Рішення № 29552260, 12.02.2013, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 429/12173/12

12 лютого 2013 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Перекопського М.М.

при секретарі судового засідання Андрухові Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2012 р. позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 09.06.2009 року він уклав договір позики з відповідачем. За умовами договору позивач надав відповідачеві грошові кошти у сумі 23000 грн., а відповідач зобов'язався повернути кошти в строк до 08.06.2010 року та сплатити проценти за користування у розмірі 10% щомісячно. Проте, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, не сплачував щомісячно проценти за користування коштами та не повернув суму позики у строк, визначений у договорі. Тому просить стягнути з відповідача кошти за договором у сумі 122959,15 грн., яка складається з заборгованості по сумі кредиту, заборгованості по відсоткам, пені, суми інфляційних витрат.

У судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує та просить суд про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяву про розгляд справи за його відсутності не надавав.

Згідно ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням зазначених положень закону та думки позивача, який в наданій заяві не заперечував проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 09.06.2009 року укладено договір позики, згідно умов якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 23000грн., факт отримання коштів підтверджується підписом ОСОБА_2 (а.с.7).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Судом встановлено, що за договором позики від 09 червня 2009 року, укладеним між сторонами, відповідач взяв у позивача у борг 23000 грн., які зобов'язався повернути по 08.06.2010 року. Станом на дату розгляду справи відповідач 23000 грн. позивачу не повернув.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно змісту ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1 договору позики від 09 червня 2009 року сторони узгодили розмір процентів за користування позикою - 10% щомісячно. У відповідності до п.8.1 договору позики, договір вступає в силу з моменту видачі позичальникові коштів та діє до моменту повного погашення позичальником кредитної заборгованості (відсотків за користування, штрафів і пені).

Згідно змісту ч. 1 ст. 1048 ЦК України у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Тобто вказана норма кінцеву дату нарахування процентів пов'язує з певною подією, що має юридичне значення, - поверненням позики.

Причому факт настання дати закінчення строку надання позики при відсутності факту повернення боргу позичальником має значення лише для визначення початку періоду, за який нараховується індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, як відповідальність за прострочення виконання зобов'язання, проте ані фактично ані юридично не зупиняє правовідносини між сторонами, тобто дію договору.

Відповідач до цього часу не сплатив суму позики та проценти згідно з умовами договору.

Станом на дату звернення до суду за розрахунком позивача борг відповідача становить 23000 грн., заборгованість за процентами за 41 місяць прострочення (червень 2009 року - грудень 2012 року) складає 94300 грн. (23000 грн. х 10% = 2300 грн.; 2300,00 грн. х 41 місяців = 94300 грн.).

Будь-яких доказів на спростування доводів позивача щодо суми зазначеної заборгованості відповідач суду не надав, хоча з огляду на свої процесуальні права і обов'язки, таку можливість мав.

З огляду на вищевикладене та фактично встановлені обставини справи, суд вважає заявлені позивачем вимоги про стягнення суми боргу за договором позики 23000 грн. та процентів 94300 грн. законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

В силу вимог ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

З 08.06.2010 року для відповідача виникло грошове зобов'язання, яке за загальним правилом, припиняється лише його повним виконанням.

Розрахунок інфляційного збільшення боргу та трьох процентів річних позивачем зроблено за період з 09.06.2010 року по 03.12.2012 року (до дати звернення позивача до суду) вірно, тому до стягнення з відповідача на користь позивача належить 2093 грн. інфляційного збільшення суми боргу та 1716 грн. 49 коп. трьох процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно частин 1,3 ст. 549, ч.1 ст. 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктом 3 договору позики передбачено, що за порушення строків повернення позики позичальник сплачує неустойку у розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Керуючись статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР позивач вірно обчислив відповідачу пеню в сумі 1849 грн. 66 коп. з розрахунку від суми боргу - 23000 грн. за період із 09.06.2010 р. по 09.12.2012 р. обмеживши подвійною обліковою ставкою НБУ за кожний день прострочки, що діяла в той період.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми боргу за договором позики від 09.06.2009 року, процентів від суми позики, пені, інфляційного збільшення суми боргу, а також трьох процентів річних від простроченої суми є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи, що позивачем не в повному обсязі було сплачено судовий збір, та у зв'язку з тим, що позов задоволено в повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в сумі 1014,99 грн., та у сумі 214,60 грн. на користь позивача.

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,224-226 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 122959 (сто двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 15 коп., яка складається з: 23000 грн. - сума боргу за договором позики, 94300 грн. - проценти від суми позики, 1849 грн. 66 коп. - пеня, 2093 грн. - інфляційне збільшення суми боргу, 1716 грн. 49 коп. - три проценти річних від простроченої суми.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1014 (одна тисяча чотирнадцять) грн. 99 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: М. М. Перекопський

Згідно з оригіналом. Суддя М.М. Перекопський