Постанова № 29533646, 14.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2013 р. Справа № 5023/4808/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В., суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників:

позивача - Демчук О.В. (дов. №14-461 від 02.10.2012 року),

відповідача - Гавриленко Т.С. (дов. №1206 від 12.11.2012 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вх. №3812Х/2) та Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (вх. №3849Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2012 року у справі №5023/4808/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, м. Ізюм

про стягнення коштів у сумі 237391,50 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Ізюмського комунального підприємства теплових мереж на свою користь втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 17641,98 грн., пеню у розмірі 74311,84 грн., 3% річних у розмірі 14377,87 грн., 7% штрафу у розмірі 131059,81 грн. Судові витрати у розмірі 4747,83 грн. покласти на відповідача .

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.11.2012 року у справі №5023/4808/12 (суддя Пономаренко Т.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Ізюмського комунального підприємства теплових мереж на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 17641,98 грн. - суму інфляційних втрат; 14377,87 грн. - 3% річних; 131059,81 грн. - 7% штрафу; 37155,92 грн. - суму пені; 4004,71 грн. - суму судового збору. В частині стягнення пені в розмірі 37155,92 грн. відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2012 року у справі №5023/4808/12 в частині відмови з задоволенні пені в сумі 37155,92 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення пені в сумі 37155,92 грн. задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції у вказаній частині прийнято з порушенням норм матеріального (ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України) та процесуального права (ст. 83 ГПК України), без дослідження усіх істотних обставин справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року апеляційну скаргу ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» прийнято до провадження та призначено її розгляд на 20.12.2012 року.

Відповідач також з рішенням господарського суду Харківської області не погодився та, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, просить рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2012 року у справі №5023/4808/12 в частині стягнення 17641,98 грн. інфляційних втрат, 131059,81 грн. 7% штрафу скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до Ізюмського КПТМ задовольнити частково, стягнувши 12089,95 грн. інфляційних втрат, в частині стягнення 131059,81 грн. 7% штрафу - відмовити. Свою скаргу відповідач обґрунтовував неправильно проведеним судом першої інстанції та позивачем розрахунком інфляційних втрат; нікчемністю положень договору в частині встановлення відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 7% за прострочення зобов'язання понад 30 днів. Також, відповідач вважав необґрунтованим часткове задоволення судом його клопотання щодо зменшення неустойки.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 року апеляційну скаргу Ізюмського комунального підприємства теплових мереж прийнято до провадження та призначено її розгляд на 20.12.2012 року.

Враховуючи, що апеляційні скарги позивача та відповідача подані на один процесуальний документ (рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2012 року у справі №5023/4808/12), колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку про доцільність їх сумісного розгляду в об'єднаному апеляційному провадженні.

В судовому засіданні 20.12.2012 року було оголошено перерву до 17.01.2013 року.

В судовому засіданні 17.01.2013 року було оголошено перерву до 05.02.2013 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 14.02.2013 року, запропоновано сторонам надати суду докази проведення розрахунків за договором.

У судовому засіданні 14.02.2013 року представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2012 року у справі №5023/4808/12 в частині відмови з задоволенні пені в сумі 37155,92 грн., та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення пені в сумі 37155,92 грн. задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Представник відповідача проти доводів, викладених в апеляційній скарзі позивача, заперечував.

Свою апеляційну скаргу представник відповідача підтримав частково, просив рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2012 року у справі №5023/4808/12 в частині стягнення 17641,98 грн. інфляційних втрат, скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким вимоги ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Ізюмського КПТМ задовольнити частково, стягнувши 12089,95 грн. інфляційних втрат. Від апеляційних вимог в частині оскарження стягнення 7% штрафу відмовився.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги відповідача.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

30.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж (покупець) був укладений договір № 34/П купівлі-продажу природного газу (Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов'язався передати покупцеві у ІV кварталі 2011 р. та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, іншими споживачами, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі та на умовах цього договору.

Відповідно до п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла обліку газу покупця.

На виконання умов Договору позивач поставив протягом жовтня - грудня 2011 року, січня 2012 року, а відповідач - прийняв природний газ на загальну суму 7567635,50 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання - передачі природного газу (т.1 а.с. 18-22).

Відповідач, в порушення умов Договору здійснив оплату за спожитий природний газ несвоєчасно. Тому, відповідно до умов Договору позивачем було нараховано: втрати від інфляційних процесів в сумі 17641,98 грн., пеню у розмірі 74311,84 грн., три відсотки річних у розмірі 14377,87 грн. та 7% штрафу у розмірі 131059,81 грн., що загалом становить 237391,50 грн.

Суд першої інстанції, перевіривши надані позивачем розрахунки, визнав обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 17641,98 грн.; 3% річних - 14377,87 грн.; 7% штрафу - 131059,81 грн. Окрім того, суд частково задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір пені на 50%, стягнувши 37155,92 грн.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо необґрунтованості розрахунків інфляційних втрат у сумі 17641,98 грн., колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В Рекомендаціях відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, зазначено, що для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, складові відповідного періоду, перемножити між собою. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 17641,98 грн. інфляційних, та вважає розрахунок відповідача таким, що не відповідає обставинам справи та положенням чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не може також погодитися із доводами відповідача щодо нікчемності положень договору в частині встановлення відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 7% за прострочення зобов'язання понад 30 днів (п.7.2.), оскільки, на його думку, вони суперечать положенням типового договору купівлі-продажу природного газу, затвердженого постановою НКРЕ від 10.02.2011 року.

Відповідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, відповідачем не зазначено, а законом не встановлена недійсність вказаного правочину (або його частини). Укладений між сторонами договір № 34/П купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. не був визнаний недійсним у встановленому законодавством порядку.

Відповідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За положеннями ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Тому, положення договору № 34/П купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. в силу положень ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для виконання сторонами.

Стосовно викладених в апеляційних скаргах доводів сторін щодо наявності або відсутності підстав для зменшення неустойки (штрафу, пені), колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем вірно проведено розрахунок пені у сумі 74311,84 грн. та 7% штрафу у сумі 131059,81 грн.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач звернувся з клопотанням про зменшення пені та штрафу на 90%.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до абз. 1 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.11.2012 року у справі №5023/4808/12 клопотання відповідача було задоволено частково - лише в частині зменшення пені на 50%. Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що газ, який поставлено за цим договором, використовувався відповідачем виключно для надання населенню послуг з постачання теплової енергії. Станом на 01.10.2012р. збитки від реалізації послуг по теплопостачанню складають 8223500,00 грн. Чинним законодавством розмір пені за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг не встановлено, тому підприємство позбавлене можливості нараховувати пеню громадянам, які своєчасно не оплачують послуги з теплопостачання. Підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому стані, використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за договором, а також враховуючи наданий представником позивача звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2012р.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи викладені обставини, вважає обґрунтованим часткове задоволення місцевим господарським судом клопотання відповідача про зменшення неустойки та зменшення розміру пені на 50%. Оскільки, судом першої інстанції враховано ступінь виконання основного зобов'язання (який складає 100%), причини неналежного виконання, майновий стан сторін та інші обставини. Окрім того, позиція про часткове задоволення клопотання відповідача свідчить про врахування судом конкретних обставин справи та інтересів двох сторін, які заслуговують на увагу, зокрема, і фінансового стану позивача.

Виходячи зі змісту ст. ст. 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги позивача та відповідача не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2012 року у справі №5023/4808/12 залишенню без змін.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Ізюмського комунального підприємства теплових мереж залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2012 року у справі №5023/4808/12 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 14.02.2013р.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Крестьянінов О.О.