Рішення № 29544594, 21.02.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/27848/2012

Провадження №2/761/163/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

21 лютого 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва

В складі головуючого судді Волокітіної Н.Б.

При секретарі Рогатюк І.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Договору про використання торгової марки від 07.09.2007 року, як такий, що порушує публічний порядок, мотивуючи тим, що вони з відповідачем є співвласниками Свідоцтва України на знаки для товарів і послуг № 77182 від 25.05.2007 року на знак «АКВАЛІФТ» та Свідоцтва України на знаки для товарів і послуг № 81663 від 27.08.2007 року на знак «AQUALIFT». 20.11.2007 року він як довіритель уклав з ТОВ «Національний центр медичних технологій», як повіреним, Договір-доручення, за яким доручив повіреному вчиняти дії від імені довірителя пов'язані з виробництвом та розповсюдженням медичних препаратів з використанням знаків для товарів «АКВАЛІФТ» та «AQUALIFT».

Солом'янським районним судом м. Києва була розглянута цивільна справа за позовом ТОВ «Національний центр медичних технологій» до Державної служби інтелектуальної власності та ОСОБА_2 про дострокове припинення вищевказаних Свідоцтв. Рішенням суду від 10.04.2012 року позовні вимоги були задоволені.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05.07.2012 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10.04.2012 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову було відмовлено. Однією з підстав для скасування рішення суду був наданий відповідачем ОСОБА_2 Договір між співавторами про використання торгової марки, нібито укладений між ним та ОСОБА_2 07.09.2007 року.

Оскільки він вказаний договір не укладав, підпис зроблений біля його прізвища, виконаний не ним, а тому позивач просить визнати його недійсним, як такий, що порушує публічний порядок.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, а також зазначив, що, оскільки у позивача відсутній оригінал спірного договору, тому він не буде заявляти клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, зокрема через оголошення в газеті «Хрещатик» № 7 (4214) від 22.01.2013 року, а тому суд вважає за можливе розглядати справу без його участі, ухваливши за згодою представника позивача, відповідно до ст.ст. 224-226 ЦПК України, заочне рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Перевіряючи обставини справи, судом було встановлено, що сторони є співвласниками Свідоцтва України на знаки для товарів і послуг № 77182 від 25.05.2007 року на знак «АКВАЛІФТ» та Свідоцтва України на знаки для товарів і послуг № 81663 від 27.08.2007 року на знак «AQUALIFT».

Під час розгляду в Апеляційному суді м. Києва апеляційної скарги на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10.04.2012 року по справі за позовом ТОВ «Національний центр медичних технологій» до Державної служби інтелектуальної власності та ОСОБА_2 про дострокове припинення вищевказаних Свідоцтв, ОСОБА_2 надав суду апеляційної інстанції, що стало згодом підставою для скасування рішення першої інстанції, Договір між співавторами про використання торгової марки, нібито укладений 07.09.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.15).

Позивач вважає, що даний договір він не укладав та не підписував, а тому він повинен бути визнаний недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч. 3 ст. 203 цього Кодексу волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивач у відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України не надав жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме, що підпис, поставлений в спірному договорі йому не належить.

Доводи представника позивача, що основним доказом не укладання позивачем Договору від 07.09.2007 року це пояснення позивача, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Основним доказом щодо належності чи неналежності підпису на правочині є висновок судово-почеркознавчої експертизи.

Частиною 2 ст. 58 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Відповідно до чинного процесуального законодавства висновок експерта є доказом у цивільній справі.

Основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописних тексту, цифрових записів і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі не ідентифікаційні завдання (встановлення факту виконання рукопису в незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, з наслідуванням (імітацією) почерку іншої особи).

Таким чином, підставою для призначення судової експертизи, зокрема судово-почеркознавчої експертизи, є необхідність з'ясування обставин, які потребують спеціальних знань, тобто тих, які виходять за межі знань осіб, які беруть участь у справі, та судді, який розглядає справу.

Обов'язок із доказування покладено на осіб, яким надано право захисту прав, свобод та інтересів сторін (ст.ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто процесуальними нормами встановлено право на участь у доказуванні, так і обов'язок їх доказування.

В порядку ч. 4 ст. 10 ЦПК України позивач не скористався правом та можливістю наданою судом щодо призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи для встановлення належності чи неналежності позивачу підпису на договорі.

З огляду на викладене, виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судом, суд знаходить, що позов є безпідставним та таким, що ґрунтується на припущеннях, а тому в задоволенні позовних вимог відмовляє в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 212, 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили на загальних підставах, визначених ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя