Рішення № 29535640, 20.02.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 лютого 2013 р. Справа № 18/59/2012/5003

за позовом: Концерну "Техвоєнсервіс" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24)

до: Державного підприємства "732 Вінницький ремонтний завод" (21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 67)

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Концерн "Укроборонпром"(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, ЄДРПОУ 37854297)

про стягнення заборгованості та інфляційних витрат в сумі 61 969,77 грн.

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді Маслія І.В.

суддів Стефанів Т.В.

Кожухар М.С.

Cекретар судового засідання Василишена Н.О.

Представники :

позивача : не з'явився

відповідача : Томчук М.А., довіреність №34 від 01.09.12р.

третьої особи: Пащука В.В., на підставі довіреності

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області звернувся Концерн «Техвоенсервіс» (далі-позивач) до Державного підприємства « 732 Вінницький ремонтний завод» (далі - відповідач) з позовом про стягнення заборгованості та інфляційних витрат в сумі 61 969,77 грн.

Позов мотивовано тим, що Концерн "Техвоєнсервіс" є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності, створеним на підставі наказу Міністра оборони України №309 від 07.06.2005 р. і належить до сфери управління Міністерства оборони України. Одним із учасників концерну є відповідач (ДП « 732 Вінницький ремонтний завод»), який відповідно до п.п.4.2, 6.2, 7.4, 8.2.-8.4 статуту, п. 4.2 положення про правління та рішення правління №7 від 25.10.2007р. зобов'язаний сплачувати внески концерну у розмірі 2% від чистого доходу щоквартально.

Таким чином, на думку позивача, відповідач заборгував концерну 61 969,77 грн. внесків на утримання концерну за результатами роботи за період І кварталу 2009 р. - по І квартал 2011 р., як передбачено рішеннями правління концерну №2 від 21.11.2005р. та №7 від 25.10.2007р., посилаючись на звіти про фінансові результати відповідача, статут концерну "Техвоєнсервіс" та положення про правління концерну "Техвоєнсервіс", ст. 235, ч.1 ст. 509, ст. 526 ЦК України, ч.1, ч.4 ст. 118, ч.1, ч.5 ст. 120, ч.1 ст. 173, ст. 174 ГК України.

Ухвалою суду від 03.09.12 р. за вказаним позовом порушено провадження та справу призначено до розгляду на 20.09.12 р.

У визначений час в судове засідання з'явилися представник позивача та відповідача.

В судовому засіданні відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній проти позову заперечує посилаючись на те, що вони не підтверджені поданими доказами. Зазначає що представник відповідача не був присутній на засіданні правління та Рішення № 7 від 25.10.07 р. не підписував, не отримував від позивача листів, попереджень-повідомлень щодо заборгованості, актів звіряння, а також вказує інші підстави в заперечення позову. (Т.1, а.с. 76-80)

Також відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з оскарженням до господарського суду м. Києва Рішення правління Концерну № 7 від 25.10.07 р., яке є єдиною підставою звернення до суду з даним позовом (Т.1, а.с.81-82). У задоволенні клопотання про зупинення провадження судом відмовлено з підстав наведених в ухвалі суду від 20.09.12 р. (Т.1. а.с. 91-92)

Розгляд справи неодноразово відкладався з причин невиконання сторонами ухвал суду та необхідністю витребування додаткових доказів.

Через канцелярію суду 11.10.12 р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача 59 016,03 грн. заборгованості (Т.1, а.с. 101-103). Дану заяву прийнято судом на підставі ст. 22 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області від 12.10.12 р. за заявою судді Маслія І.В. від 12.10.12 р. для розгляду справи 18/59/2012/5003 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Маслія І.В., суддів Кожухар М.С. та Балтак О.О.

Ухвалою суду від 15.10.12 р. прийнято справу до провадження колегією та призначено її до розгляду на 01.11.12 р. Ухвалою суду від 01.11.12 р. розгляд справи відкладено на 22.11.12 р.

На підставі заяви головуючого, у зв'язку із перебуванням судді Балтака О.О. у щорічній відпустці, розпорядженням керівника апарату суду від 16.12.12 р. суддю Балтака О.О. виведено із складу, та для розгляду справи № 18/59/2012/5003 сформовано колегію у складі: головуючого судді Маслія І.В., суддів: Кожухар М.С. та Стефанів Т.В.

Ухвалою суду від 16.11.12 р. прийнято справу до провадження колегією та призначено її до розгляду на 22.11.12 р.

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи відкладено на 12.12.12 р.

Ухвалою суду від 12.12.12 р., за заявою відповідача (Т.2, а.с. 95-97) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Державний концерн «Укроборонпром» та відкладено розгляд справи до 16.01.13 р.

Через канцелярію суду 16.01.13 р. надійшли пояснення третьої особи (Т.2, а.с. 109-114), відповідно до яких останній повідомляє, що у відповідача відсутні будь які зобов'язання перед позивачем оскільки Рішенням господарського суду м. Києва від 20.11.12 р. у справі № 55/472 (Т.2, а.с. 145-153) визнано недійсним п. 10 Рішення правління Концерну «Техвоєнсервіс» № 7 від 25.10.07 р., у зв'язку з цим у відповідача відсутнє зобов'язання щодо щоквартальної сплати внесків у розмірі 2 % від чистого доходу за звітний період.

В судовому засіданні представник позивача подав клопотання про долучення до справи копію ухвали Київського апеляційного господарського суду від 17.12.12 р. про прийняття до провадження апеляційної скарги на Рішення суду першої інстанції від 20.11.12 р. у справі № 55/472 та зазначив, що у зв'язку із цим рішення Господарського суду м. Києва законної сили не набрало.

В судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі № 18/59/2012/5003 до розгляду Київським апеляційним господарським судом справи № 55/472, мотивуючи свою заяву тим, що дані справи прямо пов'язані між собою, а також подано клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою суду від 16.01.13 р. (Т.3, а.с. 12-13) задоволено заяву відповідача та, на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи на 15 днів та зупинено провадження у справі.

Через канцелярію суду 04.02.12 р. надійшло клопотання третьої особи про поновлення провадження у справі у зв'язку з розглядом Київським апеляційним господарським судом справи № 55/472 та прийняття Постанови від 21.01.13 р., якої рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою суду від 06.02.13 р. поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.02.13 р.

У визначений час в судове засідання представник позивача не з'явився, однак через канцелярію суду 20.02.13 р. від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з можливим врегулюванням спору мирним шляхом.

Представник відповідача, яка з'явилася в судове засідання проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи заперечила та вказала, що мирне врегулювання спору неможливе.

Представник третьої особи вирішення даного клопотання відніс на розсуд суду.

Так, дослідивши клопотання Генерального директора Концерну «Техвоєнсервіс» про перенесення розгляду справи суд, враховуючи положення ст. 69 ГПК України, прийшов до того, що останнє задоволенню не підлягає та продовжив розгляд справи.

В судовому засіданні представник відповідача та представник третьої особи, посилаючись на письмові пояснення та додані до них докази проти позову заперечували та просили суд у його задоволенні відмовити.

Так, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Наказом Міністра оборони України №309 від 07 червня 2005 року створено державне господарське об'єднання Концерн "Техвоєнсервіс" у складі казенних та державних підприємств Міністерства оборони України, в тому числі Державного підприємства « 732 військовий завод» та затверджено Статут Концерну.

Відповідно до Статуту Концерну "Техвоєнсервіс", концерн є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності, належить до сфери управління Міністерства оборони України ( п.1.1. статуту).

В пункті 1.4 статуту визначено перелік підприємств, які входять до складу концерну, зокрема і державне підприємство Міністерства оборони України „732 військовий завод" (Державне підприємство « 732 Вінницький ремонтний завод»).

Згідно з п. п. 3.1, 3.4 Статуту концерн функціонує як єдина господарська організація, є юридичною особою, має самостійний і зведений баланси, поточний та інші рахунки в установах банків, круглу гербову печатку і кутовий штамп зі своїм найменуванням та найменуванням органу управління майном, інші атрибути юридичної особи, концерн не відповідає за зобовязаннями учасників, а учасники не відповідають за зобовязаннями концерну. Вихід учасників зі складу концерну здійснюється за рішеннями органу управління майном за поданням концерну.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. статуту управління оперативною діяльністю концерну здійснює правління концерну і генеральний директор концерну. Правління є колегіальним органом управління концерну, який створюється з метою визначення основних напрямків його діяльності, координації діяльності учасників. До складу правління входять: генеральний директор концерну, перший заступник генерального директора, заступники генерального директора - директори з окремих питань ( напрямків роботи) концерну та керівники учасників. Засідання правління скликається генеральним директором згідно з планом роботи правління за власною ініціативою або за ініціативою 1/3 членів правління, не менше одного разу на три місяці. Засідання правління є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини членів правління. Рішення правління приймається простою більшістю голосів членів правління, присутніх на його засіданні, а за рівної кількості голосів членів правління, що розподілилися на дві протилежні точки зору під час вирішення одного і того ж самого питання, вирішальним є голос генерального директора концерну.

Відповідно до п. п. 7.3, 7.4, 8.2.-8.4. статуту майно концерну перебуває в державній власності і закріплене за ним на праві господарського відання, одним із джерел формування майна концерну є внески учасників. Джерелами формування фінансових ресурсів концерну є в тому числі відрахування учасників та інші джерела. Витрати на утримання концерну покриваються за рахунок доходу, одержаного в результаті його самостійної господарської діяльності та відрахувань від чистого доходу учасників. Джерелом коштів на оплату праці працівників концерну є частина доходу, одержаного в результаті його господарської діяльності та відрахувань від доходів учасників.

Рішенням правління концерну "Техвоєнсервіс" від 27.03.2007р. №6 затверджено та введено в дію наказом генерального директора Концерну "Техвоєнсервіс" "Положення про правління концерну "Техвоєнсервіс"", в якому визначено склад правління, до якого входить в тому числі директор відповідача.

Відповідно до п. 4.2 положення члени правління зобов'язані керуватися у своїй діяльності чинним законодавством України, статутом концерну, положенням, іншими внутрішніми документами концерну; виконувати рішення, прийняті на засіданнях правління. Згідно з п.п.5.4, 5.5. положення засідання правління є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини членів правління, рішення правління з питань, віднесених статутом до його компетенції приймається простою більшістю голосів членів правління присутніх на його засіданнях.

Відповідно до Рішення правління №1 від 26.08.2005р. та постанови правління концерну від 26.08.2005р. було встановлено щомісячний відсоток відрахувань учасників концерну на його утримання у розмірі 4% від чистого доходу поточного року.

В зв'язку з скрутним фінансово-економічним становищем підприємств-учасників Концерну генеральний директор Концерну "Техвоєнсервіс" звернувся з пропозицією (лист №225/к/26 від 26.09.2005р.) встановити щомісячний відсоток відрахувань від учасників концерну на його утримання в розмірі 2% від чистого доходу поточного року.

Постановою правління концерну №2 від 21.11.2005р. зобов'язано керівників підприємств взяти на особистий контроль своєчасність відрахувань на утримання концерну „Техвоєнсервіс" у розмірі 2% .

Відповідно до п. 10 рішення №7 від 25.10.2007р. правління концерну зобов'язано учасників концерну „Техвоєнсервіс" забезпечити щоквартальну сплату внесків у розмірі 2% від чистого доходу за звітній період.

Згідно звітів про фінансові результати відповідача за 2009 рік сума чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становить 1 215 000 грн., за 2010 рік - 943 100 грн., за І квартал 2011 року - 320 000 грн., всього - 2 478 100,00 гривень.

Таким чином позивач вважає, що Державним підприємством « 732 Вінницький ремонтний завод» порушено зобов'язання визначене Актом управління господарською діяльністю, а саме п. 10 Рішення Правління Концерну № 7 від 25.10.07, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворився борг з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних на загальну суму 59 016,03 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Так, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 525-526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до ст.ст. 173-175 ГК України господарськими є зобов'язання, що виникають між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт ( зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати зокрема з акту управління господарською діяльністю .

Згідно зі ст. 176 ГК України організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 10 рішення правління концерну № 7 від 25.10.07 року зобов'язано всіх учасників концерну забезпечити щоквартальну сплату внесків у розмірі 2 % від чистого доходу за звітний період. Заборгованість відповідача по сплаті внесків за І кварталу 2009 р. - по І квартал 2011 р. складає 59 016,03 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Рішенням господарського суду м. Києва від 20.11.12 р. (Т.2, а.с. 145-153) яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.13 р. (Т.3, а.с. 17-27) визнано недійсним п. 10 рішення правління концерну № 7 від 25.10.07 року, відповідно до якого зобов'язано всіх учасників концерну забезпечити щоквартальну сплату внесків у розмірі 2 % від чистого доходу за звітний період.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 ГПК України, постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Таким чином, на день розгляду даної справи, зобов'язання, яке виникло на підставі скасованого акту управління господарською діяльністю у відповідача відсутнє, що у свою чергу позбавляє права позивача вимагати від відповідача сплати відповідних внесків.

Враховуючи вищенаведене, та приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивач не довів суду, що у відповідача існує на день розгляду справи зобов'язання щодо сплати внесків у розмірі 2 % від чистого доходу за звітний період, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 82-1, 49, 115 ГПК суд, -

ВИРІШИВ :

1. В позові відмовити.

2. Копію рішення направити позивачу рекомендованим листом.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 25 лютого 2013 р.

Головуючий суддя Маслій І.В.

судді Стефанів Т.В.

Кожухар М.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24)

3 - третій особі (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36)