Ухвала суду № 29544131, 06.02.2013, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

06.02.2013

Справа № 335/621/13- ц

4-с/335/15/2013 УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Воробйова А.В., при секретарі Черніковій Ю.Д., розглянувши цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця в Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, -

ВСТАНОВИВ:

Скаржник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, вказавши наступне.

08.01.2013 року ним було отримано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа), винесену головним державним виконавцем Орджонікідзевскього ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_2 14.12.2012 року.

підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження було невідповідність виконавчого документу вимогам ст.18 Закону України „Про виконавче провадження, а саме: у виконавчому листі відсутній ідентифікаційний номер стягувача та боржника або номер і серії паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб громадян України, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, які ідентифікують стягуюча, зокрема, дата народження.

З прийнятим рішення він не згоден, вважає дії державного виконавця такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують його права.

Заявник просить скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ві 14.12.2012 року та зобовязати Орджонікідзевський ВДВС ЗМУЮ відкрити виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя 17.10.2012 року.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_3, скаргу підтримала, наполягаючи на обставинах та підставах викладених у скарзі. Просить скаргу задовольнити.

Представник Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_2, проти скарги заперечує. Вважає що її дії відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».Скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляду скарги, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд, дослідивши матеріали справи, зясувавши обставини справи, вважає, що скарга підлягає задоволенню у звязку з наступним.

Згідно до ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження 17.10.2012 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист № 2-2636/2011 на підставі рішення цього ж суду від 01.03.2012 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суми боргу за договором позики в розмірі 5200 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 100 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення рогляду цивільної справи в суді в розмірі 120 грн., а всього 5 472 грн..

Постановою головного державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_2 серії ВП №35631473 від 14.12.2012 року відмовлено в прийнятті до виконавчого провадження вищезазначеного виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання.

Як зазначено у ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу", державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, в тому числі на підставі рішень третейського суду є виконавчими документами, які підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження", та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Приймаючи постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець зазначив, що "виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження. Відсутній індивідуальний ідентифікаційний номер боржника, або номер і серія паспорта…".

Як вбачається з постанови, відмовляючи у відкритті виконавчого провадження державний виконавець керувався п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Дана норма закону передбачає відмову у відкритті провадження у звязку з невідповідністю виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд вважає, що посилання державного виконавця на вищевказану статтю, як на підставу відмови у відкритті виконавчого провадження є беззмістовним та таким, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, а також ст. 1, ч. 3 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закона України «Про виконавче провадження» однією з вимог до виконавчого документа є зазначення в ньому ідентифікаційного коду Боржника та Стягувача, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника, його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника.

Однак, ця норма закону набула чинності лише у серпні 2012 року, а рішення суду прийнято до набуття чинності змін до Закону. Внесення змін до судових рішень, після набуття чинності змін до Закону нічим не передбачено. Однак, всупереч цьому, державні виконавці не приймають цей факт до уваги при винесені Постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження, таким чином порушуючи ч. 5 ст. 124 Конституції України, яка передбачає що судові рішення ухвалюються іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України». Серед основних засад судочинства в Україні, згідно п. 9. ч.3 ст. 129 Конституції України є «обовязковість рішень суду. Отже, у найвищому за юридичною силою законі закріплено конституційний принцип обовязковості рішень суду, за ознакою територіальності на всій території нашої держави. Ст. 14 ЦПК України закріпила «Судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами».

Також, вимоги ст. 3 ст. 18 Закона України «Про виконавче провадження» не можуть бути відомі Позивачу, оскільки підпадають під дію Законів України «Про захист персональних даних» та «Про інформацію». Відповідно Позивач не має можливості отримати такі дані.

Натомість ч. 2 ст. 4 Закона України «По виконавче провадження» надає державному виконавцю під час виконання рішень право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

Відповідно вимогам ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну. Всупереч вказаній нормі, державним виконавцем виконавчий документ направлено стягувачу.

При постановлені рішень та виданні судових наказів, суди керуються саме процесуальним законодавством, а не Законом України «Про виконавче провадження». Відтак, якщо в справі відсутня інформація про ідентифікаційні коди сторін, суд не міг зазначити ці відомості у судовому наказі. ЦПК не передбачає будь-які зміни до судових наказів, тому неможливо на теперішній час привести раніше прийняті судові накази до відповідності ЗУ «Про виконавче провадження».

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у діях державного виконавця вбачаються порушення ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", де зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та Законом України "Про виконавче провадження. Також, державному виконавцеві надано право при здійсненні виконавчого провадження, одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, рівно, як і звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за розясненням рішення, з заявою, про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання рішення.

Таким чином, відсутність даних про ідентифікаційний код може бути усунений в процесі виконавчого провадження і не є перешкодою для відкриття виконавчого провадження.

Виходячи з вищевикладеного, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження, винесена державним виконавцем ВДВС Орджонікідзевського районного управління юстиції з порушенням вимог чинного законодавства, відповідно є такою, що підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 383-387 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції задовольнити.

Скасувати головного державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_2 серії ВП №35631473 від 14.12.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Зобовязати державного виконавця відкрити виконавче провадження за виконавчим листом 2-2636/2011 виданим Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя 17.10.2012 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі у 5-денний строк з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом пяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя: А.В. Воробйов