Рішення № 29544178, 06.02.2013, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

06.02.2013

Справа № 2-3223/11

2/335/77/2013 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Воробйова А.В., при секретарі Черніковій Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення порядку користування житловими приміщеннями квартири, вселення у квартиру, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою, зустрічним позовом ОСОБА_3, третя особи ОСОБА_2, відділ по Орджонікідзевському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору недійсним, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення порядку користування житловими приміщеннями квартири, вселення у квартиру, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою.

ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічної позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору недійсним (а.с. 23).

Ухвалою суду від 23.04.2012 року зустрічну позовну заяву обєднано в одне провадження з первісним позовом.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказує наступне.

На підставі договору дарування частки квартири від 05.08.2011 року, зареєстрованого в реєстрі за №3150, йому на праві власності належить 1/2 частка квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві власності належить по 1/4 частці зазначеної квартири.

Згідно даних технічного паспорта, квартира має загальну площу 68,84 кв.м., складається з 3-х кімнат житловою площею 45,8 кв.м., у тому числі перша кімната 17,4 кв.м., друга кімната 17,5 кв.м., третя кімната 10,9 кв.м., кухні площею 9,5 кв.м., вбиральні площею 1,0 кв.м., ванної кімнати площею 2,1 кв.м., коридору площею 8,9 кв.м.. Квартира обладнана двома балконами, у тому числі перший площею 0,768 кв.м., другій 0,768 кв.м..

З 09.08.2011 року він неодноразово приходив до квартири з метою вселення та досягнення згоди з співвласниками ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з приводу користування житловими приміщеннями квартири. Але відповідачі перешкоджають йому у вільному доступі до квартири, а саме: перебуваючи у квартирі закривають вхідні двері на додатковий пристрій засув, що не дає можливості після відкриття замків ключами, зайти у квартиру. На його вимоги відкрити двері для вільного доступу у квартиру, домовитися і дійти згоди про порядок володіння та користування квартирою, відповідачі категорично відмовляються. У звязку з незаконними діями співвласників квартири, з метою захисту свої прав, він був змушений неодноразово звертатися до Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області для прийняття працівниками міліції заходів до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 щодо усунення перешкод у здійснення ним права користування квартирою.

На підставі викладеного, у відповідності до вимог ст.ст.150, 155 ЖК України, ст.ст.16,317,319,321,356,358,391 ЦК України, позивач просить:

- встановити порядок користування житловими приміщеннями квартири АДРЕСА_2, відповідно до часток спільної часткової власності, виділивши йому у постійне користування ізольовану кімнату житловою площею 17,4 кв.м. з прилеглим до неї балконом площею 0,768 кв.м. і частину неізольованої кімнати житловою площею 5,5 кв.м.;

- відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виділити у користування ізольовану кімнату житловою площею 10,9 кв.м. і частину неізольованої кімнати площею 12,0 кв.м. з прилеглим до неї балконом площею 0,768 кв.м.;

- інші не жилі приміщення кухню площею 9,5 кв.м., вбиральню площею 1,0 кв.м., ванну кімнату площею 2,1 кв., коридор площею 8,9 кв.м., залишити у загальному користуванні;

- вселити його у квартиру АДРЕСА_3;

- зобовязати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у користування квартирою №257 будинку №14 по вул. Дунайській у м. Запоріжжі;

- стягнути з відповідачів судові витрати: судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 37 грн., витрати на правову допомогу 1500 грн..

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 вказує наступне.

В квартирі АДРЕСА_3 мешкала родина в складі ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та її неповнолітня донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Всі члени сімї зареєстровані у вказаній квартирі. Шлюб Між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було розірвано і сімя розпалась.

У вересні 2011 року до його помешкання прийшов незнайомий чоловік та почав вимагати ввійти в квартиру. В доступі в квартиру було відмовлено, так як не надано жодного правовстановлюючого документу.

Він ніяким чином не порушував цивільні права ОСОБА_1, а навпаки вважає, що останній своїми діями відповідачі порушили його цивільні права та інтереси.

Ознайомившись з договором частки квартири, укладеного 05.08.2011 року між ОСОБА_8 (до укладення шлюбу ОСОБА_3) М.К. та ОСОБА_1, вважає, що договір зачіпає його права та інтереси і є недійсним в звязку з наступним.

На його адресу надійшов лист від ОСОБА_4 про намір продати свою частку за 159 000 грн.. Він відмовився від придбання її частку в звязку з браком коштів. В договорі дарування частка квартири оцінена в розмірі 37 000 грн.. Крім того, подарована частка квартири не виділена в натурі та договором не встановлено порядок користування цією квартирою. Відповідач ОСОБА_1 вселяючись в житлове приміщення без визначення його частки в натурі тим самим порушить права інших співвласників.

В звязку з викладеним договір дарування у відповідності до ч.1 ст.235 ЦК України є удаваним, тобто вчинений лише для виду і здійснений з маскуванням іншої юридичної дія, іншої мети на увазі якої мали відповідачі, а саме договір купівлі-продажу.

Також, про розпорядження своєю часткою, а саме її дарування, співвласник ОСОБА_4 (ОСОБА_7К.) не повідомила інших співвласників, що є порушенням ч.1 ст.358 ЦК України.

Також в договорі дарування зазначається, що право власності у обдарованого виникає з моменту прийняття в дар зазначеної частки квартири, в той час як відповідно до ч.2 ст.363 ЦК України частка у праві спільній частковій власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить до набувача відповідно до ст.334 ЦК України. Відповідно до ч.2 ст.363 і ч.4 ст.334 ЦК України право власності на частку виникає не з моменту прийняття в дар, а з моменту державної реєстрації договору. Це істотна умова договору, яка суперечить закону. Якщо вимогам закону суперечать істотні умови право чину, то він повинен бути визнаний судом недійсним у цілому.

Крім того, відповідачка ОСОБА_4 відчужуючи частку помешкання порушила вимоги ст.17 „Про охорону дитинства батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобовязуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

На підставі викладеного, у відповідності до вимог ст.ст.203, 215, 235,334,358,363 ЦК України, ст.17,18 Закону України „Про охорону дитинства, ОСОБА_3 просить: визнати недійсним договір від 05.08.2011 року дарування частки квартири посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу за реєстровим №3150; зобовязати відповідача ОСОБА_1 повернути технічний паспорт та свідоцтво на право власності на квартиру та ключі від квартири; судові витрати покласти на відповідачів.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом - ОСОБА_1, позов підтримав, наполягаючи на підставах та обставинах викладених у позовній заяві. Просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_9 та відповідач ОСОБА_3, позов не визнали. Вважать позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними і такими, що не підлягають задоволенню. Просять в задоволенні позову відмовити.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3, позов підтримав, наполягаючи на підставах та обставинах викладених у позовній заяві. Просить позовні вимоги задовольнити.

Представник третьої особи за зустрічним позовом ОСОБА_2 ОСОБА_9, зустрічний позов підтримав і просить його задовольнити.

Представник третьої особи відділу по Орджонікідзевському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради ОСОБА_10, в судовому засіданні пояснив, що вивченням матеріалів справи встановлено, що не момент укладення спірного договору дарування, неповнолітні особи у квартирі зареєстровані не були, тому зазначений договір не порушує прав неповнолітньої дитини.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зустрічний позов не визнали. Вважають позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними і такими, що не підлягають задоволенню. Просять в задоволенні позову відмовити. Письмові заперечення залучені до матеріалів справи (а.с.34).

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не зявилася. Суду надала заяву, у якій вказує, що заперечує проти позову ОСОБА_3 та просить розглянути справу за її відсутності (а.с.63).

Третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, в судове засідання не зявився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

У відповідності до ст.169 ЦК України. суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача та третьої особи.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляду справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру №583 від 03.07.1994 року виданого ОП „Запоріжбуд, в цілому квартира №257 розташована у м. Запоріжжі по вул. Дунайській,14 належить на праві власності ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_3 в рівних долях, їх право власності на 1/4 частки квартири за кожним зареєстровано в ОП „ЗМБТІ 08.07.1994 року (а.с. 92).

05.05.2010 року між ОСОБА_5 (дарувальник) та ОСОБА_4 (обдарована) укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрованого в реєстрі за №957 (а.с.93).

Відповідно до п.1.1 вказаного Договору дарування, дарувальник передає безоплатно у власність обдарованій 1/4 частину квартири №257, яка знаходиться за адресою м. Запоріжжя вул. Дунайська,14, а обдарована приймає в дар вказаний дарунок. Право власності на ОСОБА_4 на 1/4 частину квартири зареєстровано в ОП „ЗМБТІ, що підтверджується витягом з реєстру про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №26171986 від 20.05.2010 року (а.с.94).

Згідно з витягу з реєстру про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №30571360 від 11.07.2011 року, право власності на квартиру АДРЕСА_4, зареєстровано: за ОСОБА_4 - 1/4 частка та 1/4 частка (всього 1/2 частка); ОСОБА_2 1/4 частка; ОСОБА_3 1/4 частка.

05.08.2011 року між ОСОБА_4 (вона ж до укладення шлюбу ОСОБА_3) М.К. (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдаровуваний) укладено договір дарування частки квартири, посвідчений призваним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №3150 (а.с.91).

Відповідно до п.1 вказаного Договору дарування частки квартири, дарувальник безоплатно передає у власність, а обдарований приймає у власність 1/2 частку квартири №257, що знаходиться у будинку №14 по вул. Дунайська в м. Запоріжжя. Право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку квартири зареєстровано в ОП „ЗМБТІ, що підтверджується витягом з реєстру про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №30902803 від 09.08.2011 року (а.с.8).

Згідно ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ст.317 ч.1 ЦК України, власнику належать права володіння, користування та розпоряджання свої майном.

Статтею 321 ч.1 ЦК України закріплено непорушність права власності в тому, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.391 ч.1 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перешкоджають ОСОБА_1 у здійснення ним права користування своєю часткою квартири, що підтверджується постановами Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України про відмову в порушення кримінальної справи за заявами ОСОБА_1 (а.с.14, 15). Цю обставину фактично визнав в судовому засідання і відповідач ОСОБА_3

В звязку з викладеним ОСОБА_1 необхідно вселити у спірну квартиру та зобовязати відповідачів не чинити позивачу перешкод у користуванні квартирою.

Згідно ст.358 ч.3 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.95 із змінами „Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності, „квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійним виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Як вбачається з технічного паспорту складеного 06.07.2011 року ОП „ЗМБТІ, квартира АДРЕСА_5 складається з трьох кімнат житловою площею 45,8 кв.м. у тому числі перша кімната 17,4 кв.м., друга кімната 17,5 кв.м., третя кімната 10,9 кв.м., кухні площею 9,5 кв.м., вбиральні площею 1,0 кв.м., ванної кімнати площею 2,1 кв.м., коридору площею 8,9 кв.м.. Квартира обладнана двома балконами, у тому числі перший площею 0,768 кв.м., другій 0,768 кв.м..

Оскільки ОСОБА_1 належить 1/2 частка спірної квартири, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить по 1/4 частці квартирі, суд вважає можливим встановити наступний порядок користування квартирою: виділити ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_3 у користування ізольовану кімнату житловою площею 17,4 кв.м. з прилеглим до неї балконом площею 0,768 кв.м. і частину неізольованої кімнати житловою площею 5,5 кв.м.; виділити ОСОБА_2, ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_3 у користування ізольовану кімнату житловою площею 10,9 кв.м. і частину неізольованої кімнати житловою площею 12,0 кв.м. з прилеглим до неї балконом площею 0,768 кв. м.; нежилі приміщення квартири АДРЕСА_3: кухню площею 9,5 кв.м., вбиральню площею 1,0 кв.м., ванну кімнату площею 2.1 кв.м., коридор площею 8,9 кв.м. залишити у загальному користуванні співвласників квартири.

Крім того, у відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідачів у солідарному порядку необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати: судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 37 грн..

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.10 ч.2 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Статтею 11 ч.1 ЦПК України, встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших особі, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.60 ч.ч.1, 3, 4 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставина, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Виходячи з положень ст. 215 ЦК України та згідно з розясненнями Пленуму Верховного Суду України в п. 7 постанови № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Отже, підставою недійсності правочину за ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є суперечність саме змісту правочину нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства з огляду на те, що змістом правочину є відповідні його виду умови.

Договір дарування вчинений у письмовій формі, нотаріально посвідчений та зареєстрований у ОП „ЗМБТІ.

На час укладенні договору дарування, неповнолітні особи у квартирі не зареєстровані (а.с.96).

Доказів того, що оспорюваний договір дарування є удаваним правочином, ОСОБА_3 не надано.

В звязку зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 317, 321, 391, 358 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 62, 84, 88, 209, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити порядок користування житловими приміщеннями квартири АДРЕСА_3, відповідно до часток спільної часткової власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Виділити ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_3 у користування ізольовану кімнату житловою площею 17,4 кв.м. з прилеглим до неї балконом площею 0,768 кв.м. і частину неізольованої кімнати житловою площею 5,5 кв.м..

Виділити ОСОБА_2, ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_3 у користування ізольовану кімнату житловою площею 10,9 кв.м. і частину неізольованої кімнати житловою площею 12,0 кв.м. з прилеглим до неї балконом площею 0,768 кв. м..

Нежилі приміщення квартири АДРЕСА_3: кухню площею 9,5 кв.м., вбиральню площею 1,0 кв.м., ванну кімнату площею 2.1 кв.м., коридор площею 8,9 кв.м. залишити у загальному користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_3.

Зобовязати ОСОБА_2, ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні квартирою №257 будинку №14 по вул. Дунайській у м. Запоріжжі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8 гривень 50 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 37 грн..

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А.В. Воробйов