Постанова № 29539928, 20.02.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/4763/11

категорія 8.2

20 лютого 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

при секретарі - Длугаш О.В.

за участі представників сторін:,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" до Попільнянської міжрайонної Державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000122301 та № 0000112301 від 20.04.2011 р.,-

встановив:

ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" звернулось до суду з позовом до Попільнянської МДПІ про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень. Зокрема позивач зазначив, що підприємство веде бухгалтерський облік, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Податкового кодексу України. Надані під час проведення перевірки первинні документи бухгалтерського обліку, відповідають вимогам чинного законодавства, що свідчить про фактичне здійснення операцій з купівлі - продажу. Висновки податкового органу, щодо завищення розміру валових витрат та порушення при формуванні податкового кредиту, позивач вважає безпідставними, з огляду на те, що вони не відповідають дійсним обставинам та базуються на суб`єктивних твердженнях перевіряючих. Також позивач зазначив про безпідставність та необгрунтованість висновку перевіряючих про нікчемність правочину укладеного з ТОВ «УТК "Аргумент"».

Представник позивача в судовому засіданні, надав суду заяву про уточнення позовних вимог, просив позов задовольнити з врахуванням поданої заяви.

Представники відповідача проти адміністративного позову заперечили з підстав викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази та обставини справи, суд встановив наступне.

На підставі направлень від 09.03.11р. №111 працівниками Ружинського відділення Попільнянської МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

За наслідками проведення перевірки складено акт № 99-2301/32265078 від 06.04.11р.

Перевіркою встановлені порушення:

1. пп. 1.22.2 п.1.22, п 1.25 , ст.1, пп.4.1.1, пп..4.1.2 , пп.4.1.6 п.4.1, ст.4, пп..12.1.2, п. 12.1 ст. 12, п. 5.1 пп.5,2.1. , пп-.5.2.5 , пп.5.2.8 , пп.5.2.10 п.5.2 , пп..5.5.1 п.5.5, ст.5.пп.. 8.3.2 п.8.3, ст.8 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 20482грн. за 2010 рік та завищено за І квартал 2010 року в сумі 100грн., за І квартал 2010 року в сумі 1100грн., за 9 місяців 2010 року в сумі 17150грн.

2. пп.. 7.2.6 п. 7.2., пп.. 7.4.1, пп.. 7.4.4, пп.7.4.5 п:7.4, ст.7 Закону "України від 03.04.97 року № 168/97-ВР«Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями, в результаті занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 31769грн. в т.ч. за вересень 2010 року в сумі 546грн., за листопад 2010 року в сумі 13991грн., за грудень 2010 року в сумі 17232грн.

3. ч, 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні товарів (робіт, послуг). Товар (роботи, послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

4. відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг) у листопаді та грудні 2010 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями). Враховуючи те, що у ТОВ «УТК «Аргумент» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначена угода має ознаки нікчемності.

За наслідками розгляду акту перевірки, Попільнянською МДПІ 20.04. 2011 року прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000122301 та № 0000112301.

Позивач з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд, визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення №0000122301 від 20.04.2011 року, в частині нарахування ТОВ податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 39028 грн., у тому числі за основним платежем 31223 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 7805 грн. та податкове повідомлення - рішення №0000112301 від 20.04.2011 року в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 11161,8 грн., у тому числі за основним платежем 8929,5 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2232,3 грн.

Дослідивши письмові докази та встановивши обставини справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Стосовно податкового повідомлення - рішення № 0000112301 20.04.2011 року про донарахування податку на прибуток, яке позивачем оспорюється в частині завищення валового доходу та валових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталося раніше :

або дати списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за 2010 рік встановлено його завищення всього у сумі 12604 грн.

Дана сума нарахованого валового доходу складається з:

1) до валового доходу від продажу товарів в 1 кварталі 2010 року завищено дохід в сумі 4659 грн. та занижено доходи в сумі 2094 грн. за 1 півріччя 2010 року;

2) підприємством зайво включено суму поверненої поворотної фінансової допомоги від підприємств - платників податку на прибуток ТОВ «Об'єднаний юридичний департамент» в

сумі 67850 грн. та ТОВ «Міжнародні фінансові системи» в сумі 42950 грн;

3) підприємством не включено в декларацію за 2010 рік 240 грн. доходів від здійснення банківських операцій;

4) підприємством не включено суму безнадійної заборгованості за якою минув строк позовної давності в декларації за 2010 в сумі 189716 грн. ( СФГ «Пегас» в сумі 12010 грн. (заборгованість з вересня 2007 року); ВАТ «Йосипівське» в сумі 19750грн. (заборгованість з грудня 2007 року); Торгінфо в сумі 8606 грн. (заборгованість з грудня 2007 року); ТОВ «Дельта Віт» в сумі 114000(заборгованість з вересня 2007 року); Медіа

Продакшн в сумі 35350 грн. (заборгованість з листопада 2007 року);

5) підприємством зайво включено суму поверненої поворотної фінансової допомоги від платника податку на прибуток ТОВ «Об'єднаний юридичний департамент» в червні 2010 року в сумі 60000 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за 2010 рік встановлено їх завищення всього у сумі 41052 грн., а саме:

1) ТОВ «Ружинський комбікормовий завод» за 2010 рік занизило валові витрати на придбання товарів за 2010 рік на 66565 грн. у зв'язку з невірним відображенням у валових

витратах витрат на придбання товарів;

2) Підприємством занижено валові витрати на придбання товарів на 131630 грн. у зв'язку з тим, що було знято з валових витрат на придбання товарів безнадійну заборгованість, за якою минув строк позовної давності в сумі 158096 грн;.

3) Підприємством занижено валові витрати на 1330 за перше півріччя 2010 року в зв'язку з тим, що підприємством не включено нараховані податки за 2 квартал 2010 року;

4) Підприємством завищено валові витрати на поліпшення основних фондів в сумі 28875 грн. за 2010 рік;

5) Підприємством до валових витрат не повністю включено відсотки за користування кредитними коштами в сумі 25970 грн.;

6) Підприємством до інших витрат не включено надану поворотну фінансову допомогу фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 49000 грн.

Перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за 2010 рік встановлено завищення задекларованих показників в сумі 21721 грн. - платником не вірно відображено балансову вартість основних фондів станом на 01.01.2010 року.

З огляду на вищезазначене можна зробити висновок, що донарахування податку на прибуток в сумі 20481 грн. складається не лише, як вказує платник, з віднесення до валових витрат сум безнадійної дебіторської заборгованості та завищення витрат на поліпшення основних фондів, а і з інших сум які віднесені як в валових доходах так в валових витратах та амортизаційних відрахуваннях.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, про неможливість надати первинні документи, що підтверджують здійснення позивачем господарських операцій, на підтвердження формування валових витрат, як того вимагає пп. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому суд дійшов висновку про обгрунтованість податкового повідомлення - рішення № 0000112301 від 20.04.2011 року.

Стосовно прийнятого податкового повідомлення - рішення № 0000122301 від 20.04.11року, яке оспорюється позивачем лише в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану по взаємовідносинах з ТОВ УТК "Аргумент" за основним платежем 31223 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 7805 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ УТК "Аргумент" та ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" 4.10.10 року укладено договір №04/10 на ремонтні роботи покрівлі елеватора, а 4.12.10 року договір № 04/12 на ремонтні роботи приміщення контори та лабораторії.

Фактичне виконання умов договорів сторонами підтверджується локальними кошторисами, підсумковими відомостями ресурсів, актами здачі - приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт.

Оплата за виконані роботи здійснювалась ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" на розрахунковий рахунок ТОВ УТК "Аргумент", що підтверджується банківськими виписками.

ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" до складу податкового кредиту в листопаді та грудні 2010 року включені податкові накладні від ТОВ УТК "Аргумент".

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту по спірним правовідносинам регулювався Законом України "Про податок на додану вартість".

На думку суду, висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.п.7.2.6.,п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7. 4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними враховуючи наступне.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, положення підп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону передбачають, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Вказана норма визначає дату виникнення в платника права на податковий кредит, відповідно закінчення звітного періоду, в якому таке право виникло, не позбавляє і не припиняє в платника цього права.

У ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" при віднесенні сум ПДВ до податкового кредиту за вказані періоди були в наявності усі податкові накладні, які мають всі необхідні реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту в жовтні та грудні 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ УТК "Аргумент".

Суд також не погоджується з висновком відповідача, про те, що лабораторія не рахувалась на балансі основних засобів позивача, оскільки це спростовується наявними в матеріалах справи договору купівлі - продажу, витягу з інвентаризаційної справи, свідоцтвом про атестацію Українського державного центру стандартизації та сертифікації, довідкою Бердичівського міжміського БТІ та довідкою ТОВ "Ружинський комбікормовий завод".

Суд вважає, твердження відповідача, щодо нікчемності угод безпідставним, виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідач, посилаючись на те, що платником не доведено, що роботи фактично виконувались вважає, що договори укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемними.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Угоди, укладені між ТОВ УТК "Аргумент" та ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагент ТОВ УТК "Аргумент" виконав повністю взяті на себе зобов'язання. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат.

Крім того, згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На думку суду, при визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між ТОВ УТК "Аргумент" та ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Усі господарські операції, підтверджені первинними документами ТОВ "Ружинський комбікормовий завод", у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладеного договору є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення про донарахування податку на додану вартість, а тому вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000122301 від 20.04.11року.

Керуючись ст.ст. 86, 158 -163, 186, 254 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Попільнянської міжрайонної Державної податкової інспекції від 20.04.11 року № 0000122301 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 31223грн. та за штрафними санкціями 7805грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 27 лютого 2013 р.