Рішення № 29545245, 12.02.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" лютого 2013 р. Справа № 3/156-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунальне господарство-1», м. Узин Білоцерківського району

про стягнення 421 666,21 грн.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі позивач) заявлено позов до Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунальне господарство-1», (надалі відповідач) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 421 666,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання щодо здійснення оплати за поставлений позивачем природний газ за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-998 ТЕ-17 від 14.10.2010 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.12.2012 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 22.01.2013 р.

22.01.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого КП «Виробниче управління житлово-комунальне господарство-1» вимоги позивача щодо основного боргу визнає у повному обсязі, а щодо вимог по пені, 3 % річних та інфляційних втрат просить відмовити.

У судовому засіданні від 22.01.2013 р. оголошено перерву до 12.02.2013 р., про що представниками сторін підписано відповідне повідомлення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд

встановив:

14 жовтня 2010 року між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник, позивач у справі) та Комунальним підприємством «Виробниче управління житлово-комунальне господарство-1» (покупець, відповідач у справі) було укладено договір №06/10-998ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти (далі договір), відповідно до якого постачальник зобов’язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору (п. п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, постачальник передає покупцю в період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р. газ в обсязі до 770,0 тис. куб. м.

Ціна за 1000 куб. м. газу становить 1091,00 грн., крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 1309,20 грн. Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 1 008 084,00 грн., у тому числі ПДВ – 168014,00 грн. (п.п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що останній набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п??ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав , визначених пунктом 3 частини другої Закону України «Про здійснення державних закупівель») з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з початку опалювального періоду і діє в частині поставки газу по 31.12.2010 р., а в частині розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

Зазначений договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

На виконання умов зазначеного договору позивачем була проведена поставка газу відповідачеві, що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від: 31.10.2010 р. на суму 187 214,29 грн., від 30.11.2010 р. на суму 224 815,82 грн. та 31.12.2010 р. на суму 519 969,72 грн. – загалом на суму 931 999,83 грн. (копії актів у матеріалах справи).

Таким чином, відповідно до умов договору (п. 4.1), КП «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» повинно було остаточно розрахуватись за фактично отриманий газ на підставі актів приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Проте, як зазначає позивач, КП «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» здійснило лише часткову оплату, за поставлений газ в розмірі 591 710,19 грн. Отже, за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 340 289,64 грн.

22.01.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого КП «Виробниче управління житлово-комунальне господарство-1» вимоги позивача щодо основного боргу визнає у повному обсязі, а щодо вимог по пені, 3 % річних та інфляційних втрат просить відмовити.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання КП «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» своїх зобов’язань щодо сплати заборгованості за договором № 06/10-998 ТЕ-17 від 14.10.2010 р. у сумі 340 289,64 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини першої ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами частини другої статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Належних доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

У зв’язку з цим суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 340 289,64 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 25 531,93 грн. пені, 24 332,97 грн. три відсотки річних та 31 511,67 грн. – інфляційних втрат.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 7.3.1. договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до частини шостої ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Зробивши розрахунок пені, за період з 20.06.2012 р. по 20.12.2012 р., включно (вказаний у розрахунку позивача), суд встановив, що відповідний розрахунок, виконано позивачем арифметично вірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату заборгованості суд задовольняє повністю, а саме у розмірі 25531,93 грн.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 3% річних, за період з 21.02.2011 р. по 16.08.2012 р. (вказаний у розрахунку позивача), суд встановив, що сума відповідного розрахунку суду більша результату позивача, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних за несвоєчасну сплату заборгованості суд задовольняє повністю, а саме у розмірі 24 332,97 грн.

Відповідно до роз’яснень, наданих Вищим господарським судом України у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

З розрахунку відповідача вбачається, що останнім не враховано індекси інфляції за травень – грудень 2012 року, оскільки індекс інфляції за місяці у вказаний період становить менше одиниці, що суперечить вимогам ст. 625 ЦК України, де вказано, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватись за весь час прострочення.

Зробивши розрахунок інфляційних втрат, врахувавши зазначені вище роз’яснення Вищого господарського суду України, за період з 21.12.2010 р. по 20.12.2012 р., суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за несвоєчасну сплату заборгованості суд задовольняє частково, а саме у розмірі 28 449,06 грн.

До заперечень відповідача вказаних у відзиві на позовну заяву щодо відсутності вини останнього у несплаті заборгованості, а підставою для відповідальності за порушення зобов’язання є наявність вини, суд ставиться критично, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 340 289,64 грн. основного боргу, 28 449,06 грн. інфляційних втрат, 24 332,97 грн. 3% річних та 25 531,93 грн. пені, загалом 418 603,60 грн.

Судові витрати, відповідно до частини п’ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунальне господарство-1» (09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Узин, вул.. Леніна, 20, код ЄДРПО України 35088890) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПО України 31301827) – 340 289 (триста сорок тися двісті вісімдесят дев?ять гривень) 64 коп. основного боргу, 28 449 (двадцять вісім тисяч чотириста сорок дев?ять гривень) 06 коп. інфляційних втрат, 24 332 (двадцять чотири тисячі триста тридцять дві гривні) 97 коп. 3% річних та 25 531 (двадцять п?ять тисяч п?ятсот тридцять одна гривня) 93 коп. пені та 8 372 (вісім тисяч триста сімдесят дві гривні) 07 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.02.2013 р.

Суддя А.В. Лопатін