Рішення № 29533443, 18.02.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2013 р.Справа № 5013/1696/12 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1696/12

за позовом: дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: комунального підприємства "Теплоенергетик", м. Кіровоград

про стягнення 5 968 688,54 грн.

Представники:

від позивача - Ткаченко Р.Ю., довіреність № 258/10 від 14.12.12 р.;

від відповідача - Бандуровська Д.О., довіреність № 7 від 22.08.2012 р.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства "Теплоенергетик" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованості в сумі 5 066 395 грн., суми на яку змінилась сума боргу внаслідок інфляційних процесів у розмірі 226 086, 19 грн., суми 3% річних від простроченої суми в розмірі 296 075,37 грн., пені у розмірі 380 131,64 грн., з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про закупівлю-продаж газу за державні кошти № 06/10-1040БО-18 від 14.10.10 р.

08.02.13 р. на адресу господарського суду надійшло клопотання відповідача №273/ю від 08.02.13 р., згідно якого останній, посилаючись на збитковість підприємства, заборгованості бюджетних організацій, а також заборгованості з компенсації різниці в тарифах за 2010, 2011 та 9 місяців 2012 року, норми ст. 83 ГПУ України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 2 ст. 233 ГК України, просить зменшити розмір неустойки, зокрема, пені з 380 131,64 грн. до 100 000,00 грн.

Крім того, у зазначеному вище клопотанні, відповідач повідомляє, що у грудні 2012 року підприємством сплачено суму основної заборгованості за поставлений газ в повному обсязі - 5 066 395,34 грн., на підтвердження чого надано платіжне доручення №14 від 28.12.2012 р., що, на думку відповідача, поряд з іншими обставинами, зазначеними у клопотанні, не може бути залишено поза увагою господарським судом при вирішенні питання про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (а.с.50-52).

У судовому засіданні 18.02.13 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 % річних; в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5 066 395, 34 грн., враховуючи фактичне погашення відповідачем основної суми заборгованості на прикінці 2012 року, просив припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні 18.02.13 р. заперечив проти зменшення пред'явлених до стягнення сум штрафу та пені, вказуючи на те, що позивач також є збитковим підприємством, яке має значні борги, діяльність фактично не здійснює та фактично існує завдяки тій заборгованості, яку сплачують боржники, контрагенти за договорами поставки газу.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.02.13 р. підтримав подане позивачем у справі клопотання про зменшення пені.

Розглянувши наявні матеріали справи, подані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

14.10.10 р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Постачальник) та комунальним підприємством "Теплоенергетик" (далі - Покупець) укладено договір №06/10-1040БО-18 про закупівлю-продаж газу за державні кошти (далі - Договір, а.с.15-19).

Відповідно до умов Договору, Постачальник зобов'язується поставити Покупцю імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі визначеному у п. 1.2. цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. (п. 1.1. Договору).

У п. 1.2. Договору сторонами передбачено, що Постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 7140 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: жовтень - 1240 тис.куб.м.; листопад - 2700 тис.куб.м.; грудень - 3200 тис.куб.м.

Ціну газу сторони погодили у розділі 3 Договору.

Так, відповідно до п. 3.1. Договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 2 187,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2% та ПДВ - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., крім того ПДВ - 20%. Всього до оплати за 1000 куб.м. природного газу - 2464,94 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2957,93 грн.

Загальна вартість цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін. (п. 3.2. Договору).

Згідно п. 4.1. Договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводяться не пізніше 10 числа місяця поставки; - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійсню оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Також сторони в п. 4.3 Договору домовилися, що в платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за цим Договором Постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Цей Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (5 робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених п. 3 ч. 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з початку опалювального періоду і діє у частині поставки газу до 31.12.2010 року, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення. (п. 10.1. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками Постачальника та Покупця, скріплений круглими печатками позивача та відповідача.

14.10.10 р. сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої з 01.10.11 р. в якій передбачено умови поставки і обліку газу та інші права та обов'язки Сторін та порядок приймання-передачі газу (а.с.20-22).

Вказана Додаткова угода до Договору є невід'ємною частиною Договору, підписана представниками сторін та скріплена круглими печатками підприємств.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Так, за змістом ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме: акту приймання-передачі природного газу від 31.10.10 р. на суму 1 781 063,10 грн., акту приймання-передачі природного газу від 30.11.10 р. на суму 2 483 680,45 грн. та акту приймання-передачі природного газу від 31.12.10 р. на суму 4 551 650,74 грн., позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, передавши Покупцю за період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року газ на загальну суму 8 816 394,29 грн. (а.с. 23- 25).

Проте, на день подання позову відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставленого природного газу виконав частково на суму 3 749 998,95 грн.

За розрахунком позивача сума основного боргу відповідача перед дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" станом на 13.12.2012 року становила 5 066 395,34 грн.

В період розгляду даної справи господарським судом відповідач провів розрахунки з позивачем за поставлений природний газ на загальну суму 5 066 395,34 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням №14 від 28.12.2012 року (а.с.39).

З огляду на викладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 5 066 395,34 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму витрат від інфляційних процесів за весь час прострочення в розмірі 226 086,19 грн., пеню у розмірі 380 131,64 грн. та 3% річних у розмірі 296 075,37 грн.

Згідно письмового клопотання № 273/ю від 08.02.13 р. відповідач, посилаючись на норми ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України та судову практику, просить зменшити розмір пені з 380 131,6 грн. до 100 000,00 грн.(а.с. 51-52).

При цьому, відповідач вказує на те, що є збитковим підприємством; основним предметом діяльності підприємства є виробництво та реалізація теплової енергії, про зазначено безпосередньо у Статуті підприємства відповідача, а також підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру серії АЖ № 692896 (а.с. 53, 54-57); загальна опалювальна площа комунального підприємства "Теплоенергетик" в м. Кіровограді становить 775 877,91 кв.м., з яких 331 216,87 кв.м. - населення та 340 021,52 кв.м. - бюджетні споживачі (а.с.51).

У зв'язку з тим, що виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради встановлені тарифи на теплопостачання для населення, що унеможливлюють отримання прибутку, відповідач, в силу вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги", має право на отримання з місцевого бюджету субвенції задля покриття різниці між встановленим та економічно обґрунтованим тарифом.

Однак, в даний час перед відповідачем існує значна заборгованість з різниці в тарифах на послуги теплопостачання, яка дорівнює 26 370 859,68 грн., що підтверджується розрахунком обсягів заборгованості за минулі роки з різниці на послуги, надані населенню підприємством, які погоджені головним управлінням економіки та головним управлінням житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради (а.с. 63).

Відповідач також звертає увагу господарського суду на те, що бюджетні організації мають значну заборгованість перед відповідачем, оскільки бюджетом не виділяються кошти для оплати послуг теплопостачання, а з мешканцями м. Кіровограда систематично укладаються договори про реструктуризацію заборгованості за теплопостачання, у зв'язку з чим заборгованість як населення, так і бюджетних організацій та установ перед підприємством тільки зростає.

Дані обставини, стверджує відповідач, ставлять відповідача у вкрай тяжке фінансове становище, що відображено у звіті про витрати на виробництво та фінансові показники комунального підприємства від надання послуг теплопостачання за 9 місяців 2012 року (а.с. 62), та наслідком чого є порушення строків розрахунку з позивачем за поставлений природний газ.

Аналізуючи зібрані у справі докази та оцінюючи їх у сукупності, господарський суд дійшов наступних висновків.

Укладений сторонами Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Пунктом 7.3.1. Договору визначено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Поданий позивачем розрахунок пені в сумі 380 131,64 грн. є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи (а.с. 4).

Поряд з цим, ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положень пп. 3.17.4. п. 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18, які вказують на те, що вирішуючи питання про зменшення неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Господарський суд вважає за необхідне врахувати доводи відповідача щодо зменшення розміру пені, з тих підстав, що одними з основних причин виникнення заборгованості відповідача за Договором є неврегульованість питання щодо виділення субвенцій на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, а також значна дебіторська заборгованість перед відповідачем за спожиту теплову енергію таких споживачів, як бюджетні організації та населення.

Як вбачається з фактичних обставин справи, ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання за Договором на момент вирішення спору становить 100 %.

Також, господарським судом взято до уваги, що позивач займає монопольне становище з постачання природного газу, у відповідності до мети діяльності компанії забезпечує ефективне функціонування та розвиток нафтогазового комплексу, більш повне задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах, а тому укладає договори купівлі-продажу газу з безліччю контрагентів.

Всупереч вимог ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження його доводів щодо наявності у позивача збитків, зокрема, спричинених неналежним виконанням відповідачем взятих за Договором зобов'язань, в частині своєчасного розрахунку за поставлений позивачем газ. Позивачем не надана також доказів, що саме дії відповідача вплинули на майновий стан підприємства позивача, на незадовільний стан якого представник позивача вказав у своїх усних поясненнях.

Крім того, пред'явлені до стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних нарахувань мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача.

Взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ у переважній більшості для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за Договором, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір стягнення з відповідача пені від належної до стягнення суми до 100 000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені господарський суд позивачу відмовляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 296 075,37 грн. та інфляційних витрат в сумі 226 086,19 грн., згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 4-6).

Що ж стосується доводів відповідача в частині неправильного нарахування позивачем інфляційних втрат, господарський суд вважає, що розрахунок позивача по нарахованій сумі інфляційних втрат є правильним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства та умовам укладеного сторонами Договору, враховуючи наступне.

Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок боржника, на вимогу кредитора, сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Зазначена норма встановлює проміжок часу, на протязі якого боржник повинен сплачувати інфляційні втрати - з моменту прострочення до погашення боргу і не обмежує права кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних втрат за окремий період, наприклад з дня порушення зобов'язання до дня направлення претензії, пред'явлення позову, на час прийняття рішення тощо, оскільки визначення конкретної дати сплати боржником боргу є неможливим. Отже кредитор має право вимагати сплати інфляційних втрат і після прийняття рішення з дати (місяця), по який були нараховані (стягнуті за рішенням суду) втрати від інфляції до погашення боргу.

Таким чином, визначення послідовного періоду нарахування втрат від інфляції без вибіркового виключення з цього періоду індексів з від'ємними значеннями є правом позивача.

В даному випадку, позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат з грудня 2010 р. по березень 2012р., що відповідає вимогам закону, але в подальшому позивач не позбавлений права заявити вимоги по сплаті інфляційних втрат саме з квітня 2012 р.

Отже, вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 80, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Теплоенергетик" (25491, м. Кіровоград, вул. Ливарна, 1; код 24153576, р/р № 26030311801 у філії Кіровоградського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 323475) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код 31301827, р/р № 260020007367001 в Київській ФПАТКБ "Південкомбанк" м. Київ, МФО 320876) заборгованість в сумі 622 161,56 грн., з яких: 226 086, 19 грн. - інфляційні втрати, 296 075, 37 грн. - 3 % річних, 100 000,00 грн. - пеня, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 61 161, 00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 5 066 395, 34 грн. припинити.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 25.02.2013 року.

Суддя Л. С. Коротченко