Рішення № 29552849, 22.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/19165-2012 22.02.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто»ДоПриватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Лафорт»Простягнення 11 178,45 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачаБогдан Н.О.Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант Авто» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Лафорт» (далі - відповідач) про стягнення 11 178,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.12.2012 р. порушено провадження у справі. Розгляд справи призначений на 25.01.2013 р.

21.01.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву за змістом якого останній заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем до регресної вимоги всупереч вимогам ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не додано засвідчених документів стосовно страхового випадку. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно п. 36.2 ст. 36 зазначеного Закону строк на прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування в порядку регресу не настав, а отже на момент звернення позивача із позовом до суду, порушення його законних прав або охоронюваних інтересів не існує.

22.01.2013 р. через канцелярію суду надійшов витяг з інформацією по полісу №АА/7863559 з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.01.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено до 22.02.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, надав заяву про уточнення позовних вимог, за змістом якої вказав, що у зв'язку із допущенням технічної описки в прохальній частині позовної заяві, вважає за необхідне уточнити позовні вимоги, а саме просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 11 178,45 грн. Позовні вимоги, з урахуванням вищевказаної заяви, підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

07.09.2010 р. між ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», правонаступником якого є позивач, та Оліфірович О.Л. було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №19-G0347575, за яким позивач страхує майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом «Wolkswagen», державний реєстраційний номер ВС 8888 ВЕ.

24.04.2012 р. о 09 годині 40 хвилин Крисько Н.М., керуючи автомобілем «Daewoo», державний реєстраційний номер ВС 9328 СА, по вул. Липинського, 13, в м. Львові, при повороті ліворуч не надав перевагу в русі транспортному засобу автомобілю Wolkswagen», державний реєстраційний номер ВС 8888 ВЕ, який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого здійснив зіткнення з останнім, завдавши автомобілям технічних пошкоджень, що підтверджується довідкою №8996058 ВДАІ ЛМУ ГУМВС.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 11.05.2015 р. у справі №1304/3925/12 водія Крисько Н.М. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до висновку №113/12 експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 23.05.2012 р. ФОП Бойко О.Б. (свідоцтво оцінювача №3612 від 11.06.2005 р.), вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Wolkswagen», державний реєстраційний номер ВС 8888 ВЕ, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 13 061,44 грн.

Страховим актом №135192 від 15.06.2012 р. пошкодження транспортного засобу марки Wolkswagen», державний реєстраційний номер ВС 8888 ВЕ, внаслідок ДТП, що сталося 24.04.2012 р. о 09 годині 40 хвилин по вул. Липинського, 13, в м. Львові, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 11 178,45 грн.

Виконуючи зобов'язання за договором позивач перерахував на рахунок ТОВ «Алекс со» (СТО) страхове відшкодування у розмірі 11 178,45 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6698 від 05.07.2012 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, позивач зазначає, що до нього перейшло в межах суми 11 178,45 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина Крисько Н.М., який керував автомобілем «Daewoo», державний реєстраційний номер ВС 9328 СА, державний реєстраційний номер СА 0813 АА, встановлена у судовому порядку.

Як свідчать матеріали справи, цивільна відповідальність власника транспортного засобу транспортного засобу марки «Daewoo», державний реєстраційний номер ВС 9328 СА, застрахована відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/7863559, копія якого наявна в матеріалах справи.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон) передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються транспортним засобом «Daewoo», державний реєстраційний номер ВС 9328 СА застраховано відповідачем, що підтверджується полісом №АА/7863559, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Відповідно до п.36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач 28.11.2012 р. звернувся до відповідача із заявою №135192/24АК, до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП на суму 11 178,45 грн.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №0104216553624, заява №135162/24АК отримана відповідачем 03.12.2012 р.

Відповідач відповіді не направив, шкоду заподіяну джерелом підвищеної небезпеки не здійснив.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні документи для визначення спірної ДТП як страхового випадку, оцінену вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу страхувальника позивача, докази на підтвердження факту виплати позивачем страхового відшкодування своєму страхувальнику та докази доведеної вини у скоєнні ДТП страхувальника відповідача.

Із змісту ст. 35.3 Закону вбачається, що особа якій подається заява про страхове відшкодування, зобов'язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви.

Матеріали справи містять докази надсилання на адресу відповідача усіх необхідних документів для прийняття відповідачем рішення стосовно виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування в порядку регресу, доказів звернення відповідача до позивача із вимогою про надсилання засвідчених копії документів матеріали справи не містять, а тому посилання останнього на їх незасвідченність судом відхиляються.

При цьому, до відзиву на позовну заяву відповідачем не додано копій надісланих позивачем документів, з яких би вбачалось, що вони дійсно не засвідчені, в свою чергу, представник відповідача жодного разу у судові засідання не з'явився та на підтвердження викладених у відзиві заперечень, копії вказаних документів для огляду у судовому засіданні не надав, а отже суд приходить до висновку, що останній не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Крім того, відповідач за змістом відзиву відзначив, що заяву про відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяну в результаті ДТП отримав 03.12.2012 р., що також підтверджується матеріалами справи, а з позовом до суду позивач звернувся 28.12.2012 р., тобто до спливу 90-денного строку, передбаченого п. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у редакції, чинній після набрання чинності Закону №3045 від 17.02.2011 р., а тому строк на виконання грошового зобов'язання відповідача на момент звернення із позовом не настав.

Проте суд зазначає, що статтею 38 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Відповідно до припису частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, у зв'язку з чим можливість використання судового способу захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів не може бути поставлена законом чи підзаконним нормативно-правовим актом у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, зокрема, й досудового врегулювання спору.

Аналогічного висновку дійшов Конституційний Суд України у рішенні №15-рп/2002 від 09.07.2002 року, вказавши на право кожної особи вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. При цьому, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач отримав право вимоги потерпілої особи до страховика після виплати страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися з вимогою (претензією) виплатити страхове відшкодування в порядку регресу безпосереднього до особи, відповідальної за завданий збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.

Відтак, звернувшись до суду з позовом про стягнення з відповідача, як страховика винної у ДТП особи, страхового відшкодування в порядку регресу, позивач обрав належний спосіб захисту своїх прав, що спростовує твердження відповідача про передчасність звернення позивача із позовом до суду.

Аналогічну правову позицію містить постанова Вищого господарського суду України від 30.11.2012 р. у справі 5011-67/3351-2012 та постанова Верховного Суду України №12/050 від 28.08.2012 р. у справі 23/279.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент ДТП та направлення позивачем заяви про виплату відшкодування страхового) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи (звітом експерта) підтверджено, що розмір відновлювального ремонту автомобіля «Wolkswagen», державний реєстраційний номер ВС 8888 ВЕ з урахуванням фізичного зносу внаслідок спірного ДТП становить 13 061,44 грн., а позивачем набуто право зворотної вимоги у розмірі 11 178,45 грн.

Полісом №АА/7863559 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), в розмірі 50 000,00 грн. та франшизу у розмірі 0,00 грн.

Враховуючи визначені полісом №АА/7863559 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 11 178,45 грн.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 11 178,45 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Лафорт» (04050, м. Київ, вул. Донвар-Запольського, 9/10; ідентифікаційний код 25005889) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто» (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 25965081) страхове відшкодування у розмірі 11 178 (одинадцять тисяч сто сімдесят вісім) грн. 45 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 22.02.2013 р.