Рішення № 29553508, 14.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.02.13 р. Справа № 5006/17/81/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.,

при секретарі судового засідання Табачнікові В.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до: Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м. Горлівка

про: стягнення 55766134,81грн. боргу, 4356914,50грн. пені, 5844957,55грн. штрафу (7%), 316705,08грн. інфляційних нарахувань, 3% річних у розмірі 864801,73грн.,

за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м.Горлівка

до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія Нафтогаз України», м. Київ

про: визнання недійсною частини п.7.2. договору про купівлю-продаж природного газу №14/2617/11 від 30.09.2012р.

за участю представників сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Єфременко О.О. - за дов.№14-351 від 16.03.2012р.,

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Удачина Е.А. - за дов.№06/11224 від 05.10.2011р.

У судовому засіданні оголошувалась

перерва з 22.01.2013р. до 14.02.2013р.

згідно зі ст.77 ГПК України

Суд перебував у нарадчій кімнаті

14.02.2013р. з 11.05 год. до 11.10 год.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м. Горлівка про стягнення 55766134,81грн. боргу, 4356914,50грн. пені, 5844957,55грн. штрафу (7%), 316705,08грн. інфляційних нарахувань, 3% річних у розмірі 864801,73грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на: договір купівлі-продажу природного газу №14/2617/11 від 30.09.2011р. з додатковими угодами №1 від 11.10.2011р., №2 від 31.01.2012р.; акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р., 30.11.2011р., 31.12.2011р., 31.01.2012р., 29.02.2012р. 31.03.2012р., 30.04.2012р., вимогу №26-4642/1.2-12 від 13.08.2012р.

До позову додає розрахунок сум пені, 3% річних, інфляційних нарахувань та 7% штрафу станом на 08.08.2012р. (т.1, а.с.28-31).

Ухвалою господарського суду від 16.10.2012р. для спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м. Горлівка до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ про визнання недійсною частини п.7.2. договору про купівлю-продаж природного газу №14/2617/11 від 30.09.2012р. (т.1, а.с.77-81).

В обґрунтування своїх вимог позивач за зустрічним позовом посилається на договір купівлі-продажу природного газу №14/2617/11 від 30.09.2011р. та приписи ст.ст.203, 215, 546, 548, 549, 551, 611 Цивільного та ст.ст.193, 199, 230, 231 Господарського кодексів України.

Позивач за первісним позовом протягом розгляду справи надав:

1) супровідним листом б/н від 16.10.2012р. - завірену копію опису вкладення від 13.08.2012р. про відправлення на адресу відповідача вимоги №26-4642/1.2.-12 (т.1, а.с.69);

2) заявою б/н від 20.12.2012р. - оновлений розрахунок пені, штрафу (7%), інфляційних нарахувань та 3% річних. Згідно з заявою суму пені збільшено до 5249944грн., суму 3% річних збільшено до 1433599,92грн. (т.3, а.с.1-9);

3) клопотанням б/н від 20.12.2012р. - документи на підтвердження дат оплати відповідачем основної заборгованості (т.3,а.с.11-37);

4) письмові пояснення б/н б/д, згідно з якими станом на 01.02.2013р. сума основного боргу ПАТ «Горлівськтепломережа» становить 14332260,09грн. (т.3, а.с.67).

Відповідач за первісним позовом протягом розгляду справи надав:

1) заяву №06/11047 від 06.11.2012р., в якій просить суд відмовити у стягненні пені та штрафу, а також документи на підтвердження викладеного у заяві (т.1, а.с.103-138);

2) заяву №06/12301 від 04.12.2012р. про часткове погашення основної заборгованості, до якої додав копії платіжних доручень на загальну суму 3905987,78грн. (т.2, а.с.1-84);

3) заяву №06/13056 від 19.12.2012р. про часткове погашення основної заборгованості на загальну суму 17520710,20грн. та копії платіжних доручень. (т.2, а.с.108-123);

4) заяву №06/647 від 21.01.2013р. про часткове погашення основної заборгованості на загальну суму 15884908,03грн. та копії платіжних доручень. (т.3, а.с.39-45);

5) заявою №06/бн від 21.01.2013р. - контррозрахунок штрафних санкцій (т.3, а.с.47-53);

6) клопотання №06/979 від 31.01.2013р. про зменшення заявлених сум пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3% річних на 99% (т.3, а.с.59-63);

7) заяву №06/1137 від 04.02.2013р. про часткове погашення основної заборгованості на загальну суму 4122268,71грн. та копії платіжних доручень. (т.3, а.с.64-66).

Розпорядженнями голови господарського суду Донецької області від 06.11.2012р. у зв'язку з перебуванням судді Шилової О.М. у відрядженні справу передано на розгляд судді Боковій Ю.В.(т.1, а.с.98) та від 04.12.2012р. справу передано на розгляд судді Шилової О.М. у зв'язку з поверненням останньої з відрядження (т.2, а.с.86).

Ухвалою суду від 22.01.2013р. за клопотанням відповідача строк розгляду спору продовжувався на 15 днів в порядку ст.69 ГПК України (т.3, а.с.54, 58).

Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши додані до позовної заяви документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору за первісним та зустрічним позовами, суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Горлівськтепломережа» (Покупець, відповідач) був укладений Договір на купівлю-продаж природного газу №14/2617/11 (далі - Договір, т.1, а.с.10-15).

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах Договору.

Відповідно до п.п.6.1., 6.3. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. За наявності у Покупця заборгованості за Договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений за Договором в минулі періоди, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Відповідно до п.п.7.1., 7.2. за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також Договором. У разі невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день просочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом трьох банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Подавця. У разі несплати пені у вказаний строк Покупець вважається таким, що має заборгованість за Договором.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженними представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п.11.1. Договору).

Додатковими угодами №1 від 11.10.2011р., №2 від 31.01.2012р. сторони вносили зміни до Договору щодо ціни за газ (т.1, а.с.16-17).

Договір та додаткові угоди до нього підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств.

1. Зважаючи на предмети первісного та зустрічного позовів, суд дійшов висновку про необхідність розглянути спочатку зустрічну позовну заяву про визнання недійсною частини п.7.2. Договору щодо встановлення штрафу (7%) за прострочення понад 30 днів оплати за поставлений газ.

Розглянувши зустрічну позовну заяву, суд зазначає таке.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 30.09.2011р. сторони у даній справі уклали Договір, відповідно до п.7.2 якого у разі невиконання Покупцем обов'язку розрахуватися за фактично переданий газ до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, Покупець у безспірному порядку зобов'язався сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день просочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 1 ст.216 та ч.2 ст.217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Відповідно до вимог ст.199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено ч.2 ст.546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст.627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зважаючи на свободу договору, а також встановлений законом принцип розумності та справедливості, має значення відповідність закону та можливість застосування обраного сторонами порядку, виду та умов забезпечення виконання зобов'язання.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, передбаченої п.7.2. Договору купівлі-продажу природного газу №14/2617/11 від 30.09.2011р., яка не суперечить вимогам діючого законодавства.

Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного суду України від 22.11.2010р. у справі №14/80-09-2056.

Суд не приймає до уваги посилання ПАТ «Горлівськтепломережа» на те, що при встановленні відповідальності у вигляді штрафу відповідач за зустрічним позовом керувався нормами п.2 ч.2 ст.231 ГК України (т.1, а.с.79-80), оскільки ані пункт 7.2., ані будь-яка інша частина Договору не містять посилань на вказану норму ст.231 ГК України, а отже, висновок ПАТ «Горлівськтепломережа» про те, що умови п.7.2. Договору в частині встановлення штрафу не відповідають положенням ст.231 ГК України, якими керувався Продавець, не відповідає дійсності.

Таким чином, зустрічні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» є незаконними, необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

2. Щодо вимог за первісним позовом про стягнення 55766134,81грн. боргу, 4356914,50грн. пені, 5844957,55грн. штрафу (7%), 316705,08грн. інфляційних нарахувань, 3% річних у розмірі 864801,73грн.

Заявою б/н від 20.12.2012р. (в порядку ст.22 ГПК України) позивач за первісним позовом надав оновлений розрахунок пені, штрафу (7%), інфляційних нарахувань та 3% річних. Згідно з прохальною частиною заяви суму пені збільшено до 5249944грн., суму 3% річних збільшено до 1433599,92грн.

Відповідно до п.3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», виходячи зі змісту заяви в порядку ст.22 ГПК України і раніше поданої позовної заяви, суд розцінює заяву б/н від 20.12.2012р. як заяву про збільшення розміру позовних вимог і розглядає справу щодо викладених в ній вимог.

Таким чином, з урахуванням заяви позивача за первісним позовом б/н від 20.12.2012р. предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 55766134,81грн. боргу, 5249944грн. пені, 5844957,55грн. штрафу (7%), 316705,08грн. інфляційних нарахувань, 3% річних у розмірі 1433599,92грн.

Розглянувши зазначені вимоги, суд дійшов висновку про те, що вони підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

З актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р., 30.11.2011р., 31.12.2011р., 31.01.2012р., 29.02.2012р., 31.03.2012р., 30.04.2012р. (т.1, а.с.21-27) вбачається, що Відповідач прийняв від позивача у жовтні 2011р. - квітні 2012р. імпортований природний газ на підставі Договору в обсязі 68789,771тис.куб.м. на загальну суму 90059568,19грн.

Акти підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Отже, позивач у жовтні 2011р. - квітні 2012р. належним чином виконав свої зобов'язання за Договором.

Позивачем заявлено до стягнення 55766134,81грн. основної заборгованості за газ, суму якої розраховано станом на 08.08.2012р. (т.1, а.с.28, 31). При цьому позовну заяву підписано 28.08.2012р. (т.1, а.с.2), а відправлено 13.09.2012р. (т.1, а.с.63).

Наявність заборгованості не заперечується відповідачем із зазначенням, що до подання позовної заяви заборгованість була частково сплачена (т.2, а.с.1).

Судом встановлено, що на момент подання (відправлення) позову заборгованість відповідача за природний газ становила 55071900,12грн., оскільки у період з 08.08.2012р. до 12.09.2012р. включно ним було оплачено вартість природного газу на загальну суму 694234,69грн. Зазначене підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з рахунку позивача, реєстром прийнятих на користь позивача платежів (т.3, а.с.12-37), копіями платіжних доручень за період 08.08.2012р. - 12.09.2012р. (т.2, а.с.4-25) і Актом звірки за період 01.10.2011р. - 10.10.2012р. (т.1, а.с.107-113).

На підставі викладеного суд доходить висновку, що у задоволенні вимог про стягнення основного боргу слід частково відмовити - в сумі 694234,69грн., яку було оплачено відповідачем до подання (відправлення) позовної заяви до суду.

Крім того, відповідач протягом розгляду справи на підтвердження часткової оплати основного боргу в загальній сумі 40739640,03грн. надав копії платіжних доручень (т.2, а.с.26-84, 110-123; т.3, а.с.40-45, 65-66). Таким чином, станом на 14.02.2013р. у відповідача залишився несплаченим борг перед позивачем в сумі 14332260,09грн.

В матеріалах справи також містяться пояснення ПАТ «НАК «Нафтогаз України» б/н б/д, в яких зазначено, що заборгованість ПАТ «Горлівськтепломережа» станом на 01.02.2013р. складає 14332260,09грн. (т.3, а.с.67).

З урахуванням викладеного суд приходить до наступних висновків:

- провадження у справі в частині стягнення 40739640,03грн. боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (у зв'язку з відсутністю предмета спору);

- відповідач порушив умови Договору, вимоги ст.ст.525, 526, 530 ЦК та ст.193 ГК України, і позовна вимога про стягнення основного боргу за поставлений відповідачу у жовтні 2011р. - січні 2012р. природний газ є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню в частині стягнення 14332260,09грн.

Відповідно до ст.ст.216-218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за п.п.6.1, 7.2 Договору зобов'язань, а також на Вимогу №26-4642/1.2-12 від 13.08.2012р. (т.1, а.с.18), позивач просить суд стягнути з відповідача: 5249944грн. пені, 5844957,55грн. штрафу (7%) за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Для нарахування пені позивач застосовує подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить приписам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543-96ВР від 22.11.1996р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (з урахуванням заяви б/н від 20.12.2012р. - т.3, а.с.5-9), суд встановив, що порядок її нарахування відповідає умовам Договору, приписам ч.6 ст.232 ГК України та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України та є арифметично вірним в частині проведення нарахувань за зобов'язаннями кожного окремого місяця, крім проведення нарахувань за зобов'язаннями жовтня 2011 року і, відповідно, загальної суми пені.

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає пеня у розмірі 5249943,98грн., нарахована на заборгованість:

- за жовтень 2011 року - у сумі 54577,32грн. за період 15.11.2011р. - 20.12.2011р.;

- за листопад 2011 року - у сумі 259373,52грн. за період 15.12.2011р. - 29.02.2012р.;

- за грудень 2011 року - у сумі 710579,46грн. за період 15.01.2012р. - 14.07.2012р.;

- за січень 2012 року - у сумі 1358758,51грн. за період 15.02.2012р. - 14.08.2012р.;

- за лютий 2012 року - у сумі 1494283,35грн. за період 15.03.2012р. - 14.09.2012р.;

- за березень 2012 року - у сумі 1089237,58грн. за період 15.04.2012р. - 14.10.2012р.;

- за квітень 2012 року - у сумі 283134,24грн. за період 15.05.2012р. - 14.11.2012р.

Стягненню на користь позивача також підлягає вірно розрахована сума штрафу (7%) у розмірі 5844957,55грн., нарахованого на прострочену понад тридцять днів заборгованість за природний газ, поставлений у жовтні 2011р. - квітні 2012р. (т.3, а.с.5-9).

Відповідачем надане клопотання про зменшення штрафних санкцій на 99% (т.3, а.с.59-63). В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що ПАТ «Горлівськтепломережа» є підприємством, створеним з метою виробництва і постачання теплової енергії (п.п.3.2.1 - 3.2.3. Статуту відповідача, т.2, а.с.126), а Договір, на підставі якого проводиться стягнення у даній справі, укладений з метою забезпечення безперебійного надання послуг населенню та релігійним установам (п.1.1. Договору). Загальна бюджетна заборгованість з різниці в тарифах на послуги теплопостачання на момент подання позову склала 55944854грн., з яких: за 2011 рік - 36718361грн. (у т.ч. за ІV квартал 2011 року - 16967249грн.), за І півріччя 2012 року - 19226493грн. (т.1, а.с.129, 137; т.2, а.с.92, 104) та у подальшому зазначена заборгованість продовжила зростати (т.1, а.с.138). Дебіторська заборгованість споживачів теплової енергії перед ПАТ «Горлівськтепломережа» станом на 01.10.2012р. складала 54435000грн., у т.ч. населення - 50544100грн., бюджетних установ - 951900грн., інших споживачів - 2025700грн. (т.3, а.с.62; т.1, а.с.120). Як наслідок, підприємство знаходиться у важкому фінансовому становищі, а сплата штрафних санкцій може значним чином вплинути на можливість подальшого нормального функціонування підприємства.

В матеріалах справи наявні докази вжиття відповідачем заходів, направлених на вирішення проблеми компенсації державою різниці в тарифах на теплову енергію (т.1, а.с.130-136; т.2, а.с.99-103), а також докази постійного несення підприємством відповідача мільйонних збитків під час ведення підприємницької діяльності (т.1, а.с.114-117).

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Оскільки пеня та штраф є різновидами неустойки, яка в свою чергу має подвійну правову природу - одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань (стимулює їх виконання) і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), то пеня і штраф мають компенсаційний характер та їх розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

Суд вважає, що в даному випадку розмір заявлених до стягнення пені (5249944грн.) та штрафу (5844957,55грн.) не відповідають наслідкам порушення відповідачем своїх зобов'язань та є неспіврозмірно великими порівняно з розміром суми основного боргу (55071900,12грн.), оскільки загальний розмір неустойки складає близько 1/5 від суми боргу.

Суд бере до уваги, що ПАТ «Горлівськтепломережа» є дотаційним підприємством, а допомогу від бюджету отримує несвоєчасно, внаслідок чого у підприємства існує нестача оборотних коштів, що тягне за собою несвоєчасність розрахунків з контрагентами, які постачають підприємству енергоносії. До того ж згідно з п.п.1.1., 1.2. Договору, на підставі якого заявлено позов, споживачами теплової енергії є релігійні організації та населення, яке у зв'язку з низьким матеріальним становищем своєчасно не розраховується за тепло.

У зв'язку з зазначеним, враховуючи: мету діяльності відповідача; погашення станом на момент винесення рішення двох третин основного боргу; об'єктивність причин виникнення заборгованості; суспільний інтерес; надмірно великий розмір штрафних санкцій порівняно з боргом; ненадання позивачем доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, а також беручи до уваги те, що позивачем нараховано 3% річних, що частково компенсує можливі збитки, суд вважає за можливе скористатися своїм правом та зменшити розмір штрафних санкцій на 60%.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 2099977,59грн. та штраф в розмірі 2337983,02грн.

Посилання відповідача на ст.5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» №554-ІV від 20.02.2003р. та на проведення ним реструктуризації заборгованості населення як на підставу звільнення його від відповідальності у вигляді сплати пені суд до уваги не приймає з огляду на його недоведеність: з наданої відповідачем Довідки №06/13062 від 20.12.2012р. (т.2, а.с.106) не вбачається, як наведені у Довідці реструктуризовані суми співвідносяться з періодами виникнення заборгованості та нарахування штрафних санкцій за даним позовом. Будь-яких інших доказів на підтвердження своєї позиції відповідач суду не надав.

Суд також зазначає, що ст.5 названого Закону застосовується у взаємозв'язку зі ст.1 цього ж Закону, згідно з якою реструктуризується заборгованість з плати за комунальні послуги (теплопостачання тощо) громадян, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом (тобто на 01.07.2003р.) перед надавачами житлово-комунальних послуг, на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації. З наданої відповідачем Довідки не вбачається, чи взагалі підпадає реструктуризована ним заборгованість під дію названого Закону.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі вказаної норми позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 316705,08грн. та 3% річних у розмірі 1433599,92грн.

Судом перевірено розрахунки вказаних сум та встановлено:

1) розрахунок 3% річних (з урахуванням заяви б/н від 20.12.2012р. - т.3, а.с.5-9) є арифметично вірним в частині проведення нарахувань за зобов'язаннями кожного окремого місяця, крім проведення нарахувань за зобов'язаннями жовтня 2011 року і, відповідно, загальної суми 3% річних.

З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягає сума 3% річних у розмірі 1433599,89грн., нарахована на заборгованість:

- за жовтень 2011 року - у сумі 10563,33грн. за період 15.11.2011р. - 20.12.2011р.;

- за листопад 2011 року - у сумі 50201,33грн. за період 15.12.2011р. - 29.02.2012р.;

- за грудень 2011 року - у сумі 139665,74грн. за період 15.01.2012р. - 19.07.2012р.;

- за січень 2012 року - у сумі 422022,04грн. за період 15.02.2012р. - 07.12.2012р.;

- за лютий 2012 року - у сумі 450330,08грн. за період 15.03.2012р. - 17.12.2012р.;

- за березень 2012 року - у сумі 294034,62грн. за період 15.04.2012р. - 17.12.2012р.;

- за квітень 2012 року - у сумі 66782,75грн. за період 15.05.2012р. - 17.12.2012р.

2) у позовній заяві та у заяві б/н від 20.12.2012р. (в порядку ст.22 ГПК України) позивач не зазначив, за який період ним здійснені інфляційні нарахування на заборгованість за газ, проте вказав, що відповідач «зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення» (т.1., а.с.5; т.3, а.с.3), заявивши до стягнення суму 316705,08грн. До заяви б/н від 20.12.2012р. (в порядку ст.22 ГПК України) додано «Розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних ПАТ «Горлівськтепломережа» за договором №14/2617/11 від 30.09.2011, станом на 17.12.2012» (т.3, а.с.5-9), який серед іншого містить розрахунок інфляційних нарахувань в загальній сумі 316705,08грн. із зазначенням періодів з листопада 2011 року по грудень 2012 року включно та наведенням сплачених відповідачем сум за всі вказані періоди (т.3, а.с.9). На підставі викладеного суд доходить висновку, що розрахунок інфляційних нарахувань здійснювався позивачем за період листопад 2011 року - грудень 2012 року.

Судом встановлено, що розрахунок інфляційних нарахувань є арифметично невірним з огляду на таке. В розрахунку інфляційних за період грудень 2011 року - квітень 2012 року позивачем суму інфляційних за кожний попередній період неправомірно включено до суми основного боргу, на який нараховуються інфляційні за кожний наступний період, що фактично є застосуванням індексу споживчих цін у відносинах між юридичними особами. Крім того, в розрахунку інфляційних взагалі не враховано дефляцію за період травень - серпень 2012 року та листопад 2012року.

Так, за повідомленнями Державної служби статистики України індекс інфляції складав: у травні 2012р. - 99,7%, червні 2012р. - 99,7%, липні 2012р. - 99,8%, серпні - 99,7%, листопаді 2012р. - 99,9%, а отже, у зазначених періодах мала місце дефляція.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно з п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Під час перевірки правильності нарахування позивачем інфляційних суд не використовує сукупний індекс інфляції, оскільки сума боргу, на яку підлягають здійсненню нарахування, щомісяця змінювалась.

За результатами проведеної за наведеними вище правилами перевірки заявлених до стягнення сум інфляційних судом встановлено, що з урахуванням дефляції сума інфляційних нарахувань на борг, що виник у жовтні - квітні 2012 року, здійснених за період листопад 2011 року - грудень 2012 року, складає (- 307422,17грн.), а саме інфляційні, нараховані на заборгованість:

- за жовтень 2011 року - у сумі 4736,30грн. за період листопад 2011 року;

- за листопад 2011 року (з наростаючим підсумком) - у сумі 35000,53грн. за період грудень 2011 року;

- за грудень 2011 року (з наростаючим підсумком) - у сумі 49320,52грн. за період січень 2012 року;

- за січень 2012 року (з наростаючим підсумком) - у сумі 73278,04грн. за період лютий 2012 року;

- за лютий 2012 року (з наростаючим підсумком) - у сумі 153614,62грн. за період березень 2012 року;

- за березень 2012 року (з наростаючим підсумком) - у сумі 00,00грн. за період квітень 2012 року;

- за квітень 2012 року (з наростаючим підсумком) - у сумі (- 193491,95грн.) за період травень 2012 року;

- за травень 2012 року - у сумі (- 193491,95грн.) за період червень 2012 року;

- за червень 2012 року - у сумі (- 113574,16грн.) за період липень 2012 року;

- за липень 2012 року - у сумі (- 168149,10грн.) за період серпень 2012 року;

- за серпень 2012 року - у сумі 55441,07грн. за період вересень 2012 року;

- за вересень 2012 року - у сумі 0,00грн. за період жовтень 2012 року;

- за жовтень 2012 року - у сумі (- 53785,57грн.) за період листопад 2012 року;

- за листопад 2012 року - у сумі 43679,48грн. за період грудень 2012 року.

Таким чином, у періоді існування заборгованості за поставлений природний газ в окремих місяцях мала місце дефляція, з огляду на що в рамках всього часу прострочення відповідача знецінення коштів позивача не відбулось.

З огляду на викладене не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 316705,08грн.

Відповідно до приписів абз.3 ч.1 ст.49 Господарського процесуального Кодексу України судові витрати за первісним позовом розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог, за зустрічним позовом - покладаються на позивача за зустрічним позовом.

На підставі ст.ст.6, 11, 203, 215, 258, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України; ст.193, 199, 216-218, 230, 232, 233 Господарського кодексу України; Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543-96ВР від 22.11.1996р.; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м. Горлівка про стягнення 55766134,81грн. боргу, 5249944грн. пені, 5844957,55грн. штрафу (7%), 316705,08грн. інфляційних нарахувань, 3% річних у розмірі 1433599,92грн. - задовольнити частково.

Провадження у справі за первісним позовом в частині стягнення 40739640,03грн. боргу припинити у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Розмір стягуваної за первісним позовом суми пені зменшити до 2099977,59грн.

Розмір стягуваної за первісним позовом суми штрафу зменшити до 2337983,02грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м. Горлівка (84601, Донецька область, м.Горлівка, вул.Академіка Павлова, 13; ЄДРПОУ 03337007) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ЄДРПОУ 20077720, п/р 260053012609 в ГОУ «Промінвестбанк України», МФО 300012) 14332260,09грн. боргу, 2099977,59грн. пені, 2337983,02грн. штрафу, 1433599,89грн. - 3% річних, 63433,61грн. судового збору.

В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м.Горлівка до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія Нафтогаз України», м. Київ про визнання недійсною частини п.7.2. Договору про купівлю-продаж природного газу №14/2617/11 від 30.09.2012р. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 14.02.2013р. оголошено та підписано вступну і резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2013р.

Суддя Шилова О.М.

надруковано 3 примірники:

1 - до справи,

2 - сторонам