Рішення № 29535834, 18.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1221/13 18.02.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»

про відшкодування шкоди в порядку регресу 12 877,17 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Усенко А.М. за довіреністю № 7 від 08.01.2013 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 12 877,17 грн.

Ухвалою суду від 23.01.2013 р. було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.02.2013 р. об 11:30 год.

В судове засідання, призначене на 18.02.2013 р. представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог. Позовні вимоги підтримав повністю.

В судове засідання, призначене на 18.02.2013 р., представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 23.01.2013 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Згідно роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п.п. 3.9 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено в абз. 1 п.п. 3.9.1 п. 3 вищезазначеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Крім того, письмових пояснень стосовно поважності причин відсутності в судовому засіданні 18.02.2013 р. відповідач суду не подав та не надіслав.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи судом та про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 18.02.2013 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 18.02.2013 р., подав довідку про відсутність спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих же підстав на виконання вимог ухвали суду від 23.01.2013 р.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 18.02.2013 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.06.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» (позивач, страховик), та Шевченком Олександром Сергійовичем (страхувальник) було укладено договір (поліс) добровільного страхування наземного транспорту № 36/ТЗ/0000733/2.1.5.1 (надалі - Поліс № 36/ТЗ/0000733/2.1.5.1 від 20.06.2012 р.), застрахований транспортний засіб за вказаним полісом - автомобіль «TOYOTA COROLLA», реєстраційний номер АІ 3391 ВМ. Строк дії полісу з 20.06.2012 р. до 19.06.2013 р.

16.08.2012 р. в м. Києві по вул. Набережній Хрещатицькій, 13 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля "Черрі", реєстраційний номер АА 0439 МН, яким керувала Трембовецька Марина Анатоліївна, та автомобіля "Тойота Королла", реєстраційний номер АІ 3391 ВМ, яким керував власник Шевченко Олександр Сергійович. Наведене підтверджується відомостями № 9056055 про дорожньо-транспортну пригоду, сформованими АІПС ДТП станом на 22.08.2012 р., та довідкою, виданою Відділом ДАІ з обслуговування Подільського району, підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в м. Києві.

ДТП сталася в результаті порушення Трембовецькою Мариною Анатоліївною п. 10.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Подільського районного суду м. Києва від 10.09.2012 р. у справі № 2607/10688/2012, відповідно до якої Трембовецьку Марину Анатоліївну визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як стверджує позивач, в результаті протиправних дій Трембовецької Марини Анатоліївни, отримав пошкодження транспортний засіб - автомобіль «Тойота Королла», реєстраційний номер АІ 3391 ВМ, власником якого є Шевченко Олександр Сергійович.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Тойота Королла», реєстраційний номер АІ 3391 ВМ, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до Звіту № 1276 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу внаслідок його пошкодження, що був складений 28.09.2012 р. спеціалістом Тюрменко Д.В. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № 5151, видане ФДМУ 02.06.2007 р., свідоцтво Фонду державного майна України про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів № 5747 від 07. 08.2007 р.) становить 13 377,17 грн. (надалі -звіт про оцінку вартості збитку № 1276 від 28.09.2012 р.).

Згідно складеного страхового акту № 36/24579/2.1.5.1 за страховим випадком згідно з Полісом № 36/ТЗ/0000733/2.1.5.1 від 19.06.2012 р., позивачем було визначене страхове відшкодування в розмірі 13 382,33 грн. Шевченку Олександру Сергійовичу - потерпілій особі у ДТП, що сталася 16.08.2012 р. у м. Києві за участю в тому числі Трембовецької Марини Анатоліївни, яку було визнано винною у спірній ДТП.

Виплата позивачем страхового відшкодування Шевченку Олександру Сергійовичу в сумі 13 382,33 грн. підтверджується платіжним дорученням № 353 від 03.10.2012 р. на вказану суму.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо- транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 03.12.2011 р.) передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика. Позивач звернувся до суду про відшкодування оціненої шкоди.

Відповідачем на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва вуд 23.01.2013 р. не представлено договору (полісу № АВ/7757523) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі -поліс № АВ/7757523), проте факт укладення зазначеного полісу підтверджується матеріалами справи, а саме копією витяга з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо вказаного полісу, що надана позивачем в якості додатку до позовної заяви.

Відповідно до копії витягу з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ вбачається, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Лафорт» (відповідачем), про що укладено поліс № АВ/7757523, страхувальником за даним полісом визначена Трембовецька Марина Анатоліївна, ліміт відповідальності по майну 100 000,00 грн, франшиза 500,00 грн. Судом також встановлено, що даний поліс був чинним станом на 16.08.2012 р. (скоєння ДТП).

Як вище було встановлено, особою винною у скоєнні спірної ДТП відповідно до постановами Подільського районного суду м. Києва від 10.09.2012 р. у справі № 2607/10688/2012 визнано Трембовецьку Марину Анатоліївну.

З огляду на наведене суд прийшов до висновку, що відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № АВ 7757523, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

Положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений звітом № 1276 від 28.09.2012 р., а з відповідача заявляється до стягнення сума збитку, підтверджена такими висновком та з урахуванням франшизи.

За встановлених судом обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність винної у ДТП особи (Трембовецької Марини Анатоліївни), належить сума 12 877,17 грн. (13 377,17 грн. (сума матеріального збитку, підтверджена звітом № 1276 від 28.09.2012 р.) - 500,00 грн. (франшиза)).

Судом також враховано, що випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і доказів наявності таких суду не представлено.

Згідно порядку виплати страхового відшкодування відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній з 19.09.2011 р. та яка застосовується до спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 16.08.2012 р.), відповідно до ст. 35 (п. 35.1) Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

У відповідності до вимог ст. 36 (п. 36.2) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином, підставою вважати порушеними права позивача з боку відповідача є саме неотримання коштів від відповідача протягом зазначених строків від дня отримання останнім регресної вимоги, неприйняття рішення про здійснення страхового відшкодування чи про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу № 7496 від 17.10.2012 р. (копія претензії наявна в матеріалах справи).

У відповідь на претензію № 7496 від 17.10.2012 р. відповідач повідомив, що рішення про виплату позивачу страхового відшкодування в порядку регресу буде прийнято, що підтверджується листом за вхідним № 4673 від 12.11.2012 р. (копія листа наявна в матеріалах справи).

Станом на час звернення позивача до суду відповідач не надав інформацію про прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу. Фактично докази на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в порядку регресу в матеріалах справи відсутні, відповідачем до суду не подані, до матеріалів справи не залучені.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 877,17 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1 720, 50 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, як на особу, з вини якої виник спір

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 9/10; ідентифікаційний код 25005889), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А; ідентифікаційний код 20842474) 12 877,17 грн. (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят сім гривень 17 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.02.2013 р.

Суддя Гумега О.В.