залізниці визначається залежно від фактичної кількості поданих і забраних вагонів за звітну добу та від відстані у два кінці: за ставками табл. 1, якщо під'їзна колія перебуває на балансі власників, що не входять до складу залізниць України; за ставками табл. 2, якщо під'їзна колія перебуває на балансі залізниць України. Відстань подачі й забирання вагонів указується в договорі про експлуатацію під'їзної колії (договорі про подачу й забирання вагонів).

В даному випадку відстань для нарахування плати за подачу вагонів на виставочну колію власника визначена в договорі між сторонами №ПР/М-11-3/168-Нюдч від 20.06.2011р., який укладений за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2011р. у справі № 3/5005/14070/2011 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2012р., зокрема і щодо спірних пунктів по відстані для нарахування плати за подачу вагонів.

Згідно з ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Стаття 124 Конституції України визначає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

З даною нормою кореспондуються положення статті 4-5 ГПК України, відповідно до якої господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Особливого строку, з якого договір вважається укладеним, в рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2011р. у справі № 3/5005/14070/2011 не визначено.

Отже, договір між сторонами від 20.06.2011р. вважається укладеним з моменту набрання чинності рішенням суду, а саме, враховуючи положення ст. 85 ГПК України, з 05.03.2012р.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, при розгляді даної справи господарський суд повинен враховувати положення укладеного між сторонами договору від 20.06.2011р., і зокрема, стосовно погодженої відстані для нарахування плати за подачу вагонів (17430 м).

Дана відстань розрахована в обидва кінці, що відповідає вимогам пункту 1.1 розділу ІІІ Збірника тарифів.

Заперечення відповідача стосовно незгоди з відстанню для нарахування плати за подачу вагонів в розмірі 17430 м. не приймаються до уваги, виходячи з наступного:

При розгляді справи про врегулювання розбіжностей до договору судами всіх інстанцій надавалась оцінка правильності визначення відстані для нарахування збору за подачу вагонів, і запереченням відповідача з цього приводу. Висновки судів з цього питання викладені у відповідних судових рішеннях у справі № 3/5005/14070/2011, які набрали законної сили та є, згідно приписів чинного законодавства, обов'язковими для виконання, у тому числі й судом при розгляді даної справи. Отже, при розгляді даної справи суд не здійснює переоцінку встановлених раніше обставин щодо умов укладеного договору, яким регулюються правовідносини сторін з подачі вагонів на під'їзну колію відповідача..

Вищим господарським судом України у справі № 3/5005/14070/2011 встановлено, що у відповідності з Правилами проект договору розробляється залізницею на підставі Акта обстеження під'їзної колії. Акт обстеження умов роботи під'їзної колії ЗАТ "Запорізький залізорудний комбінат" і станції примикання Дніпрорудне Придніпровської залізниці від 30.03.2011р. підписаний уповноваженими представниками залізниці та підприємства в частині визначення відстані для подавання вагонів на під'їзну колію без зауважень. Згідно з пунктом 8 Акта обстеження визначено, що відстань для стягнення плати за подачу та забирання вагонів на виставочну колію № 13 -1,730 км в обидва кінці, у т.ч. 0,080 км по таблиці 2 та 1,650км по таблиці 1 пункту 1 Розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги - Тарифне керівництво № 1.

Також суд зазначив, що редакція пункту 13 проекту Договору повністю відповідає Акту обстеження під'їзної колії, вимогам Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, Правил користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1 (2009 року).

Відповідно до ст. 35 ГПК України вказані рішення судових інстанцій у справі №3/5005/14070/2011 має преюдиціальне значення для вирішення даної справи.

До того ж, як вище вказувалось, формула розрахунку збору за подання вагонів визначена чинним законодавством, а саме: до розрахунку беруться фактична кількість поданих і забраних вагонів за звітну добу та відстань у два кінці, яка встановлена договором для нарахування цього збору. В даному випадку ця відстань передбачена п. 13№ПР/М-11-3/168-Нюдч від 20.06.2011р.

Суд зауважує, що нарахування збору за подачу та (або) забирання вагонів не залежить від того, чи здійснює локомотив залізниці також і забирання вагонів, оскільки сутність збору при цьому не змінюється -відповідно до п. 1.1 Збірника тарифів збір нараховується як за подачу і забирання вагонів разом, так і за подачу або забирання вагонів окремо. При цьому сума збору не залежить від кількості подач, а розраховується від кількості поданих та (або) забраних вагонів і відстані, яку проходить локомотив в обидва кінці.

В даному випадку відстань в обидва кінці є незмінною величиною і закріплена в п. 13 договору. Кількість поданих вагонів відповідачем не оспорюється. Ставки для нарахування збору згідно з абз. 1 п. 14 договору розраховані за тарифним керівництвом № 1, розділ ІІ таблиці 1 і 2.

Обов'язок власника колії сплачувати залізниці плату за подавання вагонів згідно з Тарифним керівництвом № 1, розділ ІІІ таблиці 1 і 2 закріплений в абз. 1 п. 14 договору №ПР/М-11-3/168-НЮдч від 20.06.2011 р.

Розрахунок збору за подачу вагонів, який виконаний позивачем, судом перевірено та визнано вірним.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заперечення відповідача проти позову не доведені належними та допустимими доказами і спростовуються встановленими обставинами справи.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню

Судовий збір в розмірі 1 609,50 грн., згідно з ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (Веселівське шосе, 7 км, с. Мала Білозерка - 4 Василівського району Запорізької області, 71672, р/р 26009032350001 в ПАТ АКБ "Індустріалбанк", м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 00191218) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (пр. Карла Маркса, 108, м. Дніпропетровськ, 49600, р/р 26006000012 в ДАФ АБ "Експрес-Банк", МФО 306964, код ЄДРПОУ 01073828) - 66 160 (шістдесят шість тисяч сто шістдесят) грн. 08 коп. збору за подавання та забирання вагонів та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 12.02.2013р.