Постанова № 29552264, 18.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 лютого 2013 року № 2а-16520/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомКиївського міського центру зайнятості до ОСОБА_1простягнення 27731,44 грн.

Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з ОСОБА_1 незаконно отриманої допомоги по безробіттю та одноразової допомоги для організації підприємницької діяльності в розмірі 27731,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, не зважаючи на попередження про відповідальність, ОСОБА_1 під час перебування на обліку в державній службі зайнятості як безробітний, отримував дохід за цивільно-правовою угодою. Як зазначено в позові, оскільки відповідачем не було подано відомості про обставини, що впливають на умови виплати йому допомоги по безробіттю, на підставі статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", з відповідача належить стягнути суму незаконно отриманої ним допомоги по безробіттю та одноразової допомоги для організації підприємницької діяльності в розмірі 27731,44 грн.

Представник позивача в судовому засіданні, 07 лютого 2013 року, позов підтримала, просила задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач до судового засідання не прибув, участі повноважного представника у судовому розгляді справи не забезпечив, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з повісткою про виклик, з відміткою про його отримання.

У судовому засіданні, 07 лютого 2013 року, відповідно до частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про розгляд справи без участі відповідача за наявними матеріалами та продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні, 07 лютого 2013 року, пояснення представника позивача, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, зареєстрований з 12.10.2011 р. у Оболонському районному центрі зайнятості міста Києва як такий, що шукає роботу. Наказом Оболонського районного центру зайнятості міста Києва від 19.10.2011 р. №НТ111019 відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

У заяві від 19.10.2011 р. про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" відповідач зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує і не має права на пенсію за віком, у тому числі, на пільгових умовах та на пенсію за вислугою років.

Крім того, в заяві від 20.01.2012 р. позивач просив призначену йому допомогу по безробіттю (або її залишок) у розрахунку на рік виплатити одноразово для організації підприємницької діяльності.

Наказом Оболонського районного центру зайнятості від 25.01.2012 р. №12 вирішено надати ОСОБА_1 допомогу по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності за умови надання ним відповідного пакету документів. Відповідач ознайомлений за наказом 26.01.2012 р., про що свідчить його розписка в наказі, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно з наказом Оболонського районного центру зайнятості міста Києва від 27.01.2012 р. №НТ120127 відповідачу виплачено одноразово допомогу по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності, припинено виплату допомоги по безробіттю, знято з обліку в службі зайнятості в зв'язку з отриманням одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності та працевлаштуванням безробітного.

Позивачем на виконання вимог статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" було проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_1, про що складено акт від 03.07.2012 р. №335.

Як зазначено в акті перевірки, під час зазначеного розслідування було встановлено, що відповідач був прийнятий на роботу в ДП "Тетра Пак Україна", ідентифікаційний код 05381099, з 25.11.2011 р. та отримував дохід в розмірі 5635,72 грн. Копії документів, що підтверджують працевлаштування відповідача, підприємство надати відмовилось.

Зазначений акт перевірки завірений підписами уповноважених осіб центру зайнятості, ДП "Тетра Пак Україна" та скріплений їх печатками.

Згідно з розрахунком виплаченого матеріального забезпечення, сума матеріального забезпечення, яка виплачена ОСОБА_1 за період з 19.10.2011 р. по 27.01.2012 р., та підлягає поверненню становить 27731,44 грн.

На підставі наказу Оболонського районного центру зайнятості від 09.07.2012 р. №97 "Про стягнення коштів" позивачу надіслано повідомлення від 09.07.2012 р. №24-3430 з пропозицією повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 6739,49 грн. та одноразову допомогу для організації підприємницької діяльності в розмірі 20991,95 грн. протягом 10 календарних днів з дня отримання повідомлення. Вказане повідомлення отримане дружиною відповідача 16.07.2012 р., що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання.

Згідно з наданою позивачем роздруківкою з бази даних ЄІАС.net Державної податкової служби України в електронному вигляді, ОСОБА_1 у четвертому кварталі 2011 року отримував дохід від ДП "Тетра Пак Україна" в вигляді заробітної плати (ознака доходу - 101), дата прийняття на роботу - 25.11.2011 р.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року №803-XII (чинного на час виникнення між сторонами спірних правовідносин, далі - Закон №803-XII) в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб (підпункт "а"); громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство" (підпункт "б"); обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях (підпункт "в"); які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу (підпункт "г"); які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах (підпункт "е"); працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій (підпункт "ж").

Разом з тим, статтею 2 Закону №803-XII встановлено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року №1533-III (з наступними змінами і доповненнями, далі - Закон №1533-III) видами забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (абзац другий частини першої).

Як уже зазначалось, відповідними наказами Оболонського районного центру зайнятості міста Києва ОСОБА_1 було надано статус безробітного та призначено йому виплату допомоги по безробіттю з подальшою виплатою її залишку одноразово для організації підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 39 Закону №1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Частиною третьою статті 36 Закону №1533-III встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Статтею 30 "Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 14 січня 1998 року №16/98-ВР встановлено, що застраховані особи зобов'язані у повному обсязі та у встановлені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування строки сплачувати внески страховикам, повідомляти страховиків про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядку його надання (зміни стану непрацездатності, в складі сім'ї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави тощо) (частина перша). Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку (частина друга).

Судом на підставі пояснень представника позивача, акту від 03.07.2012 р. №335, роздруківки з бази даних ЄІАС.net Державної податкової служби України встановлено, що ОСОБА_1, перебуваючи на обліку в державній службі зайнятості як безробітній, одночасно виконував роботу за цивільно-правовою угодою та отримував за виконану роботу винагороду, відповідно належав до категорії зайнятого населення в розумінні Закону №803-XII, тому не мав права на отримання допомоги по безробіттю.

За висновком суду, зазначена обставина свідчить про невиконання відповідачем, як застрахованою особою, обов'язків, щодо повідомлення органам державної служби зайнятості обставин, які спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов'язкового державного соціального страхування та вказує на відповідні зловживання з боку відповідача в розумінні статті 36 Закону №1533-III та статті 30 "Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування". таким чином, сума допомоги по безробіттю отримана ОСОБА_1 внаслідок такого зловживання та невиконання ним своїх обов'язків підлягає поверненню.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відповідно адміністративний позов Київського міського центру зайнятості слід задовольнити у повному обсязі.

Як убачається з розрахунку, наданого позивачем, загальний розмір виплаченої на користь ОСОБА_1 допомоги по безробіттю та одноразової допомоги для організації підприємницької діяльності за період з 19.10.2011 р. до 27.01.2012 р. склав, відповідно, 6739,49 грн. та 20991,95 грн., всього - 27731,44 грн., тому з відповідача слід стягнути на користь Київського міського центру зайнятості 27731,44 грн. незаконно отриманої ним допомоги по безробіттю.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості 27731,44 грн. (двадцять сім тисяч сімсот тридцять одна грн. 44 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Донець