Рішення № 29539565, 12.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.02.13 р. Справа № 36/223пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Гриник М.М.

при секретарі судового засідання Новіковій В.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Державна інспекція сільського господарства в Донецькій області.

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до придатного для використання стану

Представники сторін:

Від позивача: Ботман О.О.

Від відповідача: ОСОБА_1

Від третьої особи: ОСОБА_3

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 23.12.2011р. до 10.01.2012р.

Маріупольська міська рада звернулася із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь про зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на якій розміщено котлован, фундамент та будівельні матеріали (фундаментні плити) загальною площею 0,0285га із земель житлової та громадської забудови підпорядкованих Маріупольській міській раді по АДРЕСА_1 та привести її у придатний для використання стан, шляхом демонтажу фундаменту, будівельних матеріалів та засипки ями.

Ухвалою суду від 15.11.2011р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №36/223пн, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт самовільного зайняття та використання відповідачем земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови Маріупольської міської ради, яка розташована по АДРЕСА_1, площею 0,0285 га під розміщення котловану, фундаменту та складання фундаментних плит, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що перевірка була проведена з порушенням вимог чинного законодавства.

До початку розгляду справи по суті у відповідності до ст. 60 ГПК України відповідач -фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до Маріупольської міської ради про спонукання розглянути питання та прийняти рішення.

Відповідач за зустрічним позовом надав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Ухвалою від 29.11.2011р. зустрічна позовна заява прийнята господарським судом до спільного розгляду з первісно поданою позовною заявою.

Ухвалою від 10.01.2012р. провадження по справі було зупинено до розгляду Жовтневим районним судом м. Маріуполя справи №2-а-7716/2011р. за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання протиправними дій, пов'язаних з проведенням перевірки дотримання вимог земельного законодавства, визнання протиправним та скасування припису №110/2011 від 31.10.2011р. по суті.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 13.08.2012р. справа передана на розгляд судді Харакозу К.С. в зв'язку із знаходженням судді Гриник М.М. у відрядженні.

Розпорядженням в.о.голови господарського суду Донецької області від 08.10.2012р. справа передана на розгляд судді Гриник М.М.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 31.10.2012р. справа передана на розгляд судді Сковородіній О.М.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 27.11.2012р.справа передана судді Гриник М.М.

Ухвалою господарського суду від 15.01.2013р. залучено в якості третьої особи без самостійних вимог Державну інспекцію сільського господарства в Донецькій області.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулось 12.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2011 року спеціалістом відділу регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1, результати якої викладені в акті перевірки від 26.10.2011 року.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано, що фізична-особа підприємець ОСОБА_1 самовільно використовує земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови Маріупольської міської ради, яка розташована по АДРЕСА_1, площею 0,0285 га під розміщення котловану, фундаменту та складання фундаментних плит, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Статтею 189 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 768-ІІІ передбачено, що «самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами», що узгоджується зі ст..ст. 12, 20 Закону України «Про охорону земель» від 19.06.2003 № 962-ІV, Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР.

На виконання вищезазначених норм Рішенням Маріупольської міської ради від 14.04.2009 року № 5/31-5221 затверджено Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Маріуполі (надалі - Порядок), відповідно до п.1.4 Порядку основним завданням самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Маріуполі є, зокрема, забезпечення дотримання фізичними та юридичними особами вимог земельного законодавства.

Пунктом 2.1. Порядку визначено, що забезпечення здійснення самоврядного контролю за дотриманням вимог законодавства щодо раціонального використання та охорони земель покладено на відділ регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради.

Самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється шляхом, зокрема, проведення перевірок законності використання земельних ділянок власниками землі та землекористувачами та виконання вимог земельного законодавства (п.2.4. Порядку).

Відповідно до п.7.1. Порядку під час проведення всіх видів перевірок посадова особа відділу регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради складає акт перевірки виконання вимог земельного законодавства.

Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства складається за результатами перевірки, зокрема, якщо виявлено або не виявлено порушення земельного законодавства (п.7.2. Порядку).

Пунктом 7.5 передбачено підписання акту посадовою особою відділу регулювання земельних відносин міської ради, якою проведено перевірку, представником юридичної особи або фізичної особи, яка використовує земельну ділянку та свідками.

Згідно із п.8.1. Порядку у випадку виявлення порушень земельного законодавства, з метою припинення порушення земельного законодавства або усунення його наслідків, посадова особа відділу регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради надає особі, яка здійснила правопорушення, припис щодо їх усунення.

Відповідно до п.п. 7.3 та 8.3 Порядку акт та припис складається у двох примірниках. Перший примірник залишається у посадової особи, яка проводила перевірку, другий надається особисто або надсилається юридичній особі чи фізичній особі, яку було перевірено.

У зв'язку з відсутністю особи, яку було перевірено, посадовою особою надсилається акт та припис рекомендованим листом про що ставиться відмітка в акті та приписі. Матеріали справи містять копію фіскального чеку Укрпошти про відправку матеріалів перевірки відповідачу.

Рішення Маріупольської міської ради від 14.04.2009 року № 5/31-5221, яким затверджено Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Маріуполі на даний час не скасовано та не визнано незаконним.

За наслідками перевірки відповідачу відділом регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради видано припис від 26.10.2011 року № 110/2011 на усунення виявлених порушень.

31.10.2012р. відділом регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради проведено повторну перевірку дотримання вимог земельного законодавства фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1, за результатами якої встановлено, що відповідач умови припису №110/2011 не виконав, спірну земельну ділянку не звільнив та не привів у придатний до використання стан.

Відповідач за первісним позовом, вимоги позивача не визнав. Посилається на правомірне набуття ним земельної ділянки, використання її за цільовим призначенням та життя всіх необхідних заходів для продовження терміну дії договору на право користування земельною ділянкою від 05.06. 1998р.

За матеріалами справи, Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 49/18 від 18.02.1998р. «Про надання приватному підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки на перехресті АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3» ОСОБА_1 дійсно була надана у довгострокове користування земельна ділянка площею 115,6кв.м. На підставі зазначеного рішення ще 05.06.1998р укладено Договір на право тимчасового користування землею, зареєстрований за №653, який має накреслений план земельної ділянки та опис меж.

Земельна ділянка надавалась ОСОБА_1 для будівництва магазину (п.2.1 Договору) терміном на 10 років.

Відповідно до п.3.2 Договору землекористувач має право господарювати на землі, після закінчення строку тимчасового використання звернутися у міську раду народних депутатів з клопотанням про продовження строку користування.

Термін дії договору збіг у 2008р.

За твердженням позивача земельна ділянка, яка була надану відповідачу для забудови, площею 0, 01156га мала бути використана останнім для забудови з урахуванням площі для обслуговування збудованого об'єкту. Між тим, відповідачем вирито котлован та закладено фундамент, яким зайнято майже всю виділену в 1998р. земельну ділянку. Зазначене підтверджено долученою до справи копією план-схеми. Для складування будівельних матеріалів (бетонних плит) відповідачем самовільно зайнято земельну ділянку для збільшення території.

З моменту надання відповідачу в оренду земельної ділянки (1998р.) до наступного часу будівництво не здійснено. На відведеній в оренду земельній ділянці на теперішній час знаходиться котлован з фундаментом та складені поряд бетонні плити.

Відповідач стверджує, що ним було вжито всі заходи для подовження терміну дії договору.

Між тим, до матеріалів справи не долучено жодного доказу належним чином поданої заяви на підтвердження даного факту.

Так, до справи (т.1, а.с 28) відповідачем долучено заяву від 23.11.2007р., в якій останній просить «доотвести и продлить аренду ...общей площадью 0,01745 га», в той час як площа орендованої земельної ділянки складає 0, 01156га. В судовому засіданні відповідач також надав в якості доказу аналогічну заяву та пояснив, що зазначена ним в заяві площа є помилковою. Крім того, відповідачем ставилось питання не тільки про продовження терміну дії договору, але й виділення додаткової площі для розширення під будівництво. Тобто, в даному випадку мова йде про земельну ділянку з іншою площею та іншої конфігурації.

До матеріалів справи долучено також заяву відповідача від 15.09.2009р. на ім'я начальника управління та архітектури м. Маріуполя, в якому йдеться про земельну ділянку площею 238, 8 м.кв.

Протягом всього періоду відповідачем вживались заходи для отримання необхідних узгоджень та оформлення пакету документів.

13.03.2008 р. листом виконавчого комітету Маріупольської міської ради (т.1, а.с. 71) відповідача повідомлено про те, що при розгляді в установленому порядку матеріалів проекту рішення на постійно діючих депутатських комісіях міської ради питання було знято з повістки дня для доопрацювання.

Таким чином, вже на час закінчення строку дії договору оренди, відповідачем фактично самовільно розширено під будівництво земельну ділянку площею, що перевищує надану йому в оренду. Орендар, після закінчення строку дії договору оренди, фактично звертався до власника земельної ділянки про надання іншої земельної ділянки, яка потребувала встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та виготовлення нової технічної документації із землеустрою,

За поясненнями позивача, відповідачем дійсно вживались заходи для оформлення земельної ділянки під забудову. Разом з тим, ці дії не були узгодженими та послідовними. Як наслідок, жодного разу належним чином та в повному обсязі пакет документів позивачу надано не було, у зв'язку з чим документи повертались на доопрацювання.

Відповідно до листа Управління Держкомзему у М.Маріуполі від 10.09.2012 -правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою на перехрестті АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 у ФОП ОСОБА_1 відсутні.

За р.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначені положення щодо відповідальності за порушення земельного законодавства та у пункті 3.1 визначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до додатків листа Департаменту економіки Маріупольської міської від 10.09.2012, ФОП ОСОБА_1 звертався до с заявою від 01.06.2010 до Маріупольської міської ради про погодження вибору місторозташування земельної площею 240,0 кв.м. на перехрестті АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3

Рішенням Маріупольської міської ради №5/45-6726 від 27.07.2010р. відповідачу було відмовлено в наданні згоди на розробку містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта містобудування - реконструкції та закінчення будівництва орієнтовною площею 0,0240 га на перехресті АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3.

Відповідно до ч.2 ст. 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до Інструкції від 04.06.1999 №354/3647 щодо порядку складання, видачі, реєстрації та зберіганням державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів; складання технічної документації зі складання документів, які посвідчують право користування земельною ділянкою, при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, у користування або при переоформленні правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразку за затвердженою відповідною технічною документацією.

Згідно статті 123 Земельного кодексу України, якщо межі земельної ділянки встановлені на місцевості та цільове її призначення не змінюється, надання зазначених земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою, по складанню документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою.

Згідно до ст.. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення договору оренди землі орендар забов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором, орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

За ч.1 п.д. ст..211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть відповідальність за порушення земельного законодавства - порушення строків повернення тимчасово зайнятих земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням.

Під час розгляду справи проведено чергову перевірку дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства вже Державною Інспекцією сільського господарства по Донецькій області.

За результатами перевірки складено акт від 08.02.2013р., в якому зафіксовано, що на час перевірки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 продовжує використовувати ту земельну ділянку, яка була надана йому на підставі договору оренди після спливу договору площею 0,0116га, тобто за відсутності вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки на час перевірки та земельну ділянку площею 0,0190 га , яка ним самовільно зайнята збільшення території для обслуговування.

Видано припис №000540 та №000539 від 08.02.2013р., яким зобов'язано усунути виявлені порушення земельного законодавства України.

Перевірка проводилась в присутності відповідача 08.02.2013р. державним інспектором сільського господарства в Донецькій області здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільно зайнятої ділянки. Факти викладені в матеріалах перевірки не спростовано відповідачем, який був присутній в судовому засіданні особисто.

Результатами перевірки зафіксовано, що площа самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки дещо збільшилась. Тобто, станом на час звернення позивача до суду площа земельної ділянки, яку позивач просив зобов'язати відповідача звільнити мала розмір 0, 0285 га, в той час як на час винесення судового рішення вона становить за матеріалами перевірки державного інспектора сільського господарства в Донецькій області 0, 0422га.

За фактом самовільного зайняття земельної ділянки на підставі ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушено справу про адміністративне правопорушення, складено протокол про адміністративне правопорушення №000566 від 08.02.2013р., винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №08/02/13-40 від 08.02.2013р.

Посилання відповідача на те, що постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя у справі №2-а/519/48/12 визнано протиправними дії Маріупольської міської ради зі складення Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26 жовтня 2011р., Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 31 жовтня 2011р., а також зі складання Припису від 31.10.2011р. №110/2011р. та скасовано зазначений припис не спростовує самого факту наявності правопорушення..

Як зазначено вище, перевірка, яка проводилась державним інспектором сільського господарства в Донецькій області 08.02.2013р. здійснювалась в присутності відповідача. Факти викладені в матеріалах перевірки не спростовано відповідачем, який був присутній в судовому засіданні особисто.

Збільшення самовільно зайнятої земельної ділянки відповідач в судовому засіданні пояснив необхідністю огородження території, на якій знаходиться відкритий котлован з фундаментом. Тобто, використання земельної ділянки за відсутності вчиненого правочину щодо неї не тільки не спростовано, а й підтверджено в судовому засіданні самим відповідачем по справі.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок" наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель". За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Виходячи з матеріалів справи, станом як на час проведення перевірок додержання вимог земельного законодавства, так і на час винесення судового рішення, волевиявлення позивача про передачу відповідачу у власність або оренду земельної ділянки під розміщення котловану, фундаменту та складання фундаментних плит або надання цієї ділянки у користування (оренду) відсутнє.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,01156га використовувалась відповідачем на підставі договору тимчасового користування землею (оренди) від 05.06.1998р. строк договору збіг у 2008р., інша частина земельної ділянки відповідачу взагалі не передавалась. Землекористувач має право господарювати на землі після закінчення строку тимчасового використання, звернутися у міську Раду народних депутатів з клопотанням про подовження строку користування. (п.3.2.а договору).

Разом з тим, до матеріалів справи не долученого жодного звернення відповідача про продовження строку дії договору на земельну ділянку площею, яка зазначена в договорі оренди, та знаходиться по АДРЕСА_1 в Жовтневому районі м. Маріуполя, а саме: 0,01156га. В долучених до матеріалів справи заявах (т.1, а.с. 65, т.1, а.с.75) та наданих для огляду в судовому засіданні відповідачем ставляться одночасно питання про продовження терміну дії договору в редакції 05.06.1998р. та виділення додаткової площі земельної ділянки. Як вбачається з матеріалів справи рішення щодо подовження терміну користування земельною ділянкою та щодо відведення додаткової земельної ділянки міською радою не приймалося.

Тобто, матеріалами справи підтверджується самовільне володіння відповідачем спірною земельною ділянкою, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, оскільки договір оренди земельної ділянки збіг ще у 2008р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не надано суду документів, що підтверджують його право на користування земельною ділянкою площею 0,0285 га, розташованою по АДРЕСА_1 під розміщення котловану, фундаменту та складання фундаментних плит.

Заходів щодо усунення порушень земельного законодавства відповідачем не вжито, самостійно земельну ділянку не звільнено.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови АДРЕСА_1, 98 в Жовтневому районі м. Маріуполя, площею 0,0285 га під розміщення котловану, фундаменту та складання фундаментних плит, та приведення її у придатний для використання стан.

Стосовно зустрічних позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь до Маріупольської міської ради про спонукання розглянути питання та прийняти рішення, вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 6 Закону України „Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачені підстави набуття права на землю. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Згідно наведеної статті громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення ради від 05.06.1998р. земельна ділянка площею 0,01694га була передана у користування строком на 10 років, інша частина земельної ділянки ОСОБА_1 взагалі не передавалась.

В матеріалах справи наявні звернення ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради щодо винесення на розгляд сесії міської ради питання про виділ додаткової земельної ділянки. Однак вирішення зазначеного питання було знято з розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. В силу ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 33 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Тобто зазначена норма не передбачає порядку автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначає, що в цьому разі договір підлягає поновленню.

Разом з тим, відповідно до п.34 ст.26, п.2 ст.77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про поновлення договору користування спірної земельної ділянки Маріупольською міською радою не приймалося, разом із тим, ОСОБА_1 не звертався до ради із заявою про поновлення договору. Ним, як зазначено раніше, подавалась заяви щодо оренди землі, яка відрізняється площею та конфігурацією від земельної ділянки, яка перебувала в оренді ОСОБА_1 за договором, термін дії якого закінчився ще у 2008р.

Крім того, дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування, власника земельної ділянки щодо прийняття радою відповідного рішення про поновлення або відмову в поновленні спірного договору протягом встановленого строку позивачем не оскаржувалось, в судовому порядку.

Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, зобов'язання цього органу укласти або поновити договір оренди земельної ділянки за відсутності такого рішення є порушенням його виключного, передбаченого Конституцією України, права на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами передбаченими ст. 152 ЗК України з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Згідно вказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів.

Строк дії договору оренди у позивача за зустрічним позовом сплинув п'ять років потому. Питання щодо захисту порушеного права шляхом зобов'язання органу місцевого самоврядування розглянути наданий фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 пакет документів на продовження терміну дії договору на право тимчасового користування землею від 5 червня 1998 року зареєстрований за №653 з додатковим відводом земельної ділянки та прийняти рішення про укладання такого договору виникло у ОСОБА_1 після звернення Маріупольської міської ради про звільнення ОСОБА_1 земельної ділянки. До справи позивачем за зустрічним позовом долучено Висновок комісії по розгляду питань , пов'язаних з погодженням документації по землеустрою (протокол «11 від 06.05.2010р.), який містить відповідні погодження. Термін дії висновку - 1 рік. Тобто, на час звернення до суду з позовом, цей термін уже сплинув. За висновками комісії «У зв'язку з відсутністю регіональних чи місцевих правил забудови, містобудівні умови та обмеження розміщення об'єктів будівництва - реконструкції та закінчення будівництва торгівельно-побутового комплексу на земельній ділянці площею 0,0240га на перехрестті АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 приватному підприємцю ОСОБА_1 повинно бути встановлено містобудівним обгрунтуванням.

Як зазначено вище, Рішенням Маріупольської міської ради №5/45-6726 від 27.07.2010р. відповідачу відмовлено в наданні згоди на розробку містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта містобудування - реконструкції та закінчення будівництва орієнтовною площею 0,0240 га на перехресті АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3. Вказане рішення позивачем за зустрічним позовом не оскаржене та не скасоване.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 уже під час розгляду справи звертався до Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради про надання дозволу на розробку містобудівного обгрунтування розміщення об'єкту та закінчення будівництва торгівельно-побутового комплексу на земельній ділянці площею 0,0240га на перехрестті АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3, та отримав відповідь від 19.10.2012р. з переліком документів, які необхідно долучити до заяви. Тобто, навіть станом на час винесення судового рішення це птання ОСОБА_1 не вирішено.

Виходячи з викладеного, за сукупністю доказів та наданих суду пояснень, господарський суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача (за зустрічним позовом) є такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір у зв'язку із задоволенням первісного позову покладається на відповідача.

Судовий збір за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 75; 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь до фізичної-особи підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, про зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на якій розміщено котлован, фундамент та будівельні матеріали (фундаментні плити) загальною площею 0,0285га із земель житлової та громадської забудови підпорядкованих Маріупольській міській раді по АДРЕСА_1 та привести її у придатний для використання стан, шляхом демонтажу фундаменту, будівельних матеріалів та засипки ями - задовольнити.

Зобов'язати фізичну-особу підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_4, ІНН НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на якій розміщено котлован, фундамент та будівельні матеріали (фундаментні плити) загальною площею 0,0285га із земель житлової та громадської забудови підпорядкованих Маріупольській міській раді по АДРЕСА_1 та привести її у придатний для використання стан, шляхом демонтажу фундаменту, будівельних матеріалів та засипки ями.

Стягнути з фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_4, ІНН НОМЕР_1) на користь Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, 70; код ЄДРПОУ 33852448) судовий збір на суму 1073,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням чинності.

В задоволені зустрічних позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про зобов'язання Маріупольської міської ради розглянути наданий фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 пакет документів на продовження терміну дії договору на право тимчасового користування землею від 5 червня 1998 року зареєстрований за №653 з додатковим відводом земельної ділянки та прийняти рішення про укладання такого договору - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гриник М.М.

Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2013р.