Постанова № 29539602, 20.02.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2013 року Справа № 2а/1270/7703/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лагутіна А.А.;

при секретарі судового засідання: Рязанській Є.О.;

за участю представників сторін:

від позивача: Рибалкіної О.О. (довіреність № 15 від 02.01.2013 року);

від відповідача: Немчілової Л.Ю. (довіреність № 64/0/12-13/10-013 від 02.01.2013 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську адміністративну справу за позовом державного підприємства «Антрацит» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державного підприємства «Антрацит» (далі - Позивач або ДП «Антрацит») до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби (далі - Відповідач або СДПІ ВПП в м. Луганську) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в обґрунтування якого позивач зазначив наступне.

В період з 20.08.2012 року по 27.08.2012 року спеціалістами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Державного підприємства «Антрацит» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період травень 2010 року та з грудня 2010 року по жовтень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено Акт № 84/16-0/32226065 від 27.08.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Державного підприємства «Антрацит» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період травень 2010 року та з грудня 2010 року по жовтень 2011 року» (далі - Акт), за яким виявлено неправомірність віднесення державним підприємством «Антрацит» до складу податкового кредиту сум: у травні 2010 року - 17701,00 грн., грудні 2010 року - 564292,00 грн., січні 2011 року - 302705,00 грн., лютому 2011 року - 533353,00 грн., березні 2011 року - 370132,00 грн., квітні 2011 року - 387164,00 грн., травні 2011 року - 455127,00 грн., липні 2011 року - 1134999,00 грн., серпні 2011 року - 547348,00 грн., вересні 2011 року - 649712,00 грн., тобто занижено податок на додану вартість на загальну суму - 4962533,00 грн., сформованих за рахунок здійснення безтоварних операцій при придбанні товарів, робіт та послуг.

З вказаним Актом державне підприємство «Антрацит» не погодилося і надало свої заперечення щодо нього від 03.09.2012 року. 11.09.2012 року відповідач відповіддю № 9338/10/16-104 визнав заперечення ДП «Антрацит» такими, що суперечать нормам чинного законодавства України та не підлягають задоволенню.

14.09.2012 року СДПІ ВПП у м. Луганську було винесено: податкове повідомлення-рішення № 0001178012, яким на підставі Акту перевірки 84/16-0/32226065 від 27.08.2012 року встановлено порушення п.п.«а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання державному підприємству «Антрацит» з податку на додану вартість, на загальну суму 5579098,50 грн., з яких - 4271995,00 грн. - за основним платежем, 1307103,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0001188012, яким на підставі Акту перевірки 84/16-0/32226065 від 27.08.2012 року встановлено порушення п.п.«а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755, у зв'язку з чим зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі: червень 2011 року - сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 505522,00 грн. та сума штрафу 1,00 грн., всього за червень 2011 року - 505523,00 грн., а також липень 2011 року - сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 1685454,00 грн. та суму штрафу 842727,00 грн., всього за липень 2011 року - 2528181,00 грн.

Представник ДП «Антрацит» вважав, податкові повідомлення-рішення винесені на підставі Акту перевірки 84/16-0/32226065 від 27.08.2012 року протиправними та просив їх скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду аналогічні пояснення викладеним в позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, обґрунтовуючи свої доводи викладеним у запереченнях (том 3 аркуші справи 202-206), просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини у справі та відповідні їм правовідносини, та надавши оцінку доказам, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - державне підприємство «Антрацит» зареєстроване 30.04.2003 року у виконавчому комітеті Антрацитівської міської ради Луганської області, свідоцтво про державну реєстрацію від 30.04.2003 року № 158, орган управління Міністерства вугільної промисловості України (том 1 аркуші справи 73-81).

Позивач-державне підприємство «Антрацит» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 21.05.2003 року за № 03/05-11, станом на 27.08.2012 року перебуває на обліку у відповідача (том 1 аркуш справи 45 зворотній бік).

Так, листом від 19.07.2012 року № 6263/10/16-104 на адресу ДП Антрацит» було надіслано запит щодо надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин із ТОВ «ФК «Стоік» за травень 2010 року та з грудня 2010 року по жовтень 2011 року (том 1 аркуш справи 45 зворотній бік).

Листом від 02.08.2012 року № 02-757 (вх. від 06.08.2012 року) позивач надав документи по взаємовідносинам з ТОВ «ФК «Стоік» за травень 2010 року та з грудня 2010 року по жовтень 2011 року (том 1 аркуш справи 45 зворотній бік).

09.08.2012 року відповідачем був прийнятий наказ № 211 та складено повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства позивача, які 13.08.2012 року були спрямовані на адресу ДП «Антрацит» засобами поштового зв'язку (том 1 аркуш справи 45, том 9 аркуші справи 130-132).

За результати проведення перевірки ДП «Антрацит» був складений акт від 27.08.2012 року № 84/16-0/32226065 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Антрацит» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період травень 2010 року та з грудня 2010 року по жовтень 2011 року (том 1 аркуші справи 45-64).

Відповідно до висновків акту було виявлено неправомірність віднесення державним підприємством «Антрацит» до складу податкового кредиту сум: у травні 2010 року - 17701,00 грн., грудні 2010 року - 564292,00 грн., січні 2011 року - 302705,00 грн., лютому 2011 року - 533353,00 грн., березні 2011 року - 370132,00 грн., квітні 2011 року - 387164,00 грн., травні 2011 року - 455127,00 грн., липні 2011 року - 1134999,00 грн., серпні 2011 року - 547348,00 грн., вересні 2011 року - 649712,00 грн., тобто заниження податку на додану вартість на загальну суму - 4962533,00 грн., сформованих за рахунок здійснення безтоварних операцій при придбанні товарів, робіт та послуг; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 2190976,00 грн., у тому числі по періодам: червень 2011 року - 505522,00 грн., липень 2011 року - 1685454,00 грн. (том 1 аркуші справи 45-64).

Не погодившись із зазначеним актом перевірки позивач надав до відповідача заперечення на нього від 03.09.2012 року № 09/880 (том 1 аркуші справи 65, 66).

Листом від 11.09.2012 року № 9338/10/16-104 відповідач частково задовольнив заперечення до акту в частині: заниження податку на додану вартість на суму 17701,00 грн. у тому числі по періодах травень 2010 року - 17701,00 грн.; занижений податок на додану вартість на суму 672837,00 грн., у тому числі по періодах: січень 2011 року - 302705,00 грн., березень 2011 року - 370132,00 грн. (том 1 аркуші справи 67-69).

На підставі акту перевірки були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 14.09.2012 року № 0001178012, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 4 271 995,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 307 103,50 грн. та від 14.09.2012 року № 0001188012, яким за червень 2011 року сума завищення від'ємного значення, яка була врахована у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, що виник за попередні звітні (податкові) періоди - 505522,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1,00 грн. та за липень 2011 року сума завищення від'ємного значення, яка була врахована у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, що виник за попередні звітні (податкові) періоди - 1 685 454,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 842 727,00 грн. (том 1 аркуші справи 70-72).

Розглядаючи правомірність винесених відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень суд виходить з такого.

Відповідно до п.185.1 ст185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачене, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п.200.3 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст.200 ПК України встановлено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В ході судового засідання було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ «ФК «Стоік», за результатами яких ДП «Антрацит» у період травень та грудень 2010 року до складу податкового кредиту було віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 581993,00 грн. вартості придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «ФК «Стоік».

Номенклатура вартості та кількості придбання товарів (робіт, послуг) позивачем у ТОВ «ФК «Стоік» перелічена в акті перевірки підприємства позивача (том 1 аркуші справи 52, 53).

Крім того, позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ «ФК «Стоік», за результатами яких ДП «Антрацит» у період з січня 2011 року по вересень 2011 року до складу податкового кредиту було віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 6 571 516,00 грн. вартості придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «ФК «Стоік».

Номенклатура вартості та кількості придбання товарів (робіт, послуг) позивачем у ТОВ «ФК «Стоік» перелічена в акті перевірки підприємства позивача (том 1 аркуші справи 56-59).

На підтвердження формування позивачем податкового кредиту у перевіряємий період та правильності визначення від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, яке віднесено у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 2190976,00 грн. у тому числі по періодам: червень 2011 року - 505522,00 грн.; липень 2011 року - 1685454,00 грн., суду були надані належним чином оформлені копії первинних, бухгалтерських документів та копії податкової звітності ДП «Антрацит».

Суд констатує належне декларування позивачем у перевіряємий період показників податкових зобов'язань, податкового кредиту та визначення від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, яке віднесено у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, що підтверджується копіями декларацій ДП «Антрацит» з податку на додану вартість (том 1 аркуші справи 8-43).

Судом з цього приводу встановлено, що позивачем було надано відповідачу при перевірці та суду під час судового розгляду справи належним чином оформлені податкові накладні за перевіряємий період по контрагенту ТОВ «ФК «Стоік» згідно з якими формувався податковий кредит (том 5 аркуші справи 31-39, 52-63, 82-96, 112-125, 140-155, 174-192, 212-253, том 7 аркуші справи 29-43, 74-97, 148-159, 186-201, 234-250, том 9 аркуші справи 1-12, 28-49, 187-200).

Отриманні позивачем від ТОВ «ФК «Стоік» податкові накладні належним чином відображені у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних (том 1 аркуші справи 82-251, том 2 аркуші справи 1-232, том 3 аркуші справи 1-188).

Зазначені господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «ФК «Стоік» здійснювались на підставі належним чином оформлених господарських договорів щодо ремонту обладнання підприємства та поставки товарів (додатків, специфікацій та дефектних актів до них), укладених із ДП «Антрацит» перелік яких міститься в акті перевірки та які були досліджені, як під час проведення перевірки податковим органом, так і під час судового розгляду справи (том 1 аркуш справи 53, том 6 аркуші справи 75-133, том 8 аркуші справи 1-251, том 9 аркуші справи 169-186, 201-228).

Слід зазначити, що ремонт обладнання підприємства позивача ТОВ «ФК «Стоік» проводило за належним чином укладеними договорами.

Передачі обладнання на ремонт передувало складання дефектних актів за участю представника ТОВ «ФК «Стоік». За умовами договорів вивезення ремонтного фонду на ремонт і з ремонту проводилося автотранспортом «Замовника», тобто ДП «Антрацит». Таке транспортування, по - перше, супроводжувалося належним чином оформленими товарно-транспортними накладними (том 6 аркуші справи 134-234, том 10 аркуші справи 41-209). При цьому, суд звертає увагу, що в супереч поясненням представника відповідача в судовому засіданні надані суду товарно-транспортні накладні мають належне посилання на номер подорожнього листа при перевезенні вантажу (том 6 аркуші справи 134-234, том 10 аркуші справи 41-209).

По - друге, з ремонту обладнання видавалося за належно складеними актами виконаних робіт. По-третє, такі події супроводжувалися видатковою накладною (том 5 аркуші справи 40-51, 64-81, 97-111, 126-139, 156-173, 193-211, том 6 аркуші справи 33-74, том 7 аркуші справи 1-28, 44-73, 98-147, 162-185, 202-233, том 9 аркуші справи 50-93, 229-250 та том 10 аркуші справи 1-40).

В - четверте, отримання товару (обладнання з ремонту) проводилося за довіреностями, видання яких зафіксовано у журналі реєстрації виданих довіреностей (том 4 аркуші справи 244-250, том 5 аркуші справи 1-30, том 9 аркуші справи 21-27).

В - п'яте, оприбуткування на складі ВП «АРМЗ» ДП «Антрацит» підтверджується картками складського обліку обладнання та товарів (том 4 аркуші справи 14-235, том 10 аркуші справи 210-250, том 11 аркуші справи 1-122).

Разом з тим, постачання товарів ТОВ «ФК «Стоік» проводилося за укладеними договорами, у тому числі і за результатами конкурсних торгів. Доставка товарів за умовами договорів проводилася транспортом Замовника (умови СРТ - склад Постачальника). Транспортування товару супроводжувалося товарно-транспортними, видатковими накладними та сертифікатами якості (том 6 аркуші справи 235-250, том 9 аркуші справи 135-168). Отримання товару проводилося за довіреностями, видання яких зафіксовано у журналі реєстрації виданих довіреностей. Оприбуткування на складі ВП «УМТЗ» ДП «Антрацит» підтверджується картками складського обліку товарів та показаннями свідка, що підтверджується описаними вище первинними та бухгалтерськими документами.

У момент виконання зобов'язання по договорам контрагентом видавалася податкова накладна, яка відповідно до п.201.10 ст. 201 ПК України є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкових кредиту. За виконані роботи та отриманий товар державним підприємством «Антрацит» проводилася оплата, про що свідчать банківські виписки та платіжні доручення (том 4 аркуші справи 10-13, том 6 аркуші справи 29-32).

Зміни у структурі активів та майнового стану підприємства позивача, пов'язаних із отриманням товару, робіт та оплати за них фіксуються в оборотній відомості за рахунком 631, яка є регістром бухгалтерського обліку, що передбачено нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (том 4 аркуші справи 236-243).

Отримання послуг (товару), розрахунки за товар, рух активів підприємства позивача підтверджується оборотно - слічітельною відомістю руху товарів по складу 1, 3 групи 65, 99 (том 9 аркуші справи 13-19, 94-126).

Крім того, опитаний в судовому засіданні свідок - ОСОБА_4 підтвердила те, що працюючи на підприємстві позивача на посаді завідуючого основним складом приймала на зберігання та оприбутковувала за допомогою карток складського обліку товари та обладнання (після кап. ремонту) від контрагенту ТОВ «ФК «Стоік» у перевіряємий період (том 9 аркуші справи 133, 134, том 11 аркуші справи 130-132).

Всі зазначені первинні та бухгалтерські документи є безпосередніми доказами отримання товарів (послуг) від ТОВ «ФК «Стоік», а отже і підтвердженням реальності господарських операцій, що виникли за укладеними договорами.

Слід враховувати, що ТОВ «ФК «Стоік» на момент вчинення господарської операції із позивачем було зареєстровано у якості юридичної особи та мало свідоцтво платника податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.

Таким чином, у розумінні Закону № 996 та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, перелічені документи, отримані позивачем як підтвердження господарських відносин із ТОВ «ФК «Стоік» є первинними документами, та мають необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачена в ціні наданої ТОВ «ФК «Стоік» послуги (придбаного товару), відповідає вимогам п.198.6 ст.198 ПК України.

Враховуючи викладене, суд вважає, безпідставним виключення зі складу податкового кредиту відповідачем сум ПДВ, сплачених ДП «Антрацит» на адресу ТОВ «ФК «Стоік» за надані послуги із кап.ремонту обладнання та придбаний товар, та як наслідок належне визначення відповідного від'ємного значення, різниці поточного звітного (податкового) періоду, яке віднесено у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 2190976,00 грн. у тому числі по періодам: червень 2011 року - 505522,00 грн.; липень 2011 року - 1685454,00 грн.

Крім того, як вбачається із акту перевірки ТОВ «ФК «Стоік» не здійснювало фактичних поставок товарів (робіт, послуг) на адресу ДП «Антрацит». Взаємовідносини позивача із ТОВ «ФК «Стоік» направлені на навмисне ухилення від оподаткування за рахунок формування податкового кредиту по угодам укладеним без мити реального настання правових наслідків. Неспроможність ТОВ «ФК «Стоік» здійснювати відповідні господарські операції із позивачем була зафіксована у акті Єнаківської ОДПІ Донецької області ДПС від 03.07.2012 року № 1310/22/36887054 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ФК «Стоік» щодо підтвердження відомостей від особи, яка мала правові відносини з платниками податків…..» (том 1 аркуш справи 55 зворотній бік, том 3 аркуші справи 235-250, том 4 аркуші справи 1-9).

Однак, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 року по справі № 2а/0570/9795/2012 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2012 року у справі № 2а/0570/9795/2012 в частині відмови в задоволенні позову щодо зобов'язання Єнакіївської ОДПІ Донецької області ДПС вилучити з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» про результати перевірки ТОВ «ФК «Стоік», оформленої актом перевірки від 03.07.2012 року № 1310/22/36887054, і поновити попередні дані, скасувати і в цій частині, позов задовольнити. Зобов'язати Єнакіївську ОДПІ Донецької області ДПС вилучити з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію про результати перевірки ТОВ «ФК «Стоік», оформленої актом перевірки від 03.07.2012 року № 1310/22/36887054, і поновити в ній дані щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту, які містяться в поданих ТОВ «ФК «Стоік» податкових деклараціях з податку на додану вартість. В іншій частині постанова суду була залишена без змін (том 11 аркуші справи 181-184).

Таким чином, у розумінні ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 року по справі № 2а/0570/9795/2012 є обов'язковими при розгляді цієї справи та не підлягають додатковому доказуванню.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 та ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Взагалі первинні документи тільки фіксують здійснення господарської операції які відбулися та результати яких необхідні відображати в бухгалтерському та податковому обліку. Усі документи оформлені відповідності до вимог законодавства, та відповідно до таких документів на підприємстві здійснюється бухгалтерський та податковий облік.

Перелічені первинні документи, які були надані позивачем як до перевірки так під час розгляду справи відповідають вимогам Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

При цьому слід зазначити, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення, документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг.

Жодна норми Податкового Кодексу України, та порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства не наділяють посадовим осіб державної податкової служби правом робити висновки про відсутність мети використання придбаних товарів (послуг).

Також, у відповідності до п.5.2 Наказу ДПА України від 22.12.2010 року № 984, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 «Про затверджена Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства». У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяці квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірка первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Усі необхідні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій у позивача є в наявності, надано до перевірки і суду, та оформлені у встановленому законом порядку.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчить про те, що при проведенні перевірки податковий орган використовував лише непідтверджену інформацію та припущення. При цьому, не було враховано документи первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Фактично, акт перевірки ґрунтується лише на припущеннях податкового органу щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове значення.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст.228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто, повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи із змісту ч.3 ст.228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судової порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких висновків, е висновки про порушення у сфері| податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття неправомірного податкового повідомлення - рішення.

Податковий орган формуючи такі висновки та приймаючі таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Недоведеність податковим органом порушення платником податку норм податкового законодавства при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень доводить протиправність визначення податкових зобов'язань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій. При формуванні позивачем податкового кредиту, були дотримані передбачені законом підстави.

Крім того, статтею 204 ЦК України передбачена презумпції правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якій його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин, які вчиняючи правочин діють правомірно. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону. Жодних норм Закону, якому суперечить укладені з ТОВ «Сорекс-2006» правочини не існує.

У відповідності до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, оспорювані податкові повідомлення-рішення відповідача, прийняті в супереч вимогам діючого законодавства, не ґрунтуються на первинних документах, та суперечать вимогам Податкового Кодексу України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч.1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим позовні вимоги суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправним, а тому підлягатимуть скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги державного підприємства «Антрацит» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.09.2012 року № 0001178012 та № 0001188012, винесені спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки від 27.08.2012 року № 84/16-0/32226065 у відношенні державного підприємства «Антрацит».

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Антрацит» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову суду складено у повному обсязі 25 лютого 2013 року.

Суддя А.А. Лагутін