Рішення № 29546757, 18.02.2013, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 2-6863/12

провадження № 2/753/855/13

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"18" лютого 2013 р.Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

за участю секретаря - Цибулюк М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (Відповідач -1) , Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» (Відповідач-2) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогами до відповідачів ОСОБА_3 (Відповідач -1), Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» (Відповідач-2) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 36673 гривень 58 копійок.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.02.2012 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_1, який знаходився під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «Крайслер», д.н.з. НОМЕР_2, який знаходився під керуванням ОСОБА_2

04.02.2012 року позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Крайслер», вартість матеріального збитку складає 15487,36 грн., вартість відновлювального ремонту становить 25913,36 грн.

Вважає, що Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія» зобов'язане сплатити страхове відшкодування в розмірі 15487,36 грн. з урахуванням франшизи, 450 грн. витрат на проведення звіту про визначення вартості матеріального збитку, 2550,00 грн. - моральної шкоди.

Зазначає, що так як вартість відновлювального ремонту КТЗ «Крайслер» перевищує розмір страхового відшкодування, ОСОБА_3 зобов'язаний сплатити різницю між вартістю відновлювального ремонту КТЗ і розміром страхового відшкодування в повному обсязі, що дорівнює 10426,00 грн., а також витрати, понесені на придбання лікарських препаратів в розмірі 1964,32 грн., витрати, понесені на проведення часткового розбирання-збирання автомобіля в розмірі 396 грн., витрати, понесені на купівлю моторного палива в розмірі 1399,90 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.

В судовому засіданні, призначеному на 24.10.2012 року представник відповідача -1, ОСОБА_5 заявив клопотання про призначення авто товарознавчої експертизи, для визначення вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу та відновлювального ремонту, оскільки вважав, що Звіт № 1397 U від 15.02.2012 року суперечить матеріалам адміністративної справи, а вартість відновлювального ремонту в ньому завищена.

Ухвалою Дарницького районного суду від 24.10.2012 року призначено по справі судову авто технічну експертизу.

08.01.2012 року матеріали цивільної справи № 2-6863/12 повернуло без виконання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позов.

Представник відповідача-1, ОСОБА_5 проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, причини неявки не відомі.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 03.02.2012 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_1, який знаходився під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «Крайслер», д.н.з. НОМЕР_2, який знаходився під керуванням ОСОБА_2

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 14.03.2012 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП (а.с.12).

Згідно Звіту № 1397 U від 15.02.2012 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6, вартість матеріального збитку складає 15487,36 грн., вартість відновлювального ремонту становить 25913,36 грн. (а.с.17-20).

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська екологічна страхова компанія» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/5809519 від 26.07.2011 р.

04.02.2012 року позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с.13), проте відповіді не отримав.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування здійснюється страховиком, який при настанні страхового випадку виплачує страхове відшкодування відповідно до норм чинного законодавства та договору страхування.

Як убачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія» не виплатила ОСОБА_2 страхове відшкодування, тому вимоги в частині задоволення вимог про стягнення страхового відшкодування в розмірі 15487,36 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Оскільки представник страховика ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» не з'явився на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, то відповідно до положень п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 450 грн. за проведення звіту № 1397 U від 15.02.2012 року (а.с. 15).

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_3 10426,00 грн. як різницю між вартістю ремонту і страховим відшкодуванням, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-ІV), страховик при настанні страхового випадку відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи відповідно до лімітів відповідальності страховика.

Згідно зі ст. 29 Закону № 1961-ІV, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Статтею 9 Закону № 1961-ІV встановлено, що страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика.

Згідно Полісу № АА/5809519 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну потерпілого становить 50 000 грн.

В судовому засіданні встановлено, що на час розгляду справи в суді автомобіль позивача був відремонтований, проте будь-яких доказів оплати за проведений ремонт позивачем не надано, тому відповідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України згідно якої розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, в зв'язку з чим позивачем не надано доказів дійсної майнової шкоди, оскільки при наявності проведення ремонту, суд визначаючи розмір шкоди має виходити з прямої дійсної шкоди, а не з витрат, які мають бути здійснені у подальшому.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, сторони мають рівні права щодо надання доказів, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що за ремонт автомобіля позивачем сплачені грошові кошти матеріали справи не містять, доводи відповідача ґрунтуються лише на непідкріплених в розумінні ст. 57 ЦПК України доказах.

Крім того, на час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська екологічна страхова компанія», відповідно до п.2 якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50000 грн. на одного потерпілого.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяною життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Тобто відповідно до суті такого страхування Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

У ч.22.1 ст.22 вказаного Закону зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю та (або) майну третьої особи.

За змістом положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст.1194 ЦК питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування; у разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик.

За загальним правилом та з огляду на положення ст.1192 ЦК розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки цивільна відповідальність відповідача була застрахована у межах суми позову і відшкодовувати шкоду заподіяну ним у ДТП повинна страхова компанія з якою ним укладений договір, а у разі її ліквідації - Моторне (транспортне) страхове бюро України, тому в задоволенні позову в тій частині слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 2550, 00 грн., суд приходить до наступного висновку.

Частина1 статті 23 ЦК України встановлює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Абзац 2 пункту 15 постанови Пленуму Верховного суду України від 25 травня 2001 року № 5 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зобов'язує суди з'ясовувати при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Виходячи з встановлених в судовому засіданні обставин, аналізу наданих суду позивачем доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, суд приходить до висновку, про те, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не доведені, а тому не підлягають задоволенню.

Також, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача-1 витрати, понесені на придбання лікарських препаратів в розмірі 1964,32 грн., витрати, понесені на проведення часткового розбирання-збирання автомобіля в розмірі 396 грн., витрати, понесені на купівлю моторного палива в розмірі 1399,90 грн., оскільки ці вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім того, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача-1, ОСОБА_3 витрат на правову допомогу в розмірі 4 000, 00 гривень, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно з ст.56 ч.1 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем в галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що позивачу надавалася правова допомога фахівцем в галузі права і особа, яка надавала таку правову допомогу має на це право, а тому суд не вбачає підстав для задоволення цих вимог позивача.

ОСОБА_7, який відповідно до довіреності від 26 березня 2012 року, що міститься в матеріалах справи, приймав участь у справі в якості представника позивача. Однак, ЦПК України не відносить до судових витрат витрати за послуги представника в суді.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача витрат понесених ним на правову допомогу в сумі 4 000,00 гривень необхідно відмовити.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 1166, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 60, 88, 208, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (Відповідач -1), Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» (Відповідач-2) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» (м. Київ, вул. Димитрова,5-Б, код ЄДРПОУ 30729278) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) 15487 (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 36 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» (м. Київ, вул. Димитрова,5-Б, код ЄДРПОУ 30729278) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) 450 (чотириста п'ятдесят) гривень за проведення звіту № 1397 U від 15.02.2012 року.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» (м. Київ, вул. Димитрова,5-Б, код ЄДРПОУ 30729278) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) 154 (сто п'ятдесят чотири) 87 копійок судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.Р. Лужецька