Рішення № 29542986, 19.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/17677-2012 19.02.13

За позовомКомунального підприємства «Чоколівське» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації До Фізичної особи - підприємця Дорошенко С. А.Простягнення 32168, 30 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивачаНовікова В. В. (діє за дов. б/н від 02.01.2013 року)Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 19.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Чоколівське» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Дорошенко С. А. (далі за текстом - відповідач) з позовною заявою про стягнення 32 168, 30 грн. за договором № 3218 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території від 01.04.2008 року, з яких 12 418, 64 грн. сума основного боргу, 12 634, 71 грн. пені, 2 488, 82 грн. 3 % річних, 4 626, 14 грн. інфляційних витрат, також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.01.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2013 року відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 31.01.2013 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2013 року відповідно до ст.ст. 69, 77 ГПК України продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 19.02.2013 року, в зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, невиконанням вимог ухвали суду, необхідністю витребування нових доказів по справі.

15.02.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про забезпечення позову у справі № 5011-9/17677-2012.

19.02.2013 року в судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Представником позивача в судовому засіданні 19.02.2013 року надано усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заявою про забезпечення позову, яка подана через канцелярію суду 15.02.13року та яка оплачена судових збором, представник позивача просить вжити заходи для забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на нежиле приміщення загальною площею 66, 8 кв.м. за адресою: м. Київ, бул. Чоколівський, 21, яке належить на праві власності Дорошенко С. А., мотивуючи своє прохання не вчиненням відповідачем жодних дій щодо погашення заборгованості в добровільному порядку та інформованістю позивача про намір відповідача продати нежиле приміщення загальною площею 66, 8 кв.м. за адресою: м. Київ, бул. Чоколівський, 21, яке належить йому на праві власності.

Господарський суд розглянувши заяву про забезпечення позову відмовляє в її задоволенні на наступних підставах.

Відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як встановлено пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 року № 16 (із змінами від 16.01.13 року), відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги. Так, у позові про стягнення грошей слід застосовувати накладання арешту на кошти. Арешт на майно треба застосовувати тоді, коли кошти в боржника відсутні, а тому виконання рішення про стягнення коштів неможливо, що повинно підтверджуватися належними засобами доказування у справі (Інформаційний лист ВГСУ від 12.12.2006 р. N 01-8/2776 )

Таким чином, необхідною умовою забезпечення позову є утруднення або неможливість виконання рішення господарського суду у випадку невжиття таких заходів саме щодо заявленого предмету позову.

Не вжиття відповідачем жодних дій щодо погашення заборгованості у добровільному порядку та намір відповідача продати належне йому майно (що не підтверджено належними доказами) не є обставинами, які утруднять або зроблять неможливим виконання рішення суду по даній справі щодо стягнення грошових коштів, оскільки обраний позивачем спосіб забезпеченян позову у вигляді накладення арешту на майно не є адекватним заявленим вимогам про стягнення грошових коштів. Отже, у суду не має підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, і відповідно суд відмовляє позивачу в задоволенні заяви.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2008 року між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як орендарем (власником) був укладений договір № 3218 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та при будинкової території (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого предметом договору є надання виконавцем за плату орендарю (власнику) комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення, будівлю, далі приміщення (будівля), загальною площею 66, 8 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Чоколівський, 21 і участь орендаря (власника), в витратах по утриманню будинку і прибудинкової території.

Орендар (власник) щомісячно сплачує виконавцю вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальниками табуляграм (п. 2.1. договору). Орендар (власник) повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору за несвоєчасну оплату платежів, які передбачені цим договором, нараховується пеня в розмірі 1 % від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100% від суми боргу.

Строк дії договору встановлено з 01.04.2008 року до 01.04.2009 року, дія договору продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить інші сторони про припинення договору (п. 5.1, 5.2. договору).

За щомісячні періоди надання послуг з 01.04.2008 року по 30.11.2012 року позивачем щомісячно нараховувались та виставлялись відповідачу рахунки на сплату за договором. Виставлені позивачем рахунки за щомісячні періоди з 01.04.2008 року по 30.11.2012 року оплачувались відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі. За твердженням позивача, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за надані комунальні послуги становить 12418, 64 грн. На суму боргу позивачем нараховані 3 % річних в сумі 2488, 82 грн., інфляційні витрати в сумі 4626, 14 грн., пеню в сумі 12634, 71 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, доказів проти існування боргу перед позивачем або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав. Навпаки, в матеріалах справи наявні копії заяв відповідача від 17.07.2012 року та 10.09.2012 року відповідно до яких відповідач визнає борг в розмірі 11 424, 16 грн. за комунальні послуги по договору № 3218 від 01.04.2008 року та зобов'язується погасити його.

Як встановлено судом відповідач вчасно та повністю не розрахувався з позивачем за надані комунальні послуги, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 12 418, 64 грн. основного боргу за комунальні послуги, утримання будинку та прибудинкової території.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість відповідача перед позивачем станом на час розгляду справи складає 12 418, 64 грн. На спростування іншого відповідачем доказів не надано.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 12 418, 64 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 12 418, 64 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 4.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 12418, 64 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у відповідності до п.4.2 договору у розмірі 12634,71 грн. суд дійшов висновку, що зазначені вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за порушення зобов'язань згідно договору сторони сплачують штрафні санкції в розмірі 1% суми боргу за кожний день.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання (дане порушення з боку відповідача встановлено судом), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, і сплата неустойки.

Як встановлено ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до частин 4, 6 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу. При цьому, обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку пені доданого позивачем до позовної заяви позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 12 634, 71 грн. за період з грудня 2011 року по листопад 2012 року, при цьому в межах строку нарахування пені, встановленого ст. 232 ГК України.

Враховуючи, що загальна сума боргу відповідача становить 12 418, 12 грн., позовні вимоги щодо стягнення 12634, 71 грн. підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідно ст.1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" за порушення розрахунків за спожиті комунальні послуги сплачується пеня, яка не може перевищувати 100 % загальної суми боргу. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 12418, 12 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2488, 82 грн. трьох відсотків річних та 4 626, 14 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення за період з 01.04.2008 року по 30.11.2012 року.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця - Дорошенко С. А. (03151, м. Київ, бул. Чоколівський, 19, кв. 137; код ЄДРПОУ 1432203464) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Комунального підприємства «Чоколівське» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, вул. Волинська, 4-А; код ЄДРПОУ 35756971) 12 418 (дванадцять тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 64 коп. основного боргу, 12 418 (дванадцять тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 64 коп. пені, 2 626 (дві тисячі шістсот двадцять шість) грн. 14 коп. інфляційних нарахувань, 2 488 (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 82 коп. 3 % річних, 1 607 (одну тисячу шістсот сім) грн. 01 коп. судового збору.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.02.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко