Рішення № 29552144, 18.02.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.02.2013

Справа №5002-15/ 4307-2012

За позовом Державного підприємства “Євпаторійський морський торговельний порт”

до Малого підприємства “Каштак”

про стягнення 28 665,46 грн.

Суддя Іщенко І.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача- Доморникова Ю.А., довіреність № 3 від 03.01.13, представник

Від відповідача- не з'явився

Суть спору: Державне підприємство “Євпаторійський морський торговельний порт” звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Малого підприємства “Каштак” про стягнення 28 665,46 грн.

14.01.2013 року до Господарського суду Автономної Республіки Крим надійшло клопотання від представника Малого підприємства “Каштак” про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю явки свого представника у судове засідання, та продовження строку розгляду спору на п’ятнадцять днів.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, за мотивами викладеними у відзиві на позовну заяву (а.с. 43-45).

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою суду від 14.01.2013 строк розгляду справи продовжений до 20.02.2013 року.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

22.08.2011 між Державним підприємством “Євпаторійський морський торговельний порт” та Малим підприємством “Каштак” було укладено договір № 78 (а.с. 17-19).

Відповідно до пункту 1.1 Договору порт Порт надає Підприємству послуги з надання перевантажувальної техніки.

Відповідно пункту 1.2 Договору надана навантажувальна техніка: портальний кран «Ганц» 2027, портальний кран «Ганц» 2063, кран РДК 25-2, автокран «Като».

Згідно пункту 2.1 Договору Порт надає за заявкою Підприємства перевантажувальну техніку повністю готову до експлуатації в технічному відношенні, з укомплектованим штатом власних працівників.

Відповідно до пункту 2.2 техніка надається тільки в разі виробничої можливості Порта.

Згідно пункту 2.3 Підприємство зобов'язане забезпечити виробництво і організацію вантажно-розвантажувальних робіт і нести відповідальність за їх проведення у відповідності з вимогами:

- Правил безпеки та праці в морських портах;

- Правилами технічної експлуатації портових споруд і акваторій;

- Техніки безпеки та виробничої санітарії па підприємствах морського транспорту;

- Інструкціями, методичними вказівками та іншими, діючими в даній сфері нормативними актами відповідно до чинного законодавства України.

Згідно пункту 3.1 Договору підприємство оплачує порту плату за користування перевантажувальною технікою в розмірі 20 (двадцяти) грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ за одну тонну вантажу.

Відповідно до пункту Договору 3.2 у разі необхідності та можливості Порт може надати, іншу техніку за діючими в Порту тарифами.

Відповідно до пункту Договору 3.3 плата стягується від загального тоннажу вантажу прибулого в порт на судні або зануреного на судно, відповідно до наданого карго - маніфесту.

Згідно пункту 3.4 Договору рахунки виставляються на підставі заявок на відвантаження/навантаження судна, карго – маніфестів, а також актів виконаних робіт, підписаних представниками підприємства та порту. Акти виконаних робіт оформлюються у день закінчення вивантаження/ навантаження судна.

Відповідно до пункту 3.5 Договору оплата підприємством здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Згідно пункту 4.4 Договору у разі прострочення сплати за користування перевантажувальною технікою, відповідач зобов’язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки.

На підставі пункту 5.1 Договору даний Договір набирає чинність з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2011, в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як стверджує позивач, 31.08.2011 на адресу Державного підприємства “Євпаторійський морський торговельний порт” від Малого підприємства “Каштак” надійшла заявка за підписом директора завірена мокрою печаткою на надання техніки портом для вантажно-розвантажувальних робіт (а.с. 76).

Згідно вимог Договору акти виконаних робіт оформлюються у день закінчення вивантаження/ навантаження судна, а оплата підприємством здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Факт виставлення суми до оплати за користування перевантажувальною технікою порту в розмірі 20,00грн. з урахуванням ПДВ за одну тонну вантажу підтверджується актом виконаних робіт від 13.10.2011 (а.с. 20) та рахунком-фактурою № 1072 на суму 2399,60 грн. (а.с. 21), актом виконаних робіт від 01.11.2011 (а.с. 22) та рахунком-фактурою № 1139 на суму 2740,00 (а.с.23), які скріплені печатками та підписами сторін.

Дані рахунки відповідачем сплачено не було.

Також позивач стверджує, що Державним підприємством “Євпаторійський морський торговельний порт” надавалися послуги вантажною технікою відповідачу - Малому підприємству “Каштак”, відповідно до акту виконаних робіт від 17.12.2011 (а.с.24) та рахунком-фактурою № 1378 на суму 4350,00 (а.с.25), акту виконаних робіт від 14.01.2012 (а.с. 26) та рахунком-фактурою № 49 на суму 3416,80 (а.с.27), однак, акти відповідачем не підписані, рахунки не сплачені.

Крім того, позивач наполягає на тому, що вся перевантажувальна техніка має електроприводи, тому згідно домовленостей, відповідач мав оплачувати електроенергію, використану ним під час роботи техніки, яка була підключена до електромереж порту.

19.01.2012 відповідач своїм листом за № 13 попросив порт надати йому рахунок за використану електроенергію за листопад та грудень 2011 (а.с. 31).

20.01.2012 порт надав відповідачу акт про надання послуг № 108 (а.с. 34) та рахунок № 11 (а.с. 35) на оплату електроенергії на суму 10991,24 грн. Документи були надані позивачу нарочним, через представника відповідача, про що на акті № 108 наявна відповідна відмітка, але рахунок оплачено не було.

26.01.2012 позивачем на адресу відповідача було надіслано поштою з описом вкладенням (а.с. 36) акт надання послуг № 170 (а.с.32) та рахунок № 51 на оплату електроенергії на суму 724, 20 грн.(а.с. 33)

Ані заперечень проти сплати, ані сплати порт від відповідача не одержав.

У зв’язку з несплатою до теперішнього часу відповідачем суми боргу, Державне підприємство “Євпаторійський морський торговельний порт” звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Малого підприємства “Каштак” про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України, визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Розглянувши всі представлені сторонами докази, дослідивши їх в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статі 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач в обґрунтуванні своїх позовних вимог посилається на умови Договору надання послуг № 78, відповідно до яких відповідач мав сплачувати порту рахунки за виконані послуги, які виставлялись відповідачу на підставі актів виконаних робіт, а саме: акт виконаних робіт від 13.10.2011 на суму 2399,60 грн. (а.с. 20), акт виконаних робіт від 01.11.2011 на суму 2740,00 грн. (а.с. 22), акт виконаних робіт від 17.12.2011 на суму 4350,00 грн. (а.с.24), акт виконаних робіт від 14.01.2012 на суму 3416,80 грн. (а.с. 26), відповідно до яких сторони узгодили, що при відвантаженні вантажу з т/х «Saros» на причал, робота перевантажувальної техніки порту виконана в повному обсязі та оформлена належним чином.

Згідно пункту 3.4 Договору рахунки виставляються на підставі заявок на відвантаження/навантаження судна, карго – маніфестів, а також актів виконаних робіт, підписаних представниками підприємства та порту. Акти виконаних робіт оформлюються у день закінчення вивантаження/ навантаження судна.

Відповідно до пункту 3.5 Договору оплата підприємством здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку.

У зв’язку з викладеним, суд вважає, що позовні вимоги Дочірньої кампанії «Газ України» Національної акціонерної кампанії «Нафтогаз України» в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 5139,60 грн. відповідно до акту виконаних робіт від 13.10.2011 на суму 2399,60 грн. (а.с. 20), та акту виконаних робіт від 01.11.2011 на суму 2740,00 грн., а разом 5139,60 грн. є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами і підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що акт виконаних робіт від 17.12.2011 на суму 4350,00 грн., а також акт виконаних робіт від 14.01.2012 на суму 3416,80 грн. – відповідачем не підписані, печаткою Малого підприємства “Каштак” не скріплені.

У зв’язку з відсутністю у матеріалах справи належним чином оформлених актів виконаних робіт, які б свідчили про отримання відповідачем послуг з надання перевантажувальної техніки згідно Договору № 78 від 22.08.2011, суд не приймає надані позивачем акт виконаних робіт від 17.12.2011 на суму 4350,00 грн., та акт виконаних робіт від 14.01.2012 на суму 3416,80 грн. як належний доказ по справі.

Так, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними доказами порушення відповідачем своїх зобов’язань по договору в частині стягнення суми боргу у розмірі 7766,80 грн., у відповідності до акту виконаних робіт від 17.12.2011 на суму 4350,00 грн. (а.с. 24), акту виконаних робіт від 14.01.2012 на суму 3416,80 грн. (а.с. 26), у зв’язку з чим у позивача не виникло порушеного права, через що позовні вимоги про стягнення 7766,80 грн. заборгованості задоволенню не підлягають.

Позивачем у своїй позовній заяві також заявлена вимога щодо сплати Відповідачем суми заборгованості вартості електричної енергії за користування технікою у розмірі 11715,44 грн. за період з листопада 2011 по січень 2012 включно.

Згідно статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний сплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до пункту 3.1 Договору Відповідач оплачує Позивачу плату за користування перевантажувальною технікою в розмірі 20,00 грн. за кожну тонну вантажу.

Будь-яких інших зобов'язань з оплати, в тому числі оплату електричної енергії, Договором не передбачено.

Дані вимоги позивача необґрунтовані і суперечать умовам договору та вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за користування електричної енергії у розмірі 11715,44 грн.

Суд не приймає у якості доказів щодо сплати лист відповідача від 19.01.2012 вих. № 13, відповідно до якого відповідач просить виписати рахунок за спожиту електричну енергію за період листопад – грудень 2011 року, у зв’язку з тим, що він не є зміною умов Договору та не бере на себе зобов’язання щодо сплати рахунків за електроенергію.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 670,30 грн.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за період з 16.10.2011 по 27.11.2012 повинна бути розрахована наступним чином : 2399,60 грн. х 409 днів прострочення х 3% / 365 днів = 80,67 грн.

Сума 3% річних за період з 03.11.2011 по 27.11.2012 повинна бути розрахована наступним чином : 2740,00 грн. х 391 днів прострочення х 3% / 365 днів = 88,06 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 168,73 грн., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 815,55 грн.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 232 господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлені правили щодо спеціальної позовної давності. Так пунктом 1 частини 2 вказаної статті передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 16.10.2011 позивачу стало відомо про порушення його права відповідно акту виконаних робіт від 13.10.2011, та 04.11.2011 позивачу стало відомо про порушення його права відповідно акту виконаних робіт від 01.11.2011 тобто на наступний день, коли мало бути виконано зобов’язання Постачальником.

Отже, з урахування правил встановлених статтею 258 Цивільного кодексу строк позовної давності щодо вимог позивача у дійсній справі про стягнення штрафу та пені щодо акту виконаних робіт від 13.10.2011 скінчився 16.10.2012, акту виконаних робіт від 01.11.2011 04.12.2012. Позивач звернувся до суду з відповідним позовом 05.12.2012, про що свідчить штамп канцелярії господарського суду на позовній заяві (а.с.3).

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Однак, відповідач своїм правом про застосування строків позовної давності не скористався, відповідної заяви суду представлено не було.

Відповідно до пункту 4.4 Договору у разі прострочення сплати за користування перевантажувальною технікою, відповідач зобов’язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 1919,93 грн. підтверджується матеріалами справи, підлягає стягненню з відповідача, лише в розмірі 393,28 грн., та має бути розрахована наступним чином:

2399,60 грн.(ціна, що підлягає сплаті за отриманий послуги на момент) х 0,042% (подвійна облікова ставка НБУ на за кожень день прострочки) х 159 дн. = 160,25 грн.

2399,60 грн. (ціна, що підлягає сплаті за отриманий послуги на момент) х 0,041% (подвійна облікова ставка НБУ на за кожень день прострочки) х 24 дн. = 23,61 грн.

2740,00грн. (ціна, що підлягає сплаті за отриманий послуги на момент) х 0,042% (подвійна облікова ставка НБУ на за кожень день прострочки) х 140 дн. = 161,11 грн.

2740,00грн. (ціна, що підлягає сплаті за отриманий послуги на момент) х 0,041% (подвійна облікова ставка НБУ на за кожень день прострочки) х 43 дн. = 48,31 грн.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом сторонами не надано, в той час, як відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Судовий збір покладається покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 22.02.2013.

Керуючись статями 32, 33, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого підприємства “Каштак” (96555, АР Крим, Сакський район,с. Уютне, вул. євпаторійська, буд. 51-В, ЄДРПОУ) на користь Державного підприємства “Євпаторійський морський торговельний порт” (97416, АР Крим, м. Євпаторія, пл. Моряків, 1, ЄДРПОУ 01125583) суму основного боргу у розмірі 5139,60 грн., 3 % річних у розмірі 168,73 грн., пеню у розмірі 393,28 грн., та 320, 13 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

Суддя І.А. Іщенко