Рішення № 29533629, 18.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2013 р.Справа № 5023/5997/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федорова Т.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ до Селянського (фермерського) господарства "Катя", с. Сахновщина про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Железнякова І.М. за дов. № 3964-О від 14.10.10р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ до Селянського (фермерського) господарства "Катя", с. Сахновщина полягають у стягненні заборгованості за Договором про надання овердрафтового кредиту №34-КПК/06 від 18.12.2006р.

Позивач скористався правом участі у судовому засіданні, направив свого представника, який підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, вимоги ухвал господарського суду Харківської області від 28.12.2012р. та від 05.02.2013р. щодо надання до суду відзиву на позовну заяву; при наявності заперечень їх правове та документальне обґрунтування; копію свідоцтва про державну реєстрацію (до справи); довідки про розрахункові рахунки в установах банків; докази належного виконання договірних зобов'язань передбачених Договором №34-КПК/06 від 18.12.2006р. про надання овердрафтового кредиту на картковий рахунок не виконав. Про дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, що повернулося на адресу суду з відміткою про отримання.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

18.12.2006 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та С(Ф)Г "Катя" (надалі - Відповідач) уклали договір про надання овердрафтового кредиту № 34-КПК/06 (надалі - Договір).

У відповідності з умовами вищевказаного договору № 34-КПК/06 від 18.12.2006 року про надання овердрафтового кредиту ПриватБанк (п.1.1 Договору), при наявності вільних грошових коштів, зобов'язаний здійснювати овердрафтове обслуговування С(Ф)Г "Катя", яке полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку, відкритому у ПриватБанку, за рахунок кредитних коштів у межах встановленого ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку.

В п.п. 1.3. Договору зазначено, що ліміт - це сума грошових коштів, в межах якої Банк зобов'язується проводити оплату розрахункових документів Клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку

Відповідно до п.п. 1.5. Договору кредитування клієнта здійснюється Банком в межах строку і в межах встановленого кредитного ліміту. Періодом безперервного користування кредитом є період часу, на протязі якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку Клієнта. Початком безперервного користування кредитом рахується перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредиту. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо.

Згідно з п.п. 1.2. Договору кредит надається в обмін на обов'язок Клієнта по поверненню кредиту, сплаті процентів і винагороді в передбачені договором строки, а саме: п. 1 Додатку № 2 до Договору передбачено, що за користування кредитом Позичальник сплачує відсотки в розмірі 24% на рік, а відповідно до п.п. 4.2. Договору при порушенні клієнтом будь-якого з зобов'язань по погашенню кредиту Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом в розмірі 48% на рік від суми залишку непогашеної заборгованості.

Тому п.п. 2.2 Договору Клієнт зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, сплатити нараховані відсотки, погашати кредит в строки, в порядок встановлені договором, сплатити банку винагороду.

Також Розділом 4 Договору регламентовано порядок розрахунків, відповідно до якого відсотки не сплачені в період безперервного користування кредитом вважаються простроченими, а при непогашенні кредиту у строки, встановлені договором, заборгованість в частині своєчасно непогашеної вважається простроченою і на неї нараховуються відсотки в розмірі 48 % на рік.

Розділом 5 Договору встановлена відповідальність клієнта, а саме: п.п. 5.1., що в разі невиконання позичальником будь-якого зобов'язання щодо сплати кредиту, відсотків, винагороди, клієнт сплачує Банку пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.

Прийняті на себе зобов'язання по вказаному договору про надання овердрафтового кредиту № 34-КПК/06 ПриватБанк виконав своєчасно і повністю, встановивши на рахунок кредитний ліміт в розмірі 10000 грн. 00 коп..

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, неустойкою відповідно до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості та виписці по рахункам за договором № 34-КПК/06 від 18.12.2006р.(а.с.32-35). Таким чином, у порушення умов договору а також ст. ст. 509, 526, 530, 1054 ЦК України, Відповідач СФГ «Катя» зобов'язання за вказаним Договором належним чином не виконав.

За розрахунком позивача, загальна заборгованість відповідача за договором про надання овердрафтового кредиту № 34-КПК/06 станом на 12.10.2012 року становить 39666 грн. 99 коп. і складається з наступного: 9973,71 грн. - заборгованість за кредитом; 17318,07 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 12375,21 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за Договором.

Претензія, що надсилалась на адресу відповідача, залишена ним без відповідного реагування. Доказів повного виконання Договору з боку відповідача суду не надано.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Частина 1 ст. 1054 Цивільного Кодексу України зазначає, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного Кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до С(Ф)Г "Катя" щодо стягнення 39666,99грн. заборгованості є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається:

- у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

- у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "КАТЯ" (64501, Харківська область, Сахновщинський район, смт. Сахновщина, вул. Шлях Леніна, буд. 73, код в ЄДРПОУ 25182410, р/р 26000052300744 в Харківському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код в ЄДРПОУ 14360570, р/р 29098829000000 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299) - 39666,99 грн. заборгованості та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.02.2013 р.

Суддя Жельне С.Ч.