Постанова № 29545281, 19.02.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/416/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

при секретарі - Дрижирук М.І.,

за участю:

представника позивача - Решетняк В.В.,

представника відповідача - Батюти З.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавський домобудівельний комбінат" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Полтавський домобудівельний комбінат" (далі - ПАТ "Полтавський ДБК", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 14.01.2013 №0000052310.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на помилковість висновків ДПІ у м. Полтаві, викладених в акті перевірки №4272/22-528/01270581 від 29.11.2012, щодо порушення ним підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 10093,00 грн. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом - ПП "Фірма "Володар" повністю підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а тому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 14.01.2013 №0000052310.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. У письмових запереченнях посилався на те, що позивачем у вересні та жовтні 2010 року в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Фірма "Володар" неправомірно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальному розмірі 10093,00 грн, оскільки: 1) надані документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, від імені ПП "Фірма "Володар" підписані невстановленою особою, а саме: ОСОБА_3, в той час як директором ПП "Фірма "Володар" є громадянка Росії ОСОБА_5.; 2) ПП "Фірма "Володар" не знаходиться за юридичною адресою, фактична адреса підприємства невідома; 3) у ПП "Фірма "Володар" відсутні будь-які складські приміщення, транспортні засоби, основні засоби та виробничі потужності, найманих працівників немає, директор, бухгалтер та засновник в одній особі - ОСОБА_5. є громадянкою Росії та на території України відсутня; 4) проти посадових осіб ПП "Фірма "Володар" порушено кримінальну справу від 10.01.2012 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України; 5) згідно пояснень ОСОБА_5 ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ПП "Фірма "Володар" вона не мала, будь-яких документів цього підприємства не підписувала та нікого правом на складання та підписання документів від імені ПП "Фірма "Володар" не наділяла та не уповноважувала.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ "Полтавський ДБК" (ідентифікаційний код 01270581) 22.01.1992 зареєстроване в якості юридичної особи, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 1 588 120 0000 001877. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість.

29.11.2012 працівниками ДПІ у м. Полтаві, відповідно до підпунктів 20.1.1, 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та згідно наказу від 14.11.2012 №2220, проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ПАТ "Полтавський ДБК" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Фірма "Володар" за вересень, жовтень 2010 року.

За результатами перевірки податковим органом 29.11.2012 складено акт №4272/22-528/01270581, в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10093,00 грн (а.с. 62-67).

На підставі висновків даного акту перевірки, ДПІ у м. Полтаві 14.01.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052310, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 12616,25 грн, в тому числі 10093,00 грн - основний платіж, 2523,25 грн - штрафна (фінансова) санкція (а.с. 19).

Позивач, не погоджуючись із правомірністю збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 14.01.2013 №0000052310.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивачем на підставі податкових накладних від 24.09.2010 №240909 та від 13.10.2010 №131001, виписаних ПП "Фірма "Володар", у вересні та жовтні 2010 року включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальному розмірі 10093,00 грн, в тому числі у вересні 2010 року - 5833,33 грн та в жовтні 2010 року - 4260,39 грн, що підтверджується актом перевірки, деклараціями з ПДВ за спірні періоди та не заперечується сторонами.

Перевіркою виявлено безпідставне збільшення податкового кредиту на підставі вказаних податкових накладних, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 10093,00 грн, в тому числі у вересні 2010 року в розмірі 5833,33 грн та в жовтні 2010 року - 4260,39 грн.

Податкова інспекція в обґрунтування даного висновку перевірки (акт №4272/22-528/01270581 від 29.11.2012) посилалась на те, що ПП "Фірма "Володар" за юридичною адресою не знаходиться, фактична адреса підприємства не відома.

Надані документи, які стали підставою для формування ПАТ "Полтавський ДБК" податкового кредиту, від імені ПП "Фірма "Володар" підписані невстановленою особою, а саме: ОСОБА_3, в той час як відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з моменту реєстрації директором ПП "Фірма "Володар" є ОСОБА_5. При цьому, остання надала пояснення, згідно яких за період господарської діяльності підприємства документи фінансово-господарської діяльності вона не виготовляла та не підписувала, звітність до податкових органів не подавала, статут підприємства не розробляла та не підписувала, фінансово-господарські операції не проводила та на всі вищезгадані дії від свого імені нікого не уповноважувала.

У ПП "Фірма "Володар" відсутні основні фонди, трудові ресурси, виробниче обладнання, складські приміщення, транспортні засоби, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Директор, бухгалтер та засновник в одній особі - ОСОБА_5. являється громадянкою Росії та відсутня на території України, що свідчить про неможливість факту реального здійснення ПП "Фірма "Володар" господарської діяльності.

Крім того, проти посадових осіб ПП "Фірма "Володар" порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Таким чином, господарські операції між ПП "Фірма "Володар" та контрагентами - постачальниками та покупцями не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З огляду на наведені положення Закону №168/97-ВР, для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що позивачем у вересні 2010 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 5833,33 грн за наслідками здійснення господарської операції з придбання у ПП "Фірма "Володар" робіт по улаштуванню залізобетонних промислових підлог на загальну суму 35000,00 грн згідно договору на виконання будівельних робіт від 10.09.2010 (а.с. 9).

Відповідно до умов вказаного договору замовник (ПАТ "Полтавський ДБК") доручає, а підрядник (ПП "Фірма "Володар") зобов'язується виконати будівельні роботи по влаштуванню чистих бетонних підлог, влаштування бетонних підлог на неопалювальному складі будівельних матеріалів в м. Полтава по вул. Островського, 2 (пункт 1.1 договору).

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач протягом жовтня 2010 року формував податковий кредит також за договором на виконання будівельних робіт від 11.10.2010, укладеним з ПП "Фірма "Володар" (а.с. 10).

Умови цього договору (пункт 1.1 договору) аналогічні умовам попереднього договору на виконання будівельних робіт від 10.09.2010, а саме, замовник (ПАТ "Полтавський ДБК") доручає, а підрядник (ПП "Фірма "Володар") зобов'язується виконати будівельні роботи по влаштуванню чистих бетонних підлог, влаштування бетонних підлог на неопалювальному складі будівельних матеріалів в м. Полтава по вул. Островського, 2.

Так, за наслідками здійснення господарської операції з придбання у ПП "Фірма "Володар" робіт по улаштуванню залізобетонних промислових підлог на загальну суму 25562,32 грн згідно договору на виконання будівельних робіт від 11.10.2010, ПАТ "Полтавський ДБК" в жовтні 2010 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 4260,39 грн.

З метою доведення реальності здійснення господарських операцій з придбання у вересні та жовтні 2010 року у ПП "Фірма "Володар" будівельних робіт по улаштуванню залізобетонних промислових підлог на загальну суму 60562,32 грн, в тому числі ПДВ - 10093,72 грн, позивачем надано суду: податкові накладні від 24.09.2010 №240909 та від 13.10.2010 №131001, акти здачі - прийняття робіт за вересень та жовтень 2010 року, платіжні доручення №5443 від 24.09.2010, №3404 від 24.09.2010, №3470 від 12.10.2010, №3487 від 13.10.2010, договір на виконання будівельних робіт №10 від 14.09.2010, укладений із ЗАТ "Спецбуд", акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2010 року, підсумкову відомість, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2010 року (а.с. 11-18, 31, 113-119).

Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов до висновку, що вони не підтверджують фактичне здійснення останнім господарських операцій з придбання у ПП "Фірма "Володар" робіт по улаштуванню залізобетонних промислових підлог з огляду на наступне.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (стаття 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення документи, створені у письмовій або електронній формі, які відповідно до Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, є первинними документами.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктами 2.4, 2.16 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, складених у відповідності до вимог законодавства.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 №554 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві N КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" та запроваджено застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.

Надані позивачем до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт за вересень та жовтень 2010 року (а.с. 11-12) не є належним доказом в підтвердження реальності господарських операцій з придбання у ПП "Фірма "Володар" робіт по улаштуванню залізобетонних промислових підлог, оскільки вони складені не за формою, встановленою наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 №554 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві".

Зі змісту наданих актів здачі-прийняття робіт за вересень та жовтень 2010 року не можливо встановити, який об'єм будівельних робіт виконано, на якому об'єкті будівництва виконувалися дані роботи (місцезнаходження вказаного об'єкту будівництва), які саме матеріали використано при виконанні будівельних робіт, їх кількість, вартість, вартість експлуатації машин, заробітної плати робітників тощо.

Крім того, акти здачі-прийняття робіт за вересень та жовтень 2010 року не містять дати та місця їх складання.

Щодо первинних облікових документів у будівництві №КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", то їх до матеріалів справи позивачем взагалі надано не було. Не надано також і рахунків-фактур, на які мають посилання платіжні доручення щодо перерахування коштів на користь ПП "Фірма "Володар".

Як вже зазначено вище, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) /підпункт 7.4.5 пункту 7.4 Закону №168/97-ВР/.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 (чинного на момент видачі податкових накладних від 24.09.2010 та від 13.10.2010) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як вбачається з наданих позивачем до матеріалів справи копій податкових накладних від 24.09.2010 №240909 та від 13.10.2010 №131001 (а.с. 17-18), вони містять лише підпис особи без зазначення її прізвища, з якого не можливо ідентифікувати особу, яка склала вказані податкові накладні.

Отже, наведені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

В ході розгляду справи судом з'ясовувалось питання наявності у ПАТ "Полтавський ДБК" з основним видом діяльності - "будівництво житлових і нежитлових будівель" виробничої необхідності та економічної доцільності укладення договорів на виконання будівельних робіт з ПП "Фірма "Володар".

Представником позивача надано пояснення, відповідно до яких 14.09.2010 між ЗАТ "Спецбуд" та ЗАТ "Полтавський ДБК" укладено договір №10 на виконання будівельних робіт по влаштуванню чистих бетонних підлог з бетону марки М300 на об'єкті: "Неопалювальний склад будівельних матеріалів" в м. Полтава по вул. Островського, 2. При цьому, в 2010 році ЗАТ "Полтавський ДБК" займався будівництвом двох багатоповерхових житлових будинків, в зв'язку з чим у позивача не вистачало робочої сили для виконання умов договору №10 від 14.09.2010, укладеному із ЗАТ "Спецбуд". З метою прискорення темпів виконання умов договору №10 від 14.09.2010 прийнято рішення про залучення підрядної організації - ПП "Фірма "Володар".

Водночас, доказів на підтвердження неможливості ПАТ "Полтавський ДБК" у встановлені договором №10 від 14.09.2010 строки виконати визначений об'єм будівельних робіт на користь ЗАТ "Спецбуд" у зв'язку з будівництвом багатоповерхових житлових будинків представником позивача до суду не надано.

Крім того, суд зауважує, що зі змісту наданих позивачем актів здачі-прийняття робіт слідує, що роботи по улаштуванню залізобетонних підлог на користь ПАТ "Полтавський ДБК" підрядником ПП "Фірма "Володар" виконано у вересні та жовтні 2010 року, тоді як між позивачем та ЗАТ "Спецбуд", у свою чергу, аналогічні будівельні роботи приймалися лише у вересні 2010 року.

При цьому, слід відмітити, що на відміну від актів здачі-прийняття робіт за вересень та жовтень 2010 року, складених у довільній формі та підписаних між позивачем та ПП "Фірма "Володар", акт приймання виконаних підрядних робіт, що складений між ПАТ "Полтавський ДБК" та ЗАТ "Спецбуд" у вересні 2010 року, оформлено у відповідності до положень наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 №554 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві".

Вказані обставини суд трактує на користь податкового органу та вважає долучені позивачем до матеріалів справи первинні документи юридично дефектними, які не підтверджують реальність виконання ПП "Фірма "Володар" на користь ПАТ "Полтавський ДБК" будівельних робіт по улаштуванню залізобетонних промислових підлог.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на пункти 3.3 договорів на виконання будівельних робіт від 10.09.2010 та від 11.10.2010, відповідно до яких підрядник, зокрема, зобов'язується розпочати виконання будівельних робіт по влаштуванню чистих бетонних підлог після оплати за матеріали замовником. Однак, в ході розгляду справи представник ПАТ "Полтавський ДБК" вказав на виконання будівельних робіт ПП "Фірма "Володар" із використанням будівельних матеріалів позивача, які в свою чергу були оплачені ЗАТ "Спецбуд".

Судом встановлено, що додаткові угоди до договорів від 10.09.2010 та від 11.10.2010 про зміну їх умов між позивачем та ПП "Фірма "Володар" не укладались. Вказані обставини представник позивача пояснив лише відхиленням від умов договорів на виконання будівельних робіт.

Таким чином, наведені обставини дають суду підстави для висновку, що позивачем в ході судового розгляду справи не доведена реальність виконання ПП "Фірма "Володар" у вересні та жовтні 2010 року на його користь будівельних робіт по улаштуванню залізобетонних промислових підлог. А відтак, суд приходить до висновку про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ у загальному розмірі 10093,72 грн, в тому числі у вересні 2010 року в сумі 5833,33 та у жовтні 2010 року в сумі 4260,39 грн.

Окрім викладеного, при прийнятті рішення у даній справі судом враховано обставини, встановлені ДПІ у м.Полтаві в ході проведення перевірки щодо відсутності ПП "Фірма "Володар" за юридичною адресою, а також щодо відсутності у даного підприємства основних фондів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення спірних господарських операцій. Крім того, перевіркою встановлено, що згідно пояснень директора, бухгалтера та засновника в одній особі - ОСОБА_5, у серпні-вересні 2010 року вона погодилася на прохання знайомого ОСОБА_6 виїхати у м. Київ, де взяла участь у реєстрації ПП "Фірма "Володар" без мети займатися фінансово-господарською діяльністю. У м. Києві ОСОБА_5. підписала статутні документи, проте ніякого майна та грошових коштів до статутного фонду ПП "Фірма "Володар" не вносила. В подальшому, ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства ОСОБА_5. не мала та будь-яких документів від імені ПП "Фірма "Володар" не складала, не підписувала та на вищезгадані дії від свого імені нікого не уповноважувала.

Як слідує зі змісту акту перевірки №4272/22-528/01270581 від 29.11.2012, проти посадових осіб ПП "Фірма "Володар" порушено кримінальну справу від 10.01.2012 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Таким чином, суд вважає безпідставними посилання позивача на наявність у нього податкових накладних як на доказ правомірності формування податкового кредиту, оскільки за приписами підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР наявність податкової накладної є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Суд вважає, що сама по собі наявність у позивача наданих суду первинних бухгалтерських документів не підтверджує фактичне виконання на його користь будівельних робіт ПП "Фірма "Володар" та їх використання у своїй господарській діяльності, а тому це свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення ПАТ "Полтавський ДБК" податкового кредиту та заниження податку на додану вартість за вересень 2010 року в розмірі 5833,33 грн та за жовтень 2010 року в розмірі 4260,39 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд вважає, що на підставі вказаної норми відповідачем правомірно застосовано до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням штрафні (фінансові) санкції в сумі 2523,25 грн (25% суми визначеного податкового зобов'язання).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 14.01.2013 №0000052310 прийнято ДПІ у м. Полтаві на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. А відтак позовні вимоги ПАТ "Полтавський ДБК" про визнання його нечинним задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Полтавський домобудівельний комбінат" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 25 лютого 2013 року.

Суддя О.В. Гіглава