Постанова № 29539503, 13.02.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/8169/12

категорія 8.2.6

13 лютого 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Антощук Є.С., Никифоренко В.В.,

Прохорчук П.С.,

за участю представника позивача Павлюк І.О.,

представника відповідача Гарькавої Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2012 №0000164222, 0000165222,-

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень:

№ 0000164222 від 17.10.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток - за основним платежем - 12600,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6300,00 грн.;

№ 0000165222 від 17.10.2012 року, в частині визначення податкового зобов"язання з податку на додану вартість - за основним платежем - 237808,17 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 59452,04 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що протягом перевіряємого періоду не допускало порушення ч. 1,2 ст. 215, ч. 1,3,5 ст. 203, ст. 216 Цивільного кодексу України, п.п. 138.1.1 п.138.1, п. 138.2, п. 138,8 ст.138, п.139.1 ст.139, п.п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України №2755-ІV від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), зазначені в акті перевірки факти порушень закону є недостовірними та такими, що суперечать фактичним обставинам. Також вважає, що висновок ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС є надуманим, безпідставним та таким, що грубо протирічить засадам податкового законодавства, а тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення про нарахування сум грошового зобов"язання є такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, з мотивів викладених у письмовому заперечені. Просив в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 11.10.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби було проведено документальну виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року про що було складено акт № 4007/22-2/32744172/0110 від 11.10.2012 року.

За наслідками проведеної перевірки встановлено, що правочини з ТОВ "Ангели Техно" та ПП "Альваір Буд" здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому, зазначені правочини відповідно до ч. 1,2 ст. 215, ч. 1,3,5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з їх недійсністю.

Зокрема, в акті перевірки вказано про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ "Ангели Техно" через відсутність його за місцезнаходженням, що стало причиною для висновку про відсутність у ТОВ "Ангели Техно" необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

На підставі вказаного, ДПІ у м. Житомирі зроблено висновок про завищення ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування за І півріччя 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "Ангели Техно", та, відповідно, про заниження податку на прибуток на загальну суму 12 600,00 грн.

Крім того, з акту перевірки вбачається про неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента ПП "Альваір Буд" з посиланням на те, що директор ПП "Альваір Буд" повідомив співробітникам ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва про його непричетність до діяльності підприємства. На думку відповідача, це вказує на не підтвердження наявності поставок товарів та послуг від ПП "Альваір Буд", що свідчить про здійснення правочинів із даним контрагентом без мети настання реальних наслідків.

На підставі вказаного, ДПІ у м. Житомирі зроблено висновки про завищення ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" податкового кредиту та, відповідно, заниження податку на додану вартість на суму 237808,17 грн., в тому числі:

- 103443,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Ангели Техно";

- 134365,00 грн. по взаємовідносинах з ПП "Альваір Буд".

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000164222 від 17.10.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток - за основним платежем - 12600,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6300,00 грн.;

- № 0000165222 від 17.10.2012 року, в частині визначення податкового зобов"язання з податку на додану вартість - за основним платежем - 515224,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 128806,00 грн.

Однак суд вважає, що вказані рішення податковим органом прийняті з порушенням закону, виходячи з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000164222 від 17.10.2012 року про визначення суми грошового зобов"язання з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2765-VІ (зі змінами і доповненнями), (далі - ПК України) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п. 138.1.1 ст. 138 ПК України).

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч. 1 ст. 9 до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16 липня 1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За висновками акту перевірки відсутнє реальне проведення господарських операцій ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" з ТОВ "Ангели Техно".

Однак, суд вважає такі висновки безпідставними з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" та ТОВ "Ангели Техно" було укладено ряд договорів № 48С/2009 від 05.01.2010р., № 201 М від 24.01.2012р., № 69 М/2009 від 25.05.2009 р., 171 М від 21.06.2011 р., № 189М від 10.08.2011 р., № 190М від 10.08.2011р., № 154М/2010 від 08.10.2010 р., відповідно до яких Підрядник (ТОВ "Ангели Техно") зобов"язується власними матеріалами та засобами виконати комплекс робіт з встановлення автоматичної пожежної сигналізації, системи оповіщення про пожежу, центрального пульту управління системи протипожежного захисту, а Замовник (ПАТ "Житомирський меблевий комбінат") зобов"язується прийняти й оплатити виконаний комплекс робіт.

Матеріали справи містять копії первинних документів, які підтверджують отримання зазначених послуг та понесені витрати позивача, зокрема: акти здачі - приймання робіт по отриманим послугам від ТОВ "Ангели Техно", на підставі яких визначено склад витрат, що враховується при визначенні податку на прибуток за І квартал 2012 на суму 60000,00 грн. №оу-0000037 за січень 2012 року; №оу-0000064 за лютий 2012 року; .№оу-0000110 за березень 2012 року; акти виконаних робіт по вищеназваним Договорам з ТОВ "Ангели Техно" по обслуговуванню систем пожежогасіння ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" за період 01.07.2011 року - 30.06.2012 року; податкові накладні на отримання від ТОВ "Ангели Техно" товарно-матеріальних цінностей, монтажних робіт та послуг по обслуговуванню систем пожежогасіння на суму ПДВ 103443,17 грн., січень 2012 року: податкова накладна №22 від 24.01.2012 року, податкова накладна №24 від 25.01.2012 року, податкова накладна №36 від 27.01.2012 року, податкова накладна №56 від 31.01.2012 року, за лютий 2012 року: податкова накладна №3 від 06.02.2012 року, за березень 2012 року: податкова накладна №19 від 17.02.2013 року, податкова накладна №22 від 20.02.2012 року, податкова накладна №57 від 29.02.2012 року, за квітень 2012 року: податкова накладна № 48 від 29.03.2012 року, за травень: податкова накладна № 36 від 28.03.2012 року, платіжні доручення про сплачу ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" на користь ТОВ "Ангели Техно" 103443,17 грн. за отримані послуги по обслуговуванню систем пожежогасіння за І квартал 2012 року, виписки з банку платіжні доручення про сплачу ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" на користь ТОВ "Ангели Техно" 60000,00 грн. за отримані послуги по обслуговуванню систем пожежогасіння за І квартал 2012 року.

З аналізу перелічених вище первинних документів можна ідентифікувати, що всі витрати позивача по фінансово-господарським операціям з контрагентом ТОВ "Ангели Техно" це витрати по комплексу робіт з встановлення автоматичної пожежної сигналізації, які підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, податковим органом при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не взято до уваги те, що ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" були надані усі первинні документи, які надають право віднести понесені витрати по комплексу робіт з встановлення автоматичної пожежної сигналізації, отриманих від ТОВ "Ангели Техно" до складу валових.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000165222 від 17.10.2012 року про визначення суми грошового зобов"язання з податку на додану вартість.

Вказане рішення позивачем оскаржується частково.

З акту перевірки вбачається, що на порушення п.п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" завищено податковий кредит та, відповідно, занижено податок на додану вартість на суму 237808,17 грн., в тому числі:

- 103443,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Ангели Техно";

- 134365,00 грн. по взаємовідносинах з ПП "Альваір Буд".

Підставою для даного висновку стало відсутність поставок товарів та послуг від ТОВ "Ангели Техно", ПП "Альваір Буд", та свідчить про те, що правочини з даними підприємствами здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому є нікчемними і в силу закону не створюють жодних наслідків.

Однак, суд вважає такий висновок податкового органу безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2765-VІ (зі змінами і доповненнями) (далі по тексту - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно ст. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв"язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Висновки акта перевірки про не підтвердження позивачем права на податковий кредит спростовуються наданими та дослідженими судом первинними документами, зокрема, податковими накладними.

Зазначені вище документи містять всі обов"язкові реквізити та мають юридичну силу. Виписані податкові накладні відповідають вимогам Податкового кодексу України, що не заперечується актом перевірки, а тому позивач правомірно включив суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Таким чином, ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" правомірно включило до складу податкового кредиту суму податку по фінансово-господарським операціям з контрагентами ТОВ "Ангели Техно", ПП "Альваір Буд".

Доводи відповідача про те, що правочини укладені ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" є нікчемними, суд вважає, необґрунтованими та недоведеними з наступних підстав.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статей 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку статті 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені правові норми, суд прийшов до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та ТОВ "Ангели Техно", ПП "Альваір Буд" договори про надання послуг не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним, іншого відповідачем не доведено.

За таких обставин, висновки податкового органу щодо фіктивності (нікчемності) вказаних договорів не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання його таким.

Одночасно, слід відмітити, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень № 0000164222, № 0000165222 від 17.10.2012 року, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати Приватному акціонерному товариству "Житомирський меблевий комбінат" у вигляді 2146,00 грн. судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення № 0000164222 від 17.10.2012 року та податкове повідомлення-рішення № 0000165222 від 17.10.2012 року в частині визначення податкового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 237808,17 грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 59452,04 грн..

Відшкодувати Приватному акціонерному товариству "Житомирський меблевий комбінат" понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2146,00 грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 18 лютого 2013 р.