Ухвала суду № 29533498, 21.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"21" лютого 2013 р. Справа № 5023/1306/12 (н

вх. № 1306/12 (н.р. 4074/11)

Судова колегія господарського суду у складі:

головуючий суддя Макаренко О.В.

суддя Бринцев О.В.

суддя Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

за участю представників сторін:

позивача (стягувача) - Перець С.В., довіреність №1288 від 12.12.2012 р.

відповідачів (боржника) - не з'явився

3-ї особи на стороні відповідачів - не з'явився

Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ - Цимбал С.В., довіреність №27-44/44/1919 від 20.12.2012 р.

розглянувши скаргу Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ по справі за позовом Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків

до 1. Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської теплової електричної станції, смт. Комсомольське

2. Публічного акціонерного товариства "Центренерго", м. Київ

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ДП "Вугілля Україна", м. Київ

про стягнення 33936037,61 грн.

ВСТАНОВИЛА:

10.01.2013 року до господарського суду від Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків надійшла скарга (вх.№3) на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ, в якій скаржник просить суд:

1) поновити строк для оскарження постанови від 28.12.2012 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження №35852607;

2) зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ скасувати постанову від 28.12.2012 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження №35852607 та прийняти до примусового виконання наказ господарського суду Харківської області від 18.06.2012 р. по справі №5023/1306/12 (н.р.5023/4074/11) про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської теплової електричної станції на користь Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків 33 936 037,61 грн. належних до сплати платежів, 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

3) зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ виконати всі дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", направлені на своєчасне та повне виконання рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2012 р. по справі №5023/1306/12 (н.р.5023/4074/11).

Свою скаргу стягувач обґрунтовує тим, що старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ Кеда М.В. в порушення вимог ст. ст. 11, 25 Закону України "Про виконавче провадження" виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 28.12.2012 р. з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 18.06.2012 р. по справі №5023/1306/12 (н.р.5023/4074/11). Стягувач наполягає на тому, що даний наказ повністю відповідає ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", а тому підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження відсутні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.01.2013 р. скаргу стягувача було прийнято до розгляду та призначено її розгляд в судовому засіданні на 29.01.2013 р. о 12:00 год.

14.02.2013 р. від Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків до господарського суду надійшла заява про уточнення скарги (вх. №5844 т.27 а.с.41-42) на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ, в якій скаржник просить суд:

1) визнати недійсною постанову виконавчого провадження від 28.12.2012 р. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа);

2) зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ вчинити всі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи по примусовому виконанню наказу господарського суду Харківської області від 18.06.2012 р. по справі №5023/1306/12 (н.р.5023/4074/11) про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської теплової електричної станції на користь Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків 33 936 037,61 грн. належних до сплати платежів, 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник стягувача в судовому засіданні просить суд задовольнити скаргу на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ з урахуванням заяви про її уточнення (вх. №5844 від 14.02.2013 р.).

Розглянувши заяву стягувача (вх. №5844 від 14.02.2013 р.) про уточнення скарги на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ, судова колегія не приймає її до розгляду з наступних підстав.

У пункті 9.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК України, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XIII ГПК тощо.

Зі змісту заяви стягувача про уточнення скарги на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ (вх. №5844 від 14.02.2013 р.) вбачається, що дана заява за своєю суттю та правовою природою є заявою про зміну предмета скарги.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Аналогічний висновок також міститься в п. 3.12. Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., в якій, окрім іншого, зазначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Заява стягувача про уточнення скарги (вх. №5844 від 14.02.2013 р.) надійшла до господарського суду вже після початку розгляду господарським судом скарги по суті. Відтак, судова колегія не знаходить правових підстав для прийняття цієї заяви до розгляду та зміни предмета скарги у даній справі.

Представник боржника в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, у відзиві на скаргу вважає, що дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання даного наказу є правомірними і законними, оскільки згідно з виконавчим документом повне найменування боржника є ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської теплової електричної станції, тому і місце знаходження повинно бути вказано саме боржника - відокремленого структурного підрозділу Зміївської теплової електричної станції.

Представник відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ в судовому засіданні просить суд відмовити у задоволенні скарги стягувача на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ, з підстав, викладених у запереченнях на скаргу (вх.№6314 т. 27 а.с.51-52). Свою правову позицію обґрунтовує тим, що згідно з виконавчим документом повне найменування боржника є ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської теплової електричної станції, тому і місце знаходження повинно бути вказано саме боржника - відокремленого структурного підрозділу Зміївської теплової електричної станції.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ДП "Вугілля Україна", м. Київ про дату, час і місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, в судове засідання свого повноважного представника не направила, про причини неявки суду не повідомила, витребуваних господарським судом документів до суду не надала.

Дослідивши скаргу стягувача на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ та надані до скарги докази у їх сукупності, вислухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.05.2012 р. по справі №5023/1306/12 (н.р.5023/4074/11) позовні вимоги Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської теплової електричної станції на користь Державного підприємства "Південна залізниця" 33 936 037,61 грн. належних до сплати платежів, 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2012 р. по справі №5023/1306/12 (н.р.5023/4074/11) господарським судом був виданий наказ від 18.06.2012 р.

14.12.2012 р. стягувач звернувся до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ із заявою про примусове виконання зазначеного наказу суду.

28.12.2012 р. старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ Кеда М.В. виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа), в якій зазначив, що згідно з наказом господарського суду Харківської області від 18.06.2012 р. по справі №5023/1306/12 (н.р.5023/4074/11) боржником є ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської теплової електричної станції, однак місцезнаходження та ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності Зміївської теплової електричної станції не зазначено, а вказано адресу та код ЄДРПОУ (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1, код ЄДРПОУ 22927045), що належать ПАТ "Центренерго", яке не є боржником за даним виконавчим документом.

Проаналізувавши зміст даної постанови, судова колегія дійшла висновку про те, що вона винесена з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України "Про виконавче провадження" цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з вимогами ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стаття 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає три умови, за наявності яких державний виконавець зобов'язаний прийняти виконавчий документ до виконання та відкрити виконавче провадження, зокрема:

1) якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання;

2) якщо він пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби;

3) якщо виконавчий документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.

Вимоги до виконавчого документа передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Таким чином, стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження" не вимагає від державного виконавця проводити перевірку зазначених судом у виконавчому документі реквізитів на предмет їх відповідності даним, внесеним до ЄДРПОУ, а тим більше ставить можливість відкриття виконавчого провадження у залежність від результатів такої перевірки.

Дослідивши наказ господарського суду Харківської області від 18.06.2012 р. по справі №5023/1306/12 (н.р.5023/4074/11), судова колегія дійшла висновку про те, що у наказі чітко вказано найменування боржника із зазначенням всіх передбачених законом реквізитів. Таким чином, даний наказ цілком відповідає вимогам, встановленим ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Разом з тим, з матеріалів справи судової колегією встановлено, що 28.12.2012 р. старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ Кеда М.В. виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з посиланням на те, що виконавчий документ, на його думку, не відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження". В обґрунтування своїх дій державним виконавцем зазначено, що згідно з наказом господарського суду Харківської області від 18.06.2012 р. по справі №5023/1306/12 (н.р.5023/4074/11) боржником є ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської теплової електричної станції, однак місцезнаходження та ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності Зміївської теплової електричної станції не зазначено, а вказано адресу та код ЄДРПОУ (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1, код ЄДРПОУ 22927045), що належать ПАТ "Центренерго", яке не є боржником за даним виконавчим документом.

Представник відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ у своєму відзиві на скаргу не зазначив та в судовому засіданні не зміг пояснити судовій колегії, яким чином, з яких джерел та на якій правовій підставі державний виконавець під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження вчиняв дії, не передбачені Законом "Про виконавче провадження", зокрема, здійснював перевірку реквізитів боржника, зазначених судом у виконавчому документі, на їх відповідність даним Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ та визначав їх помилковість.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що вимоги стягувача, викладені у скарзі, мають під собою правове підґрунтя, але не можуть бути задоволені з наступних підстав.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів, що суперечать законодавству та іншими способами захисту прав, перелік яких визначено вищевказаним пунктом.

У пункті 9.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

У своїй скарзі ДП "Південна залізниця" просить суд зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ скасувати постанову від 28.12.2012 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження №3585260, однак скасування постанови не є виконавчою дією в розумінні Закону України "Про виконавче провадження", а є лише механізмом контролю за законністю виконавчого провадження в порядку ст. 86 цього Закону. Тим більше, скаржник не надав суду жодного доказу того, що він звертався до органу ДВС саме з такою вимогою і останній ухилився від вчинення такої дії.

Крім того, у скарзі стягувач просить суд зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ виконати всі дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", направлені на своєчасне та повне виконання рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2012 р. по справі №5023/1306/12 (н.р.5023/4074/11). Проаналізувавши такі вимоги стягувача, судова колегія дійшла висновку про те, що такі вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки суд вправі зобов'язати орган державної виконавчої служби здійснити лише певні виконавчі дії (відкрити виконавче провадження, зупинити виконавче провадження тощо), якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. В даному випадку скаржником не конкретизовано, які саме дії повинен вчинити державний виконавець.

З огляду на викладене, судова колегія вважає за необхідне у задоволенні скарги Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ відмовити.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України "Про виконавче провадження", ст. ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

У задоволенні скарги Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ відмовити.

Головуючий суддя Макаренко О.В.

суддя Бринцев О.В.

суддя Суярко Т.Д.