Рішення № 29546512, 08.02.2013, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Дата ухвалення
08.02.2013
Номер справи
812/6001/12
Номер документу
29546512
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

Справа №812/6001/12

Провадження №2/333/118/13

ЗАОЧНЕ рішення

Іменем Україн

31 січня 2013 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді Тучкова С.С.,

при секретарі Єфімовій М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №812/6001/12 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, -

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із зазначеним позовом, який було уточнено в ході судового розгляду справи, в якому просить звернути стягнення на предмет застави та стягнути судові витрати, посилаючись на те, що 11.10.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ZPS0AE00000404, згідно вимог якого відповідач отримав кредит у розмірі 27943 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,88% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,25% від суми виданого кредиту, на строк до 11.10.2011 року включно. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №ZPS0AE00000404 від 11.10.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 було укладено договір застави рухомого майна від 11.10.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №1024, згідно якого ОСОБА_1 передав в заставу автомобіль марки «Фольксваген», модель «LT 35», рік випуску: 2000, тип транспортного засобу: автобус пасажирський, номер кузова/шасі: WV1ZZZ2DZYH029060, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 Однак ОСОБА_1 порушує вимоги кредитного договору, а саме не виконує в обумовлені строки зобовязання щодо сплати кредиту та відсотків по ньому, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заяву, в якій просив на підставі ч.2 ст.158 ЦПК України розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1, повідомлений судом належним чином про час та місце розгляду справи, повторно у судове засідання не зявився і не повідомив суд про причини неявки. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч.4 ст.169 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

11.10.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач (банк), та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір №ZPS0AE00000404, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 27943 доларів США на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів на умовах його забезпечення строковості, повернення та плати за користування, а позичальник зобовязався прийняти, належним чином використати та повернути кредит у зазначеній сумі та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені договором (а.с.7-8).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору №ZPS0AE00000404 від 11.10.2006 року банк надав кредит позичальнику у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 21500 доларів США на купівлю автомобіля та у розмірі 6443 доларів США на сплату страхових платежів.

Згідно п.п.1.1, 3.1 кредитного договору №ZPS0AE00000404 від 11.10.2006 року за користування кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в п.1.1 кредитного договору (0,88% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом).

Пунктом 3.8 кредитного договору №ZPS0AE00000404 від 11.10.2006 року встановлено, що при непогашенні кредиту в строки, зазначені п.п.1.1,2.3.3, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється згідно п.3.2 даного договору з дати виникнення простроченої заборгованості.

На підставі п.3.2 кредитного договору №ZPS0AE00000404 від 11.10.2006 року встановлено, що у відповідності до ст.212 Цивільного кодексу України при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.1, 2.2.4, 2.3.3 кредитного договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі, зазначеному у п.1.1 кредитного договору, нараховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Розраховані відповідно до цього пункту договору відсотки сплачуються позичальником щомісяця в період сплати понад зазначену в п.1.1 договору суми щомісячного платежу за кредитним договором (у випадку погашення заборгованості шляхом надання щомісячного платежу й установлення його суми в п.1.1). При встановленні банком у порядку, передбаченому п.2.3.2, зменшеної процентної ставки, умови даного пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

Відповідно до п.3.4 кредитного договору №ZPS0AE00000404 від 11.10.2006 року нарахування відсотків здійснюється в останню дату списання відсотків, при цьому відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом 360 днів у році. Відсотки розраховуються щомісяця, за період з першої дати поточного періоду сплати включно. Дата погашення кредиту в розрахунок не включається. Повне погашення відсотків здійснюється не пізніше дня повного погашення суми кредиту.

Згідно п.3.5 кредитного договору №ZPS0AE00000404 від 11.10.2006 року для погашення заборгованості за даним договором, у тому числі винагороди й відсотків за користування кредитом, позичальник надає банку кошти на рахунки, передбачені п.1.2 даного договору, для зарахування коштів. Банк здійснює погашення заборгованості за кредитом у порядку, зазначеному в п.4.3 даного договору.

На підставі п.п.1.1, 3.7 кредитного договору №ZPS0AE00000404 від 11.10.2006 року позичальник сплачує банку винагороду, в розмірі й у строки, зазначені в п.1.1 кредитного договору (винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,25% від суми даного кредиту). Нарахування винагороди на прострочену заборгованість не проводиться.

Відповідно до п.4.1 кредитного договору №ZPS0AE00000404 від 11.10.2006 року при порушенні позичальником будь-якого зобовязання, передбачених п.п.2.2.2, 2.2.3 кредитного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобовязується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит надається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №ZPS0AE00000404 від 11.10.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 було укладено договір застави рухомого майна від 11.10.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №1024, згідно якого ОСОБА_1 передав в заставу автомобіль марки «Фольксваген», модель «LT 35», рік випуску: 2000, тип транспортного засобу: автобус пасажирський, номер кузова/шасі: WV1ZZZ2DZYH029060, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.9-11).

Однак ОСОБА_1 вимоги кредитного договору не виконує, в обумовлені строки кредит та відсотки по ньому не сплачує.

Станом на 14.05.2012 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором №ZPS0AE00000404 від 11.10.2006 року в сумі 49056,28 гривень, а саме: 4490,13 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.05.2012 року складає 32876,14 гривень, заборгованість за кредитом, 1239,62 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.05.2012 року складає 9904,56 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом, 115,98 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.05.2012 року складає 926,68 гривень, заборгованість по комісії за користування кредитом, 2348,90 гривень пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Позивач звертався до ОСОБА_1 з вимогою про сплату заборгованості по кредиту, попереджав про звернення до суду, однак останній заходів до погашення заборгованості у повному обсязі не вжив.

Згідно п.15.7.1 договору застави рухомого майна від 11.10.2006 року у випадку порушення заставодавцем будь-якого зобовязання за цим договором або будь-якого зобовязання, що забезпечено заставою за цим договором, заставодержатель має право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до п.п.23, 24 договору застави рухомого майна від 11.10.2006 року звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та договору застави, у тому числі, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця.

Згідно ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобовязані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

На підставі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ч.2 ст.192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом. Тобто відповідно до законодавства України, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при розрахунках на території України по зобовязанням допускається у випадках, порядку та умовах передбачених законом.

Статті 47 та 49 Закону «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

З вищевикладеного вбачається, що банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Підпункт «в» п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, у випадку якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Враховуючи, що такі межі законодавством не визначені, здійснення операції з надання банком кредиту в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії та не суперечить чинному законодавству.

Отже, суд вважає, що відповідно до ст.ст.192, 533, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.32, 44 Закону України «Про національний банк України», ст.ст.2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст.1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 року, банк, який у встановленому порядку отримав генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, має достатні юридичні підстави та законне право на надання кредиту в іноземній валюті.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», мав достатні юридичні підстави та законне право на надання кредиту в іноземній валюті.

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст.1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

На підставі ст.212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обовязків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні.

Згідно ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобовязання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

На підставі ст.19 Закону України «Про заставу» встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Статтею 589 Цивільного кодексу України та ст.20 Закону України «Про заставу» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно ст.590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі кредитного договору №ZPS0AE00000404 від 11.10.2006 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, надав відповідачу ОСОБА_1 кредит, а відповідач на підставі договору застави майна рухомого майна від 11.10.2006 року в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором зобовязався передати в заставу рухоме майно автомобіль. Однак ОСОБА_1 порушує вимоги кредитного договору, а саме не виконує в обумовлені строки зобовязання щодо сплати кредиту, відсотків та комісії. Тому є підстави для звернення стягнення на предмет застави на користь позивача в рахунок погашення суми заборгованості по несплаченому кредиту, несплачених відсотках та комісії, пені, відповідно до приведеного позивачем розрахунку, який суд визнає належним доказом по справі.

Відповідно до ст.44 Закону України «Про заставу» заклад це застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя. Згідно п.17.10 договору застави рухомого майна від 11.10.2006 року у випадку порушення заставодавцем будь-якого із зобов'язань за кредитним договором чи/або заставодателем за цим договором заставодавець зобов'язаний у той же строк передати предмет застави заставодержателю в заклад по акту прийому-передачі, який відписується сторонами.

У звязку з вищевикладеним, суд вважає, що фактичне незнаходження предмету застави автомобіля у володінні ПАТ КБ «Приватбанк» зробить утрудненим або взагалі неможливим виконання рішення суду щодо звернення стягнення на предмет застави.

Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.192, 212, 533, 610, 611, 612, 617, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст.47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» п.п.2, 4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», ст.ст.19, 20 Закону України «Про заставу», ч.4 ст.169, ст.ст.209, 214-215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави задовольнити повністю.

В рахунок погашення заборгованості перед публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570) за кредитним договором №ZPS0AE00000404 від 11.10.2006 року в сумі 49056,28 гривень звернути стягнення на предмет договору застави рухомого майна від 11.10.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за №1024, а саме: автомобіль марки «Фольксваген», модель «LT 35», рік випуску: 2000, тип транспортного засобу: автобус пасажирський, номер кузова/шасі: WV1ZZZ2DZYH029060, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, шляхом продажу вказаного автомобіля публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, за початковою ціною, розмір якої буде визначено на підставі оцінки, проведеної в межах процедури виконавчого провадження, відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку органів ДАЇ України, а також наданням публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Передати в заклад публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570) шляхом вилучення у ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, автомобіль марки «Фольксваген», модель «LT 35», рік випуску: 2000, тип транспортного засобу: автобус пасажирський, номер кузова/шасі: WV1ZZZ2DZYH029060, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу зазначеного автомобіля.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок №64993919400001) втрати по сплаті позивачем судового збору у розмірі 490 (чотириста девяносто) гривень 56 копійок.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя С.С. Тучков

Часті запитання

Який тип судового документу № 29546512 ?

Документ № 29546512 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 29546512 ?

Дата ухвалення - 08.02.2013

Яка форма судочинства по судовому документу № 29546512 ?

Форма судочинства - Цивільне

В якому cуді було засідання по документу № 29546512 ?

В Комунарський районний суд м. Запоріжжя
Попередній документ : 29546482
Наступний документ : 29546530