Ухвала суду № 29548699, 20.02.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Жарова Ю.І.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року справа №543/2922/12 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Гімона М.М.,

секретарі судового засідання Романенко Т.О.,

за участі позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Нечволоди Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 12 грудня 2012 року по справі № 543/2922/12 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання неправомірними дій,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 20.06.2012 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання неправомірними дій та скасування розпорядження відповідача № 192 від 15.06.2012 року про відмову в нарахуванні та сплаті компенсації на побутові потреби.

Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 12 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Скасовано розпорядження начальника Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради № 192 від 15.06.2012 року та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради нарахувати та сплатити ОСОБА_2 компенсації за оплату електроенергії, природного газу, центрального опалення на побутові потреби з 01.06.2012 року згідно Гірничого закону України.

Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Позивач проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно доданої до матеріалів справи копії трудової книжки в період з 03.01.1983 року по 31.10.1991 року ОСОБА_2 працював в Управлінні по монтажу, демонтажу та ремонту гірничого обладнання ВО «Селидіввугілля» на посаді гірничомонтажника підземного. 31.10.1991 року був звільнений за ст. 38 КЗоТ України за власним бажанням. Позивач працював на ш.«Україна» - з 19.11.1996 року по 23.03.2001 року; ш. «ім. Челюскінцев» - з 02.04.2001 року по 30.10.2001 року; ш. «ім Г.М.Димитрова» - з 05.11.2001 року по 15.04.2002 року; ш. «Україна» - з 23.04.2002 року по 03.01.2005 року (а.с. 10-15).

Позивач звернувся до УПСЗН з заявою про надання компенсації на побутові потреби у відповідності до ст. 43 Гірничого Закону України оскільки його пільговий стаж складає 21 рік 4 місяці 6 днів.

Відповідно до розпорядження № 192 начальника УПСЗН Селидівської міської ради від 15.06.2012 року позивачу у призначенні компенсації з 01.05.2012 року було відмовлено у зв'язку тим, компенсація надається пенсіонерам, які працювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах не менше ніж 10 років. Та оскільки позивач працював 13 років 3 місяці 14 днів на підприємстві Управління по монтажу, демонтажу і ремонту гірничого обладнання, яке не є підприємством з видобутку (переробки) вугілля та вуглебудівним підприємством, його стажу для застосування ст. 43 Гірничого Закону України не вистачає (а.с. 5).

Статтею 2 Гірничого Закону України визначено, що сфера дії Закону поширюється на правовідносини у сфері діяльності гірничих підприємств, установ, організацій, гірничих об'єктів (далі - гірничі підприємства), що займаються розвідкою, розробкою, видобутком та переробкою корисних копалин і веденням гірничих робіт, будівництвом, ліквідацією або консервацією гірничих підприємств.

Об'єктами гірничих відносин згідно цього Закону є проектування, будівництво (реконструкція, технічне переоснащення), експлуатація, ліквідація або консервація гірничих підприємств. Суб'єктами гірничих відносин є юридичні та фізичні особи України, іноземні юридичні та фізичні особи, особи без громадянства, які здійснюють геологічне вивчення родовищ корисних копалин, проектування, будівництво (реконструкцію), експлуатацію, ліквідацію аварій та ліквідацію або консервацію підприємств з видобутку та переробки корисних копалин, а також проводять гірничі роботи. Таким чином, позивач і відповідач є суб'єктами гірничих правовідносин в розумінні цього закону, оскільки на підставі вказаних вище доказів останній здійснює будівництво підприємств вугільної промисловості.

Відповідно до статті 43 Гірничого Закону України встановлені права та соціальні гарантії працівників гірничих підприємств. Так підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства дійсно безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, певним категоріям працівників, в тому числі і пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6 місяців - для жінок; на роботах, пов'язаних із підземними умовами, не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років - для жінок.

Порядок забезпечення паливом на побутові потреби і компенсації витрат за спожиті електроенергію та газ працівниками і пенсіонерами підприємств вугільної промисловості встановлюється колективними договорами на підприємствах відповідно до Гірничого Закону України, цієї Угоди, а також, (до приведення нормативно-правових актів у відповідність до Гірничого закону), чинною «Інструкцією про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць, підприємств і організацій вугільної промисловості паливом на побутові потреби» від 11.05.1976 року та «Інструкцією про порядок компенсації працівникам і пенсіонерам підприємств вугільної промисловості, що мають право на відповідні пільги, витрат за спожиту електроенергію та газ», затвердженої наказом Мінпаливенерго та погодженої з профспілками.

Постановою КМУ від 12.08.2009 року № 887 «Про затвердження порядку надання компенсації особам, які мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають в будинках з центральним опаленням» передбачено, що компенсація за оплату електроенергії, природного газу, центрального опалення, особам які не працюють на підприємствах вугільної промисловості здійснюють управлення соціального захисту населення.

Як зазначалось вище, трудова книжка позивача містить відомості про його роботу у вугільній галузі на посаді, пов'язаної з підземними роботами в період. Записи в трудовій книжці мають відповідні посилання на накази, підписи та печатки, та не викликають сумнівів в оформленні. Позивач працював в Управлінні по монтажу, демонтажу та ремонту гірничого обладнання ВО «Селидіввугілля» на посаді гірничомонтажника підземного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011 року № 303 затверджений перелік професій працівників з видобутку (переробки) вугілля та працівників вуглебудівних підприємств, яким безоплатно надається вугілля на побутові потреби і до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу яких не включається вартість такого вугілля. Професія «гірномонтажник підземний» входить до вказаного переліку, а тому посилання апелянта на те, що Управління по монтажу, демонтажу і ремонту гірничого обладнання, яке не є підприємством з видобутку (переробки) вугілля та вуглебудівним підприємством, є безпідставними та колегією суддів до уваги не приймаються.

З урахуванням вищевказаного, колегія суддів зазначає, що право позивача на компенсацію за оплату електроенергії, природного газу, центрального опалення з 01.06.2012 року підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, архівними довідками, листом ДП «Селидіввугілля» №4/2284 від 10.10.2012 року, яким встановлено, що Селидівське шахтопрохідницьке управління відносилось до вуглебудівельних підприємств, а тому підземний стаж роботи на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах у позивача складає більше 20 років.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Управлінням праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради по даній справі не доведено правомірності прийнятого розпорядження № 192 від 15.06.2012 року про відмову ОСОБА_2 в нарахуванні та сплаті компенсації на побутові потреби.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 12 грудня 2012 року по справі № 543/2922/12 залишити без задоволення.

Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 12 грудня 2012 року по справі № 543/2922/12 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 22 лютого 2013 року.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

М.М. Гімон