Рішення № 29533373, 21.02.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 лютого 2013 р. Справа № 5004/1648/12за позовом відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат", м. Херсон

до приватного акціонерного товариства "Волинський шовковий комбінат", м. Луцьк

про стягнення 115 727 904,18 грн.,

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Мороз Д.В.

за участю представників:

від позивача: Агафонова І.М. - начальник юридичного відділу (дов. № 5-05/44 від 04.01.2013р.), Кірющенко Д.М. (дов. № 5-05/50 від 11.01.2013р.),

від відповідача: Пасічник О.О. - голова правління товариства (протокол засідання Наглядової ради № 9)

В судовому засіданні приймав участь старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Волинської області Остапчук С.О. (посвідчення № 003793 від 12.09.2012р.)

Суть спору: позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 115 727904,18 грн. заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем мирової угоди від 26.11.2007 року.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали.

23.01.2013 року на адресу господарського суду Волинської області надійшла заява заступника прокурора Херсонської області №05/2-4795-05 від 14.01.2013р. про вступ у справу №5004/1648/12 на підставі ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурора з метою захисту інтересів держави у зв'язку з тим, що в статутному капіталі позивача державна частка майна становить 25% + 1 акція.

У зв'язку з цим в судовому процесі з метою захисту інтересів держави приймав участь старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Волинської області Остапчук С.О., який підтримав вимоги позивача.

Відповідач у відзиві №01-3/33 від 06.02.2013р., представник відповідача в судовому засіданні позову не визнають, вважають, що позов ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" про стягнення з ПрАТ "Волинський шовковий комбінат" 115 727904,18 грн. до задоволення не підлягає, посилаючись на те, що за умовами мирової угоди відповідач брав зобов'язання щодо поставки позивачу бавовняного волокна (1, 2 сортів 4 та 5 типу) в кількості 12 171 тонна + 5% на умовах договору №30/11-Ю/1440 від 30.11.2004р.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.02.2013р. повідомив про те, що на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» відбулося перейменування товариства - із закритого акціонерного товариства "Волинський шовковий комбінат" на приватне акціонерне товариство "Волинський шовковий комбінат" без зміни організаційно-правової форми юридичної особи. На підтвердження цього подав копію із Статуту ПрАТ "Волинський шовковий комбінат" (нова редакція), копію протоколу загальних зборів акціонерів №9 від 17.08.2010р.

Таким чином, позивач, звертаючись з позовом до суду, невірно вказав найменування відповідача - вірним слід вважати найменування відповідача - приватне акціонерне товариство "Волинський шовковий комбінат".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, господарський суд

в с т а н о в и в:

ухвалою господарського суду Волинської області від 26.11.2007р.у справі №7/90-38 було затверджено мирову угоду, укладену між ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" і ЗАТ "Волинський шовковий комбінат".

Цією ж ухвалою провадження у справі №7/90-38 було припинено.

Як пояснили представники сторін в судовому засіданні ухвала господарського суду від 26.11.2007р.у справі №7/90-38 не оскаржувалась, а відтак набрала законної сили.

Згідно з п.1 мирової угоди відповідач визнав і підтвердив суму заборгованості за договором № 30/11-Б/1440 від 30.11.2004 року з додатками №1 від 30.11.2004 року, №2 від 04.01.2005 року в загальному розмірі 115 727 904,18 грн., з яких: основний борг - 110 830 532, 75 грн.; нарахована пеня - 4 871 753,43 грн.; витрати по сплаті державного мита - 25 500 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118 грн. (всього 115 727 904,18 грн.).

Згідно з п.3 мирової угоди відповідач у строк до 31.12.2007 року перераховує на розрахунковий рахунок позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. та державне мито в розмірі 25 500 грн. (а всього 25618 грн.).

Пунктом 4 мирової угоди визначено, що відповідач в рахунок погашення заборгованості перед позивачем за договором №30/11-Б/1440 від 30.11.2004 року з додатками №1 від 30.11.2004 року, №2 від 04.01.2005 року, розмір якої становить 115 702 286,18 грн., поставляє, а позивач приймає у власність бавовняне волокно (1,2 сортів 4 та 5 типу) в кількості 12 171 тон ± 5% на умовах договору №30/11-Б/1440 від 30.11.2004 року .

Пунктом 7 мирової угоди визначено конкретні строки та обсяги поставок відповідачем бавовняного волокна.

24.12.2012 року позивач звернувся з позовною заявою до суду, в якій, посилаючись на невиконання відповідачем умов мирової угоди від 26.11.2007 року, просить стягнути з нього 115 727 904,18 грн. заборгованості.

За своєю правовою природою мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в господарському процесі:

- укладається в процесі розгляду справи у господарському суді;

- укладається у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством;

- підлягає затвердженню господарським судом;

- не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини;

- якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового акта.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно із пунктом 2 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Відповідно до абзацу 7 пункту 7.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів (стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження"), і державним виконавцем з цих підстав буде відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Ухвала господарського суду Волинської області від 26.11.2007р. у справі №7/90-38, якою затверджено укладену сторонами мирову угоду від 26.11.2007р., не має статусу виконавчого документу, оскільки не містить необхідних відомостей та реквізитів передбачених статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Виходячи із змісту ст.ст. 54, 22 Господарського процесуального кодексу України під час подання позову до господарського суду позивачем визначаються в позовній заяві підстава та предмет позову. При цьому предметом позову є матеріально-правова вимога до відповідача, а підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

В судовому засіданні представники позивача підтвердили, що підставою подачі позову є невиконання відповідачем умов мирової угоди від 26.11.2007р.

Як вбачається із змісту позовної заяви та як пояснили представники позивача в судовому засіданні предметом позовної вимоги є стягнення грошової суми у зв'язку з невиконанням відповідачем умов мирової угоди, але по суті своїй є вимогою про спонукання до виконання умов мирової угоди шляхом стягнення грошової суми.

Тому невірне визначення позивачем предмету позову не може бути підставою для відмови в позові.

Таким чином, оскільки ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 Закону «Про виконавче провадження», то ця ухвала не має статусу виконавчого документа, а відтак позивач правомірно звернувся з позовом до суду.

Мирова угода - це угода про заміну одного зобов'язання іншим, яке грунтується на мировій угоді.

З моменту затвердження мирової угоди зобов'язання сторін за цивільно-правовим договором трансформуються в обов'язок виконання судового рішення на умовах, затверджених мировою угодою.

За умовою п.4 мирової угоди відповідач в рахунок погашення заборгованості в розмірі 115 702 286,18 грн. зобов'язувався поставити позивачу бавовняне волокно (1,2 сортів 4 та 5 типу) в кількості 12 171 тонну ± 5%.

Строки та обсяги поставок бавовняного волокна визначені пунктом 7 мирової угоди.

Таким чином, за мировою угодою відповідач зобов'язувався поставити позивачу бавовняне волокно, а не сплатити кошти.

Оскільки за умовами мирової угоди, затвердженої судом, відповідач в рахунок погашення заборгованості в розмірі 115702286,18 грн. зобов'язувався передати позивачу бавовняне волокно, правові підстави для задоволення позову та спонукання відповідача до виконання умов мирової угоди шляхом стягнення з нього 115702286,18 грн. коштами відсутні.

Разом з цим, в частині стягнення з відповідача 25618 грн., що за мировою угодою складають витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. та державне мито в розмірі 25500 грн., є підстави для задоволення позову.

Згідно з п.3 мирової угоди відповідач зобов'язувався витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. та державне мито в розмірі 25 500 грн. перерахувати позивачу у строк до 31.12.2007 року.

Отже, за умовами мирової угоди відповідач брав і грошове зобов'язання: у строк до 31.12.2007р. перерахувати 25618 грн.

У відповідності із частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як випливає із змісту ст.256 Цивільного кодексу України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у межах строку позовної давності.

За змістом ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності із ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи п.3 мирової угоди, про порушення відповідачем строку перерахування суми в розмірі 25618 грн. позивачу стало відомо 01.01.2008 року.

Позовну заяву до господарського суду було надіслано позивачем 19.12.2012 року, тобто після спливу трьох років з часу, коли йому стало відомо про порушене право.

Враховуючи наведене, позивачем пропущено строки позовної давності для стягнення з відповідача 25618 грн.

Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач не заявляв про застосування позовної давності.

З огляду на викладене, враховуючи, те що відповідачем не виконано умови мирової угоди в частині перерахування суми в розмірі 25618 грн., вимога позивача в цій частині є обґрунтованою, а відтак підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача слід відшкодувати судові витрати по справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 11, 256, 261, 267, 509, 526, 599, 610 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 17, 18 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст.44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із приватного акціонерного товариства "Волинський шовковий комбінат" (43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 2, код ЄДРПОУ 31965022, р/р 260010106387 в ВФ ВАТ «Кредобанк», МФО 303224) на користь відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" (73008, м. Херсон, пл. 50-річчя СРСР, р/р 2600602692197, філія АТ «Укрексімбанк», МФО 352639, код ЄДРПОУ 00306710) грошові кошти в розмірі 25618 грн.; 12 грн. 87 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

3. В позові про стягнення 115702286 грн. 18 коп. відмовити.

Повний текст рішення складено: 25.02.2013р.

Суддя І. О. Якушева