Постанова № 29535409, 18.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

18 лютого 2013 року 09:41 №826/1002/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Мороз Ю.М., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомНауково-Технологічного Алмазного Концерну (Алкон) Національної Академії Наук Українидо державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПСпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2012 №0000842205 та від 02.11.2012 №0000852205, На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Науково-технічний Алмазний концерн (Алкон) Національної академії Наук України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2012 №0000842205 та від 02.11.2012 №0000852205.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 17.10.2012 №798/22-50/23504418 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та приватним підприємством «Габарит-Груп», прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.11.2012 №0000842205, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 876,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 02.11.2012 №0000852205, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 006,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 17.10.2012 №798/22-50/23504418 та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень від 02.11.2012 №0000842205, від 02.11.2012 №0000852205. Так, відповідачем вказано на нікчемність господарських операцій між Науково-Технологічним Алмазним Концерном (Алкон) Національної Академії Наук України та приватним підприємством «Габарит-Груп», діяльність якого має ознаки фіктивності.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Науково-Технологічного Алмазного Концерну (Алкон) Національної Академії Наук України з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з приватним підприємством «Габарит-Груп» за період з 01.04.2011 по 30.06.2012.

Перевіркою встановлено порушення Науково-технічним Алмазним концерном (Алкон) Національної Академії Наук України пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.6, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 875,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 1 006,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва ДПС складено акт від 17.10.2012 №798/22-50/23504418 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 02.11.2012 № 0000842205, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 876,00 грн., у тому числі: 875,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 02.11.2012 № 0000852205, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 1 006,00 грн., у тому числі: 1 006,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 11.01.2013 №302/10/12-1-03 податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС від 02.11.2012 №0000842205 та від 02.11.2012 №0000852205 залишено без змін, а первинну скаргу без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС від 17.10.2012 №798/22-50/23504418 висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на нікчемність господарських операцій між Науково-Технологічним Алмазним Концерном (Алкон) Національної Академії Наук України та приватним підприємством «Габарит-Груп» за договором від 01.05.2011 №27 як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, оскільки діяльність останнього має ознаки фіктивності.

Як вбачається з матеріалів справи, між Науково-Технологічним Алмазним Концерном (Алкон) Національної Академії Наук України та приватним підприємством «Габарит-Груп» (виконавець) укладений договір про надання послуг від 01.05.2011 №27, відповідного до якого виконавець зобов'язується виконати для замовника послуги по встановленню та монтажу відеообладнання.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду договір про надання послуг від 01.05.2011 №27, виписку банку щодо оплати послуг, копія податкової накладної від 18.05.2011 №5, копія акту здачі приймання робіт від 18.05.2011 №ОУ-107, копія рахунку-фактури від 04.05.2011 №СФ-86, копія видаткової накладної від 18.05.2011 №108.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва ДПС на спростування реальності господарських операцій, здійснених між Науково-Технологічним Алмазним Концерном (Алкон) Національної Академії Наук України з приватним підприємством «Габарит-Груп», вказано на висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Габарит-Груп» з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 від 06.04.2012 №9/22/35941644.

З акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 06.04.2012 №9/22/35941644 вбачається неможливість проведення такої звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків. Разом з тим, незважаючи на неможливість проведення звірки, органом державної податкової служби робиться висновок щодо відсутності реального здійснення операцій приватним підприємством «Габарит-Груп» з контрагентами за період з 01.01.2009 по 31.03.2012. При цьому, жодних первинних документів по господарським взаємовідносинам цього підприємства із контрагентами як вбачається із названого акту перевірки органом державної податкової служби не досліджувалось.

Крім того, в акті від 17.10.2012 № 798/22-50/23504418 відповідач посилається на постанову старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевич В.А. від 02.04.2012, винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146, якою встановлено, що приватне підприємство «Габарит-Груп» створено без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт, наданням послуг в порушенні встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, зареєстровано на підставних осіб, через підприємство здійснювалися операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності, у готівку.

Відповідно до висновку, наданого УПМ ДПС в АР Крим встановлено, що сумнівний податковий кредит, отриманий приватним підприємством «Габарит-Груп» від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було направлено на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання.

При цьому, державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва ДПС під час судового розгляду справи підтверджено відсутність вироку у кримінальній справі на яку є посилання в акті від 17.10.2012 № 798/22-50/23504418.

Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва ДПС на спростування реальності господарських операцій, здійснених між Науково-Технологічним Алмазним Концерном (Алкон) Національної Академії Наук України з приватним підприємством «Габарит-Груп» також посилається на пояснення керівництва приватного підприємства «Габарит-Груп» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо не здійснення ними фактичної діяльності на підприємстві.

Разом з тим, сама по собі фіктивність реєстрації контрагента не може бути безпосереднім свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди без підтвердження факту відсутності реального здійснення господарських операцій. Доказів того, що позивач знав або повинен був знати, що директор контрагента був номінальним керівником, податковим органом не подано, узгодженості дій позивача та контрагента, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди, державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва ДПС не наведено.

Окрім того, під час перевірки відповідачем не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, а також рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Габарит-Груп», жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано.

За посиланнями позивача, що підтверджено і відповідачем, на момент здійснення господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Габарит-Груп», останнє було у встановленому порядку зареєстроване платником податку на додану вартість та мало відповідне свідоцтво. Так, свідоцтво платника податку на додану вартість приватного підприємства «Габарит-Груп» від 01.07.2008 №100125015 було анульовано 24.01.2012, натомість господарські операції між позивачем та приватним підприємством «Габарит-Груп» здійснювалися у травні 2011 року.

Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між Науково-Технологічним Алмазним Концерном (Алкон) Національної Академії Наук України з приватним підприємством «Габарит-Груп» необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між Науково-Технологічним Алмазним Концерном (Алкон) Національної Академії Наук України з приватним підприємством «Габарит-Груп» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02.11.2012 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги Науково-Технологічного Алмазного Концерну (Алкон) Національної Академії Наук України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2012 №0000842205, від 02.11.2012 №0000852205підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС від 02.11.2012 №0000842205 та від 02.11.2012 №0000852205.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 20.02.2013