Рішення № 29533618, 19.02.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.02.13 Справа № 920/212/13-г.

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Соболь»,

м. Суми

про визнання договору купівлі-продажу дійсним

СУДДЯ ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: Діденко Є.С.

При секретарі судового засідання Долгополовій Н.С.

Суть спору: позивач просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу складу загальною площею 67,8 м.кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, укладений 12.10.2010р. між Торговий дім «Соболь» у формі ТОВ та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить позовні вимоги задовольнити, зазначаючи, що позивачем набуте право власності на спірне майно на законних підставах та позивачем сплачено суму коштів визначену договором купівлі-продажу на користь відповідача. Спірний договір відповідач вважає дійсним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні докази, що мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі - продажу майна від 12 жовтня 2010 року позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, придбав склад загальною площею 67,8 м.кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, про що був складений та підписаний уповноваженими представниками сторін акт прийому-передачі від 12.10.2010 року.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною 1 статті 328 право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до частини 2 вказаної статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивач за отриманий склад (предмет договору) сплатив відповідачу вартість складу у розмірі 6442 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією до приходно-касового ордеру.

Згідно ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Відповідно до ст.220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

В пункті 13 Постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Пленум Верховного Суду України вказав, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 2 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди - ч. 1 ст. 638 ЦК України.

В силу вимог ст.657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Листами від 16 травня та 06 серпня 2012 року позивач звертався до відповідача з письмовими вимогами надати відповідні документи для проведення нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу (а.с 22,23).

Проте, в порушення вимог ст. 657 Цивільного кодексу України, відповідач не надавав ніяких документів для підготовки та проведення нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу майна. У листі від 08.08.2012 року відповідач зазначив позивачу, що не має можливості укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна - складу загальною площею 67,8 кв.м., що розташований за адресою : АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю вільних коштів на підприємстві (а.с 24), чим фактично ухилився від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу майна.

Таким чином, відповідач (продавець) не виконав вимог ст. 657 Цивільного кодексу України щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу майна та не надав необхідної документації.

Як вказує позивач, ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу майна порушує його права та законні інтереси щодо прав та обов'язків, які випливають із умов договору купівлі-продажу майна, так як унеможливлює подальше законне володіння, користування та розпорядження ним.

У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив одержання від позивача грошових коштів за спірним договором купівлі-продажу та зазначив, що вважає цей договір дійсним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 219 ЦК України суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що ним було здійснено всіх необхідних, передбачених законом дій щодо укладання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, однак відповідачем не було виконано свого обов'язку зі здійснення нотаріального посвідчення зазначеного договору, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

На даний час, між позивачем та відповідачем договір купівлі - продажу від 12.10.2010р. не посвідчений нотаріально.

У відповідності зі статтею 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим законом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, відповідно до ч.3 ст.334 Цивільного кодексу України виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до ч. 5 ст.334 Цивільного кодексу України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, перелік документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно, серед яких, зокрема, зазначено нотаріальне посвідчення договорів купівлі -продажу.

Отже, з наведених норм законодавства вбачається, що передумовою для державної реєстрації договору купівлі -продажу нерухомого майна є нотаріальне посвідчення такого договору або рішення суду про визнання зазначеного договору, не посвідченого нотаріально, дійсним, а тому в даному випадку спірний договір купівлі - продажу підлягає визнанню дійсним в судовому порядку на підставі ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33-34, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 12.10.2010р. складу загальною площею 67, 8 м. кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, укладений 12.10.2010р. між Торговий дім «Соболь» у формі ТОВ (м. Суми. вул. Чернігівська, буд. 3, ід. код 21124054) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ід.номер НОМЕР_1).

СУДДЯ Ю.О.ЗРАЖЕВСЬКИЙ

Повне рішення складено 25.02.2013р.